Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №440/16194/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 440/16194/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р. (суддя Новікова І.В) в адміністративній справі №440/16194/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні складових його грошового забезпечення період з 02.04.2020 по 28.11.2022, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому сум складових грошового забезпечення за період проходження служби з 02.04.2020 до 28.11.2022 всупереч чинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2019-2022 роки;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату (доплату) йому розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України “Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 роки станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 16.10.2019 по 28.11.2022 з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому за період проходження військової служби з 02.04.2020 до 28.11.2022 всі суми, що не було виплачено через помилкові нарахування, всі складові щомісячного грошового забезпечення, на підставі чинної редакції пункту 4 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України згідно якої

розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2020 - 2022 роки;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому суму грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2020 – 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01.01.2020, на 01.01.2021, 01.01.2022 та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” №704 від 30.08.2017 із урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка його грошове забезпечення та інші виплати протиправно з 02.04.2020 по 28.11.2022 обчислювала із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 р., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного календарного року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні складових грошового забезпечення ОСОБА_1 період з 02.04.2020 по 28.11.2022, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт;

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 сум складових грошового забезпечення за період проходження служби з 02.04.2020 до 28.11.2022 всупереч чинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.17 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 за 2020-2022 роки;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової ставки за вислугу років, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 роки станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт за період з 02.04.2020 по 28.11.2022, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2020 – 2022 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та множенням на відповідний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України. Також вказано, що правомірним є розрахунок грошового забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 р. та фіксованої величини 1762,00 грн. Крім того вказано, що Військова частина НОМЕР_1 в період з 08 березня 2022 р. по 01 травня 2023 р. знаходилася на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 та не здійснювала нарахувань та виплат грошового забезпечення.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1

Не погодившись із нарахуванням та виплатою грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р. діяла редакція пункту 4 Постанови КМУ № 704, яка передбачала обчислення розміру окладу за посадою та окладом за військовим (спеціальним) званням та інших додаткових видів грошового забезпечення із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня відповідного календарного року.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до 19 липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р. Частина перша даної статті почала визначати, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Частина друга даної статі передбачає, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать при звільненні, працівник має звернутися у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжилися на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 р. визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Верховний Суд в постанові від 09 липня 2026 р. у справі №420/14657/25 дійшов наступного правового висновку:

"Конституційний Суд України у рішенні № 1-р/2025 від 11 грудня 2025 р. розмежував строкове регулювання звернення працівника, який перебуває у трудових відносинах, з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат, і спеціальне регулювання, передбачене частиною 2 статті 233 КЗпП України для спорів про виплату сум, що належать працівникові при звільненні. Неконституційною визнано саме частину 1 статті 233 КЗпП України відносно встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з вимогами про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Якщо особа станом на час звернення до суду не була звільнена з військової служби, а продовжила її проходити в іншому місці, то на неї не розповсюджується частина 1 статті 233 КЗпП України, яка визнана неконституційною.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 р. у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 р. у справі № 160/1088/19).

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії витягу із наказу Військової частини НОМЕР_1 №332 від 28 листопада 2022 р., позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 28 листопада 2022 р. у зв`язку із вибуттям до нового місця служби (а.с. 49 - зворот).

Оскільки позивач не звільнений з військової служби, а продовжує її проходити на новому місці, то на нього не розповсюджуються тримісячний строк звернення до суду, як було встановлено частиною 1 статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX, яка визнана неконституційною.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про правомірний розрахунок грошового забезпечення позивача із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2018 р. та фіксованої величини 1762,00 грн., слід зазначити наступне.

01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано Постанову КМУ №103 в частині внесення змін до пункту 4 Постанови КМУ №704.

В подальшому починаючи з 20 травня 2023 р. - дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12 травня 2023 р. замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 1 січня календарного року, запроваджено вже сталу величину 1762,00 грн. для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розрахунку позивачу його грошового забезпечення та інших виплат з 02 квітня 2020 р. по 28 листопада 2022 р., виходячи із первинної редакції пункту 4 Постанови КМУ №704, а саме із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного календарного року.

Оскільки позивач проходив військову службу, зокрема, в період з 02 квітня 2020 р. по 28 листопада 2022 р. у Військовій частини НОМЕР_1 , то саме вона за цей період повинна здійснити йому перерахунок та виплату грошового забезпечення, незважаючи на знаходження її в окремий період на фінансовому забезпеченні у інших військових частин.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 р. в адміністративній справі №440/16194/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 27 жовтня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий