Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №420/721/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/721/23

Головуючий першої інстанції: Самойлюк Г.П.

Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Одеса

Повний текст судового рішення складений: 30.01.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2023 Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 302810,76грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатом проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було складено акт від 29.12.2019 №453/15-32-33-05/2878904542, на підставі якого ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020: №0003353305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 224837,68грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 56209,42грн.; №0003383305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 17410,93грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4352,73грн. У зв`язку з несплатою відповідачкою заборгованості, податковим органом було сформовано вимогу форми «Ф» №34214-50 від 13.03.2020 та направлено на адресу останньої. Оскільки сума заборгованості у розмірі 302810,76грн. не сплачена, на підставі п.87.11 ст.87, п.95.1 ст.95 ПК України, у податкового органу виникли підстави для стягнення податкового боргу.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про застосування строків позовної давності. /а.с.151-153/

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 позов задоволено; стягнуто з фізичної особи-платника податків ОСОБА_3 суму заборгованості у розмірі 302810,76грн., а саме: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у сумі 281047,10грн. на бюджетний рахунок UA83899998033109341000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 11010500, отримувач коштів ГУК в Од. обл./м. Одеса/11010500; з військового збору, що сплачуються за результатами річного декларування у сумі 21763,66грн. на бюджетний рахунок UA438999980313090137000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 11011001, отримувач коштів ГУК в Од.обл./м. Одеса/11011001.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання. В контексті цього, з огляду на те, що податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020 №№0003353305, 0003383305 станом на теперішній час є чинними (з урахуванням закінчення процедури судового оскарження у справі №420/8162/23), а тому визначена в них сума податкового зобов`язання є узгодженою та підлягає сплаті. Оскільки за угодженими податковими зобов`язаннями борг не сплачено, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення загальної суми податкового боргу у розмірі 302810,76грн.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що грошове зобов`язання, яке податкова намагається стягнути у вигляді суми податкового боргу, не є узгодженим за нормами діючого законодавства, оскільки при оподаткуванні доходу (кредит в іноземній валюті), контролюючий орган не врахував вимоги п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що призвело до фіктивного завищення бази оподаткування та незаконності всіх подальших розрахунків, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 23.01.2020. Окремо зауважено на тому, що у справі №420/8162/23 (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2020 №№0003353305, 0003383305) суди не розглядали справу по суті, а лише вирішували процесуальне питання щодо дотримання строку звернення до суду з позовом. У зв`язку з цим, ОСОБА_4 вважає, що в межах даної справи підлягають встановленню такі обставини як: належне повідомлення кредитором ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про направлення їй повідомлення про анулювання боргу за кредитним договором, оцінка питань щодо строку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, строку складення акту перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень. На думку скаржниці, суд зобов`язаний досліджувати всі обставини виникнення грошового зобов`язання, а не лише констатувати факт його існування, у зв`язку з чим посилається на ігнорування судом першої інстанції висновків Верховного Суду у постанові від 24.06.2025 у справі №819/1221/15-а.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС в Одеській області, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податку ОСОБА_4 , 29.11.2019 складено акт №453/15-32-33-05/ НОМЕР_1 . /а.с.23-43/

В акті зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_4 отримала від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу « 126») в 1 кварталі 2015 в розмірі 1510652,25грн. Суму виплаченого (нарахованого) доходу за ознакою доходу « 126» відображено ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (з урахуванням уточнень) у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, без сум утриманого з них податку за 1 квартал 2015. Вказане пояснюється тим, що на підставі кредитного договору №11095703000 від 15.12.2006, станом на 19.03.2015 за ОСОБА_4 обліковувалась кредитна заборгованість у сумі 64574,07дол.США, що за курсом НБУ станом на 19.03.2015 склало 1510652,25грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту – 49642,32дол.США, за курсом долара станом на 19.03.2015 – 1161337,4грн.; заборгованість по процентам – 14931,75дол.США, за курсом долара станом на 19.03.2015 – 349314, 85грн. 19.03.2015 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» прийнято рішення від про анулювання (прощення) кредитної заборгованості.

За підсумками перевірки встановлено, що фізичною особою ОСОБА_4 в порушення пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп. «д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, не подана податкова декларація про майновий стан і доходи за 2015, не відображено у складі оподатковуваного доходу дохід у вигляді податкового блага (ознака « 126») у розмірі 1161337,4грн. З урахуванням п.179.7 ст.179 ПК України за 2015 не сплачено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 224837,68грн. та військовий збір у сумі 17410,93грн.

23.01.2020, на підставі акту перевірки від 29.11.2019, ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0003353305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 224837,68грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 56209,42грн.; /а.с.15/

№0003383305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 17410,93грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4352,73грн. /а.с.16/

Зазначені податкові повідомлення-рішення 23.01.2020 направлені ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 ., однак поштове відправлення повернуто відправнику. /а.с.17-18/

13.03.2020 ГУ ДПС в Одеській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» №34214-50, якою ОСОБА_4 визначено суму податкового боргу у розмірі 30298076грн. /а.с.13/

Податкова вимога направлена засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення на адресу реєстрації ОСОБА_4 : АДРЕСА_2 , однак поштове відправлення повернуто відправнику. /а.с.13-14/

Позивач, вважаючи, що у встановлені податковим законодавством строки, ОСОБА_4 не сплатила виниклої заборгованості зі сплати за 2015 податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору, тому з метою стягнення наявного податкового боргу, звернувся до суду з позовом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, 13.04.2023 ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області про, зокрема визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2020 №№0003353305, 0003383305 (справа №420/8162/23).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивачкою пропущено передбачений ст.122 КАС України піврічний строк звернення до суду та причини пропуску такого строку є неповажними.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої П`ятим апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 12.09.2023, якою апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 залишено без змін.

Заперечуючи проти ухвалених рішень судами першої та апеляційної інстанції ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку постановою Верховного Суду від 16.11.2023 залишено без задоволення; ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 у справі №420/8162/23 залишено без змін.

Також, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.12.2023 прізвище позивачки « ОСОБА_5 » змінено на « ОСОБА_6 ». /а.с.131/

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі – ПК України).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності з п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання протягом 10 робочих днів. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до обставин даної справи, 23.01.2020 ГУ ДПС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення: №0003353305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 224837,68грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 56209,42грн.; №0003383305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 17410,93грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4352,73грн. /а.с.15-16/

Пунктами 42.1, 42.2 ст.42 ПК України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначені податкові повідомлення-рішення направлялися за податковою адресою ОСОБА_4 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а отже вважаються належним чином врученими. /а.с.17-18/

Разом з тим, ОСОБА_4 оскаржувала податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020 №№0003353305, 0003383305 в судовому порядку в межах справи №420/8162/23. Однак, у зв`язку з пропуском звернення до суду з позовом, з огляду не відсутність поважних підстав пропуску такого строку, вказаний позов залишено без розгляду ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023, яка залишена в силі постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023. Надалі, зазначені судові рішення оскаржувались позивачкою до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги, яка постановою Верховного Суду від 16.11.2023 залишена без задоволення, а ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 залишені без змін.

Таким чином, з огляду на направлення ГУ ДПС в Одеській області податкових повідомлень-рішень від 23.01.2020 у відповідності до приписів п.42.2 ст.42 ПК України, а також враховуючи, що ОСОБА_4 скористалась своїм процесуальним правом на їх оскарження, за результатами якого позов залишено без розгляду, колегія суддів доходить висновку, що визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 23.01.2020 №№0003353305, 0003383305 грошові зобов`язання набули статусу узгоджених.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно розрахунку податкового боргу станом на 08.11.2022, ОСОБА_4 має заборгованість у розмірі 302810,76грн., а саме з податку на доходи фізичних осіб на суму 224837,68грн., військового збору на суму 17410,93грн. та штрафних санкцій на загальну суму 60562,15грн. /а.с.7/

Пунктами 59.1, 59.5 ст.59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Так, на виконання вимог ст.59 ПК України, податковим органом правомірно сформовано та направлено відповідачці податкову вимогу від 13.03.2020 №34214-50.

Вищезазначена податкова вимога направлена засобами поштового зв`язку з рекомендованим повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_4 /а.с.13-14/

Згідно пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень (п.41.2 ст.41 ПК України).

На підставі наведеного, у сукупності, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачки узгодженого несплаченого податкового боргу у розмірі 302810,76грн., що нею не спростовано, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність законних підстав для стягнення з ОСОБА_7 суми заборгованості у розмірі 302810,76грн. на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідачка зазначає стосовно того, що грошові зобов`язання за прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 23.01.2020 №№0003353305, 0003383305 є неузгодженими, оскільки податковим органом невірно визначено базу оподаткування, а саме без застосування п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції, чинній станом на 2015, та в основу покладено не дійсний економічний дохід.

Тобто, вказані аргументи фактично зводяться до незгоди з правомірністю самих податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виникла заборгованість, що є предметом спору в даній справі.

Слід зазначити, що законність та обґрунтованість зазначених податкових повідомлень-рішень від 23.01.2020 №№0003353305, 0003383305 вже була предметом судового розгляду у справі №420/8162/23, за результатами якого позовні вимоги залишено без розгляду. Оскільки судові рішення у зазначеній справі набрали законної сили, факт правомірності та узгодженості спірних грошових зобов`язань є підтвердженим та виключає можливість повторного перегляду цих же питань у межах даної справи.

При цьому, посилання скаржниці на те, що в рамках справи №420/8162/23 не здійснювався розгляд справи по суті, а вирішувалося процесуальне питання, не спростовує факту узгодженості податкових зобов`язань, оскільки процедура оскарження податкових повідомлень-рішень є завершеною, що кореспондується з приписами п.56.18 ст.56 ПК України.

Крім того, у межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постановах від 08.08.2024 у справі №440/18128/21, від 12.07.2022 у справі №1660/7345/20, від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 05.03.2020 у справі №804/8630/1, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18.

З цих же підстав не заслуговують на увагу інші доводи скаржниці в частині щодо допущення порушень процедурних питань з боку податкової при проведенні перевірки, зокрема проведення перевірки поза межами 1095-денного строку, порушення строків складення акта перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Сталою та послідовною є практика Верховного Суду, яка застосована і судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше (постанови від 05.08.2026 у справі №160/34082/23, від 24.06.2025 у справі №819/1221/15-a, від 21.05.2024 у справі № 160/15166/22, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20).

На зазначені обставини також звернула увагу і скаржниця, проте колегія суддів наголошує, що під час розгляду позову про стягнення боргу ключовим є той факт, що суди здійснюють дослідження перелічених вище аспектів у сукупності, а не встановлюють факт правомірності/протиправності податкових повідомлень-рішень. Більш того, як зазначалось вище, процедура оскарження податкових повідомлень-рішень є остаточно завершеною за результатами розгляду справи №420/8162/23, судові рішення у якій набрали законної сили.

Разом з тим, на думку колегії судів, відповідачка, посилаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові від 24.06.2025 у справі №819/1221/15-a, зазначаючи, що суд наголошував на необхідності дослідження всіх обставин виникнення грошового зобов`язання, невірно застосовує висновки, зроблені у даній постанові до спірних правовідносин. У справі №819/1221/15-a Верховний Суд наголошував на повноті з`ясування обставин шляхом врахування факту оскарження податкових повідомлень-рішень (які частково скасовані судом), а також вирішення питання, чи приймалось нове податкове повідомлення-рішення на виконання судового рішення у справі, що не є релевантним до спірних правовідносин.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що, посилаючись на висновки Верховного Суду у справі від 12.07.2022 №1660/7345/20 (стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень), відповідачка не врахувала того факту, що Верховний Суд зауважив стосовно того, що суди попередніх інстанцій не мали процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати правовий аналіз правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки це не є предметом позову у справі.

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_4 клопотала про витребування доказів від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ГУ ДПС в Одеській області, а саме: рішення про анулювання боргу від 25.11.2015; повідомлення про анулювання боргу від 21.03.2016; копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, за якими було направлено повідомлення про анулювання боргу від 25.11.2015, від 21.03.2016.

Таке клопотання мотивовано тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було належним чином досліджено факт направлення та отримання повідомлення від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» про анулювання боргу. Тобто, наразі залишаються нез`ясованими протиріччя, які б підтверджували факт направлення кредитором ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на її адресу повідомлення про прощення (анулювання) боргу. Водночас, обов`язковою передумовою виникнення у боржника обов`язку відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу є його належне повідомлення кредитором про таке прощення, а відтак встановлення цього факту має визначальне значення для законності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Слід нагадати, що між ОСОБА_4 (позичальник) та АТ «Укрсиббанк» було укладено кредитний договір №11095703000 від 15.12.2006. На підставі договору факторингу, укладеного між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», останньому було відступлені права вимоги по вказаному кредитному договору. Так, як кредитна заборгованість була забезпечена заставним майном, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» отримало права за іпотечними договорами, укладеними з АТ «Укрсиббанк». Надалі, ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», в якості нового кредитора, прийнято рішення від 19.03.2015 про анулювання (прощення) кредитної заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 1510652,25грн. (за курсом долара НБУ станом на 19.03.2015) або 64574,07 дол.США, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 1161337,4грн. (49642,32 дол.США), заборгованість по процентам - 349314,85грн. (14931,75 дол.США). Суму виплаченого (нарахованого) доходу ОСОБА_4 у розмірі 1510652,25грн. за ознакою доходу « 126» (додаткове благо) відображено ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (з урахуванням уточнень) у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, без сум утриманого з них податку за 1 квартал 2015.

З наведеного вбачається, що витребування доказів, заявлених у клопотанні (рішення про анулювання боргу від 25.11.2015; повідомлення про анулювання боргу від 21.03.2016; копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, за якими було направлено повідомлення про анулювання боргу від 25.11.2015, від 21.03.2016) відноситься безпосередньо до обставин виникнення та формування податкових зобов`язань, правомірність яких не може перевірятися у даній справі про стягнення податкового боргу.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Більш того, 06.03.2026 відповідачкою подано клопотання про долучення доказів, в якому зазначено про отримання таких доказів від ГУ ДПС в Одеській області.

Також, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог ГУ ДПС в Одеській області у даній справі та викладені заперечення на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2026, якою було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання.

Відповідно п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.102.4 цієї статті у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, враховуючи, що ГУ ДПС в Одеській області звернулось до суду з позовом 16.01.2023, відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (1095 днів), який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.01.2020.

Крім того, при вирішенні вказаного питання, судом першої інстанції було застосовано висновки Верховного Суду у постанові від 26.09.2024 у справі №160/1315/24, відповідно до яких перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (в тому числі й щодо строків здійснення заходів з погашення податкового боргу) зупинявся:

- з 18.03.2020 по 17.03.2022 - відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 07.03.2022 по 24.11.2022 - відповідно до пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 17.03.2022 по 01.08.2023 - відповідно до п.102.9 ст.102 Кодексу, при цьому в період з 17.03.2022 по 27.05.2022 норма діяла без виключень, а з 27.05.2022 по 01.08.2023 - з виключеннями щодо випадків, передбачених ПК України.

У період з 24.11.2022 по 01.08.2023 з огляду на положення пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України перебіг строку здійснення заходів з погашення податкового боргу зупинявся для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із ст.116 Кодексу.

Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 23.04.2025 у справі №240/9272/23, які є застосовними в даній справі.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів та застосування строків позовної давності відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_8 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

СуддіС.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв