Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №367/1044/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/1044/26 Головуючий у суді І інстанції Карабаза Н.Ф.

Провадження № 33/824/3681/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Дмитра Олеговича та прокурора Київської обласної прокуратури Сироватки Володимира Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Дмитра Олеговича на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючою за адресою: АДРЕСА_2 , працюючої в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Хмельницькій області на посаді головного спеціаліста відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Хмельницького районного управління, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2026 року справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за № 367/1044/26 (провадження № 3/367/440/2026), № 367/1046/26 (провадження № 3/367/442/2026), № 367/1047/26 (провадження № 3/367/443/2026) та № 367/1049/26 (провадження № 3/367/445/2026) об`єднано в одне провадження, якому присвоєно номер справи 367/1044/26 (провадження № 3/367/440/2026).

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у розмірі 850,00 грн, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, 25 травня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Лаврентьєв Д.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою провадження у справі закрити на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що на момент ухвалення постанови строки притягнення до адміністративної відповідальності за протоколами № 4282, № 4283, № 4284 та № 4285 не закінчилися, є безпідставним, у зв`язку з чим постанова є незаконною. Зазначає, що всі епізоди стосуються несвоєчасного подання декларацій, які були подані 26 та 27 червня 2024 року, а за протоколом № 4285 декларацію після звільнення подано із простроченням на п`ять календарних днів.

Суд першої інстанції неправильно визначив момент виявлення адміністративних правопорушень, ототожнивши його з датою складення протоколів про адміністративні правопорушення - 16 січня 2026 року. На думку захисника, днем виявлення не може вважатися дата складання протоколу, оскільки його оформлення лише завершує етап перевірки та фіксує встановлені обставини, але не є моментом виявлення правопорушення.

На думку захисника, ще 18 січня 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції отримало повідомлення від ГУ Держпродспоживслужби про факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларацій, а відтак саме з цього часу уповноважений орган мав об`єктивну можливість зібрати необхідні матеріали та скласти протоколи. Крім того, вказує, що листом НАЗК від 08 жовтня 2025 року вже було констатовано факт несвоєчасного подання декларацій та передано матеріали до Управління стратегічних розслідувань, тому навіть за такого підходу момент виявлення правопорушень не може бути пізнішим за дату складення відповідного висновку НАЗК.

Захисник зазначає, що КУпАП не містить визначення поняття «день виявлення адміністративного правопорушення», а тому цей момент має визначатися з урахуванням фактичних обставин справи, а не довільно.

Подальше збирання доказів та їх оцінка не змінюють того, що спеціально уповноваженому суб`єкту у сфері протидії корупції стало відомо про можливе вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень значно раніше, ніж були складені протоколи. У зв`язку з цим вважає, що на момент розгляду справи судом 04 травня 2026 року строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП, уже сплинули щодо всіх чотирьох протоколів.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Закриття провадження з цієї підстави означає лише звільнення особи від адміністративного стягнення, а тому суд не мав підстав зазначати у резолютивній частині постанови висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Лаврентьєв Д.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор Сироватка В.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Беручи до уваги ту обставину, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.

Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, зокрема особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_1 - адвокат Лаврентьєв Д.О. зазначив, що повний текст оскаржуваної постанови від 04 травня 2026 року надійшов до його електронного кабінету лише 23 травня 2026 року.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску захисником ОСОБА_1 - адвокатом Лаврентьєвим Д.О. строку на апеляційне оскарження та вважає за доцільне його поновити.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова суду першої інстанції, яка є предметом апеляційного перегляду в даній справі, не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 1 ст. 172-6 КУпАП встановлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватись спеціальним Законом.

Так, згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Водночас, пунктом 1 частини 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08 листопада 2023 року № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2023 року за № 1965/41021, суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Апеляційний суд зауважує, що склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків, для констатації наявності якого встановлення суспільно небезпечних наслідків не вимагається.

Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності.

Таке усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю.

На виконання зазначених вимог головний спеціаліст відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Хмельницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Ференс В.С., припинивши 23 травня 2024 року діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, та будучи суб`єктом декларування, відповідно до статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» була зобов`язана подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше 22 червня 2024 року включно.

ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, у порушення вимог абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин, 27 червня 2024 року о 11 год. 15 хв. подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні).

Крім того, у порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 несвоєчасно, без поважних причин подала щорічні декларації за 2021 рік 26 червня 2024 року о 16 год 02 хв, за 2022 рік 27 червня 2024 року о 10 год 43 хв та за 2023 рік 27 червня 2024 року о 10 год 56 хв шляхом заповнення електронних форм через мережу Інтернет із використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у власному персональному електронному кабінеті.

Наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією і передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, об`єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції у частині вирішення питання про дотримання строку накладення адміністративного стягнення, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, пов`язаним з корупцією.

Для визначення початку перебігу строку накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграє день виявлення правопорушення.

Відповідно до складених протоколів щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, пов`язаних з корупцією № 4285, 4282, 4283 та 4284 від 16 січня 2026 року зазначено, що датою виявлення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, тобто момент коли уповноваженою особою, що має право складати відповідні протоколи зібрано, проаналізовано зібрані фактичні дані, зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення та оформлено такий висновок у вигляді протоколу саме 16 січня 2026 року.

Апеляційний суд не може погодитись із тим, що днем виявлення правопорушення пов'язується виключно із датою завершення збору доказів, визначеною в протоколі про адміністративне правопорушення - 16 січня 2026 року.

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 149/2498/17 (провадження № К/9901/4274/18) зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Один з основних принципів практики Європейського суду з прав людини - «якість закону», визначає, що національне законодавство має бути чітким, передбачуваним та захищати від свавілля державних органів.

У тому разі, якщо закон допускає певні розбіжності в його тлумаченні, то він має тлумачитись на користь особи.

Відсутність чіткого визначення моменту вчинення правопорушення при несвоєчасному поданні декларації є серйозною правовою колізією, яка прямо порушує принцип юридичної визначеності («якості закону»), гарантований статтею 7 Конвенції про захист прав людини (ЄСПЛ).

При визначенні часу вчинення правопорушення суд дотримується концепції одноразового правопорушення (миттєвого вчинення), згідно якої правопорушення є закінченим у першу секунду після закінчення граничного строку (дедлайну), встановленого законом. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (справи «Коккінакіс проти Греції», «Вєренцов проти України») наголошує, що принцип «передбачуваність закону» визначає, що особа повинна чітко розуміти з тексту норми, які саме дії або бездіяльність є протиправними і коли настають наслідки. Нечіткі формулювання закону не можуть тлумачитися судами розширювально або на шкоду особі. Будь-які сумніви мають трактуватися на користь громадянина (принцип in dubio pro reo), що є втіленням принципу «заборона свавілля».

Принцип «правомірних очікувань» (справа «Олександр Волков проти України») полягає у тому, що суд не може розглядати справу безкінечно, а пропуск строків державою є безумовною підставою для припинення переслідування громадянина.

Верховний Суд та судова практика чітко вказують, що передача матеріалів усередині відомств чи затримка правоохоронців не зупиняє і не перериває перебіг строків давності. День виявлення - це день, коли держава в особі компетентного органу (у даному випадку НАЗК) отримала інформацію про порушення.

У справі, яка переглядається, встановлено, що 14 жовтня 2025 року за вхідним № 76726-2025 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшов лист щодо встановлення несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої, зокрема головним спеціалістом відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Хмельницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Ференс В.С.

Тобто початком перебігу строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є саме 14 жовтня 2025 року, а датою спливу вказаного строку є 14 квітня 2026 року.

Твердження прокурора під час перегляду справи в апеляційному порядку про те, що датою виявлення правопорушення є саме дата складання протоколу, а тому строк обчислюється із цього моменту, оскільки саме в цей день посадовою особою Національної поліції надано оцінку зібраним доказам у їх сукупності, не можна вважати переконливими, оскільки такий підхід не узгоджується з принципом правової визначеності, який є невід`ємною складовою принципу верховенства права та елементом справедливого судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавчо встановлений строк, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення, обчислюється з моменту виявлення корупційного адміністративного правопорушення, однак такий не ототожнюється із часом зібрання усіх матеріалів перевірки та складення відповідного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що днем виявлення правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є 14 жовтня 2025 року, тобто день надходження до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від Національного агентства з питань запобігання корупції листа щодо можливого порушення ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства.

Таким чином, за встановлених вище обставин, днем закінчення передбаченого ч. 4 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення слід вважати 14 квітня 2026 року.

Постанова Ірпінського міського суду Київської області про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення була ухвалена 04 травня 2026 року.

За таких обставин на день ухвалення судом першої інстанції постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності встановлений ч. 4 ст. 38 КУпАП шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення сплив.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

При цьому суд зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні відповідного правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом першої інстанції строків притягнення до адміністративної відповідальності, які встановлені у ст. 38 КУпАП, є обґрунтованими і знайшли свого підтвердження.

З урахуванням наведеного, оскаржувану постанову Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 року необхідно скасувати, а провадження у справі закрити зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Дмитра Олеговича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Лаврентьєву Дмитру Олеговичу пропущений строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Лаврентьєва Дмитра Олеговича задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 04 травня 2026 року в частині накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 850 грн скасувати.

Провадження у даній справі закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб