Суд: Коломацький районний суд Харківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №625/257/26
Суддя: Лосєв Д. К.
Справа № 625/257/26
Провадження № 2/625/191/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Лосєва Д.К.,
за участю секретаря судового засідання Рахімової О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Коломацького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час спільного проживання з відповідачем у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 23 травня 2008 року Шелестівською сільською радою Коломацького району Харківської області, актовий запис № 15.
На час звернення до суду донька досягла повноліття, однак продовжує навчання. Відповідно до довідки № 01-31/313 від 10 червня 2026 року Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Регіональний центр професійної освіти залізничного транспорту та агротехнічного сервісу» ОСОБА_3 з 01 вересня 2023 року навчається у зазначеному навчальному закладі на денній формі навчання. Термін закінчення навчання - 17 червня 2027 року.
Позивач зазначила, що у зв`язку з навчанням на денній формі її донька не має можливості працевлаштуватися та самостійно забезпечувати свої матеріальні потреби, у зв`язку з чим перебуває на повному утриманні матері.
При цьому позивач офіційно не працевлаштована, постійного доходу не має, а кошти для забезпечення власних потреб та потреб доньки отримує від випадкових підробітків. На її думку, відсутність стабільного заробітку ускладнює належне матеріальне забезпечення доньки та ставить їх у скрутне матеріальне становище.
Крім того, позивач послалася на те, що відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримання повнолітньої доньки не надає, хоча має таку можливість, оскільки є військовослужбовцем Збройних Сил України та отримує відповідне грошове забезпечення.
З огляду на викладене позивач просила суд стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, до досягнення донькою 23-річного віку або припинення навчання.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що не заперечує факту батьківства щодо ОСОБА_3 , її повноліття, продовження навчання на денній формі до 17 червня 2027 року та наявності передбаченого законом обов`язку батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги. Водночас відповідач заперечував проти визначеного позивачем розміру та способу стягнення аліментів, вважаючи їх необґрунтованими з огляду на його матеріальне та сімейне становище. Посилався на те, що позивач є працездатною особою, а обставина проживання разом із нею повнолітньої доньки сама по собі не перешкоджає її працевлаштуванню. На думку відповідача, обов`язок матеріально забезпечувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків, а тому відсутність у позивача офіційного працевлаштування не може бути підставою для покладення всього тягаря утримання доньки виключно на нього.
Також відповідач зазначив, що проходить військову службу у Збройних Силах України, має порушення стану здоров`я та змушений витрачати частину отримуваного грошового забезпечення на лікування. Крім того, за твердженням відповідача, протягом останнього року з нього у примусовому порядку було стягнуто заборгованість за аліментами в розмірі близько 400 000 грн, що, на його думку, впливає на його матеріальне становище та можливість сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі. Відповідач також посилався на те, що на його утриманні перебувають непрацездатні за віком батьки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які потребують матеріальної допомоги.
З огляду на наведені обставини відповідач вважав за доцільне визначити аліменти на утримання повнолітньої доньки у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду, до досягнення донькою 23-річного віку або припинення навчання, залежно від того, яка з цих обставин настане раніше. У зв`язку з цим просив позов задовольнити частково, а в решті позовних вимог відмовити. Також просив розглядати справу без його участі.
Ухвалою судді Коломацького районного суду Харківської області від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі.
Ухвалою Коломацького районного суду Харківської області від 23 вересня 2026 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та поновлено відповідачу зазначений строк.
Ухвалою Коломацького районного суду Харківської області від 30 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Позивачка у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, у відзиві просив суд розглядати справу за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторонами у справі є батьки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 23 травня 2008 року Шелестівською сільською радою Коломацького району Харківської області, актовий запис № 15 (а.с. 5).
Згідно з довідкою Закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Регіональний центр професійної освіти залізничного транспорту та агротехнічного сервісу» № 01-31/313 від 10 червня 2026 року ОСОБА_3 зарахована до зазначеного закладу освіти з 01 вересня 2023 року відповідно до наказу № 3-УДЗ від 21 серпня 2023 року. Термін закінчення навчання - 17 червня 2027 року (а.с. 6).
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2026/011463237 від 09 липня 2026 року ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2026/011478039 від 09 липня 2026 року донька сторін - ОСОБА_3 також проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 22 вересня 2025 року ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с. 51).
Таким чином, на час звернення до суду донька сторін досягла повноліття, однак продовжує навчання, що обумовлює необхідність вирішення питання про її подальше матеріальне забезпечення батьками.
Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Частиною другою статті 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Згідно з частиною третьою статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, виникає за наявності сукупності юридичних фактів, а саме: досягнення дочкою або сином повноліття, але недосягнення двадцяти трьох років, продовження навчання, потреби у матеріальній допомозі у зв`язку з навчанням та наявності у батьків можливості надавати таку допомогу.
При цьому сам по собі факт досягнення особою повноліття не припиняє обов`язку батьків щодо її утримання за наявності передбачених статтею 199 СК України умов.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 продовжує навчання за денною формою, проживає разом із матір`ю та потребує матеріальної допомоги для забезпечення повсякденних потреб, пов`язаних із проживанням та здобуттям освіти.
Суд враховує, що продовження навчання повнолітньою особою потребує певних матеріальних витрат, зокрема на харчування, придбання одягу, навчального приладдя, транспортні та інші повсякденні потреби. При цьому навчання за денною формою об`єктивно обмежує можливості особи щодо здійснення постійної трудової діяльності.
Крім того, відповідач у поданому відзиві не заперечує права доньки на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання та фактично визнає наявність у нього відповідного обов`язку.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд виходить із наступного.
Відповідно до частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище одержувача аліментів, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому законодавством не встановлено обов`язкового розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, у частці 1/4 заробітку (доходу) одного з батьків, а визначення конкретного розміру аліментів належить до повноважень суду з урахуванням встановлених обставин справи.
Водночас проходження військової служби саме по собі не є безумовною підставою для визначення аліментів у максимальному розмірі, заявленому позивачем, оскільки суд повинен враховувати сукупність обставин, які характеризують матеріальне та сімейне становище платника аліментів.
Суд бере до уваги доводи відповідача про наявність у нього непрацездатних батьків пенсійного віку (а.с. 52-53), а також його посилання на стан здоров`я та необхідність здійснення витрат на лікування.
Разом із тим суд зазначає, що сам факт досягнення батьками відповідача пенсійного віку не свідчить безумовно про перебування їх на його повному матеріальному утриманні.
Так само посилання на витрати на лікування та погашення заборгованості зі сплати аліментів підлягають оцінці з урахуванням належних і допустимих доказів, які підтверджують характер та розмір відповідних витрат.
При цьому наявність заборгованості за аліментними зобов`язаннями, яка виникла у попередній період, не звільняє відповідача від передбаченого законом обов`язку брати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.
Суд також враховує, що обов`язок утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків за умови наявності у них можливості надавати матеріальну допомогу. Хоча позивач зазначає, що офіційно не працевлаштована та не має постійного доходу, сама по собі ця обставина не є підставою для покладення всього обсягу матеріального забезпечення доньки на відповідача.
Разом із тим суд враховує, що донька проживає разом із позивачем, яка безпосередньо забезпечує її повсякденні побутові потреби, що також є формою участі у матеріальному утриманні.
Оцінюючи вимогу позивача про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, суд вважає, що визначення аліментів саме в такому розмірі не є необхідним для забезпечення належного балансу інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи.
Щодо прохання відповідача визначити аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 грн щомісячно суд зазначає наступне.
Положення частини першої статті 200 СК України передбачають можливість визначення аліментів як у твердій грошовій сумі, так і у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.
Зі змісту позовної заяви та відзиву на неї вбачається, що відповідач проходить військову службу у Збройних Силах України та отримує відповідне грошове забезпечення, яке є джерелом його доходу і підлягає врахуванню під час визначення розміру аліментів.
Отже, визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача дозволить враховувати фактичний розмір отримуваних ним доходів, забезпечить пропорційність аліментних платежів його матеріальним можливостям, а також дасть змогу коригувати розмір аліментів залежно від зміни доходів відповідача без необхідності повторного звернення до суду.
За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для визначення аліментів у твердій грошовій сумі, як про це просить відповідач, та вважає доцільним визначити їх у частці від заробітку (доходу) відповідача.
При цьому суд враховує, що запропонований відповідачем розмір аліментів у сумі 5 000 грн щомісячно не підтверджений належним розрахунком потреб повнолітньої доньки та матеріальних можливостей відповідача, а тому сам по собі не може бути визначальним при вирішенні питання про розмір аліментів.
Окремо суд звертає увагу на те, що позивач просить стягнути аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Разом із тим положення частини другої статті 182 СК України щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину стосуються правовідносин з утримання неповнолітніх дітей.
Натомість правовідносини щодо утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, регулюються спеціальними положеннями статей 199-201 СК України, які не передбачають обов`язкового мінімального гарантованого розміру аліментів у 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, стаття 201 СК України не передбачає застосування до зазначених правовідносин положень статті 184 СК України щодо мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину.
Отже, вимога позивача щодо визначення мінімального розміру аліментів у 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку задоволенню не підлягає.
Враховуючи встановлені обставини справи, зокрема потребу повнолітньої доньки у матеріальній допомозі у зв`язку з продовженням навчання, наявність у відповідача джерела доходу, його матеріальне та сімейне становище, а також обов`язок обох батьків брати участь в утриманні доньки, суд вважає за доцільне визначити розмір аліментів у частці 1/6 від заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
На переконання суду, такий розмір аліментів є співмірним встановленим обставинам справи, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в частині стягнення аліментів у більшому розмірі та встановлення мінімального гарантованого розміру аліментів слід відмовити.
Відповідно до статті 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються, зокрема, положення статті 191 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Отже, аліменти підлягають стягненню з дня звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою, а саме з 11 серпня 2026 року.
Враховуючи, що відповідно до довідки закладу освіти термін навчання ОСОБА_3 закінчується 17 червня 2027 року, аліменти підлягають стягненню на період продовження навчання, але не довше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
У разі припинення навчання право на утримання припиняється відповідно до частини другої статті 199 СК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки позивач, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору за подання до суду цього позову, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір в сумі 1 331,20 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, статтями 182, 191, 199-201 СК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 11 серпня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.
В іншій частині відмовити.
У разі припинення навчання стягнення аліментів припиняється.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.
Суддя: Д.К. Лосєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua