Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №400/4789/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4789/26

перша інстанція: суддя Лісовська Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 23.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 400/4789/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати грошової допомоги для оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.07.2020 включно у фіксованому розмірі 3806,57 грн, виплаченої згідно з рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №400/5946/24;

- зобов`язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.07.2020 включно у фіксованому розмірі 3806,57 грн, виплаченої згідно з рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №400/5946/24.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не нарахував та не виплатив йому грошову допомогу для оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення в сумі 3806,57 грн щомісячно, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №400/5946/24.

На думку позивача, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, є складовою місячного грошового забезпечення, а тому підлягає врахуванню при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 Комендатури охорони та обслуговування щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.07.2020 включно у фіксованому розмірі 3806,57 грн, виплаченої згідно з рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №400/5946/24.

Зобов`язано НОМЕР_1 Комендатуру охорони та обслуговування провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.07.2020 включно у фіксованому розмірі 3806,57 грн, виплаченої згідно з рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №400/5946/24.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунковою величиною для обчислення грошової допомоги на оздоровлення є місячне грошове забезпечення, а індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, спрямована на підтримання купівельної спроможності грошового забезпечення і тому має враховуватися при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення.

Оскільки право позивача на індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.07.2020 в сумі 3806,57 грн щомісячно встановлено рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №400/5946/24, відповідач протиправно не здійснив перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням цієї індексації-різниці.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 297 комендатура охорони та обслуговування подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що пунктом 6 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260) вичерпно визначено перелік складових грошового забезпечення, з яких обчислюється допомога для оздоровлення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення, крім винагород), і суми індексації до цього переліку не входять.

Апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №240/26703/23, від 23.09.2024 у справах №240/32125/23 та №240/33138/23, від 07.11.2024 у справі №240/1597/24, від 26.11.2024 у справах №240/1800/24 та №240/24842/23, від 29.01.2025 у справі №240/34080/23, від 10.04.2025 у справі №240/30599/23 щодо неврахування винагород при обчисленні допомоги на оздоровлення та вважає, що викладений у них підхід підлягає застосуванню і до сум індексації.

На думку апелянта, індексація грошового забезпечення не є видом грошового забезпечення у розумінні частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а є самостійним компенсаційним механізмом, врегульованим частиною третьою цієї статті, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком №1078.

Апелянт зазначає, що індексація-різниця в сумі 3806,57 грн щомісячно не нараховувалась і не могла бути нарахована позивачу протягом 2018 – 2020 років, оскільки право на неї встановлено лише судовим рішенням від 16.01.2025, а виплачена вона 28.03.2026, а тому за своєю природою є одноразовою ретроспективною виплатою за минулий період.

Апелянт вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, стосується обчислення пенсії та, крім того, виключає одноразові виплати з розрахункової величини грошового забезпечення.

Також апелянт вказує, що розмір допомоги для оздоровлення визначається на день підписання наказу про її надання, позивачу вже виплачено допомогу для оздоровлення за відповідні роки, а законодавство не передбачає обов`язку здійснювати ретроактивний перерахунок такої допомоги у зв`язку з подальшим визнанням судом права на індексацію, тому вимога позивача не ґрунтується на легітимному очікуванні у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Апелянт посилається на дискреційні повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення структури грошового забезпечення та на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24.

Крім того, на думку апелянта, задоволення позову призводить до повторного стягнення з бюджетних коштів однієї й тієї самої суми індексації-різниці, що суперечить статті 1212 Цивільного кодексу України, статтям 7, 21, 51 Бюджетного кодексу України та створює загрозу незапланованих видатків з огляду на значну кількість аналогічних спорів.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року у задоволенні клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору відмовлено, а подану нею апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року повернуто апелянту.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2026 року повторно подану апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та ненадання доказів сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 року поновлено 297 комендатурі охорони та обслуговування строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 у період з 13.02.2018 по 13.07.2020 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.07.2020 №150 позивача з 13.07.2020 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки відповідача про розміри грошового забезпечення позивача за період з 13.02.2018 по 13.07.2020 грошова допомога на оздоровлення за 2018, 2019 та 2020 роки була нарахована та виплачена позивачу у листопаді 2018 року, березні 2019 року та липні 2020 року без урахування індексації-різниці грошового забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №400/5946/24, яке набрало законної сили 26.02.2025, визнано протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 до 13.07.2020 з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 13.07.2020 в сумі 3806,57 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

25.08.2025 відповідачем складено довідку-розрахунок індексації-різниці грошового забезпечення позивача у розмірі 3806,57 грн щомісяця за період з 01.03.2018 по 13.07.2020.

28.03.2026 відповідач виплатив позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення в сумі 114056,60 грн.

30.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги для оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 13.07.2020 в сумі 3806,57 грн щомісячно.

Листом від 09.04.2026 №2709/174/29/2/96 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви, посилаючись на те, що відповідно до пункту 6 розділу XXIII Порядку №260 сума індексації грошового забезпечення не враховується при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем у повному обсязі.

Надаючи оцінку обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 року (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Статтею 10-1 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова №704) керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати військовослужбовцям допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 1 розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок №260) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, обчислення грошової допомоги для оздоровлення здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця, на яке він має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

Статтею 1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексація доходів населення належить до державних соціальних гарантій, які відповідно до статті 19 цього Закону є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пунктами 2, 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, у межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Спеціальне законодавство, яким визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, не врегульовує питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, відтак при вирішенні цього питання необхідно субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19 березня 2020 року у справі №820/5286/17, від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19, від 26 лютого 2021 року у справі №620/3346/19, від 21 грудня 2021 року у справі №820/3423/18, предметом розгляду у яких було включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обрахунок та визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 також зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації, мають компенсаторний характер і є складовими належної працівникові заробітної плати, спрямованими на забезпечення її реальної величини.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.01.2025 у справі №400/5946/24, яке набрало законної сили, визнано право позивача на індексацію-різницю грошового забезпечення в сумі 3806,57 грн щомісячно за кожен місяць періоду з 01.03.2018 по 13.07.2020, і відповідач на виконання цього рішення 28.03.2026 виплатив позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення.

Водночас грошова допомога на оздоровлення за 2018, 2019 та 2020 роки, нарахована позивачу у листопаді 2018 року, березні 2019 року та липні 2020 року, тобто у місяцях, за які позивачу належала індексація-різниця, обчислена відповідачем без урахування цієї індексації.

За таких обставин позивач має право на проведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації-різниці, виплаченої на виконання рішення суду у справі №400/5946/24, а висновок суду першої інстанції про протиправність дій відповідача є правильним.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Посилання апелянта на вичерпність переліку складових грошового забезпечення, визначеного пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначена норма виключає з розрахункової величини лише винагороди та не містить положень щодо виключення з місячного грошового забезпечення сум його індексації, обов`язковість якої встановлена частиною третьою статті 9 Закону №2011-XII та Законом №1282-XII.

Індексація не є винагородою, не має стимулюючого характеру та не залежить від розсуду командира, а є державною соціальною гарантією, що підтримує реальний розмір того самого щомісячного грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення.

З цих підстав колегія суддів не вважає релевантними до спірних правовідносин наведені апелянтом постанови Верховного Суду, зокрема від 08.08.2024 у справі №240/26703/23, оскільки вони стосуються додаткової винагороди, прямо виключеної пунктом 6 розділу XXIII Порядку №260 з розрахункової величини, а не індексації грошового забезпечення, і не містять висновку про неможливість урахування сум індексації при обчисленні грошової допомоги для оздоровлення.

Застосування за аналогією норми, що встановлює виняток (щодо винагород), до правовідносин, які нею не охоплені, з метою звуження обсягу гарантованого законом права військовослужбовця є неприпустимим.

Колегія суддів також враховує, що підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати зміст поняття грошового забезпечення, визначеного Законом №2011-XII, а ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми акта вищої юридичної сили, на що звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

Доводи апелянта про те, що індексація є самостійним компенсаційним механізмом, а не видом грошового забезпечення, спростовуються наведеними висновками Верховного Суду, відповідно до яких саме систематичний (щомісячний) характер індексації та її мета – збереження купівельної спроможності грошового забезпечення – зумовлюють обов`язок її врахування у складі місячного грошового забезпечення як обрахункової величини для одноразових виплат.

Безпідставними є і доводи апелянта про одноразовий ретроспективний характер індексації-різниці, присудженої позивачу.

