Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №420/17585/26
Суддя: Коваль М.П.
П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
————————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/17585/26
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді – Коваля М.П.,
суддів – Джабурія О.В.,
– Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року, прийняте у складі суду судді Бутенка А.В. в місті Одеса, по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДІІС в Одеській області № 1634597-2409-1505-UA51040230000018414 від 17.11.2025 року, № 1634595-2409-1505- НОМЕР_1 від 17.11.2025 року, № 1630698-2409-1505-UA51040230000018414 від 04.11.2025 року, № 1630699-2409-1505-UA51040230000018414 від 04.11.2025 року, № 1630700-2409-1505- UA51040230000018414 від 04.11.2025 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 1634597-2409-1505-UA51040230000018414 від 17.11.2025 року, № 1634595-2409-1505-UA51040230000018414 від 17.11.2025 року, № 1630698-2409-1505-UA51040230000018414 від 04.11.2025 року, № 1630699-2409-1505-UA51040230000018414 від 04.11.2025 року, № 1630700-2409-1505-UA51040230000018414 від 04.11.2025 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач не надавав повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням (№ 20-ОПП) за 2020 2024 податкові періоди щодо будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1 . Апелянт вказує, що позивачем не було не задекларовано здійснення сільськогосподарської діяльності та не надано підтверджуючі документи, висновки відповідник органів, щодо належності даного об`єкта до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) за Класифікатором НК 018-2023.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , з 16.12.2021 року зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_2 , та здійснює діяльність згідно КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур - основний вид діяльності, 46.31 - оптова торгівля фруктами й овочами, 46.33 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 46.37 - оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, 46.38 - оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками.
Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 23.11.2022 року № 2005520010002022066.
Відповідно до витягу № 2615053400054 з реєстру платників єдиного податку позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 2 групи.
Згідно даних інформаційно - комунікаційної системи ДПС у фізичної особи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на праві власності, крім інших, перебуває наступний об`єкт нерухомого майна: господарські присадибні будівлі під реєстраційним номером майна 1882331851208 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4 444,50 кв. м, право власності з 23.07.2019, що підтверджується свідоцтво про право на майновий пай КАЗ № 1390 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 1634597-2409-1505-UA51040230000018414 від 17.11.2025 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік у розмірі 115 452,55 грн.;
- № 1634595-2409-1505-UA51040230000018414 від 17.11.2025 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 133 335,00 грн;
- № 1630698-2409-1505-UA51040230000018414 від 04.11.2025 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік у розмірі 144 446,25 грн;
- № 1630699-2409-1505-UA51040230000018414 від 04.11.2025 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 148 890,75 грн;
- № 1630700-2409-1505-UA51040230000018414 від 04.11.2025 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік у розмірі 157 779,75 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач отримав 06.01.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (номер відправлення 067171178310).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки алежне позивачу нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4 444,50 кв. (будівля свинарника) (код 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» класу 127 «Інші нежитлові будівлі» підрозділу «Нежитлові будівлі» НК 018:2023) у 2020-2024 роки використовувались позивачем як сільськогосподарським товаровиробником під час сільськогосподарського виробництва, не здаються ним в оренду чи лізинг, в силу положень пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України це нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України), регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в наступній редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналізуючи наведені вище приписи норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, колегія суддів зазначає, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права було неодноразово викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17.
Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується зокрема даними технічного паспорта від 08.12.202 року, інвентаризаційна справа №575, у власності позивача перебувають нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке, вул. Суворова, буд. 21-А, загальною площею 4 444,50 кв. (будівля свинарника) (код 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» класу 127 «Інші нежитлові будівлі» підрозділу «Нежитлові будівлі» НК 018:2023), які знаходяться на території Білгород-Дністровського району Одеської області Козацької сільської ради.
В свою чергу, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (одне із останніх таких рішень - постанова ВС від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22).
При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 09.05.2023 року у справі №380/10802/22, норми податкового законодавства України не покладають на платника податку обов`язок отримати від експертної установи експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що нежитлові будівлі за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Козацьке, вул. Суворова, буд. 21-А відповідають вимогам Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та фактично використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року у справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1751/17.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
Разом з тим, визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів відповідно до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Колегія суддів зазначає, що позивач є фізичною особою-підприємцем, з основними видами діяльності за КВЕД: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний вид діяльності), 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами, 46.33 оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, 46.37 оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками. Ті обставини, що позивачем не було не задекларовано здійснення сільськогосподарської діяльності, не змінюють статусу позивач, як сільськогосподарського товаровиробника.
Крім того, суд зазначає, що у справі відсутні докази, що позивач впродовж 2020-2024 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності або здавав їх в оренду, лізинг, позичку.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року – залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: Н.В. Вербицька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua