Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №280/7216/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: стягнення податкового боргу

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №280/7216/25

Суддя: Білак С.В.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/7216/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/7216/25 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), в якому просило стягнути з відповідача податковий борг за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» у сумі 133 225,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з обліковою карткою платника у відповідача наявна заборгованість, яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021-2024 роки, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 266.7 статті 266 ПК України. Заходи щодо погашення боргу позивачем вживалися, однак у добровільному порядку борг відповідачем не сплачено.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2025 адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу направлено відповідачу у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, у встановленому порядку вони не оскаржені, сума податкового боргу є узгодженою, а доказів її погашення відповідач не надала.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач через представника - адвоката Поліщука Р.М. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду, а також поновити строк на подання нового доказу та долучити до матеріалів справи інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована такими доводами.

Позовну заяву від імені позивача в порядку самопредставництва підписав Болобан Д.А., посадове становище якого у позовній заяві не зазначено, а до позовної заяви додано нечитабельну копію витягу з ЄДР, з якої неможливо встановити обсяг його повноважень; у вступній частині позовної заяви зазначено лише право ОСОБА_2 посвідчувати копії документів від імені позивача.

Згідно з інформаційною довідкою з ЄДР керівником відокремленого підрозділу ДПС - ГУ ДПС у Запорізькій області без обмежень щодо представництва є Федорова О.В., а відомості щодо Болобана Д.А. в ЄДР відсутні. З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20 та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 апелянт вважає, що повноваження Болобана Д.А. на підписання позовної заяви в порядку самопредставництва не підтверджено, а тому позов належало залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 КАС України.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суми податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості», а саме: від 05.04.2024 №0254457-2409-0830-UA23060070000082704 за 2021 рік на суму 15 781,91 грн; від 05.04.2024 №0254459-2409-0830-UA23060070000082704 за 2022 рік на суму 8 548,53 грн; від 05.04.2024 №0254478-2409-0830-UA23060070000082704 за 2023 рік на суму 52 869,40 грн; від 30.01.2025 №0231407-2411-0829-UA23060070000082704 за 2024 рік на суму 56 025,78 грн.

Податкові повідомлення-рішення направлено на адресу відповідача поштою, однак, як вбачається з копій поштових конвертів, кореспонденцію повернуто на адресу контролюючого органу без вручення платнику податків.

16.07.2024 на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 15.07.2024 №0004072-1304-0801 на суму 77 199,84 грн, яку також повернуто на адресу контролюючого органу без вручення.

Згідно з розрахунком суми податкового боргу та даними облікової картки платника податків у відповідача наявна заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі 133 225,62 грн, яку у добровільному порядку не погашено, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Стосовно доводів апелянта про підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною третьою статті 55 КАС України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV) в ЄДР щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб містяться відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 зазначила, що з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №440/14831/23 виснувала, що особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені статтею 55 КАС України, у тому числі й витяг з ЄДР; обмеження в ЄДР окремих повноважень працівника (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову) не позбавляє його можливості діяти в порядку самопредставництва. У зазначеній справі Верховний Суд визнав достатніми для підтвердження повноважень посадової особи ГУ ДПС, як відокремленого підрозділу ДПС, відомості ЄДР, наказ ДПС про затвердження переліків осіб, які беруть участь у судових справах в інтересах ДПС та її територіальних органів без окремого доручення керівника, та положення про відповідне головне управління.

У постанові від 09.01.2025 у справі №160/29738/23 Верховний Суд зазначив, що відомості ЄДР щодо ДПС, відповідно до яких працівник є особою, що може вчиняти дії від імені юридичної особи в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, головного управління ДПС як відокремленого підрозділу ДПС), підтверджують право такої особи діяти в порядку самопредставництва від імені головного управління ДПС. У разі сумнівів щодо таких повноважень суд може скористатися відомостями ЄДР, а у разі неусунення сумнівів - запропонувати надати додаткові документи.

Як встановлено колегією суддів у ГУ ДПС у Запорізькій області є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, а тому відомості про осіб, уповноважених здійснювати самопредставництво ДПС та її територіальних органів, вносяться до ЄДР щодо юридичної особи - ДПС.

Відтак відсутність відомостей про Болобана Д.А. в інформаційній довідці щодо відокремленого підрозділу не свідчить про відсутність у нього повноважень діяти в порядку самопредставництва.

Посилання апелянта на пункт 13 частини другої статті 9 Закону №755-IV колегія суддів відхиляє, оскільки ця норма визначає відомості щодо юридичних осіб, крім державних органів і органів місцевого самоврядування, тоді як відомості щодо державних органів визначено частиною третьою цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву від імені ГУ ДПС у Запорізькій області підписано Болобаном Д.А. в порядку самопредставництва з посиланням на відомості ЄДР про його право діяти без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів, а до позовної заяви додано витяг з ЄДР.

Суд першої інстанції, перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 КАС України, ухвалою від 22.10.2025 відкрив провадження у справі, не встановивши підстав для залишення її без руху, повернення чи залишення без розгляду.

Зазначення у вступній частині позовної заяви права ОСОБА_2 посвідчувати копії документів відтворює зміст відомостей ЄДР і не свідчить про обмеження його права підписувати позовну заяву, а відсутність зазначення посади підписанта не є підставою для залишення позову без розгляду, оскільки особа підписанта та підстава його повноважень в порядку самопредставництва ідентифікуються з поданих документів і відомостей ЄДР.

Отже, доводи апелянта про підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати, не знайшли підтвердження, а підстави для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду відповідно до частини першої статті 319, пункту 2 частини першої статті 240 КАС України відсутні.

Стосовно клопотання апелянта про поновлення строку на подання нового доказу.

Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів досліджує подану апелянтом інформаційну довідку з ЄДР щодо ГУ ДПС у Запорізькій області з урахуванням доводів апелянта про необізнаність з розглядом справи судом першої інстанції.

Водночас, з наведених вище підстав, ця довідка, яка містить відомості щодо відокремленого підрозділу, не спростовує повноважень Болобана Д.А. діяти в порядку самопредставництва ДПС та її територіального органу.

Стосовно правомірності стягнення податкового боргу.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо наявності, розміру та узгодженості податкового боргу. Водночас колегія суддів, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, зазначає таке.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Абзацом другим пункту 42.5 статті 42 ПК України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з абзацом першим пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як встановлено судом першої інстанції, податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу направлено відповідачу за її адресою, а поштові відправлення повернуто без вручення, що з урахуванням пунктів 42.2, 42.5 статті 42 ПК України свідчить про їх належне вручення. Податкові повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку не оскаржено, а тому визначені ними суми грошового зобов`язання є узгодженими. Доказів погашення податкового боргу у сумі 133 225,62 грн матеріали справи не містять.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 133 225,62 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/7216/25 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі №280/7216/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

суддя І.В. Юрко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua