Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №363/3758/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №363/3758/26

Суддя: Таргоній Дар'я Олександрівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/3758/26 Головуючий у І інстанції Баличева М.Б.

Провадження № 33/824/4055/2026 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно постанови, 02 червня 2026 року о 16 год. 40 хв. в АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Опель Зафіра, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Хараїм О.В. подала апеляційну скаргу, доповнення до якої були подані адвокатом Хараїм О.В. 02.10.2026 року, в якій просить постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2026 року скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги (з урахуванням поданих доповнень) зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №682109 від 02 червня 2026 року містяться суперечливі відомості щодо часу вчинення інкримінованого діяння, а саме одночасно зазначено два різних часи - 02.06.2026 00:00:00 та 02.06.2026 о 16:40, що є взаємовиключними даними в межах одного процесуального документа.

Скаржник вказує, що наявність зазначеної суперечності позбавляє можливості достеменно встановити фактичні обставини, що підлягають доведенню чи спростуванню, а отже, свідчить про недодержання вимог ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу в частині точного зазначення часу вчинення правопорушення та порушує право особи на захист.

В доводах скарги також наводить аргумент щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують факт керуванням ОСОБА_1 транспортним засобом у день та час, зазначений у протоколі.

Щодо пояснень ОСОБА_1 , які надавались поліцейському, зокрема про вживання алкогольних напоїв, а також про інші обставини, захисник вважає, що вони не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки перед початком опитування ОСОБА_1 не було роз`яснено його право не свідчити проти себе.

Крім того, викладення в протоколі обставин порядку проведення огляду, від проходження якого, за твердженням працівників поліції, відмовився ОСОБА_1 , є неконкретизованим та таким, що не містить достатньої деталізації процесуальної процедури, яка передувала фіксації відмови. Зазначена неповнота позбавляє сторону захисту можливості перевірити дотримання встановленого законом порядку проведення огляду та належним чином з`ясувати дійсний зміст і межі висунутого обвинувачення, що є самостійною підставою для критичної оцінки допустимості відповідного доказу.

Захисник звертає увагу апеляційного суду на те, що в тексті акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відсутні дані особи, відносно якої він складений, дата складання, підпис особи, відносно якої складено акт, та інші обов`язкові реквізити, у зв`язку з чим незрозуміло, з яких саме підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що цей акт взагалі може підтверджувати будь-які обставини у справі.

Також зазначив, що в порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735 у матеріалах справи відсутнє письмове направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, яке містило би підпис останнього.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом.

Окрему увагу захисник звертає на дані відеозапису, згідно із якими поліцейський звертався до водія не у формі вимоги пройти огляд на стан сп`яніння, а у формі пропозиції, що не передбачено положеннями Інструкції №1432/735.

Скаржник також просить суд апеляційної інстанції врахувати, що позбавлення ОСОБА_1 , який є водієм в/ч НОМЕР_2 , права керування транспортними засобами строком на 1 рік фактично унеможливить виконання ним його безпосередніх військових обов`язків на лінії бойового зіткнення, зокрема з евакуації поранених військовослужбовців Збройних Сил України та доставки боєприпасів, що, своєю чергою, суттєво послабить обороноздатність його підрозділу та негативно вплине на виконання ним конституційного обов`язку із захисту Батьківщини, передбаченого ст. 65 Конституції України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Харчук О.П. підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити.

Належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, п. 2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України ОСОБА_2 дотримано не було.

Згідно з положеннями ч. ч. 2 - 6 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Разом із цим, згідно з п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, за змістом п. 8 Порядку, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №682109 від 02 червня 2026 року, який складений відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП, який за формою та змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи України від 06 листопада 2015 року № 1376, та з якого вбачається, що 02 червня 2026 року о 16 год. 40 хв. в АДРЕСА_2, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Опель Зафіра, державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 червня 2026 року, в якому вказані виявленні у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів не проводився;

- на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, де зафільмовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на відео зафіксовано, що працівники поліції 02 червня 2026 року зупинивши водія ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виявили в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, висунули вимогу про необхідність проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння та запропонували пройти такий огляд за допомогою технічного засобу на місці зупинки та/або в медичному закладі. На вказану пропозицію працівників поліції ОСОБА_1 відповів відмовою, ця відмова є чіткою, зрозумілою та не викликає її неоднозначного тлумачення. При цьому інспектор поліції роз`яснив ОСОБА_1 наслідки такої відмови, повідомив, що буде складений протокол за ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 не оспорював факт керування ним автомобілем та вживання алкогольних напоїв, намагався вмовити працівника поліції сплатити на штраф на місці зупинки.

Крім того, в матеріалах справи наявна скан-копія пояснень ОСОБА_1 , які він надіслав до суду першої інстанції, та в яких останній вказав, що 02 червня 2026 року за сніданком він випив 150 грамів алкоголю. Також в поясненнях зазначено, що ОСОБА_1 проїхав 300-400 метрів до маршрутки, щоб забрати передачу, яка прибула з Києва.

Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.

Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №682109 від 02 червня 2026 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При врученні співробітником поліції ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній підписав його без зауважень.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей, виявлені працівниками поліції 02 червня 2026 року у ОСОБА_1 в розумінні Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є безпосередніми підставами для проведення огляду, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На відеозаписі зафіксовано те, що на законну вимогу працівника поліції, ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager» або в найближчому сертифікованому медичному закладі категорично відмовився.

Вказаний відеозапис підтверджує факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння в законному порядку та свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.

Відеозапис є одним із об`єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео зафіксована вся подія правопорушення. Ці відеозаписи суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_3 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначає наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було порушено вимоги Інструкції апеляційний суд відхиляє, оскільки вони є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

З переглянутого відеозапису вбачається, що поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 № 1452/735.

Крім того, з відповідними скаргами на дії працівників поліції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Хараїм О.В. не звертались.

Щодо зазначених в протоколі неточностей в частині фіксування часу вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний суд критично оцінює цей довід апеляційної скарги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зазначення в протоколі часу «02.06.2026 00:00:00» є технічною датою формування електронного документа в системі обліку, а не часом вчинення самого правопорушення, тоді як конкретний час вчинення діяння 02.06.2026 16:40:00».

Таким чином, жодної реальної невизначеності щодо часу події, яка перешкоджала б стороні захисту зрозуміти суть обвинувачення, апеляційний суд не вбачає.

Посилання сторони захисту про те, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння відсутні дані про особу відносно якої складений акт, дата його складання, підпис самого ОСОБА_1 , що свідчить про недопустимість такого доказу, апеляційний суд критично оцінює, оскільки у Розділом ІІ п. 10 Інструкції зазначено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а вданому випадку поліцейськими огляд не проводився, так як ОСОБА_1 відмовився від його проходження.

Вищевикладене також стосується доводів апеляційної скарги щодо відсутності підпису в направленні на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 до медичного закладу працівниками поліції не доставлявся.

Апеляційний суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо статусу ОСОБА_1 як військовослужбовця та значення виконуваних ним обов`язків, та вважає, що зазначені обставини не спростовують встановленого факту вчинення правопорушення, пов`язаного з керуванням транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, щодо якого існували обґрунтовані підстави вважати наявність алкогольного сп`яніння, і не можуть слугувати самостійною підставою для звільнення від адміністративної відповідальності.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, адвокатом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2026 року притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни залишенню без задоволення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Хараїм Ольги Валеріївни залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 16 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній

Оригінал: reyestr.court.gov.ua