Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №520/9266/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №520/9266/26

Суддя: Мінаєва К.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.Справа № 520/9266/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/9266/26

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною постанови та скасування,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 086514 від 14.04.2026, якою до ОСОБА_1 , застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що постановою в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях - начальника відділу державного контролю на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті №086514 від 14.04.2026 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень. Із вказаною постановою позивач не згодна, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки автомобіль MAN р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 23.03.2023, обладнано цифровим тахографом VDO, який обслуговується та проходить повірку згідно вимог чинного законодавства. На момент перевірки ОСОБА_2 надано працівнику Укртрансбезпеки роздруківку даних з вказаного тахографа за період часу з 00-00 год 17.03.2026 по момент зупинки 23.03.2026. Позивач пов`язує відсутність даних за певні проміжки часу з тимчасовим збоєм в роботі тахографа, який є складним GPS-приладом, через роботу засобів радіоелектронної боротьби, через воєнний стан в Україні. Вважає, що короткочасне нефіксування тахографом даних через активне застосування Збройними Силами України комплексів РЕБ під час відбиття атак ворога не може бути підставою для притягнення до відповідальності.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 адміністративний позов задоволено:

визнано протиправною та скасовано постанову в.о. заступника начальника Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті № 086514 від 14.04.2026, якою до ОСОБА_1 , застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн;

ухвалено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство не передбачає обов`язку водіїв автомобілів, обладнаних цифровими тахографами, формувати та пред`являти під час проведення перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки бланки підтвердження діяльності за період неактивності протягом останніх 28 днів і сам факт пред`явлення водієм позивача картки водія і роздруківки даних роботи цифрового тахографа підтверджує належне виконання обов`язків, передбачених Інструкцією №385. Водночас відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнуто до відповідальності саме за перевезення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 34, 48 Закону №2344-III, проте диспозиція вказаного правопорушення не передбачає оцінки контролюючим органом змісту наданих до перевірки документів.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що процедура повідомлення та розгляд справи відповідачем дотримана, а позивачем за текстом позовної заяви не оскаржується. Відповідно до пункту 1.4 Положення №340 позивач не є тим суб`єктом господарювання, на якого не поширюється дія Положення. При цьому з пункту 6.4 Положення №340 слідує, що водії повинні зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (такими записами є роздруківка з цифрового тахографа чи тахокарта). У разі відсутності інформації про режим праці водія (як в даній ситуації), доказом нездійснення діяльності водія може слугувати лише бланк підтвердження діяльності. Тільки такий документ передбачений законодавством для підтвердження нездійснення водієм керування.

Твердження суду першої інстанції щодо недоведення відповідачем відсутності факту використання особистої картки водія або безумовного обов`язку оформлення бланка підтвердження діяльності апелянт вважає надуманими, зробленими виходячи з поверхневого дослідження доказів з використанням позиції позивача, яка за своєю природою направлена на уникнення юридичної відповідальності.

Щодо аргументів позивача про те, що на відсутність інформації щодо робочого часу та відпочинку за відповідний період вплинула дія засобів радіоелектронної боротьби скаржник наголошує, що, по-перше, виявлене порушення не заперечено відповідачем; по-друге, засоби РЕБ можуть впливати на роботу лише смарт-тахографів, проте позивачем використовувався цифровий тахограф. Позивачем не вчинено жодних дій при «впливі» на правильність роботи цифрового тахографу засобів РЕБ, тому єдиним доказом нездійснення перевезення у цей час може бути лише бланк підтвердження діяльності водія.

Автор скарги зауважує, що конструкція «може» у пункті 6.4 Положення №340 є вибором поведінки автомобільного перевізника, однак у разі прийняття рішення про нескладання такого документа, автомобільний перевізник повинен розуміти можливі негативні наслідки такого рішення. Роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв, у розумінні абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» підпадає під ознаки документу, що передбачені відповідними положеннями Закону України «Про інформацію», оскільки призначена для фіксації інформації про режим праці та відпочинку водія.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі направлення на перевірку № ЕНР 000506 від 20.03.2026 співробітниками Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка за адресою: проспект Аерокосмічний, 223, м. Харків, зокрема перевірено транспортний засіб марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

В ході перевірки зазначеного транспортного засобу встановлено, що він використовується у господарській діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Означене, що підтверджено товарно-транспортною накладною № 12-1161306932748 від 23.03.2026.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № ОАР 064750 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.03.2026.

Актом встановлено відсутність даних режиму праці та відпочинку на паперових носіях з перевіреного та адаптованого цифрового тахографа водія ОСОБА_2 за 19.03.2026 (з 10 год. 15 хв. по 24 год. 00 хв. UTC) та за 20.03.2026 (з 00 год. 00 хв. по 06 год. 50 хв. UTC) або бланку підтвердження діяльності водія за ці періоди.

На підставі висновків акту перевірки 14.04.2026 контролюючим органом винесено постанову № 086514 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн (за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону).

Вважаючи прийняту Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), статтею 2 якого визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною дванадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до положень статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - рейдова перевірка визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі – Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Відповідно до пунктів 13, 16, 17 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.

Матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

За результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник, зокрема, за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5 (пункт 19 Порядку).

За пунктом 20 Порядку № 1567 постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, постанова про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та припис виносяться у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості). Постанова чи припис, складені в електронній формі, роздруковуються, зокрема у вигляді стрічки, за допомогою спеціальних технічних пристроїв із зазначенням відомостей, передбачених формами постанови та припису.

У справі, що розглядається, актом проведення рейдової перевірки № ОАР 064750 від 23.03.2026 встановлено порушення, внаслідок чого було винесено оскаржувану постанову, а саме:

- постанову № 086514 про застосування про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність даних режиму праці та відпочинку на паперових носіях з перевіреного та адаптованого цифрового тахографа водія ОСОБА_2 за 19.03.2026 (з 10 год. 15 хв. по 24 год. 00 хв. UTC) та за 20.03.2026 (з 00 год. 00 хв. по 06 год. 50 хв. UTC) або бланку підтвердження діяльності водія за ці періоди.

Так, статтею 48 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 01.02.2024 у справі №600/3906/22-а, від 06.03.2024 у справі №200/4052/22

За приписами статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 53 Закону № 2344-III, у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої – тахографи. Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно з пунктом 1.5 розділу I Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340, контрольний пристрій (тахограф) — обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для відображення, реєстрації, друку, зберігання та виведення в автоматичному або напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів (у тому числі їхню швидкість) та про певні періоди роботи та відпочинку їхніх водіїв

У силу вимог пункту 6.1 розділу VI Положення автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

За пунктом 6.4 вказаного Положення графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.

У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, відповідно до вимог законодавства у водія автомобіля повною масою понад 3,5 тонн, якій здійснює внутрішні перевезення вантажів, обладнаний цифровим тахографом, повинні бути роздруковувати на паперовому носії інформація про роботу та відпочинок водіїв, а якщо водій в якісь дні не працював, то бланк підтвердження діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, автомобільні перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів чи смарт-тахографів, зразки яких затверджено відповідно до вимог законодавства.

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа, у тому числі смарт-тахографа — особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт-тахографом;

у разі несправності або пошкодження тахографа інформує про це відповідну посадову особу автомобільного перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження тахографа, автомобільний перевізник повинен його відремонтувати в ПСТ до відправлення такого транспортного засобу в рейс.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Інструкції автомобільні перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа;

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку — протягом одного року з дати закінчення строку їх дії;

аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ зазначеної вище Інструкції автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів та здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу — аналоговий або цифровий (у тому числі смарт-тахограф));

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа (у тому числі смарт-тахографа);

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що вантажні автомобілі, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом. При цьому, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб відповідача, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 140/5466/23, від 08.09.2025 у справі № 500/4485/24.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 31.07.2024 у справі № 440/5873/23, при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв; приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок, тобто приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

За матеріалами справи під час проведення перевірки, на місці події (зупинки), транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, яким встановлено, що на момент перевірки відсутня роздруківка даних роботи водія за 19.03.2026 (з 10 год. 15 хв. по 24 год. 00 хв. UTC) та за 20.03.2026 (з 00 год. 00 хв. по 06 год. 50 хв. UTC); водій ОСОБА_2 не використовував особисту картку водія, або бланк підтвердження діяльності.

При цьому з матеріалів справи встановлено, що під час рейдової перевірки водієм була надана роздруківка з цифрового тахографа за період часу з 00-00 год 17.03.2026 по момент зупинки 23.03.2026, проте саме за вказані раніше часові проміжки інформація була відсутня. Позивач пов`язує факт відсутності у наданій роздруківці даних роботи водія інформації за 19.03.2026 (з 10 год. 15 хв. по 24 год. 00 хв. UTC) та за 20.03.2026 (з 00 год. 00 хв. по 06 год. 50 хв. UTC) з тимчасовими збоями в роботі тахографа через активне застосування Збройними Силами України комплексів радіоелектронної боротьби (РЕБ).

Разом з тим, колегія суддів вважає вказані доводи позивача необґрунтованими, оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами. Зокрема, матеріали справи не містять документів, які б засвідчували несправність тахографа, фіксували технічні збої в його роботі у визначені дати або підтверджували вплив засобів РЕБ на функціонування встановленого обладнання. Саме лише посилання на можливий вплив таких засобів без належного технічного обґрунтування не доводить об`єктивної неможливості отримання відповідних даних та не спростовує факту їх відсутності під час перевірки.

Хоча відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, у період перевірки міста Зміїв та Харків (маршрут здійснення перевезення вантажу позивачем) належали до територій можливих бойових дій, що допускає ймовірність впливу засобів РЕБ на роботу тахографа, сам по собі такий факт не підтверджує наявності відповідних технічних збоїв у конкретному випадку. Визнання таких обставин форс-мажорними та звільнення від відповідальності потребує належного підтвердження їх фактичного настання і причинного зв`язку з виявленим порушенням, оскільки протилежний підхід дозволяв би обґрунтовувати відсутність необхідних документів лише припущеннями про можливий вплив засобів РЕБ.

Посилання позивача у відповіді на відзив на те, що до моменту проведення перевірки водієві не було відомо про несправність тахографа, а відповідачем не надано доказів обізнаності водія про таку несправність, не спростовує висновків контролюючого органу, оскільки предметом доказування у цій справі є дотримання встановлених законодавством вимог щодо наявності документів, які підтверджують режим праці та відпочинку водія, а не обізнаність останнього про можливі технічні несправності обладнання. При цьому позивачем не надано доказів самого факту несправності тахографа, її виникнення у відповідний період або неможливості отримання необхідних даних з технічних причин.

Крім того, колегія суддів враховує посилання відповідача на роз`яснення Міністерством розвитку громад та територій України від 17.09.2025 (перегляд доступний за посиланням: https://mininfra.gov.ua/news/poriadok-dii-vodiia-u-razi-zboiv-u-roboti-smart-takhohrafiv-cherez-vplyv-reb), відповідно до яких Міністерство розвитку громад та територій України отримало звернення від перевізників щодо збоїв у роботі смарт-тахографів, які виникають через вплив засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ) під час повітряних тривог

Міністерство зауважило, що, по-перше, відповідно до ст. 13 Додатку «Контрольний пристрій» Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР):

Поки пристрій є несправним або функціонує неправильно, водій зобов`язаний зазначити на реєстраційному листку або на доданому листку (чи картці водія) всі дані, які більше не реєструються належним чином тахографом.

Це включає: прізвище водія, номер посвідчення чи картки, підпис, а також інформацію щодо періодів часу, які не були зафіксовані.

По-друге, відповідно до п. 3.2 Наказу МІУ №340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»:

Змінний період керування водія може бути збільшено понад норми у випадку непередбачуваних обставин (технічна несправність, затримки в русі, погодні умови, бойові дії, відсутність місць стоянки тощо).

Водій повинен зазначити на роздруківці тахографа характер і причину обставин не пізніше, ніж у момент прибуття до місця стоянки.

Якщо водій виявляє, що дата та час на роздруківці не відповідають фактичним даним, або зазначений час перебування за кермом має очевидні відхилення (наприклад – «999h9»), він повинен виконати описані вище дії та внести відповідні пояснення.

Таким чином, дотримання зазначеного порядку дій дозволить уникнути непорозумінь під час перевірок і підтвердити, що зміни в даних тахографа спричинені саме впливом засобів РЕБ.

Повертаючись до обставин справи, як слушно зауважено відповідачем, відповідно до роздруківки та наданого позивачем до суду протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу № 009144Н від 06.01.2025, на транспортному засобі марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено тахограф CONTINENTAL AUTOMOTIVE GMBH 1381.1051009002, заводський номер 0002952921, дата виготовлення 2013 рік, який є цифровим (підпункт 2 пункт 6 протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу № 009144Н від 06.01.2025) .

Отже, наведені роз`яснення Міністерства розвитку громад та територій України підлягають урахуванню з огляду на можливість виникнення збоїв у роботі смарт-тахографів під впливом засобів РЕБ. Водночас у розглядуваній справі на транспортному засобі позивача встановлено цифровий тахограф, а тому позивач мав дотримуватися передбаченого законодавством порядку фіксації даних, які не були належним чином зареєстровані внаслідок несправності пристрою, із зазначенням причин відповідних відхилень.

Колегія суддів звертає увагу, що факт відсутності обов`язкових документів та наявність підстав для притягнення до відповідальності встановлюється саме на момент проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) і оскільки на момент проведення рейдової перевірки у водія належного позивачу транспортного засобу були відсутні зазначені вище документи (роздруківка даних роботи водія або бланк підтвердження діяльності за відповідні проміжки часу), посадовими особами відповідача правомірно притягнуто позивача до відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт у виді адміністративно-господарського штрафу.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення - під час здійснення перевезення вантажів без оформлення належних документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, що тягне застосування відповідальності за абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, колегія суддів дійшла висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14.04.2026 за № 086514 прийнята відповідно до приписів чинного законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, що призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 по справі № 520/9266/26 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 по справі №520/9266/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua