Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №520/991/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №520/991/25

Суддя: Русанова В.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 р.Справа № 520/991/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С.) у справі №520/991/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 № 292-РС від 22 грудня 2023 року, яким ОСОБА_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні з 22 грудня 2023 року;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1

додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” № 168 від 28.02.2022 за період з 01.06.2022 по 15.08.2022 , із розрахунку 100 000 грн. на місяць;

додаткової винагороди в розмірі 20 100 гривень, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022 року, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 15.08.2022 по 30.11.2024;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 :

зарахувати строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні ОСОБА_1 з 22.12.2023 по 30.11.2024;

здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022 року за період з 01.06.2022 року по 15.08.2022 року, із розрахунку 100 000 грн. на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум;

здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 20 100 гривень, що передбачений постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022 року, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 15.08.2022 року по 30.11.2024 з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 частково задоволено позов.

Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №341 в частині не зарахування до вислуги років ОСОБА_1 періоду з 23 серпня 2022 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України зарахувати строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні ОСОБА_1 з 22.12.2023 по 30.11.2024.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” № 168 від 28.02.2022 року за період з 18.06.2022 по 15.08.2022 року, із розрахунку 100 000 грн. на місяць.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022 року за період з 18.06.2022 по 15.08.2022, із розрахунку 100 000 грн. на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просила скасувати останнє та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що з 23.08.2022 позивач самовільно залишив військову частину, був за ці дії притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а також за цим фактом було порушено кримінальне провадження.

Наказом відповідача від 09.01.2024 №10, який є чинним та не є скасованим, призупинено позивачу строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні з 22.12.2023, що також підтверджується постановою старшого слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорськ від 10.06.2024.

Отже, під час звільнення позивача та прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №341, відповідачем правомірно не зараховано до вислуги років позивача період з 23 серпня 2022 року.

Щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 18.06.2022 по 15.07.2022 , із розрахунку 100 000 грн., у зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, зазначає, що суд не врахував того, що за червень та липень 2022 року позивач отримав додаткову винагороду із розрахунку 30 000 гривень на місяць.

Щодо виплати позивачу додаткової винагороди за період з 16.07.2022 по 15.08.2022 (перебування у відпустці), із розрахунку 100 000 грн. на місяць, зазначає, що така виплата передбачена за умови отримання військовослужбовцем важкого порання, що має бути підтверджено висновком ВЛК.

Проте, судом не враховано відсутність доказів отримання позивачем саме важкого поранення, що виключає можливість отримання ним додаткової грошової винагороди збільшеної до 100 000 грн., у зв`язку з перебуванням у відпустці для лікування.

Вважає, що позивачу сплачено у повному обсязі належне йому грошове забезпечення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів не бере до уваги твердження позивача про безпідставність поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження, оскільки наведені скаржником причини його пропуску визнані судом апеляційної інстанції поважними.

На підставі положень ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу до 30.11.2024, звільнений у відставку.

Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2024 №4217 (а.с.29).

Під час виконання бойового завдання 18.03.2022 позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, що підтверджується первинною медичною карткою форми 100 та виписними епікризами № 2348, №2571.

Поранення травма, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби та є таким, що отримане при виконанні бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і борони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, внаслідок артилерійського обстрілу противником, що підтверджується довідками військово-лікарської комісії КНП ЛОР “Львівській обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи” від 26.05.2022 №163 (а.с.20); Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 24.06.2024 №4072 (а.с.28).

З 18.06.2022 по 15.07.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із медичних карток №6367, №5687 (а.с.23-24).

На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів; травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. (Довідка про обставини травми відсутня), що підтверджується довідкою ВЛК КП “ХМЛ” від 15.07.2022 №389 (а.с.87).

У зв`язку з самовільним залишенням військової частини, позивача знято з усіх видів забезпечення з 23.08.2022, з продовольчого забезпечення з 25.08.2022, що підтверджується витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.08.2022 №237 (а.с.75).

За фактом самовільного залишення військової частини позивачем, відповідачем проведено службове розслідування, за наслідками якого на позивача накладено дисциплінарне стягнення "сувора догана", утримано премію та додаткову винагороду за серпень 2022 року у повному обсязі, як надмірно виплачену, а копії матеріалів службового розслідування направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване в місті Краматорськ, для прийняття правового рішення, що підтверджується актом службового розслідування від 24.09.2022; витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 24.09.2022 №1034.

22.12.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення 23.08.2022 позивачем злочину, а саме самовільне залишення військової частини, що підтверджується відповідним витягом з цього реєстру (а.с.89).

Надалі, позивачу призупинено військову службу у Збройних Силах України, що вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22.12.2023 №292-РС (а.с.116).

На підставі вищевказаного наказу, а також витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань, позивачу призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні з 22.12.2023, виключивши останнього зі списків особового складу військової частини з 22.12.2023, що вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2024 №10 (а.с.76).

Позивачу проведено медичний огляд гарнізонною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 та на підставі статей 38а, 39в, 76в графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №51 від 03.05.2024 (а.с.26-27).

Постановою старшого слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорськ, про закриття кримінального провадження від 10.06.2024, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010005103 від 22.12.2023, закрито у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Позивача звільнено у відставку наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 26.11.2024 №315-РС.

У вислугу років позивача не враховано час перебування у самовільному залишенні військової частини з 23.08.2022, що вбачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2024 №341 (а.с.77).

Не погоджуючись із рішенням та діями відповідача щодо призупинення строку військової служби, вислуги років і вислуги у військовому званні, а також не нарахування та не виплати додаткової винагороди із розрахунку 100 000 грн. на місяць; додаткової винагороди в розмірі 20 100 грн., позивач звернувся до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з протиправності не зарахування до вислуги років позивача періоду з 23 серпня 2022 року згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2024 №341 та покладення на відповідача обов`язку щодо зарахування військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні позивача з 22.12.2023 по 30.11.2024, у зв`язку з наявністю постанови старшого слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Краматорськ, про закриття кримінального провадження від 10.06.2024.

Окрім того, суд виходив з протиправності дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022 за період з 18.06.2022 по 15.08.2022 (стаціонарного лікування та відпустки), із розрахунку 100 000 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо наказу від 30.11.2024 в частині не зарахування до вислуги років позивача періоду з 23.08.2022; строку військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні ОСОБА_1 з 22.12.2023 по 30.11.2024.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст.106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє станом на час розгляду справи.

Статтями 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно ст.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 26, 27 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України” дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Відповідно до ст.28 Статуту внутрішньої служби ЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності. Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом. Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).

Статтею 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, сувора догана.

Згідно зі ст.83 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до ст.127 Статуту внутрішньої служби ЗСУ солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.

Статтею 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що солдат зобов`язаний, зокрема: додержуватися військової дисципліни.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарних стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків або порушення військової дисципліни.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Аналогічні норми містять і п.п.144-1, 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту - Положення №1153).

Відповідно до п.144-3 Положення №1153, звільнення з посад військовослужбовців, військову службу яким призупинено, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Положення ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" пов`язують призупинення військової служби військовослужбовців з моментом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), а днем початку такого призупинення є день внесення цих відомостей.

При цьому, у відповідності до абз.8-10 ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" для військовослужбовців, стосовно яких судом ухвалено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством України для військовослужбовців.

За весь час безпідставного призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюється недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Аналогічні приписи містить п.144-6 Положення №1153.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними у цьому пункті Положення №1153, здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, станом на дату прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №341, яким до вислуги років позивача не зараховано період його перебування у самовільному залишенні частини з 23.08.2022, вже існувала постанова старшого слідчого Державного бюро розслідувань від 10.06.2024, якою закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023050010005103 від 22.12.2023, у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

З урахуванням вимог абз.8-10 ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", п.144-6 Положення №1153, закриття кримінального провадження у відношенні позивача є правовою підставою для відновлення його прав шляхом видання відповідного наказу командиром військової частини та продовження військової служби, зарахування строку призупинення військової служби до вислуги років, до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, поновлення пільг і соціальних гарантій.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вчинення дій відповідачем щодо видання відповідного наказу.

Відповідач таких доказів не надав до судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №341 в частині не зарахування до вислуги років позивача періоду з 23.08.2022 року та зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України зарахувати строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні позивачу з 22.12.2023 по 30.11.2024.

Доводи апеляційної скарги про те, що постановою старшого слідчого Державного бюро розслідувань від 10.06.2024 про закриття кримінального провадження підтверджено обґрунтованість наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.01.2024 №10 (який став підставою для призупинення позивачу строку військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги у військовому званні позивача з 22 грудня 2023 року), а також твердження про правомірність не зараховання періоду перебування позивача у самовільному залишенні частини з 23.08.2022, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022 за період з 18.06.2022 по 15.08.2022 року, із розрахунку 100 000 грн. на місяць.

Згідно ст.1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” № 2011-XII від 20.12.1991 (далі по тексту - Закон №2011-XII) передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За змістом абз.1 ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі по тексту - Постанова №168, в редакції станом на час спірних правовідносин).

Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції станом на час спірних правовідносин) до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.

Отже, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини , включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн.

Відтак, встановленню підлягають пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, під час виконання бойового завдання 18.03.2022, позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, що підтверджується первинною медичної картки форми 100, виписними епікризами №2348, №2571.

З 18.06.2022 по 15.07.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками із медичних карток стаціонарного хворого №6367, №5687 (а.с.23-24).

Поранення травма, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби та є таким, що отримане при виконанні бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і борони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації, внаслідок артилерійського обстрілу противником, що підтверджується довідками військово-лікарської комісії КНП ЛОР “Львівській обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи” від 26.05.2022 №163 (а.с.20), Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення контузії, каліцтва) від 24.06.2024 №4072 (а.с.28).

Позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2024 №4217 (а.с.29).

Відтак, підтвердженим є факт пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) позивача, із захистом Батьківщини, а також факт перебування його на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення за період з 18.06.2022 по 15.07.2022, що дає право на отримання на отримання збільшеної до 100 000 грн. винагороди.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо виплати позивачу винагороди за вказаний період, і відповідачем таких доказів до суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до картки особового рахунку позивача за червень та липень 2022 року позивач отримав додаткову винагороду із розрахунку 30 000 гривень на місяць, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду про невиплату позивачу належної суми із розрахунку 100 000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо права позивача на отримання спірної грошової винагороди із розрахунку 100 000 грн. на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини за період з 18.06.2022 по 15.07.2022.

Щодо періоду з 16.07.2022 по 15.08.2022 за час перебування у відпустці.

Задовольняючи позов у цій частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебував у відпустці, в зв`язку з отримання тяжкого поранення.

За висновками суду першої інстанції перебування позивача на лікуванні понад 60 днів, а також враховуючи вимоги Класифікатора розподілу травм, затвердженого наказом МОЗ України від 04.07.2007 №370, позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період з 16.07.2022 по 15.08.2022.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Сторонами по справі визнається, що в період з 16.07.2022 по 15.08.2022 позивач перебував у відпустці, на підставі його рапорту та довідки ВЛК КП “ХМЛ” від 15.07.2022 №389, як такий, що на підставі ст.81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребував відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів (а.с.22,88).

Колегія суддів зазначає, що положеннями п.1 Постанови №168 (в редакції станом на час спірних правовідносин) передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Тобто, норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 грн. винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 30.05.2025 у справі №380/27432/23, в подібних правовідносинах.

Колегія суддів зазначає, що до суду не надано доказів наявності висновку (постанови) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії, згідно якого поранення позивача є тяжким, отже зазначене виключає можливість отримання ним додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за період з 16.07.2022 по 15.08.2022.

При цьому, суд не може перебирати повноваження військово-медичного органу щодо аналізу медичних документів для надання висновків щодо ступеня тяжкості поранення, а тому висновки суду першої інстанції щодо віднесення поранення позивача до важкого зроблені безпідставно.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.10.2025 у справі №260/2842/23, в подібних правовідносинах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо задоволення вимог про нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 16.07.2022 по 15.08.2022 із розрахунку 100 000 грн. на місяць.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до частково неправильного вирішення справи.

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період з 16.07.2022 по 15.08.2022 із розрахунку 100000 грн. на місяць та зобов`язання відповідача здійснити її нарахування і виплату, з урахуванням фактично виплачених сум, з прийняттям у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №520/991/25 скасувати в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” №168 від 28.02.2022 року за період з 16.07.2022 по 15.08.2022 року, із розрахунку 100000 грн. на місяць та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 16.07.2022 по 15.08.2022, із розрахунку 100000 грн. на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 у справі №520/991/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Оригінал: reyestr.court.gov.ua