Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №200/8629/24 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року справа №200/8629/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 р. у справі № 200/8629/24 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі – ГУДПС), у якому просив: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «МПЗФ» 03 червня 2024 року № 499296-24/05-16 Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позов задоволено, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області (за формою “МПЗФ”) від 3 червня 2024 року № 499296-24/05-16.

Стягнув з Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187, зареєстроване місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначено, зокрема, що позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, як платник земельного податку, за даною фізичною особою обліковуються 2 земельні ділянки (цільове призначення – 01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка-пай), які знаходяться на території Покровської територіальної громади ( НОМЕР_2 ): земельна ділянка площею 5,4277 га, кадастровий номер – 1422784500:05:000:0369; земельна ділянка площею 5,4843 га, кадастровий номер – 1422784500:05:000:0368.

Річне податкове зобов`язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, тобто протягом 1095 днів.

Скаржник щодо неналежного вручення податкового повідомлення-рішення Головне управління ДПС у Донецькій області зазначає, що позивач зареєстрований за місцем проживання (перебування) особи - АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що він, станом на дату складання спірного ППР перебуває на військовій службі, разом із цим ОСОБА_1 до позовної заяви надає копію Витягу із Реєстру територіальної громади міста Миколаєва № 23008 000556339-037-01 від 28 грудня 2021 року (тобто, сформований 3 року тому), відповідно до якого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , крім цього, ОСОБА_1 зазначає у позовній заяві своє місце проживання, як « АДРЕСА_3 ».

Тобто позивач вказує, що вже тривалий час не знаходиться за останньою відомою, контролюючому органу, податковою адресою.

Проте, за даними Головного управління ДПС у Донецькій області останній не звертався із відповідною заявою до контролюючого органу щодо зміни податкової адреси.

Також слід зазначити, що до позовної заяви надано скановані копії паспорта ОСОБА_1 без сторінок, в яких вказується зареєстроване місце проживання (прописка).

Скаржник зазначає, що місце проживання фізичної особи та податкова адреса платника податків не є тотожними термінами. При цьому застосування законодавцем у підпункті 38.9. пункту 38 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України терміну "місце проживання" зумовлює з`ясування його змісту у розумінні положень статті 29 ЦК України. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у своїх Постановах від 19 березня 2024 року по справі № 160/23621/21, від 03 жовтня 2023 року № 420/2121/22

Оскільки контролюючим органом було направлено спірне податкове повідомлення-рішення за останньою відомою податковою адресою позивача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, скаржник вважає, що він діяв в межах даних правовідносин у спосіб, визначений діючим законодавством, що спростовує твердження позивача про порушення Головним управлінням порядку надіслання йому ППР.

Підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України(в редакції, чинній на момент визначення позивачу податкового зобов`язання 2022 рік) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

Так, оскільки згідно з підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.

Земельні ділянки, що належить ОСОБА_1 , розташовані на території Покровської територіальної громади.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) станом на 3 червня 2024 Покровська територіальна громада не була включена до переліку територій активних бойових дій та не відносилась до територій тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно у позивача відсутні підстави для застосування пільги зі сплати МПЗ.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Відповідно до витягу із “Реєстру територіальної громади міста Миколаєва, що підтверджує зареєстроване місце проживання особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час його формування” від 28 грудня 2021 року № 23008-000556339-037-01, за відомостями з Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради ОСОБА_1 з 28 грудня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; згідно із довідкою від 7 червня 2023 року № 1826-5002801371 про взяття на облік ВПО місце фактичного проживання/перебування позивача: АДРЕСА_4 ; відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 11 серпня 2015 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно із довідкою військової частини НОМЕР_4 від 25 вересня 2024 року № 839/8008, майор юстиції ОСОБА_1 з 7 квітня 2024 року по теперішній час перебуває в районі зосередження військової частини з метою безпосередньої участі у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Новопавлівка Дніпропетровської області.

Відповідно до державного акту на земельну ділянку серії ЯД № 137917 від 22 листопада 2007 року позивач є власником земельної ділянки площею 5,4277 га, яка розташована в Піщанській сільській раді, за кадастровим номером 1422784500:05:000:0369 .

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 137916 від 22 листопада 2007 року позивач є власником земельної ділянки площею 5,4843 га, яка розташована в Піщанській сільській раді, за кадастровим номером 1422784500:05:000:0368 .

03 червня 2024 року ГУ ДПС у Донецькій області прийняло податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 із посиланням на пп. 54.3.3, п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України визначено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків та зборів) в сумі 10 184,50 грн .

Відповідно до розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб (крім фізичних осіб підприємців) – власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь (додаток до спірного повідомлення-рішення):

Розділ І:

п. 1.1: кадастровий номер земельної ділянки - 1422784500:05:000:0368; код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки - UA 1460210000011148; площа земельної ділянки (S) - 5.4843 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (для земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена (НГО) - 31111,00 грн; коефіцієнт (К) - 0.04; кількість календарних місяців - 12; мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) з земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена - 6 824,88 грн; питома вага позитивного значення ЗМПЗ та загальної суми сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року до площі кожної із земельних ділянок - 50,26%; сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за місцезнаходженням земельної ділянки, - 5 118,66 грн.

п. 1.2: кадастровий номер земельної ділянки - 1422784500:05:000:0369; код ТТГ місцезнаходження земельної ділянки - UA 1460210000011148; площа земельної ділянки (S) - 5.4277 га; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (для земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена (НГО) - 31111,00 грн; коефіцієнт (К) - 0.04; кількість календарних місяців - 12; мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) з земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена - 6 754,45 грн; питома вага позитивного значення ЗМПЗ та загальної суми сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року до площі кожної із земельних ділянок – 49,74%; сума податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за місцезнаходженням земельної ділянки, - 5 065,84 грн.

Розділ 2:

загальне мінімальне податкове зобов`язання (ЗМПЗ) – 13 579,33 грн; загальна сума сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року – 3394,83 грн; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь - 3 394,83 грн; позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання (ЗМПЗ) та загальною сумою сплачених податків та збору – 10 184,50 грн (а.с. 54).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України від 30.11.2021 № 1914 “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень” для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі. постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов`язання (далі - МПЗ).

Згідно п. 64 розділу “Перехідні положення” Податкового кодексу України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Згідно з п.п.38-1.1.2 ст. 38-1 ПК України мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Відповідно п.п.38-1.1.4 ст. 38-1 ПК України, МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п. 38-1.3 ст. 38-1 ПК України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами п.п.170.14.3 ст.170 Податкового кодексу України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку про сплату річного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, на суму позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та сумою сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів), надсилається (вручається) платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, наступного за звітним.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався відповідними Указами Президента України та діє натепер.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану”, яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.15 такого змісту:

«Тимчасово, за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки, не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та/або за земельні ділянки, визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.».

Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Отже, підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції протягом всього 2022 року) було встановлено пільгу на час введення воєнного стану для землекористувачів зі сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки у випадку, зокрема, розташування таких земельних ділянок на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.

При цьому, 11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон № 3050-IX, який набрав чинності 06.05.2023, яким підпункт 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України викладено в наступній редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення:

“ 69.15. Не нараховується та не сплачується загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:

за 2022 рік - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб;

з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.”

Отже, до 06.05.2023 (набрання чинності змін в ПК України) пп.69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України передбачав, що в період воєнного стану землекористувачі звільняються від сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації.

Разом з тим, з 06.05.2023 змінено редакцію вищенаведеної норми, шляхом зазначення, що пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельні ділянки надається користувачам земельних ділянок, розташованих на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Так, положення ПК України, застосовані податковим органом при нарахуванні позивачу податкового зобов`язання за 2022 рік не можуть застосовуватись до подій (правовідносин), що виникли до набрання ними чинності, адже закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі відповідно положень статті 58 Конституції України.

Застосування відповідачем Закону № 3050-ІХ не відповідає принципу правової визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань, який має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування чинних норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі “Рисовський проти України” підкреслено особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа “Серков проти України”, заява № 39766/05, пункт 43).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що до спірних правовідносини стосовно сплати податку за 2022 рік належить застосовувати положення чинного на час їх виникнення підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України, яким встановлена пільга щодо сплати загального мінімального податкового зобов`язання за земельну ділянку, яка розташована на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, яка включає в себе території можливих бойових дій, а не норми цього пункту в редакції на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Так, Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з додатку до вказаного розпорядження Піщанська сільська територіальна громада Покровського району увійшла до Покровської міської територіальної громади (адміністративний центр – м. Покровськ, код адміністративного центру згідно з КОАТУУ – 1413200000).

6 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією” (далі - Постанова № 1364), яка набрала чинності 25 грудня 2022 року.

Пунктом 1 Постанови № 1364 встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій, території активних бойових дій та території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; […].

22 грудня 2022 року Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийняло наказ № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23 грудня 2022 року за № 1668/39004 (далі - Наказ № 309, який був чинним до 20 березня 2025 року), пунктом 1 якого затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - Перелік № 309).

Відповідно до Переліку № 309 Покровська міська територіальна громада Покровського району Донецької області (UA14160210000011148) була включена до підрозділу 1 “Території можливих бойових дій” розділу І “Території, на яких ведуться (велися) бойові дії”, з визначенням дати виникнення можливості бойових дій - 24 лютого 2022 року по 22 серпня 2024 року.

Покровська міська територіальна громада Покровського району Донецької області протягом 2023 року належала до територій можливих бойових дій, як складової територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених Переліком № 309 відповідно до Постанови № 1364.

Таким чином, Покровська міська територіальна громада, де знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами 1422784500:05:000:0368 та 1422784500:05:000:0369, віднесена до території, на якій з 24 лютого 2022 ведуться (велися) бойові дії.

Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму загального мінімального податкового зобов`язання (позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків та збору) за 2023 рік, як власнику земельної ділянки, віднесеної до сільськогосподарських угідь.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов правильного висновку, що з моменту набуття чинності Законом № 2120-ІХ, позивач набув право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України, зокрема, у звітному 2022-2023 роках.

Отже, позивач, який є власником земельних ділянок, що розташовані на території Покровської міської територіальної громади Покровського району Донецької області, яка згідно з Переліком № 309 з 24 лютого 2022 року віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії (територій можливих бойових дій), мав легітимні очікування на звільнення від сплати загального мінімального податкового зобов`язання за період з 1 січня по 30 квітня 2023 року (податковий (звітний) рік) на підставі пп. 69.15 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (в редакції Закону № 2120-ІХ).

Виходячи з приписів пп.пп. 38-1.1.2, 38-1.1.4 п. 38-1.1 ст. 38-1 ПК України:

МПЗ щодо земельної ділянки площею 5,4843 га, кадастровий номер 1422784500:05:000:0368, має складати: 31 111,00 грн (НГО) x 5.4843 га (S) x 0,04 (К) x 8 (М) / 12 = 4 549,92 грн;

МПЗ щодо земельної ділянки площею 5,4277 га, кадастровий номер 1422784500:05:000:0369, має складати: 31 111,00 грн (НГО) x 5.4277 га (S) x 0,04 (К) x 8 (М) / 12 = 4 502,96 грн;

ЗМПЗ: 4 549,92 грн + 4 502,96 грн = 9 052,88 грн.

Так, загальна сума сплачених позивачем податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року - 2023 рік, в т.ч. податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, - склала 3 394,83 грн.

Таким чином, сума податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою ЗМПЗ та загальною сумою сплачених податків та зборів) повинна складати 5 658,05 грн (9 052,88 грн - 3 394,83 грн).

Також колегія суддів зазначає наступне.

За поясненням позивача, він отримав зазначене повідомлення-рішення від відповідача 20 листопада 2024 року на особисту електронну адресу (а.с. 17-18, 1).

У матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення 25 жовтня 2024 року було направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_5 ; конверт повернувся відправнику 10 листопада 2024 року з відміткою “за закінченням терміну зберігання” (а.с. 53, 55).

Відповідно до пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПК України визначення ЗМПЗ фізичним особам здійснюється контролюючими органами з а п о д а т к о в о ю а д р е с о ю таких осіб.

При цьому підпунктом 170.14.7 п. 170.14 ст. 170 ПК України передбачено, що контролюючі органи за місцем податкової адреси платників податку в 10-денний строк і н ф о р м у ю т ь контролюючі органи за місцезнаходженням відповідних земельних ділянок про н а д і с л а н і (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 45.1 ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Як вбачається із витягу з Реєстру територіальної громади міста Миколаєва № 23008-000556339-037-01 від 28 грудня 2021 року, а також довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 7 червня 2023 року № 1826-5002801371, ОСОБА_1 з 28 грудня 2021 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; згідно із довідкою від 7 червня 2023 року № 1826-5002801371 про взяття на облік ВПО, місце фактичного проживання/перебування позивача: АДРЕСА_4 .

За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 зареєстрований в Державному реєстру фізичних осіб – платників податків із задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) особи в м. Миколаїві (а.с. 91).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідно до приписів ПК України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за № 1306/31174, податковою адресою позивача як платника податків згідно із наявними у справі матеріалами є м. Миколаїв.

З огляду на викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, що у ГУ ДПС у Донецькій області відсутні повноваження формувати та направляти ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення із визначенням суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (позитивне значення різниці між сумою ЗМПЗ та загальною сумою сплачених податків та зборів).

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 р. у справі № 200/8629/24 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 р. у справі № 200/8629/24 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений та підписаний колегією суддів 29 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді: А.А. Блохін

І.В. Геращенко