Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №639/9142/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/9142/26

Провадження № 2-адр/639/7/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи справу № 639/9142/26 за заявою представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шевченко Галини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення по справі № 639/9142/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

установив:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Шевченко Галина Миколаївна звернулась до Новобаварського районного суду міста Харкова із заявою, що сформована в системі «Електронний суд» 20.10.2026, в якій просила ухвалити додаткове рішення по справі № 639/9142/26 та стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 23250,00 грн.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що судовим рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 16.10.2026 у справі № 639/9142/26 адміністративний позов задоволено в повному обсязі; питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не вирішено. Заява про розподіл судових витрат була зроблена до ухвалення рішення, та докази розміру таких витрат подаються, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України. Понесені позивачем витрати становлять витрати на професійну правничу допомогу адвоката Шевченка Г.М. на підставі договору про надання правничої допомоги від 23.09.2026; детального опису робіт (наданих послуг); акту № 61016/1-Б приймання-передачі наданих послуги (правничої допомоги) до договору про надання правничої допомоги від 23.09.2026; рахунку № 61016-Б від 16.10.2026 у розмірі 23250,00 грн. Представник позивача зазначила, що справа була непростою, потрібно було встановити обставини доставлення позивача до ТЦК шляхом адвокатських запитів, проаналізувати розбіжності в кваліфікації діяння за статтями 210 і 210-1 КУпАП; зіставити положення ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Правил військового обліку; дослідити практику Верховного Суду й Європейського суду з прав людини. Адвокат також підготувала адміністративний позов із заявами про поновлення строку звернення до адміністративного суду та про забезпечення адміністративного позову, відповіді на відзив, заяви про долучення доказів та про витребування доказів, два адвокатських запити, брала участь у судовому засіданні. Для позивача справа мала істотне значення, оскільки оскаржуваною постановою на нього накладено штраф в розмірі 17000,00 грн, який у виконавчому провадженні подвоєно.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

21.10.2026 ухвалою суду прийнято заяву про ухвалення додаткового рішення; питання про судові витрати за заявою представника позивача призначено до вирішення в судовому засіданні без повідомлення учасників справи (а.с.86).

29.10.2026 суд на місці долучив до матеріалів справи заперечення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 на заяву сторони позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу (відзив), що надійшли до суду 27.10.2026; заперечення сторони позивача щодо відзиву відповідача, що надійшли до суду 28.10.2026.

У поданих запереченнях відповідач вважав, що витрати на правничу допомогу в розмірі 23250,00 грн є неспівмірними із складністю справи та виконаними роботами. Справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, ця адміністративна справа є незначної складності.

Сторона позивача у поданих запереченнях зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу доведений та відповідачем не спростований; відповідач не довів неспівмірності таких витрат, в зв`язку з чим сторона позивача просила відхилити заперечення відповідача та ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 23250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснював.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Рішенням Новобаварського районного суду міста Харкова від 16.10.2026 по справі № 639/9142/26, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Скасовано постанову № 1012 від 01 липня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с.63-66).

У позовній заяві представник позивача адвокат Шевченко Г.М. просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, та зазначила, що докази по судовим витратам, понесених позивачем, будуть надані до суду в 5-денний строк після винесення рішення по справі (а.с.1-8).

У цій справі представництво інтересів позивача ОСОБА_1 здійснювала адвокат Шевченко Галина Миколаївна, яка діє на підставі ордеру, та здійснює адвокатську діяльність індивідуально (а.с.27).

Відповідно до укладеного 23.09.2026 між ОСОБА_1 адвокатом Шевченко Галиною Миколаївною договору № б/н про надання правничої допомоги, адвокат приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги в усіх державних органах України, органах РАЦС, правоохоронних органах з приводу порушення прав та інтересів клієнта (а.с.72).

Відповідно до Акту № 61016/1-Б приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) до договору про надання правничої допомоги від 23.09.2026, складеного 16.10.2026 адвокатом Шевченко Г.М. та ОСОБА_1 , загальний обсяг наданих послуг становить 15,5 годин. Загальна вартість наданих послуг становить 23350,00 грн (а.с.74).

Згідно з рахунком на оплату № 61016-Б від 16.10.2026 адвокатом Шевченко Г.М. надано ОСОБА_1 такі послуги та вартість їх розміру: консультація клієнта, вивчення постанови № 1012 від 01.07.2026, листа ТЦК та відомостей виконавчого провадження № 81997526, визначення правової позиції – 1 година вартістю 1500,00 грн; підготовка та направлення адвокатських запитів №Б-60924 до ГУНП в Харківській області та №Б-60923/1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та докази направлення – 1 година вартістю 1500,00 грн; збір і аналіз доказів (довідки банку, довідка ВПО, відомості «Оберіг», медичні документи) – 1,5 години вартістю 2250,00 грн; підготовка адміністративного позову з заявами про поновлення строку звернення до адміністративного суду та про забезпечення адміністративного позову – 3 години вартістю 4500,00 грн; вивчення відзиву відповідача та матеріалів справи № 1012, аналіз практики ВС і ЄСПЛ, відповідь на відзив – 3 години вартістю 4500,00 грн; аналіз відповіді ГУНП № 508317-2026, заява про долучення доказів і витребування доказів, повторний адвокатський запит – 1,5 години вартістю 2250,00 грн; підготовка до судового засідання, підготовка промови з урахуванням практики Верховного Суду та ЄСПЛ – 2 години вартістю 3000,00 грн; участь в судовому засіданні, подання клопотання про залишення без розгляду заяви про витребування доказів у межах заяви про долучення доказів – 1 година вартістю 1500,00 грн; підготовка заяви про додаткове рішення щодо судових витрат, детального опису робіт, рахунка і акта приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) – 1,5 години вартістю 2250,00 грн. Всього до сплати – 15,5 годин вартістю 23250,00 грн (а.с.73).

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).

За змістом частин 1,2 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень частини 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України , судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч. 3, 4, 5 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 2, 3, 4, 5 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Європейський суд з прав людини висловив правову позицію, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: 1. договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай укладається в письмовій формі; 2. за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3. як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4. адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5. адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6. відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду можливості пересвідчитись у співмірності розміру адвокатського гонорару.

Верховний Суд у постанові № 905/1795/18 від 07.11.2019 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та розумною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданих до суду запереченнях сторона відповідача просила відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлені у розмірі 23250,00 грн витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Суд, враховуючи заперечення відповідача, в повній мірі не може погодитися з наданими стороною позивача розрахунками витрат на правничу допомогу.

В межах цієї справи адвокатом Шевченко Г.М. складені такі процесуальні документи: позовну заяву, в якій міститься клопотання про поновлення строку на звернення до суду; заяву про забезпечення позову; адвокатські запити № Б-60924/1 від 24.09.2026 Керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 та № Б-60924 від 24.09.2026 Керівнику Головного управління Національної поліції в Харківській області; заяву від 16.10.2026 про долучення доказів з клопотанням про витребування доказів.

В подальшому, 16.10.2026 представник позивача подала заяву до суду, в якій просила залишити без розгляду її клопотання про витребування доказів від 16.10.2026 та розглянути справу без її участі.

Справа розглядалась без участі сторін.

Оцінивши надані документи, доводи в обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, доводи в обґрунтування заперечень щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, гонорарів адвокатів в інших подібних справах, що перебували в провадженні суду, суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є цілком співмірним з предметом позову, не відповідає критеріями розумності, справедливості, виходячи з обставин цієї справи.

Такі витрати, зазначені, представником позивача, як підготовка до судового засіданні, підготовка промови, участь в судовому засіданні, підготовка відповіді на відзив, не були фактично понесені. До того ж, відповідно до положень КАС України, у справах цієї категорії відповідь на відзив не є заявою по суті, та її складання не передбачено.

Суд зауважує, що за позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду (постанова від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22), витрати на підготовку та складання заяви про розподіл судових витрат (або додаткового рішення) не відносяться до витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, і не підлягають відшкодуванню.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Оцінивши надані документи, доводи в обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, доводи в обґрунтування заперечень щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи, що справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів, сталість судової практики у справах цієї категорії, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті на відшкодування витрат на правничу допомогу у цій справі, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру (з врахуванням категорії справи та гонорарів адвокатів в інших справах цієї категорії, що перебували у провадженні суду), з принципу справедливості та розумності, враховує заперечення сторони відповідача щодо стягнення таких витрат, та доходить висновку про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 5000,00 грн, оскільки ці витрати є доведеними та їх розмір обґрунтованим.

Суд розподіляє судові витрати відповідача на правову (правничу) допомогу, відповідно до положень ст. 139 КАС України пропорційно до розміру задоволення позовних вимог, та стягує на користь позивача з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки позов задоволений у повному обсязі.

Керуючись ст. 16, 76-81, 132, 134, 139, 143, 248, 252, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Шевченко Галини Миколаївни про ухвалення додаткового рішення по справі № 639/9142/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18250 грн 00 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 29.10.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО