Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №520/14391/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.Справа № 520/14391/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.08.26 по справі № 520/14391/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 06.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.07.2017 року включно, із застосуванням (встановленням) для нарахування індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року, виплаченої 06.05.2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі № 520/12876/24;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 06.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.07.2017 року включно, із застосуванням (встановленням) для нарахування індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року, виплаченої 06.05.2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі № 520/12876/24.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, вчинено протиправну бездіяльність яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 06.05.2026 року у зв`язку з порушенням термінів виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.07.2017 року включно, із застосуванням (встановленням) для нарахування індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року, виплаченої 06.05.2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі № 520/12876/24.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 06.05.2026 року згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 06.05.2026 року згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд встановив, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №520/12876/24 військова частина НОМЕР_1 06.05.2026 виплатила ОСОБА_1 54844,66 грн індексації грошового забезпечення. Сам позивач підтверджував отримання саме цієї суми, а до позову додав банківський документ про зарахування 54844,66 грн. Водночас далі в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що фактична виплата за рішенням у справі №520/12876/24 відбулася у розмірі 5488,66 грн. Тобто в межах одного рішення суд використав дві різні суми, які відрізняються у десять разів. У цій справі дохід, з яким позивач пов`язує право на компенсацію, фактично виплачено 06.05.2026. Саме з цією подією закон пов`язує завершення затримки та можливість остаточно визначити компенсацію. Натомість 01.01.2016 може бути початковою датою лише для обчислення інфляційної втрати окремої частини доходу, але не датою початку протиправної бездіяльності щодо невиплати самої компенсації. Суд першої інстанції не встановив помісячних сум індексації, не визначив суми після обов`язкових утримань та не пояснив, яким чином загальний період з 01.01.2016 по 06.05.2026 має застосовуватися до кожної щомісячної складової. Посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №280/8933/24 від 07.05.2026 та зауважив, що суд першої інстанції формально навів положення Закону №2050-III і Порядку №159, але не застосував закріплений ними помісячний механізм до конкретних фактичних обставин цієї справи.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 по справі №520/12876/24, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.07.2017 включно, із застосуванням (встановленням) для нарахування індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) - січень 2008 року.

Військова частина НОМЕР_1 на виконання вказаного рішення по справі № 520/12876/24 перераховано позивачу 06.05.2026 року заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 54844,66 грн, що підтверджується випискю по рахунку (а.с. 11).

Позивач не погодившись із бездіяльністю відповідача, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням виплати компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати врегульоване України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ.

Стаття 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати").

Використане у статтях 3, 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ формулювання доводить, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, та означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021, від 17.11.2021, від 27.07.2022, від 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20, 460/786/20), та зазначив, що аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.

Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Верховний Суд вказав на те, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Отже, пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексі інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Тому, у випадку ненарахування та невиплати відповідачем сум індексації грошового забезепечення, позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови покладення на відповідача відповідним нормативно - правовим актом або судовим рішенням обов`язку здійснити виплату належних сум.

Так, в Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 Конституційний Суд України виходив із того, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Так, держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Тобто, у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної невиплати позивачу сум, які стягнуті на виконання рішення суду у справі №520/12876/24, колегія суддів вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.07.2017 включно.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи, у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.

Як встановлено судовим розглядом на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/12876/24 від 12.12.2024 Військова частина НОМЕР_1 здійснила нарахування 06.05.2026 виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.07.2017 включно у загальній сумі 54844,66 грн, що підтверджується роздруківкою ПриватБанку від 06.05.2026.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 06.05.2026 року згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 року по 06.05.2026 року згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".

Стосовно посилань апелянта на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 були пов`язані з конкретною виплатою: індексацією грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.07.2017, визначеною на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 у справі №520/12876/24 та виплаченою 06.05.2026, натомість у резолютивній частині оскаржуваного рішення суд зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 "компенсацію втрати частини доходів за період з 01.01.2016 по 06.05.2026 згідно Порядку №159", не зазначивши ані виду доходу, за затримку якого вона обчислюється, ані періоду цього доходу, ані зв`язку з рішенням у справі №520/12876/24, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.07.2017 року включно, із застосуванням (встановленням) для нарахування індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) січень 2008 року, виплаченої 06.05.2026 року на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 року у справі № 520/12876/24 задоволенню не підлягають, оскільки вказане не є спірним у даній справі.

Так, зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Поряд із тим, у резолютивній частині рішення суду зазначив про задоволення позову.

Колегія суддів зауважує, що зазначення в резолютивній частині "адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено", є фактично опискою, яка не має наслідком скасування такого рішення, а підлягає вирішенню шляхом подання відповідної заяви про виправлення такої описки в порядку ст.253 КАС України.

Стосовно посилань апелянта на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд зазначив, що фактична виплата за рішенням у справі №520/12876/24 відбулася у розмірі 5488,66 грн, тобто в межах одного рішення суд використав дві різні суми, які відрізняються у десять разів, колегія суддів зазначає, що вказане свідчить про допущення судом арифметичної помилки, яка є технічною та не впливає на правильність вирішення питання по суті.

Крім того, посилання апелянта на помилковість висновку про відсутність відзиву Військової частини НОМЕР_1 , саме по собі не є достатньою підставою для скасування рішення, передбаченою приписами ст. 317 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про помилкове ототожнення судом першої інстанції періоду, за який нарахована індексація грошового забезпечення, з періодом затримки її виплати, оскільки визначення конкретних строків прострочення виплати відповідних сум та їх розрахунок належать до механізму нарахування компенсації відповідно до Закону України № 2050-III та Порядку № 159. Саме по собі визначення періоду, за який позивачу належить індексація, не свідчить про те, що суд визнав усі щомісячні суми простроченими з однієї дати.

Також, колегія суддів відхиляє довід апелянта про встановлення помісячної бази, оскільки встановлення конкретного розміру компенсації потребує врахування сум доходу, належних до виплати за відповідні місяці, та індексів інфляції за період їх невиплати. Водночас відсутність у судовому рішенні помісячного розрахунку сама по собі не спростовує права позивача на компенсацію, якщо встановлено факт несвоєчасної виплати належного йому доходу.

Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 по справі № 520/14391/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова