Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №160/16394/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/16394/26

(суддя Луніна О.С., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року з питань забезпечення позову у справі №160/16394/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК-ІНВЕСТ" до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕК-ІНВЕСТ" звернулося до суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.

Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову, шляхом:

- зупинення стягнення на підставі постанови №ПС/ДН/14008/РН/025431/ПТ/ПС/1 від 27.05.2026, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці, про стягнення штрафу у розмірі 170000,00 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що він оскаржує постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ПС/ДН/14008/РН/025431/ПТ/ПС/1 від 27.05.2026, якою на ТОВ «АГРОТЕК-ІНВЕСТ» накладено штраф у розмірі 170 000,00 грн. 17.07.2026 старшим державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браславець Людмилою Василівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81523808 з виконання постанови №ПС/ДН/14008/РН/025431/ПТ/ПС/1 від 27.05.2026, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці про стягнення штрафу у розмірі 170000,00 грн. Того ж дня, як наслідок, винесено й постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій про стягнення виконавчого збору і про арешт коштів боржника.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Зупинено стягнення на підставі постанови №ПС/ДН/14008/РН/025431/ПТ/ПС/1 від 27.05.2026, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці, про стягнення штрафу у розмірі 170000,00 грн - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/16394/26.

Ухвала суду мотивовано тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №ПС/ДН/14008/РН/025431/ПТ/ПС/1 від 27.05.2026, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці, про стягнення штрафу у розмірі 170000,00 грн жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в межах перевірки правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідача.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Положеннями частин 1, 2 ст.150 КАС України, встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Приписами ч. 1 ст. 154 КАС України, встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Положення зазначених правових норм свідчать про те, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частин першої, третьої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України).

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами частини 3 статті 151 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали з питань забезпечення позову, предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу №ПС/ДН/14008/РН/025431/ ПТ/ПС/1 від 27.05.2026.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до частин 2, 9 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, оскаржувана постанова є виконавчим документом та підлягає виконанню органом державної виконавчої служби у разі несплати суб`єктом господарювання штрафу у встановлений законом строк.

Як правильно з`ясовано судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду 17.07.2026 року старшим державним виконавцем Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Браславець Людмилою Василівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81523808 з виконання постанови №ПС/ДН/14008/РН/025431/ПТ/ПС/1 від 27.05.2026, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці, про стягнення штрафу у розмірі 170000,00 грн. Того ж дня, як наслідок, винесено й постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору і про арешт коштів боржника.

Суд першої інстанції зазначає, що питання правомірності оскаржуваної постанови Південно-Східного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №ПС/ДН/14008/РН/025431/ ПТ/ПС/1 від 27.05.2026 буде вирішено судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті.

Водночас, у разі встановлення протиправності постанови і задоволення позовних вимог, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови про накладення на ТОВ «АГРОТЕК-ІНВЕСТ» штрафу у розмірі 170000,00 грн.

Отже, враховуючи прийняття спірної постанови до виконання Слобожанським відділом державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка є предметом розгляду цієї справи, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови №ПС/ДН/14008/РН/025431/ПТ/ПС/1 від 27.05.2026, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці, про стягнення штрафу у розмірі 170000,00 грн жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали існували передбачені статтею 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки спірна постанова була пред`явлена до примусового виконання та перебувала на виконанні у органі державної виконавчої служби, що створювало реальну загрозу її виконання до вирішення спору по суті.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача та забезпечення позову шляхом стягнення на підставі постанови №ПС/ДН/14008/РН/025431/ПТ/ПС/1 від 27.05.2026, виданої Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці, про стягнення штрафу у розмірі 170000,00 грн. - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/16394/26.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Всі інші аргументи апеляційної скарги в тому числі щодо не врахування судом першої інстанції тривалості виконання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності, не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає що, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву позивача про забезпечення позову у справі №160/16394/26.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2026 року про забезпечення позову справі №160/16394/26 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва