Суд: Перший апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №200/362/26
Суддя: Блохін Анатолій Андрійович
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 року справа №200/362/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Сіваченко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 200/362/26 (головуючий І інстанції Черникова А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі-відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046350021535 від 05.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” періоди роботи з 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті за кодом спецстажу ЗП 3014А1. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 30.12.2025 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував пільговий стаж, з урахуванням наданих ним документів, у зв`язку з чим, вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 200/362/26 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046350021535 від 05.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 30.12.2025 року, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” періоди роботи з 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті із врахуванням вказаних періодів до розд. ІІ “Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт” Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня, відповідно до Постанови КМУ від 31.03.1994 № 202. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є громадянином України згідно паспорта.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
30 грудня 2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046350021535 від 05.01.2026 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В рішенні про відмову зазначено наступне.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Страховий стаж особи становить 25 років 1 місяць 26 днів, з урахуванням пільгового стажу становить – 49 років 1 місяць 26 днів.
Пільговий стаж згідно ч. 3 ст. 114 Закону України становить 25 років 1 місяць 11 днів, з них: Список №1 – 23 роки 4 місяці 21 день; роботи на підземні за постановою №202 (25) – 10 місяців 20 днів; навчання за фахом – 10 місяців. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах - 25 років, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Будучи не згодним із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05 січня 2026 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, регулюються положеннями Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788-ХІІ), Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” (далі - Закон № 345-VІ).
Згідно зі ст. 8 Закону № 1058-IVгромадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Положеннями ст. 114 цього Закону визначено право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років” від 31 березня 1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, у якому наведено перелік робіт і професій, що дають право на таку пільгову пенсію (далі - Постанова № 202).
Пунктом І Постанови № 202 передбачені підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що право на передбачену ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV пенсію незалежно від віку мають працівники провідних професій, визначених у ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, та працівники, професії яких містяться у Списку № 202, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та за наявності стажу такої роботи не менш, ніж передбачено ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV. При цьому ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV (на відміну від частин 1 та 2 цієї ж статті) не містить вимог щодо досягнення заявником певного віку, наявності документів щодо атестації робочих місць, на яких працював заявник, надання пенсійному органу інформації щодо переліків робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення та інших умов праці, розділу, підрозділу, пункту, номер у списку, що визначають пільговий характер роботи цієї особи.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування” від 4 травня 1998 року №401/98 постановлено Кабінету Міністрів України у місячний строк: розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження, протягом 1998-2000 років, у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування та передбачити їх фінансування в межах бюджету цього Фонду на 1998-2000 роки; підготувати і затвердити Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування.
На виконання зазначеного Указу постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794 “Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування” затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також встановлено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Надаючи оцінку не зарахуванню відповідачем до пільгового стажу позивача за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV періодів 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025, суд виходить з наступного.
Згідно із записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 06.07.2001 року, позивач:
- з 08 серпня 2001 року по 02.03.2020 року позивач працював в ДХК “Краснолиманська” електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті, з 09.11.2005 – електрослюсар підземний 5 розряду з повним робочим днем у шахта(записи №№6-8);
- з 11.03.2020 року по 27 січня 2025 року позивач працював в ПАТ “Шахтоуправління Покровське” електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті; з 15.03.2022 року – електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (записи №№9-11).
Статтею 62 Закону № 1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. (далі Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що право на передбачену ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, ч. 3 статті 114 Закону № 1058-IV- не менше 20 років.
При цьому згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 336/6112/16-а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічне вказано Верховним Судом у постановах від 31.10.2019 у справі №688/4170/16-а, від 20.01.2021 у справі №311/2865/13-а та від 20.05.2021 у справі №593/1278/16-а.
Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
На час роботи позивача були чинні Списки №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановами від 11.03.1994 КМУ № 162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 № 461 та від 31.03.1994 № 202.
Суд зазначає, що професія позивача – електрослюсар підземний - передбачена Списком затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 № 202, електрослюсар підземний відноситься до провідної професії відповідно до ч. 3 ст.114 Закону № 1058 та ст. 14 Закону № 1788.
У відповідності до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем додано до позовної заяви, форми ОК-5 у розділі “Відомості по спеціальному стажу” міститься інформація, що трудовий стаж позивача за період з 2001 року 2024 року облікований за кодом спецстажу ЗП3013А1.
Наказом Мінфіну від 14.04.2015 року № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013А1 - це працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою КМУ від 24.06.2016 № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Суд враховує, що дійсно у довідці форми ОК-5 у розділі “Відомості по спеціальному стажу” міститься інформація, що трудовий стаж позивача за період позивача з 2003 року по 2023 рік облікований за кодом спецстажу ЗПЗ013А1, за виключенням періодів роботи з лютого по листопад 2025 року, які обліковуються за кодом спецстажу ЗП3014А2.
Разом з цим, суд зазначає, що невірно зазначений код підстав для обліку спецстажу, що вноситься роботодавцем при формуванні та поданні страхувальником звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може слугувати підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком за ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Записи трудової книжки позивача виконані чітко, зрозуміло та в повному обсязі, містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, тому надання позивачем довідок на підтвердження пільгового стажу не має бути обов`язковою умовою для такого підтвердження.
Відтак, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 06.07.2001 року, позивач у період 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 на посаді електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті, яка входить до переліку, визначеному Постановою № 202, оскільки передбачала зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах.
Суд зазначає, що позивач на вказаних посадах працював безперервно.
З викладеного суд робить висновок про протиправність посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджують пільговий стаж позивача відповідно Постанови № 202 за вказаний період, оскільки трудова книжка позивача містить достатньо інформації для врахування до пільгового стажу наведених періодів відповідно до постанови № 202.
Разом з тим суд вбачає підстави, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, для виходу за межі заявлених позовних вимог шляхом: зарахувати періоди роботи 06.08.2001 по 02.03.2020, з 11.03.2020 по 03.01.2025 у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем під землею із врахуванням вказаних періодів до розд. ІІ “Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт” Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня, відповідно до Постанови КМУ від 31.03.1994 № 202.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 046350021535 від 05.01.2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Подібний висновок, зокрема, міститься у Постанові КАС ВС у справі № 400/4491/20 від 31.05.2022 р.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що дискреція - це не є обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Згідно абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на наявність дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду з призначення пенсій, положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відтак, з врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги наведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 200/362/26 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року у справі № 200/362/26 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Сіваченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua