Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №400/6898/26
Суддя: Казанчук Г.П.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6898/26
перша інстанція: суддя Брагар В.С.,
повний текст судового рішення
складено 01.09.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді – Казанчук Г.П.
суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі № 400/6898/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 22.04.2020 в неповному обсязі, а саме з порушенням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.04.2020 в загальній сумі 101379,04 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що проходив службу цивільного захисту в підрозділі відповідача та був звільнений зі служби 22.04.2020.
За період з 01.03.2018 по 22.04.2020 відповідач не нарахував та не виплатив йому індексацію-різницю грошового забезпечення, передбачену абзацами 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
На думку позивача, у березні 2018 року, тобто у місяці підвищення посадових окладів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, його грошове забезпечення збільшилося на 523,55 грн (8283,81 грн – 7760,26 грн) порівняно з лютим 2018 року, що менше суми можливої індексації у березні 2018 року (4463,15 грн).
Тому, як вважав позивач, він мав право на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 3939,60 грн, а її загальна сума за спірний період становить 101379,04 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечував, посилаючись на пропуск позивачем строку звернення до суду, а також на те, що відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку № 1078 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, а підстави для нарахування індексації-різниці у спірний період відсутні.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 3924,48 грн щомісяця у період з 01.03.2018 по 22.04.2020 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 3924,48 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 22.04.2020 відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що березень 2018 року, у якому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, став для позивача місяцем підвищення доходу, а повноваження відповідача щодо виплати індексації-різниці не є дискреційними та не залежать від обсягу фінансування.
Посилаючись на довідку про нараховане грошове забезпечення, суд першої інстанції зазначив, що грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року складало 7760,26 грн, а у березні 2018 року – 8298,93 грн, тобто збільшилося на 538,67 грн. З огляду на те, що сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100), суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач мав право на щомісячну індексацію-різницю у розмірі 3924,48 грн (4463,15 грн – 538,67 грн) до дня звільнення зі служби.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції вважав такі вимоги передчасними, оскільки обов`язок щодо виплати компенсації виникає одночасно з виплатою індексації, тобто у майбутньому.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду лише 11 червня 2026 року з вимогами щодо періоду з 01.03.2018 по 22.04.2020, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, оскільки грошове забезпечення є щомісячним платежем, розмір якого відомий особі, яка його отримує, а звернення представника позивача з адвокатським запитом не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Апелянт вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 визначено особливості проведення індексації, а Порядком № 1078 не передбачено застосування фіксованої суми індексації, тому індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася відповідно до чинного Порядку.
За доводами апелянта, згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення позивачу у період з лютого 2018 року по квітень 2020 року нараховано індексацію грошового забезпечення на загальну суму 1644,97 грн, а наказами ДСНС України від 29.12.2016 № 707 та від 29.09.2017 № 520 були збільшені розміри щомісячної премії, які значно перевищили суму індексації грошового забезпечення позивача.
Крім того, апелянт посилається на те, що 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, видатки на виплату індексації грошового забезпечення кошторисами на 2018– 2020 роки не передбачалися, а відповідно до статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, витребувано адміністративну справу з суду першої інстанції та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту на посаді старшого пожежного-рятувальника 22 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України у Миколаївській області та перебував на грошовому забезпеченні у 2 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області.
Наказом Головного управління ДСНС України у Миколаївській області від 22.04.2020 № 79 (по особовому складу) прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту з 22 квітня 2020 року.
Листом від 21.04.2026 № 59 29 01-955/59 29 відповідач на адвокатські запити представника позивача від 04.04.2026 повідомив про порядок проведення індексації відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 та про те, що фінансування на вказаний вид видатків не здійснювалось, і надав довідку про нараховане грошове забезпечення позивача з зазначенням усіх складових та індексацію за період з 01.02.2018 по 22.04.2020.
Згідно з цією довідкою у лютому 2018 року позивачу нараховано: посадовий оклад – 605,00 грн, оклад за спеціальним званням – 60,00 грн, надбавку за вислугу років – 232,75 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань – 448,88 грн, надбавку за ризик – 166,25 грн, премію щомісячну – 6231,50 грн, доплату за роботу в нічний час – 15,88 грн, а всього 7760,26 грн.
У березні 2018 року позивачу нараховано: посадовий оклад – 2820,00 грн, оклад за спеціальним званням – 950,00 грн, надбавку за вислугу років – 1696,50 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань – 448,88 грн, надбавку за особливості проходження служби – 2077,27 грн, премію щомісячну – 254,10 грн, доплату за роботу в нічний час – 37,06 грн, виплату за графою «АСВ» – 15,12 грн, а всього 8298,93 грн.
З квітня по грудень 2018 року щомісячна премія позивачу нараховувалася у розмірі 282,00 грн, а поточна індексація грошового забезпечення нараховувалася позивачу з вересня 2019 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.04.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб сторонами не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 308 КАС України в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Щодо доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належного їм грошового забезпечення.
В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір, що відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002.
Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в новій редакції, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Верховний Суд у постанові від 08 серпня 2024 року у справі № 380/29686/23 дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою чинності, тобто після 19.07.2022.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 частину першу статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Оскільки спірні правовідносини стосуються періоду з 01.03.2018 по 22.04.2020, а позивача звільнено зі служби 22.04.2020, тобто до 19 липня 2022 року, право позивача на звернення до суду з вимогами про виплату індексації-різниці грошового забезпечення за цей період не обмежувалося будь-яким строком.
Отже, доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду не знайшли свого підтвердження, а посилання апелянта на практику окружних адміністративних судів та на постанову Верховного Суду, ухвалену за інших фактичних обставин, висновків колегії суддів у цій частині не спростовують.
Вирішуючи спір по суті, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі – Закон № 1282-XII) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки (стаття 4 Закону № 1282-XII).
Механізм проведення індексації визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078), пунктом 2 якого передбачено, що індексації підлягають, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, яка застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції.
Відповідно до абзаців першого – п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у цій редакції у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати, а у разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 визначена у місяці підвищення сума індексації виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.
У постанові від 09 травня 2023 року у справі № 120/2234/22-а Верховний Суд зазначив, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці, суми яких можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо одна від одної.
Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 поняття «фіксованої» суми індексації не містять, проте з 01 грудня 2015 року в абзацах третьому – шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йдеться про індексацію-різницю, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів, зокрема, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання індексації-різниці лише за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року.
Для правильного застосування абзаців третього – шостого пункту 5 Порядку № 1078 суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, при цьому в обидві суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, а премія враховується в тому періоді, за який вона була нарахована.
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків.
Такий правовий підхід викладено у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 09 травня 2023 року у справі № 120/2234/22-а. Правовий висновок щодо врахування розміру премії у тому періоді, за який її було нараховано, викладений Верховним Судом у постанові від 01.05.2026 у справі № 320/7635/22.
Крім того, у постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 Верховний Суд вказав, що для правильного вирішення вимог щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 суди повинні встановити, чи відбувалося у період з лютого 2018 року зростання розміру постійних складових грошового забезпечення.
Як правильно встановив суд першої інстанції, у березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1762,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), а величина приросту індексу споживчих цін – 253,30 відсотка, отже, сума можливої індексації позивача в березні 2018 року (Б) становила 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 %).
Водночас, перевіряючи визначений судом першої інстанції розмір підвищення доходу позивача, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції порівняв загальні суми, нараховані позивачу в лютому та березні 2018 року згідно з довідкою відповідача (7760,26 грн та 8298,93 грн), не з`ясувавши, за який період нараховано кожну зі складових, зокрема премію.
Крім того, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення навів різні величини підвищення доходу (524,74 грн та 538,67 грн), що також свідчить про неповне з`ясування обставин справи.
Згідно з довідкою відповідача у лютому 2018 року позивачу нараховано щомісячну премію у розмірі 6231,50 грн, у березні 2018 року – 254,10 грн, а з квітня 2018 року – 282,00 грн щомісячно.
Колегія суддів звертає увагу, що нарахована у березні 2018 року премія в сумі 254,10 грн становить 42 відсотки посадового окладу позивача в розмірі 605,00 грн, який діяв до 01.03.2018, тоді як премія в сумі 282,00 грн, нарахована з квітня 2018 року, становить 10 відсотків нового посадового окладу в розмірі 2820,00 грн.
Наведене свідчить про те, що премія нараховувалася позивачу в місяці, наступному за тим, за який вона встановлювалася, а отже премія в сумі 254,10 грн, нарахована у березні 2018 року, є премією за лютий 2018 року, премія в сумі 282,00 грн, нарахована у квітні 2018 року, є премією за березень 2018 року, а премія в сумі 6231,50 грн, нарахована у лютому 2018 року, є премією за січень 2018 року і не може враховуватися як складова грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року.
Таким чином, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 1782,86 грн (посадовий оклад – 605,00 грн + оклад за спеціальним званням – 60,00 грн + надбавка за вислугу років – 232,75 грн + надбавка за виконання особливо важливих завдань – 448,88 грн + надбавка за ризик – 166,25 грн + доплата за роботу в нічний час – 15,88 грн + премія за лютий 2018 року – 254,10 грн).
Грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становить 8311,71 грн (посадовий оклад – 2820,00 грн + оклад за спеціальним званням – 950,00 грн + надбавка за вислугу років – 1696,50 грн + надбавка за виконання особливо важливих завдань – 448,88 грн + надбавка за особливості проходження служби – 2077,27 грн + доплата за роботу в нічний час – 37,06 грн + премія за березень 2018 року – 282,00 грн).
При цьому виплата в сумі 15,12 грн, відображена у довідці за графою «АСВ», нараховувалася позивачу лише один раз протягом спірного періоду, тобто має разовий характер, а тому до складу грошового забезпечення, яке враховується для визначення розміру підвищення доходу, не включається.
Отже, у березні 2018 року розмір підвищення доходу позивача (А) становив 6528,85 грн (8311,71 грн – 1782,86 грн), що перевищує суму можливої індексації, яка склалася у березні 2018 року (Б), – 4463,15 грн.
Відповідно до пункту 2 Наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року № 745/32197 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року діяв у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
У постанові КАС ВС від 12.06.2024 року у справі №380/9974/23 Верховний Суд виснував, що під час видачі на виконання рішення суду довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, що призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ, суб`єкт владних повноважень, уповноважений здійснити видачу такої довідки, зобов`язаний враховувати, що такі складові грошового забезпечення як надбавка за особливості проходження служби та премія не є складовими грошового забезпечення військовослужбовця, конкретний розмір яких установлений Кабінетом Міністрів України, оскільки останні не є постійними, а тому їх розміри визначаються розпорядчим актом Міністра оборони України в залежності від певних обставин, зокрема виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік.
Вказаний висновок КАС ВС у частині того, що такий вид додаткових виплат як премія, не є постійною, а тому не береться при обрахунку зростання розміру грошового зобов`язання через зростання посадового окладу.
Колегія суддів також зазначає, що навіть без урахування премії як у лютому, так і у березні 2018 року розмір підвищення доходу позивача лише за рахунок інших постійних складових грошового забезпечення становив 6500,95 грн (8029,71 грн – 1528,76 грн), тобто так само перевищував суму можливої індексації (4463,15 грн).
Таким чином, оскільки у березні 2018 року мало місце підвищення посадового окладу позивача, внаслідок якого підвищення його грошового забезпечення перевищило суму індексації, що склалася у березні 2018 року, відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення доходу позивачу не нараховувалася, а право на отримання індексації-різниці у нього не виникло.
За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.04.2020 та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію є необґрунтованими.
Водночас інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо обмеженості бюджетних асигнувань та відсутності у кошторисах видатків на виплату індексації, колегія суддів відхиляє, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а).
Безпідставними є і доводи апелянта про те, що базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін є січень 2016 року, оскільки підвищення грошового забезпечення за рахунок премій не є підвищенням тарифних ставок (окладів) у розумінні пункту 5 Порядку № 1078, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 та від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22, проте ці доводи не впливають на висновок про відсутність у позивача права на індексацію-різницю з березня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Згідно з частинами першою – третьою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вказаним критеріям рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не відповідає.
Відповідно до частин першої, другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не з`ясував, за який період нараховано складові грошового забезпечення позивача, які слід враховувати при визначенні розміру підвищення доходу в березні 2018 року, та неправильно застосував абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078, що призвело до помилкового висновку про наявність у позивача права на індексацію-різницю.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з ухваленням у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга задовольняється частково, оскільки доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач є суб`єктом владних повноважень, який не залучав свідків та не проводив судових експертиз, підстави для розподілу судових витрат відповідно до частини другої статті 139 КАС України відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до частини п`ятої статті 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі № 400/6898/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 22.04.2020 та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за цей період.
В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2026 року у справі № 400/6898/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua