Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №400/11294/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11294/25

перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

повний текст судового рішення

складено 26.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 400/11294/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати їй за період з 01.02.2020 по 29.06.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021 роки та вихідної допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021 роки та вихідну допомогу при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що з 18.05.1994 по 29.06.2021 вона проходила службу цивільного захисту в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області.

Позивачка вказувала, що у період з 01.02.2020 по 29.06.2021 відповідач обчислював її посадовий оклад та оклад за спеціальним званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 (1762 грн), а не на 1 січня відповідного календарного року, внаслідок чого грошове забезпечення та похідні від нього виплати, зокрема грошова допомога для оздоровлення та вихідна допомога при звільненні, були виплачені їй у заниженому розмірі.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 по 29.06.2021 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021 роки та вихідної допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області за період з 01.02.2020 по 29.06.2021 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021 роки та вихідну допомогу при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18, відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, а тому розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивачки мали визначатися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Суд першої інстанції також зазначив, що з 29.01.2020 виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а оскільки щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премії та грошова допомога на оздоровлення розраховуються виходячи з місячного грошового забезпечення, перерахунок грошового забезпечення тягне за собою необхідність перерахунку і цих виплат.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивачка звернулася до суду 20 жовтня 2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, без заяви про поновлення строку та без наведення поважних причин його пропуску, а тому позов підлягав залишенню без розгляду.

Апелянт вказує, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту регулюється Кодексом цивільного захисту України, постановою Кабінету Міністрів України №704 та Інструкцією №623, а положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на позивачку, яка не є військовослужбовцем, не поширюються.

На думку апелянта, скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 не свідчить про відновлення дії пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у попередній редакції, а посадові оклади осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, у тому числі для обчислення грошової допомоги на оздоровлення, правомірно визначалися виходячи з прожиткового мінімуму 1762 гривні.

Апелянт зазначає, що асигнування на утримання ДСНС у 2020-2021 роках виділялися з розрахунку грошового забезпечення, обчисленого з прожиткового мінімуму 1762 грн, розміри надбавки за особливості проходження служби та премії встановлювалися виходячи з затвердженого кошторису, а відповідно до статей 48, 51 Бюджетного кодексу України видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах бюджетних асигнувань.

Крім того, апелянт вказує, що додатки 12 та 13 до постанови Кабінету Міністрів України №704 на позивачку не поширюються, механізм перерахунку грошового забезпечення за минулі періоди чинним законодавством не визначено, а позивачці при звільненні проведено повний розрахунок, зокрема виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби та грошову компенсацію за невикористані 37 днів щорічної основної відпустки.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2026 року витребувано у відповідача докази щодо складових грошового забезпечення позивачки за спірний період, розмірів і дат виплати їй грошової допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, копію наказу від 29.06.2021 №164, а також відомості про надання їй письмового повідомлення про суми, нараховані при звільненні.

26.10.2026 на виконання вимог зазначеної ухвали відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 29.06.2021 від 23.10.2026 №318, довідки про нараховані та виплачені одноразові грошові допомоги за той же період від 23.10.2026 №319 та витягу з наказу ГУ ДСНС України у Миколаївській області від 29.06.2021 №164, а також повідомив, що докази надання позивачці письмового повідомлення про суми, нараховані при звільненні, відсутні.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 18.05.1994 по 29.06.2021 проходила службу цивільного захисту в органах та підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, з 01.05.2021 – на посаді головного фахівця відділу організаційно-штатної роботи та обліку кадрів управління персоналу Головного управління ДСНС України у Миколаївській області, та звільнена зі служби цивільного захисту у спеціальному званні «підполковник служби цивільного захисту» наказом ГУ ДСНС України у Миколаївській області «Про кадрові питання» від 29.06.2021 №164.

Згідно з довідкою відповідача від 23.10.2026 №318 у період з січня 2020 року по червень 2021 року позивачці щомісячно нараховувалися посадовий оклад у розмірі 4930,00 грн, оклад за спеціальним званням – 1410,00 грн, надбавка за вислугу років – 3170,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 4755,00 грн, надбавка за класність (кваліфікацію) – 147,90 грн (з вересня 2020 року – 246,50 грн), премія – 3204,50 грн у 2020 році та 3697,50 грн у 2021 році, тобто посадовий оклад та оклад за спеціальним званням обчислювалися із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018 (1762 грн).

Відповідно до довідки відповідача від 23.10.2026 №319 позивачці були нараховані та виплачені матеріальна допомога на оздоровлення у лютому 2020 року в сумі 17617,40 грн та у лютому 2021 року в сумі 18209,00 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у липні 2020 року в сумі 17617,40 грн та у квітні 2021 року в сумі 18209,00 грн, а у липні 2021 року – грошова компенсація за невикористану відпустку в сумі 22457,77 грн та одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 245822,00 грн.

Листом від 14.10.2025 №5901-6299/5906.02 відповідач на запит позивачки повідомив, що розміри посадових окладів у спірний період визначалися шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт, та надав довідку про грошове забезпечення від 13.10.2025 №275.

З позовом до суду позивачка звернулася 20.10.2025.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Щодо доводів апелянта про пропуск позивачкою строку звернення до суду.

Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належного їм грошового забезпечення, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 233 КЗпП України, а не шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, відповідно до якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, тобто після 19.07.2022.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати позивачці грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 29.06.2021, грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої у лютому 2020 року та у лютому 2021 року, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, виплаченої у липні 2021 року, тобто виникли до 19 липня 2022 року, а тому на них поширюються приписи статті 233 КЗпП України у попередній редакції, які не обмежували строк звернення до суду з позовом про стягнення належних працівникові виплат.

Крім того, згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен в письмовій формі повідомити працівника про нараховані суми, належні йому при звільненні, до проведення відповідних виплат.

Водночас тримісячний строк звернення до суду з вимогами про виплату сум, що належать при звільненні (частина друга статті 233 КЗпП України), необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 та від 28 березня 2025 року у справі №400/6758/24.

Як встановлено судом, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 19.10.2026 відповідач повідомив, що докази надання позивачці письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, відсутні.

Документально підтверджену інформацію про розрахункову величину, застосовану при обчисленні її посадового окладу та окладу за спеціальним званням, позивачка отримала лише з листа відповідача від 14.10.2025 та довідки від 13.10.2025 №275, а з позовом до суду звернулася 20.10.2025, тобто у будь-якому разі в межах тримісячного строку.

Отже, доводи апелянта про пропуск позивачкою строку звернення до суду та про необхідність залишення позову без розгляду не знайшли свого підтвердження.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом МВС України від 20.07.2018 №623 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 за №936/32388 (далі – Інструкція №623), розроблена, зокрема, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Доводи апелянта щодо непоширення на позивачку Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не впливають на вирішення спору, оскільки розрахункова величина для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальними званнями осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлена постановою Кабінету Міністрів України №704 та Інструкцією №623, які безпосередньо поширюються на позивачку, а структура грошового забезпечення, визначена Інструкцією №623, є аналогічною.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі постанова КМУ №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, розміри надбавки за вислугу років згідно з додатком 16.

Пунктом 4 постанови КМУ №704 (у редакції, чинній на момент її прийняття) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згодом постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" у постанові КМУ №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Між тим, судовим рішенням в адміністративній справі №826/6453/18, яке набрало законної сили 29.01.2020, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким зокрема внесено зміни до пункту 4 постанови КМУ №704.

З дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови КМУ № 704, яка діяла до зазначених змін, внаслідок чого була відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням на підставі первинної редакції пункту 4 постанови КМУ №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14.

Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 19.10.2022 року у справі № 400/6214/21, від 25.04.2024 року у справі №240/16735/21, від 05.06.2024 року у справі №420/18318/23 у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням пункту 4 постанови КМУ №704 при нарахуванні грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, починаючи з 29.01.2020 року.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270 гривень.

Таким чином, у період з 01.02.2020 по 29.06.2021 позивачка мала право на обчислення посадового окладу та окладу за спеціальним званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 і 14 до постанови КМУ №704, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність бездіяльності відповідача.

Доводи апелянта про те, що скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 не відновило дію пункту 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у зазначених вище постановах.

Посилання апелянта на відсутність бюджетних асигнувань та на положення статей 48, 51 Бюджетного кодексу України не можуть бути підставою для невиплати особі грошового забезпечення у розмірі, визначеному чинними нормативно-правовими актами, оскільки відсутність бюджетних коштів не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку діяти у спосіб, визначений законом.

Водночас колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що додатки 12 та 13 до постанови КМУ №704, які визначають тарифні коефіцієнти для військовослужбовців строкової військової служби та курсантів, до спірних правовідносин не застосовуються, а розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням позивачки мають визначатися згідно з додатками 1 і 14 до цієї постанови.

Визначаючи складові грошового забезпечення, які підлягають перерахунку, колегія суддів зазначає таке.

Суд вважає, що у цей період служби позивачка мала гарантоване право на отримання щомісячних видів грошового забезпечення, постійні/сталі розміри яких встановлені/затверджені Кабінетом Міністрів України в залежності від посади, звання та тривалості служби (посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років), обчислених із застосуванням належної розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року.

Права позивачки на належне грошове забезпечення у розмірах, гарантованих законодавством, мають бути захищені/поновлені шляхом проведення нового перерахунку цих щомісячних видів грошового забезпечення, які належать до її сталих складових, із застосуванням належної розрахункової величини.

Щодо посадового окладу та окладу за спеціальним званням.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №623 посадові оклади особам рядового і начальницького складу виплачуються за займаними посадами відповідно до тарифних розрядів, передбачених у штаті органу управління (підрозділу), тобто у розмірах, визначених згідно з додатком 1 до постанови КМУ №704.

Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №623 передбачено, що особам рядового і начальницького складу органів управління (підрозділів) виплачуються оклади за присвоєними їм спеціальними званнями рядового і начальницького складу в розмірі, визначеному у додатку 14 до постанови КМУ №704.

Як встановлено судом, у період з лютого 2020 року по червень 2021 року посадовий оклад позивачки становив 4930,00 грн, а оклад за спеціальним званням – 1410,00 грн, тобто вони обчислювалися із застосуванням прожиткового мінімуму 1762 грн, а тому підлягають перерахунку із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та на 01.01.2021.

Щодо надбавки за вислугу років.

Розділом IV Інструкції №623 визначено надбавку за вислугу років у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням, а пунктом 6 постанови КМУ №704 передбачено виплату надбавки за вислугу років у розмірах згідно з додатком 16.

Виплачена позивачці надбавка за вислугу років у розмірі 3170,00 грн становила 50 відсотків суми посадового окладу та окладу за спеціальним званням, тобто її сталий розмір безпосередньо визначений актом Кабінету Міністрів України, а тому зі зміною розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням вона також підлягає перерахунку.

Щодо надбавки за особливості проходження служби.

Пунктом 1 розділу V Інструкції №623 встановлено, що особам рядового і начальницького складу виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 50 відсотків посадового окладу, окладу за спеціальним званням з урахуванням надбавки за вислугу років.

Відповідно до пункту 2 розділу V Інструкції №623 залежно від складності, важливості, інтенсивності та умов служби розмір надбавки за особливості проходження служби може збільшуватися до 100 відсотків посадового окладу, окладу за спеціальним званням з урахуванням надбавки за вислугу років, а перелік посад, за якими встановлюється така надбавка понад розмір, установлений пунктом 1 цього розділу, затверджується наказом ДСНС у межах фонду грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 розділу V Інструкції №623 розмір надбавки за особливості проходження служби встановлюється наказом керівника органу управління (підрозділу) на початку року із зазначенням конкретного розміру кожній особі рядового чи начальницького складу з урахуванням асигнувань на грошове забезпечення на відповідний рік.

Отже, конкретний розмір надбавки за особливості проходження служби не визначений актами Кабінету Міністрів України, а встановлювався керівником у межах асигнувань на відповідний рік, тому виплачена позивачці у спірний період надбавка за особливості проходження служби у розмірі 4755,00 грн перерахунку не підлягає.

Щодо премії.

Відповідно до пункту 1 розділу XVI Інструкції №623 керівники органів управління (підрозділів) мають право в межах фонду преміювання та економії грошового забезпечення здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби, при цьому преміювання здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі, визначеному наказом ДСНС на відповідний рік, але не менше 10 відсотків фонду посадових окладів.

Таким чином, розмір премії безпосередньо залежить від наявного фонду преміювання та економії фонду грошового забезпечення, а тому виплачені позивачці щомісячні премії (3204,50 грн у 2020 році та 3697,50 грн у 2021 році) та разові премії перерахунку не підлягають.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу XXIX Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Отже, розмір цієї допомоги не прив`язаний законодавчо до місячного грошового забезпечення, а визначається в межах фонду грошового забезпечення, тому виплачена позивачці у липні 2020 року та у квітні 2021 року матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань перерахунку не підлягає, до того ж вимог щодо її перерахунку позивачка не заявляла.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення.

За змістом пунктів 1-2 розділу XXX Інструкції №623 особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі їх місячного грошового забезпечення на підставі рапорту та відповідного наказу керівника.

Як встановлено судом, виплачена позивачці у лютому 2020 року та у лютому 2021 року допомога для оздоровлення (17617,40 грн та 18209,00 грн) дорівнювала її місячному грошовому забезпеченню, обчисленому з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму 1762 грн, а тому вона підлягає перерахунку з урахуванням перерахованих посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років.

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні.

Розділом XXVII Інструкції №623 передбачено виплату особам рядового і начальницького складу при звільненні зі служби цивільного захисту одноразової грошової допомоги, яка обчислюється у відсотках місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Пунктом 12 розділу XXVII Інструкції №623 визначено, що до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, включаються оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення.

Як встановлено судом, у липні 2021 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 245822,00 грн, яка арифметично відповідає 50 відсоткам місячного грошового забезпечення у сумі 18209,00 грн за 27 повних календарних років служби, тобто обчислена з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму 1762 грн.

Отже, одноразова грошова допомога при звільненні підлягає перерахунку з урахуванням перерахованих посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років, при цьому надбавка за особливості проходження служби та премія, встановлені на день звільнення, мають враховуватися у фактично встановлених розмірах.

Суд першої інстанції, зобов`язавши відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивачки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення, у мотивувальній частині рішення помилково зазначив про необхідність перерахунку всіх щомісячних надбавок, премій та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, не розмежувавши складові, розмір яких безпосередньо визначений актами Кабінету Міністрів України, та складові, які встановлюються в межах фонду грошового забезпечення.

Крім того, суд першої інстанції застосував положення Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, який на осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту не поширюється.

Отже, резолютивна частина рішення суду першої інстанції в частині перерахунку грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення підлягає виконанню з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, тобто додаткові види грошового забезпечення підлягають перерахунку лише в тій мірі, в якій їх розмір відповідно до нормативно-правових актів безпосередньо залежить від розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням (надбавка за вислугу років, грошова допомога для оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні), а надбавка за особливості проходження служби, премія та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань перерахунку не підлягають.

Відповідно до ч. 1-2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з частиною четвертою статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, проте вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 400/11294/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 400/11294/25 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко