Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №520/12950/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.Справа № 520/12950/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 29.06.26 у справі № 520/12950/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною відмову у виплаті ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному розмірі 66 789 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 59 коп., викладену у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2026 №6089-1902/Е-05/8-2000/26;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області ЄДРПОУ 14099344 виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному розмірі 66 789 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 59 коп., згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.09.2025 року, зареєстрованого в реєстрі за №1030.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному розмірі 66 789 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 59 коп., викладену у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30.01.2026 №6089-1902/Е-05/8-2000/26.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному розмірі 66 789 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн 59 коп., згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.09.2025 року, зареєстрованого в реєстрі за №1030.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська область, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції не враховано норми статті 52 та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що сума недоотриманої пенсії залежить від дати звернення до управління з необхідними документами, тобто не більше ніж за три роки до дня звернення. Окрім того, зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повному розмірі 66 789 грн 59 коп., судом не враховано суму вже отриманої пенсії померлої ОСОБА_2 в розмірі 34073,47 грн за період з 22.12.2022 по 31.08.2023, яка була виплачена ОСОБА_1 в грудні 2025 року.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.07.2023 ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все майно ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі № 636/10247/24 встановлено факт належності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтва про смерть № 23, виданого на ім`я « ОСОБА_3 », яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання на момент смерті – Франція, 37 сіт ля Ріай, у Дьяконат Протестант, Шатаньоф-дю-Рон, (Дром).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.09.2025, зареєстрованого в реєстрі за №1030 Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: недоотриманої пенсії у сумі 66789,59 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять гривень 59 копійок) гривень.

Належність зазначеної недоотриманої пенсії спадкодавці підтверджується листом Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області від 21 серпня 2025 року за № 2000-0404-8/125949.

З метою отримання пенсії, що належала ОСОБА_2 і залишилася недоотриманою у зв`язку з її смертю, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою для виплати недоотриманої пенсії згідно зі ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за померлого пенсіонера ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку за адресою: АДРЕСА_2 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 30.01.2026 за № 6089-1902/Е-05/8-2000/26 відповідач повідомив позивача, що відповідно до статті 52 та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума недоотриманої пенсії залежить від дати звернення до управління з необхідними документами, тобто не більше ніж за три роки до дня звернення. Таким чином станом на 23.12.2025 недоотримана пенсія складає 34073,47 грн за період з 22.12.2022 по 31.08.2023.

Не погоджуючись із наведеним, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті позивачці повної суми недоотриманої пенсії спадкодавця.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ст. 52 Закону № 1058-ІV, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Наведена норма закону кореспондує статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991, згідно якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (з дня відкриття спадщини - стаття 1220 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.26 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок), визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Ураховуючи вказані приписи законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, а в разі відсутності членів сім`ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У ході судового розгляду судом установлено, що після смерті ОСОБА_2 члени її сім`ї, які б відповідно до статті 52 Закону № 1058-IV мали право на отримання недоотриманої пенсії та звернулися за її виплатою у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, відсутні. Зазначена обставина сторонами не заперечується.

Судом також установлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19.09.2025 року, згідно з яким до складу спадщини увійшла, зокрема, недоотримана пенсія у розмірі 66789,59 грн.

Таким чином, після спливу шестимісячного строку, передбаченого статтею 52 Закону № 1058-IV, сума пенсії, що належала померлій пенсіонерці та не була нею отримана за життя, увійшла до складу спадщини, а право на її одержання перейшло до позивачки як спадкоємця.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Закону № 1058-ІV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону № 1058-ІV, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Норми частини першої статті 46 Закону № 1058-ІV, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Така позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.09.2020 у справі № 428/6685/19.

Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень незалежно від наявності або відсутності вини будь-якої із сторін спірних правовідносин щодо неотримання пенсійних виплат пенсіонером.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення частини першої статті 46 Закону № 1058-IV та неправомірно обмежено розмір належної позивачці недоотриманої пенсії трирічним строком.

Оскільки сума недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 увійшла до складу спадщини, а позивачка набула право на її отримання як спадкоємець за заповітом, така сума підлягає виплаті у повному обсязі.

Матеріалами справи підтверджується, що розмір недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцю та увійшла до складу спадщини, становить 66789,59 грн, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.08.2025 № 2000-0404-8/125949 та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19.09.2025.

Ураховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у виплаті позивачці повної суми недоотриманої пенсії спадкодавця та наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання таких дій протиправними і зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачці недоотриманої пенсії у повному розмірі, а саме 66789,59 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що зобов`язуючи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії ОСОБА_2 у повному розмірі 66 789 грн 59 коп., судом не враховано суму вже отриманої пенсії померлої ОСОБА_2 в розмірі 34073,47 грн за період з 22.12.2022 по 31.08.2023, яка була виплачена ОСОБА_1 в грудні 2025 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції не ухвалював рішення про повторне стягнення вже виплачених коштів та не поклав на відповідача обов`язок здійснити подвійну виплату.

Рішенням суду визнано право позивачки на отримання всієї суми недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тобто 66 789,59 грн. При цьому частина зазначеної суми у розмірі 34 073,47 грн вже була добровільно виплачена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області у грудні 2025 року.

Отже, належне виконання рішення суду полягає не у повторній виплаті вже отриманих позивачем коштів, а у виплаті різниці між загальною сумою спадкового майна, визначеною свідоцтвом про право на спадщину, та сумою, яка вже була фактично виплачена Пенсійним фондом.

Таким чином після виконання рішення суду загальний розмір отриманої позивачкою недоотриманої пенсії становитиме саме 66 789,59 грн, а подвійне стягнення чи подвійна виплата відсутні.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 у справі № 520/12950/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц