Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №340/541/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №340/541/26

Суддя: Юрко І.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/541/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року в адміністративній справі №340/541/26 (головуючий суддя першої інстанції - Сагун А.В.) за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (третя особа - ОСОБА_1 ) про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.02.2026 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у неналежному розгляді заяви ОСОБА_2 та відмови йому в надання відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із доглядом за ним як особою з інвалідністю 2-го рівня споріднення;

- зобов`язати відповідача переглянути заяву ОСОБА_2 щодо надання відстрочки від призову на військову службу та надати відстрочку у зв`язку із здійсненням догляду за особою з інвалідністю І групи - ОСОБА_1 .

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третя особа - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про задоволення адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач з 2017 року здійснює постійний догляд за скаржником, який є рідним братом позивача та є особою з інвалідністю I-А групи та потребує постійного стороннього догляду. Факт здійснення позивачем постійного догляду підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 613382 від 28.07.2017 року, нотаріально посвідченою заявою особи, за якою здійснюється такий догляд, актом про встановлення факту здійснення постійного догляду від 24.06.2025 року, а також тим, що рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.07.2025 року №14130 позивачу вже надавалась відстрочка від призову за цією ж підставою. Зазначено, що після закінчення строку раніше наданої відстрочки, позивач 19.11.2025 року повторно подав заяву про надання йому відстрочки із додаванням необхідних документів, однак відповідачем безпідставно відмовлено у наданні відстрочки, незважаючи на те, що обставини, які стали підставою для попереднього надання відстрочки, не змінилися. Усі документи, передбачені Додатком 5 до Порядку, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, були наявні у відповідача та підтверджували право на відстрочку.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_2 є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у відповідача та 18.11.2025 року звернувся до останнього із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.27).

За результатами розгляду поданої заяви та доданих документів Комісією прийнято рішення, оформлене протоколом № 110 від 24.11.2025, яким відмовлено у наданні позивачу відстрочки, з мотивів ненадання документів, які підтверджують неможливість здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю членами сім`ї першого ступеня споріднення. Відповідач зазначив, що у особи, за якою здійснюється догляд, є мати та повнолітня дочка, однак позивач не надав Комісії жодних належних доказів неможливості здійснення ними такого догляду у формах, прямо визначених Порядком № 560. Крім того, відповідач вказав, що поданий позивачем акт про встановлення факту здійснення постійного догляду має формальний характер та сам по собі не підтверджує виникнення права на відстрочку, оскільки не спростовує наявності у особи з інвалідністю членів сім`ї першого ступеня споріднення, які мають законодавчо визначений обов`язок щодо догляду за нею. На підставі розгляду поданих документів Комісією двічі приймались рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки, оформлені протоколами № 110 від 24.11.2025 року та № 113 від 03.12.2025 року (а.с.25).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви і відмови у надання відстрочки від призову, позивач оскаржив такі дії до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції чинній на час подання заяви позивачем про надання відстрочки) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, серед інших, військовозобов`язані члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Суд першої інстанції встановив, що на час подання позивачем заяви про надання відстрочки військовозобов`язані, члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я) - не підлягають призову на військову службу.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, визначає механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56 - 58 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають завірену копію довідки про надання таким особам відстрочки (додаток 6) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.

Згідно Додатку 5 Порядку №560 визначено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно Переліку право на відстрочку мають члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього підпункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Також визначено документи, що підтверджують право на відстрочку, зокрема ;

для особи, яка зайнята доглядом:

- документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки),

- один із документів, що підтверджує неможливість військовозобов`язаної особи першого ступеня споріднення (батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, у тому числі усиновлені) здійснювати догляд за особами з інвалідністю I або II групи: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;

для особи, яка потребує догляду,

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Суд першої інстанції вірно врахував, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає, що умовою для надання відстрочки військовозобов`язаному члену сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи є відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Дана норма не визначає, що особи першого ступеня споріднення мають бути військовозобов`язаними, тобто за наявності членів сім`ї першого ступеня споріднення, зокрема батьків, якщо такі (члени сім`ї першого ступеня споріднення) самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, може бути надана відстрочки особі другого ступеня споріднення.

Перелік документів, наведений в Порядку №560 входив в суперечність із нормою статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

В подальшому постановою КМУ від 16 серпня 2024 р. №930 «Про внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» перелік документів наведений в Порядку №560 приведений у відповідність до ч. 14 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Колегія суддів зазначає, що позивач, як рідний брат набуде право на відстрочку за умови надання доказів, що члени сім`ї першого ступеня споріднення, зокрема, мати сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Крім того, слід погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_1 є повнолітня дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. При цьому наявність у повнолітньої дочки особи з інвалідністю обов`язку щодо піклування про батька узгоджується з положеннями частини 2 статті 51 Конституції України та статей 172, 202, 203 Сімейного кодексу України, якими встановлено обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про непрацездатних батьків.

На підставі розгляду поданих документів Комісією двічі приймались рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки, оформлені протоколами № 110 від 24.11.2025 року та № 113 від 03.12.2025 року, які позивачем не оскаржені.

Відтак, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, висновки податкового органу, сформовані в акті перевірки №350/32-00-07-13/24432974 від 29.05.2025 року, не підтверджені під час розгляду справи, з огляду на що, прийняте на підставі такого акту перевірки податкове повідомлення-рішення форми В1 №552/32-00-07-13 від 21.08.2025 року підлягає скасуванню як протиправне, як вірно зазначив суд першої інстанції.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року в адміністративній справі №340/541/26 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року в адміністративній справі №340/541/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

Оригінал: reyestr.court.gov.ua