Рішенням суду у справі №400/5946/24 не створено нового права позивача, а лише підтверджено його право на індексацію-різницю у фіксованому розмірі 3806,57 грн за кожен місяць спірного періоду, яке виникло у позивача під час проходження ним військової служби в силу приписів Закону №1282-XII та Порядку №1078.

Та обставина, що вказані суми були нараховані та виплачені позивачу одноразово лише у 2026 році, зумовлена виключно протиправними діями самого відповідача, встановленими судовим рішенням, і не змінює щомісячного характеру цієї виплати.

З тих самих підстав колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, щодо невключення до грошового забезпечення як обрахункової величини одноразових видів грошового забезпечення, оскільки індексація грошового забезпечення до одноразових видів грошового забезпечення не належить.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №240/10130/19 зазначив, що висновок про необхідність урахування індексації у складі грошового забезпечення не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17, оскільки питання індексації не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у цій справі.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що розмір допомоги для оздоровлення визначається на день підписання наказу про її надання, а законодавство не передбачає обов`язку здійснювати її перерахунок.

На дні підписання наказів про надання позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018, 2019 та 2020 роки позивач уже мав право на індексацію-різницю грошового забезпечення, що підтверджено рішенням суду у справі №400/5946/24, а отже, і на врахування її у складі місячного грошового забезпечення.

Нарахування допомоги в меншому розмірі є наслідком невиконання відповідачем свого обов`язку щодо належного нарахування індексації, а тому обов`язок здійснити перерахунок допомоги випливає з приписів статті 10-1 Закону №2011-XII та пункту 6 розділу XXIII Порядку №260, а не з факту ухвалення судового рішення.

Відтак суб`єкт владних повноважень, який допустив порушення, не може посилатися на власні протиправні дії як на підставу для відмови у відновленні порушеного права, а задоволення позову відповідає вимогам частини другої статті 19 Конституції України.

Колегія суддів також зазначає, що спір у цій справі є самостійним і не стосується виконання рішення у справі №400/5946/24.

Вирішальним для розмежування самостійного адміністративного спору та спору щодо виконання судового рішення є встановлення того, чи виникли нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 у справі №120/7326/26.

Предметом розгляду у справі №400/5946/24 було лише нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, тоді як питання розміру грошової допомоги на оздоровлення цим рішенням не вирішувалося, а відмова відповідача від 09.04.2026 у перерахунку цієї допомоги є новим юридичним фактом, що породив самостійні правовідносини, які підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини щодо легітимного очікування, зокрема у справі «Копецький проти Словаччини», колегія суддів відхиляє, оскільки право позивача на грошову допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, складовою якого є індексація, має достатню підставу у національному законодавстві – статтях 9, 10-1 Закону №2011-XII, Законі №1282-XII та Порядку №1078, і підтверджене судовим рішенням, що набрало законної сили.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 також є безпідставним, оскільки предметом розгляду у ній була правомірність окремих положень постанови Кабінету Міністрів України щодо розмірів грошового забезпечення, а не питання включення індексації до розрахункової величини грошової допомоги для оздоровлення.

У цій справі суд не визначає нову структуру грошового забезпечення, а застосовує чинні норми Закону №2011-XII, Закону №1282-XII та Порядку №260 у системному зв`язку.

Не можна погодитися і з доводами апелянта про повторне стягнення однієї і тієї самої суми, оскільки на виконання рішення суду у справі №400/5946/24 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення, тоді як у цій справі йдеться про доплату іншої виплати – грошової допомоги на оздоровлення, розмір якої залежить від розміру місячного грошового забезпечення, складовою якого є індексація.

Положення статті 1212 Цивільного кодексу України щодо набуття майна без достатньої правової підстави до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки право позивача на отримання грошової допомоги на оздоровлення у належному розмірі ґрунтується на нормах закону.

Посилання апелянта на положення Бюджетного кодексу України, обмеженість бюджетного фінансування та значну кількість аналогічних спорів не можуть бути підставою для відмови у захисті порушеного права позивача.

Колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення мала систематичний (щомісячний) характер (з огляду на рішення суду про виплату індексації-різниці), а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи апеляційної скарги щодо відстрочення сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження вирішені ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 року і повторної оцінки не потребують.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій щодо непроведення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення позивачу за 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням індексації-різниці грошового забезпечення.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (п.п. 29-30 рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994).

При цьому право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (п. 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 400/4789/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко