Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №554/7051/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.Справа № 554/7051/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Савченко Л.І., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі № 554/7051/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області

про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту поліції, в якому просить скасувати постанову патрульного поліцейського Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Жданова Є.В. від 02.04.2026 р. серії ЕНА № 6955039 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та закрити провадження.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 02.04.2026 р. відносно нього працівниками патрульної поліції було складено постанову за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком. Вказує, що поліцейський після зупинки транспортного засобу повідомив йому, що у нього не освітлюється номерний знак. Зазначає, що коли вийшов з автомобіля, то на задньому номерному знаку дійсно не горіла лампочка, але якість зображення номерних знаків була в хорошому стані і номерний знак добре освітлювався вуличним ліхтарями, тобто добре проглядався здалеку. Також вказує, що на момент виїзду з дому в авто було все нормально і ще не було темно. Позивач вказує, що належний йому автомобіль Nissan X Trail, модель ТЗ1, 2007 року випуску свого часу був конструктивно досконалим, виробник передбачив багато систем захисту, в тому числі пасивні системи, як оповіщення сигналами про перегорання лампочки показників поворотів чи габаритних вогнів. Однак, виробником не передбачено інформування про перегорівші лампочки підсвічування номеру, бо в вочевидь це не впливало б на безпеку. Вважає, що відсутня в його діях, як водія, вина у формі умислу чи необережності у вчиненні порушення ПДР, як кваліфікуючої ознаки. Автомобіль перевірявся на справність перед виїздом.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання адміністративного позову, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції, відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6955039 від 02 квітня 2026 р. про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та закриття провадження по справі відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Полтава від 26.06.2026 р. у справі №554/7051/26 та ухвалити нове рішення про задоволення позову і скасування постанови патрульного поліцейського Департаменту патрульної поліції Жданова Є.В. від 02.04.2026 р. серія ЕНА №6955039 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190,00 грн за адміністративне правопорушення за ч.1 ст.121-3 КУпАП та закриття провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вгадати момент коли лампочки перегорають неможливо, позивач завжди перевіряє стан автомобіля, світлові прибори, показчики зміни напряму руху, номер, і відповідно реагує коли є якась поломка. До моменту виїзду із домоволодіння з авто було все нормально і ще не було темно. Належний позивачу автомобіль Nissan X-Trail 2007 року випуску свого часу був конструктивно досконалим, виробник передбачив багато систем захисту, в тому числі такі пасивні системи як оповіщення сигналами про перегорівші лампочки показників поворотів чи габаритних вогнів. Однак, виробником не передбачено інформування про перегорівші лампочки підсвічування номеру. Зазначив, що в день чи не в темну пору доби підсвітка номера не видна, побачити неосвітлений номер можна лише з настанням сутінок. Проте, коли він виїжджав 02.04.2026 р., то з машиною було все добре, не було темно і машина, в тому числі номерний знак з освітленням, були в порядку. Також вказує, що зміст ст.121-3 КУпАП стосується «дій спрямованих на умисне приховування номерного знака».

Департамент патрульної поліції подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить прийняти рішення у справі, яким залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду І інстанції – без змін. Вказує, що факт незгоди апелянта з висновками суду не свідчить про їх незаконність та не є достатньою підставою для скасування судового рішення за відсутності обґрунтованих доводів щодо неправильного встановлення обставин справи або порушення норм матеріального чи процесуального права. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. На підтвердження факту вчинення Позивачем правопорушення за ч. 1 ст.121-3 КУпАП було надано для дослідження судом відео з автомобільного відеореєстратора та відео з нагрудної камери, де зафіксовано факт вчинення правопорушення.

Позивач подав заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що відомості про повноваження представника можуть бути внесені до ЄДРПОУ, для чого в суд надається витяг із реєстру з повноваженнями представника. У зв`язку з цим, зазначає про необхідність перевірити повноваження Калиновської О.Г. на право представляти відповідача в судах з правом підпису документів, в тому числі через систему Електронний суд. Зазначив про формальне реагування на апеляційну скаргу працівником Департаменту патрульної поліції Калиновською О.Г., але без юридичного обґрунтування заперечень.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач подав заяву, в якій просив провести розгляд справи 29.10.2026 р. без його участі.

Відповідно ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що 02 квітня 2026 року інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області лейтенантом поліції Ждановим Є.В. стосовно позивача ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №6955039 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 02.04.2026 року о 20:46:54 у м. Полтаві по вул. Європейській (Фрунзе) 60А керував транспортним засобом Nissan X-Trail, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в темну пору доби із неосвітленим номерним знаком, чим порушив пункт 2.9.в. Правил дорожнього руху України.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Позивач не погодився з діями працівників поліції та скористався своїм правом на судовий захист, оскарживши до суду винесену стосовно нього постанову про накладення адміністративного стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в постанові працівники поліції зазначили, що до постанови додається фото та відео з автомобільного відеореєстратора та відео з боді камери 764923. Даними доказами підтверджується факт вчинення правопорушення, а саме відсутність освітлення заднього номерного знаку автомобіля. Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд виснував, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 14 Закону № 3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

В силу приписів ч. 4, ч. 5 ст. 14 Закону № 3353-XII учасник дорожнього руху може оскаржити дію працівника відповідних підрозділів Національної поліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України у разі порушення з його боку чинного законодавства.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі – ПДР України), відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однією із головних умов притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП є встановлення суб`єктивної сторони складу правопорушення, яка полягає в наявності умислу. Тобто водій має усвідомлювати те, що він керує автомобілем з неосвітленим номерним знаком.

Отже, суб`єктивна сторона правопорушення за ст. 121-3 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати нормативно-правові акти, які, зокрема, визначають вимоги до номерних знаків транспортних засобів.

Відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно з п. 30.2 ПДР України на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.

Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII) поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

У силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 02.04.2026 о 20:46:54 год у місті Полтава позивач керував автомобілем Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_1 , не освітленим у темну пору доби.

На підтвердження вказаних обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, відповідач надав до суду першої інстанції відеозапис з бодікамери 764923, реєстратора reynd.

Дослідивши надані відеозаписи, судом встановлено, що на ньому зафіксовано транспортний засіб позивача та подальше спілкування поліцейських із водієм.

Водночас суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів того, що несправність освітлення номерного знаку існувала до початку руху транспортного засобу, що позивач знав про таку несправність або за конкретних обставин справи повинен був знати про її існування.

Крім того, позивач зазначив про те, що почав керувати транспортним засобом у світлу пору доби, до моменту виїзду з авто було все нормально та працювало.

Натомість, відповідачем не надані до суду докази того, що несправність освітлення номерного знаку існувала до початку руху транспортного засобу, що позивач знав про таку несправність або за конкретних обставин справи повинен був знати про її існування.

Наданий відповідачем відеозапис підтверджує лише факт непрацюючого освітлення номерного знаку на момент зупинки транспортного засобу, проте не містить відомостей щодо часу виникнення цієї несправності, причин її виникнення, а також не спростовує пояснення позивача про можливе виникнення такої несправності під час руху.

Отже, надані відповідачем докази, зокрема відеозапис не містить доказів, що дії позивача спрямовані на умисне приховування номерного знака. Таким чином, належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, відповідачем не надано.

Твердження відповідача про те, що після огляду транспортного засобу позивач не заперечував того, що задній номерний знак не підсвічується, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки сам по собі факт визнання водієм несправності на місці зупинки не звільняє орган патрульної поліції від обов`язку доведення правопорушення належними та допустимими доказами.

За нормами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів також зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б спростували пояснення позивача щодо виникнення несправності під час руху транспортного засобу та підтверджували наявність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, а саме суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.

Судом першої інстанції означеного враховано не було, у зв`язку з чим, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо твердження позивача стосовно підтвердження повноважень представника Департаменту патрульної поліції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, 4 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Питання функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в адміністративному судочинстві регулює стаття 18 КАС України, згідно з частиною першою якої у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 18 КАС України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч. 7 ст. 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Пунктом 30 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, (далі - Положення про ЄСІТС) встановлено, що Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Згідно з пунктом 31 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення) (пункт 32 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду (пункт 34 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення (пункт 35 підрозділу 2 Підсистема «Електронний суд» розділу III Положення про ЄСІТС).

Отже, частиною сьомою статті 59 КАС України та підрозділом 2 розділу ІІІ Положення визначено особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі. Зі змісту вказаних норм випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

Подібні висновки щодо застосування частини сьомої статті 59 КАС України були викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі №560/11791/21, від 28 квітня 2022 року у справі №683/1199/21, від 04 серпня 2022 року у справі №300/8766/21, від 30 березня 2023 року у справах 580/140/23 та 580/6367/22, від 03 серпня 2023 року у справі № 580/142/23.

У матеріалах справи міститься довіреність у порядку передоручення та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, доводи позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26.06.2026 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 286, 308, 310, 315, 317, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 червня 2026 року по справі № 554/7051/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6955039 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов