Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №520/21349/26
Суддя: Спаскін О.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 р.Справа № 520/21349/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/21349/26
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просили суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, оформлене протоколом №2 від 19 січня 2026 року, про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення;
2) зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби встановити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видати відповідне посвідчення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1995 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби»;
3) визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, оформлене протоколом №5 від 12 березня 2026 року, про відмову у встановленні ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення;
4) зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби встановити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видати відповідне посвідчення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1995 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 та ухвалити постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в спірному рішенні суду першої інстанції помилково встановлено, що ОСОБА_4 , загинула внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у процесі прямування з місця проходження військової служби до домівки, оскільки відповідно до матеріалів справи, зокрема, витягу з бойового розпорядження командира бБпС НОМЕР_4 обр ТрО №42 від 10.05.2026, на момент смерті ОСОБА_4 перебувала при виконанні бойового завдання та з метою транспортування засобів радіоелектронної боротьби до місця дислокації особового складу батальйону безпілотних систем прямувала до вказаного місця. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що смерть ОСОБА_4 настала при виконанні неї обов`язків військової служби. Отже, загибель у таких умовах є смертю під час виконанні обов`язків військової служби і не була пов`язана із вчиненням кримінального правопорушення або адміністративного правопорушення, а тому спричиняє набуття членами родини (сім`ї) загиблого військовослужбовця правового статусу «член сім`ї військовослужбовця, який загинув / помер / пропав безвісті під час проходження військової служби».
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.05.2025 унаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала смерть військовослужбовця Збройних Сил України - лейтенанта ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).
Відповідно до п.6 Акту проведення розслідування нещасного випадку від 05.06.2025 та п. 2 витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_5 від 05.06.2025 №498 факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенанта ОСОБА_4 командира 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_5 , відповідно до вимог ч.4 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, слід вважати таким, що пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_5 від 07.07.2025 №194 лейтенанта ОСОБА_4 , заступника командира 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку зі смертю, з 12 травня 2025 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і надіслати документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до постанови 12 Регіональної РВЛК №2025-1002-1115-1009-0 від 02.10.2025 особа, що знаходилася у легковому автомобілі, травмована при зіткненні його з фіксованим або стаціонарним об`єктом”, яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 13.05.2025 Першим відділом ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_7 , виданим 12.05.2025 відділенням №2 Харківського ОБСМЕ; Актом спеціального розслідування (НВ), проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 від 15.05.2025 №243 - Травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
Постановою старшого слідчого ВРЗуСТ СУ ГУНП в Харківській області від 31.05.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000000639 від 11.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, зазначено, що у діях водія - ОСОБА_4 (тобто загиблого військовослужбовця) вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Також, у цій постанові зазначено, що: «... за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 286 КК України у відношенні громадянки ОСОБА_5 закрите у зв`язку відсутності в діяннях кримінального порушення…»; «… згідно висновку судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/121-25/11972-ІТ від 21.05.2025 в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля HYUNDAI Santa FE. р.н. НОМЕР_8 – ОСОБА_4 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля HYUNDAI Santa FE. р.н. НОМЕР_8 – ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху України та знаходились з технічної точки зору в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події…».
ОСОБА_1 (матір померлого військовослужбовця), ОСОБА_2 (чоловік померлого військовослужбовця), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; син померлого військовослужбовця) звернулися до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявами про встановлення статусу “члена сім`ї військовослужбовця, який загинув/помер чи пропав безвісти під час проходження військової служби” та видачі посвідчення відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Відповідно до Витягів з протоколу №2 від 19.01.2026 та №5 від 12.03.2026 засідання Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби (далі Комісія), розглянувши подані документи, Комісія дійшла висновку про відмову у встановленні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення.
Вчинені відмови були умотивовані тим, що згідно пункту 2 статті 3 дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними адміністративного правопорушення, а за матеріалами проведеного службового розслідування та постанови про закриття кримінального провадження від 31.05.2025 за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000000639 від 11.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, у діях водія - ОСОБА_4 (тобто загиблого військовослужбовця) вбачаються невідповідності вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
Вважаючи рішення Комісії про відмову у встановленні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення протиправним та незаконним, позивачі, звернувся з позовом до суду.
Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень було забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин були з`ясовані із достатньою повнотою, зміст належної норми права був витлумачений правильно, за сукупності фізично наявних об`єктивних даних суб`єкт владних повноважень не мав правових підстав для вчинення будь-якого іншого легального управлінського волевиявлення, окрім вчинення відмови у набутті заявниками правового статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, бо смерть військовослужбовця настала від власного діяння військовослужбовця під час керування автомобілем з приводу недотримання вимог п.12.1 Правил Дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 6 ст. 18 Закону №2011-ХІІ визначено, що вдова (вдівець) загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік) військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, які перебували на його утриманні, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 13 ст. 14 Закону №2011-ХІІ особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно п. 4.16 розділу IV Інструкції з організації роботи із забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року №937, членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (Порядок) визначено, що:
-посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки;
- дітям військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення видаються після досягнення ними 7-річного віку; дітям, які не досягли цього віку, передбачені законодавством пільги надаються на підставі довідки, що видається одному з членів сім`ї військовослужбовця.
Згідно п. 5 Порядку для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:
- територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;
- уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
Відповідно до п. 6 Порядку у заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються:
- копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);
- документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);
- фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;
- висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;
- рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).
Отже, в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
При цьому, Порядок не має розширеного тлумачення підстав, як для видання так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.
Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в даний проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до п.6 Акта проведення розслідування нещасного випадку від 05.06.2025 та п. 2 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (з основної діяльності) від 05.06.2025 №498 факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 лейтенанта ОСОБА_4 командира 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_5 , відповідно до вимог ч.4 ст. 24 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, слід вважати таким, що пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 07.07.2025 №194 лейтенанта ОСОБА_4 , заступника командира 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку зі смертю, з 12 травня 2025 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і надіслати документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до Протоколу засідання “12 Регіональної ВЛК (м. Харків)” №2025 1002-1115-1009-0 від 02.10.2025 постанову про причинний зв`язок травми лейтенанта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийнято у формулюванні, передбаченому пп. “в” п. 21.5 розділу ІІ Положення про ВЛЕ - “Травма кількох ділянок тіла. Розрив внутрішніх органів. Гостра крововтрата. Особа, що знаходилася у легковому автомобілі, травмована при зіткненні його з фіксованим або стаціонарним об`єктом”, яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим 13.05.2025 Першим відділом ДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; Лікарським свідоцтвом про смерть № НОМЕР_7 , виданим 12.05.2025 відділенням №2 Харківського ОБСМЕ; Актом спеціального розслідування (НВ), проведеного на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_5 від 15.05.2025 №243 - Травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.
Відповідно до витягу з бойового розпорядження командира бБпС НОМЕР_4 обр ТрО №42 від 10.05.2026, на момент смерті ОСОБА_4 перебувала при виконанні бойового завдання та з метою транспортування засобів радіоелектронної боротьби до місця дислокації особового складу батальйону безпілотних систем прямувала до вказаного місця. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що смерть ОСОБА_4 настала при виконанні неї обов`язків військової служби.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_9 від 05.06.2025 №498, причиною нещасного випадку слід вважати порушення лейтенантом ОСОБА_6 вимог п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України через помилкові дії внаслідок втоми через надмірну важкість і напруженість роботи.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що смерть ОСОБА_4 настала при виконанні неї обов`язків військової служби. Отже, загибель лейтенанта ОСОБА_4 настала під час проходження військової служби, що дає законні підстави позивачам отримати посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.
Так, відмовляючи у видачі посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців відповідач посилається на п.2 ст.3 Закону Укаїни "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Проте, як встановлено судовим розглядом та підтверджується матеріалами справи, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025220000000639 від 11.05.2025 кримінальне провадження закрите, у зв`язку з відсутністю в діях військовослужбовця ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення.
Доказів притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності матеріали справи також не містять, а відповідачем, не спростовано доводи позивачів щодо цих обставин.
Крім цього, відповідно до відповіді Державної спеціальної установи «Харківське обласне бюро судово-медичних експертиз» №02-06/1402 від 28.05.2025, зокрема, при проведенні судово-токсикологічної експертизи в крові військовослужбовця ОСОБА_4 етиловий, метиловий, ізопропіловий, н-пропіловий, ізобутиловий, н-бутиловий, ізоаміловий спирти не виявлені.
Разом з тим, належних доказів підтвердження факту перебування військовослужбовця ОСОБА_4 , в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, матеріали справи не містять.
Отже, приймаючи рішення оформлене протоколом №2 від 19 січня 2026 року про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 (мати військовослужбовця) та протоколом №5 від 12 березня 2026 року про відмову у встановленні ОСОБА_2 (чоловік військовослужбовця) та ОСОБА_3 (син військовослужбовця) статусу члена сім`ї військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення, діяв протиправно, без дослідження фактичних обставин загибелі військовослужбовця та, не врахувувавши законодавче регулювання спірного питання, а тому дані рішення підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Разом з тим, задоволення повністю позовних вимог про зобов`язання відповідача встановити ОСОБА_1 (мати військовослужбовця) ОСОБА_2 (чоловік військовослужбовця) та ОСОБА_3 (син військовослужбовця) статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видати відповідне посвідчення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1995 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», без перевірки суб`єктом владних повноважень дотримання усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак в цій частині позов задоволенню не підлягає.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов`язання Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (мати військовослужбовця) (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.12.2025, ОСОБА_2 (чоловік військовослужбовця) (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 15.01.2026 та ОСОБА_3 (син військовослужбовця) (РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 15.01.2026 про надання їм та неповнолітнім дітям статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видати відповідне посвідчення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1995 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», з урахуванням висновків апеляційного суду у даній справі.
Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції залишаючи позов без задоволення, зробив помилкові висновки.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Крім того, ЄСПЛ за результатами розгляду справиv. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Так, у справіv. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до статті 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 у справі №520/21349/26 прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 по справі №520/21349/26 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, оформлене протоколом №2 від 19 січня 2026 року, про відмову у встановленні громадянці ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби, оформлене протоколом №5 від 12 березня 2026 року, про відмову у встановленні ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видачі відповідного посвідчення.
Зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 для розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім`ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (мати військовослужбовця) (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.12.2025, ОСОБА_2 (чоловік військовослужбовця) (РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 15.01.2026 та ОСОБА_3 (син військовослужбовця) (РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 15.01.2026 про надання їм та неповнолітнім дітям статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та видати відповідне посвідчення згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1995 року №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби», з урахуванням висновків апеляційного суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua