Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №520/8134/2020 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.Справа № 520/8134/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/8134/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/8134/2020 від 25.02.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №43 від 27.05.2020 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 13.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 08.10.2020 №21-1725зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора відділу, яка складає 74121,77 гривень, в тому числі: посадовий оклад - 40989,00 грн., надбавка за вислугу років - 16395,60 грн., надбавка за роботу з таємними документами - 6148,35 грн., матеріальна допомога для оздоровлення - 5294,41 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 5294,41 грн., в розмірі 90% від суми вказаної заробітної плати без обмеження її максимального розміру та здійснити відповідні виплати з урахуванням отриманих сум у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1681, 60 грн.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/8134/2020 набрало законної сили 17.05.2021 та Харківським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи по справі.

До Харківського окружного адміністративного суду представником Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано заяву про зміну способу виконання рішення, в якій просить суд: вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 520/8134/2020, виданий 10.06.2021 Харківським окружним адміністративним судом шляхом його зміни на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за період з 13.12.2019 по 31.07.2021 у розмірі 928697,25 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 заяву представника Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/8134/2020 та встановити спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд 2-й поверх ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/8134/2020 грошову суму у розмірі 927731 (дев`ятсот двадцять сім тисяч сімсот тридцять одна) грн. 20 коп.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 520/8134/2020 та прийняти нове судове рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що cуд першої інстанції не дослідив і не оцінив письмові пояснення щодо поданої заяви в порядку ст. 378 КАС України, які були подані до ухвалення рішення

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву представника Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення у справі, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів повного виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/8134/2020, а також враховуючи відсутність заперечень з боку позивача. гідно із ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

З матеріалів справи встановлено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №520/8134/2020 набрало законної сили 17.05.2021 та Харківським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи по справі.

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за період з 13.12.2019 по 31.07.2021 невиплачена сума пенсії заявника після її перерахунку на підставі рішення суду у даній справі склала 927731,20 грн.

Доказів виплати вказаної суми пенсії позивачу, відповідачем не надано.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що заява Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, при виконанні судового рішення щодо соціальних виплат є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат є встановлення факту невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Щодо доводів апеляційної скарги про неврахування письмових пояснень позивача, то колегія суддів зазначає, що станом на день розгляду заяви, в порядку ст. 378 КАС України, такі заперечення до суду першої інстанції не надходили, а тому у суду була відсутня можливість надати оцінку таким поясненням.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року було прийнято до розгляду заяву представника Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання судового рішення у справі № 520/8134/2020 та заяву призначено до розгляду у відкрите судове засідання на 08.06.2026 року о 11:00 год.

Згідно довідки відповідального працівника «повістка про виклик до суду в адміністративній справі» від 21.05.2026 року була доставлена до електронного кабінету Рождественького С.П. 21.05.2026 року о 16:14 (т.2 а.с. 211).

Тобто, позивач був належним чином повідомлений про дату і час розгляду заяви Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року про зміну способу виконання судового рішення у справі № 520/8134/2020.

Заява про заперечення заміни порядку і способу виконання судового рішення надійшла до суду першої інстанції 09.06.2026 року за вх.№01-26/66590/26.

Отже, заява позивача не розглянута судом першої інстанції, з тих підстав, що така надійшла вже після розгляду справи.

Стосовно покликання апеляційної скарги про надання судом апеляційної інстанції належної правової оцінки під час апеляційного розгляду заяві Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання судового рішення, то колегія суддів зауважує на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», передбачено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Зі змісту пояснень Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 14.04.2026 встановлено, що з метою усунення обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, недопущення порушення строків здійснення виконавчого провадження й забезпечення належного виконання рішення, є необхідність у зміні та встановленні способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року у справі № 520/8134/2020, шляхом його зміни на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за період з 13.12.2019 по 31.07.2021 у розмірі 928697,25 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Враховуючи викладене та те, що з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили минуло більше двох місяців, однак фактичну виплату заборгованості здійснено не було, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення по даній справі шляхом стягнення з ГУ ПФУ відповідних виплат.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявником Харківським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України у даному випадку не доведено, що запропонована зміна способу виконання рішення забезпечить його більш швидке та ефективне виконання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факт невиконання судового рішення більше 5 років є самостійною підставою для застосування механізму встановленого ч. 3 ст. 378 КАС України у редакції Закону № 4094-IX .

Доводи апеляційної скарги стосовно суті спірного питання щодо наявності підстав для зміни порядку та способу виконання судового рішення спростовуються наведеним вище.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 р. – без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі № 520/8134/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова