Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №520/11067/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 р.Справа № 520/11067/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків, повний текст складено 24.07.26 по справі № 520/11067/26

за позовом ОСОБА_1

до Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого , Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі – ХНУПС імені Івана Кожедуба, перший відповідач), Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (далі - другий відповідач), у якому просила суд:

- визнати протиправними дії Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації – січень 2008 року за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації – січень 2008 року за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;

- визнати протиправними бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не проведення перерахунку та виплати видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року ОСОБА_2 у період з 29.01.2020 по 15.03.2022;

- зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року – у розмірі 2102 грн., 2021 року- 2270 грн., 2022 року – 2481 грн., за період з 29.01.2020 по 15.03.2022 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошової винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейським особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Посилаючись на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" у редакції від 15.12.2015 (далі - Порядок № 1078) та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова № 1294), яка набрала законної сили 01.01.2008, наполягала, що при визначенні розміру індексації за період з 10.08.2017 року по 28.02.2018 року, слід застосовувати в якості базового місяця - січень 2008 року, оскільки у вказаному місяці настала подія підвищення посадових окладів військовослужбовців. Однак, вказаних дій відповідачем вчинено не було, що є протиправною бездіяльністю.

Крім того, зазначила про протиправність застосування відповідачем при розрахунку грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 по 15.03.2022 прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 були скасовані внесені зміни, у тому числі до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (далі за текстом - Постанова № 704), і відновлено попередню редакцію (станом на 01.01.2018), що є підставою для нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 01.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що передбачено пунктом 4 Постанови № 704.

Оскільки відповідачем невірно обраховувалось та виплачувалось грошове забезпечення позивача у період з 29.01.2020 по 15.03.2022, стверджувала про наявність підстав для здійснення перерахунку отриманих ОСОБА_1 під час проходження служби, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Також, стверджувала про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 , грошової компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення у відповідності до приписів “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі № 520/11067/26 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Роз`єднано в окремі провадження об`єднані у позові вимоги.

У межах справи №520/11067/26 залишено вимоги: 1) визнати протиправними дії Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації – січень 2008 року за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; 2) зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 10 серпня 2017 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації – січень 2008 року за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Вимоги: 1) визнати протиправними бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо непроведення перерахунку та виплати видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року ОСОБА_2 у період з 29.01.2020 по 31.12.2020; 2) зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року – у розмірі 2102 грн. за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошової винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейським особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» виділено в окреме провадження і передано до відповідного структурного підрозділу апарату Харківського окружного адміністративного суду для організації виконання положень ст. 31 КАС України.

Вимоги: 1) визнати протиправними бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не проведення перерахунку та виплати видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року ОСОБА_2 у період з 01.01.2021 по 31.12.2021; 2) зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року – у розмірі 2270 грн. за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошової винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейським особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» виділено в окреме провадження і передано до відповідного структурного підрозділу апарату Харківського окружного адміністративного суду для організації виконання положень ст. 31 КАС України.

Вимоги: 1) визнати протиправними бездіяльність Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо непроведення перерахунку та виплати видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року ОСОБА_2 у період з 01.01.2022 по 15.03.2022; 2) зобов`язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перерахувати та виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення, у тому числі грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2022 року – у розмірі 2481 грн. за період з 01.01.2022 по 15.03.2022 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошової винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейським особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» виділено в окреме провадження і передано до відповідного структурного підрозділу апарату Харківського окружного адміністративного суду для організації виконання положень ст. 31 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі № 520/11067/26 залучено до участі у справі в якості відповідача - Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (ідентифікаційний код - 24971145).

Розгляд справи розпочато спочатку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 у справі № 520/11067/26 позов - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2017р. по 28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язано Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (ідентифікаційний код - 24971145) нарахувати ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2017р. по 28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та передати відповідні платіжні документи до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (ідентифікаційний код - 24980799) для проведення виплат.

Позов у решті вимог - залишено без задоволення.

Другий відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 у справі № 520/11067/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013) та Порядку № 1078 грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців), а тому вимога позивача про зобов`язання відповідача при розрахунку індексації за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 застосовувати базовий місяць січень 2008 року є безпідставною.

Також, стверджував, що Інститут не є належним відповідачем по цій справі, оскільки управління діяльністю Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у межах компетенції здійснюють Міноборони та МОН, а підпорядковується Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України та з питань освітньої діяльності – керівництву Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Перший відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги в частині задоволення позовних вимог, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 10.08.2017 по 15.03.2022 проходив військову службу у Військово-юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Згідно з довідкою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 19.01.2024р. №176/176/11/950/93/пс Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого знаходиться на фінансовому забезпеченні у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

Наказом начальника Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (по стройовій частині) від 15.03.2022 № 63 лейтенанта ОСОБА_1 призначено помічником командира бази з правової роботи 169 пересувної ремонтно-технічної бази, виключено із списків змінного особового складу та усіх видів забезпечення інституту і направлено до Сухопутних військ Збройних Сил України.

Як зазначено заявником у позові, під час проходження військової служби відповідачем не було проведено нарахування та не виплачено заявнику індексацію грошовою забезпечення за період з 10.08.2017 по 28.02.2018.

Згідно з довідкою про грошове забезпечення від 11.06.2026 №176/176/100/842/1938/1/Пс індексація грошового забезпечення за період 10.08.2017 -28.02.2018 заявнику не нараховувалась та не виплачувалась.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу повноти оплати часу військової служби, у тому числі і невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця, заявник ініціював даний спір.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до Постанови № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008, а відтак, індекс споживчих цін січня 2008 року повинен використовуватись у процедурі обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця до наступного підвищення посадових окладів військовослужбовців, що зумовлює обов`язок відповідача здійснити виплату індексації за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 з урахуванням саме січня 2008 року, як базового місяця, який виконано не було.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та передати відповідні платіжні документи до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба для проведення виплат.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплати індексацію грошового забезпечення за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», суд першої інстанції зазначив, що ці обставини фактично стосуються порядку виконання рішення суду, тоді як спір виник із приводу нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (рішення підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації Закону № 1282-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, який, відповідно до пункту 1 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заперечуються обставини не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням в якості базового місяця - січня 2008 року.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. № 1013 (далі Постанова № 77)), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 р. № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзац 2 цього пункту.

Постановою № 77 внесені зміни в абзац 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, та цифри "101" замінено цифрами 103.

Абзац 2 пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 1013), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до набрання чинності Постановою № 1013), базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою № 1013 були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв`язку з чим з 15.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати, які в силу п.6 вказаної постанови, застосовуються з 01 грудня 2015 року.

Так, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови № 1013), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Тобто, з прийняттям Постанови № 1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Постановою № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018, встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу за військовими (спеціальними) званнями, які визначені Додатком № 24 до Постанови № 1294.

Таким чином, у зв`язку із прийняттям вказаної постанови, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів, зокрема, з 01.12.2015, є січень 2008 року, а тому саме цей місяць в якості базового слід застосовувати при визначенні розміру індексації грошового забезпечення позивача за період з 10.08.2017 по 28.02.2018.

Разом з цим, відповідачем всупереч вимог законодавства та зокрема пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови № 1013) не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація грошового забезпечення із застосуванням базового місяця за вказаний період - січня 2008 року для її розрахунку, що призвело до зменшення суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого щодо не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позовні вимоги звернено до неналежного відповідача, оскільки Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого знаходиться на фінансовому забезпеченні в Харківському національному університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 439 «Про реорганізацію військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого», спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 27.07.2019 № Д-322/1/6дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2019 році», спільного наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 02.07.2019 № 341/919 «Про заходи щодо реорганізації Військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба від 19.01.2024р. №176/176/11/950/93/пс.

Таким чином, оскільки, як вже було зазначено вище, у період з 10.08.2017 по 15.03.2022 позивач проходила військову службу саме у Військово-юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а наявними в матеріалах справи документами, зокрема, розрахунково-платіжними відомостями, встановлено, що грошове забезпечення нараховувалось та сплачувалось позивачу саме Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку зобов`язуючи Військово-юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та передати відповідні платіжні документи до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба для проведення відповідних виплат.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірність оскаржуваних дій, що є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що позивач має право на нарахування індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), існує лише один вид правомірної поведінки відповідача - нарахувати позивачу таку індексацію.

Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період з 10.08.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та передати відповідні платіжні документи до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба для проведення відповідних виплат.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 по справі № 520/11067/26 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій