Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №756/10976/23 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 756/10976/23

Провадження №22-ц/824/1703/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі АТ «СЕНС БАНК» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14.06.2019 року між АТ «Альфа Банк», правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК», та ОСОБА_1 укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631175305, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

Банк належним чином виконав покладені обов`язки щодо надання позичальнику кредиту. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 22.01.2023 утворилась заборгованість у розмірі 52 453,04 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 11 червня 2025 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та заяву відповідача залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вказане судове рішення є необґрунтованим та незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати оскаржуване рішення та ухвали нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення посилався на те, що позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 200 000 грн, проте, відповідачка своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 22.01.2023 року заборгованість за кредитним договором склала 52453, 04 грн. Проте в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачці кредитних коштів саме в сумі 200 000 грн, крім цього, позовні вимоги не підтверджуються тими розрахунками, які в якості обґрунтування позовних вимог позивач надав суду. Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неналежність наданої ним виписки по рахунку як доказу, вважає, що вона підтверджує здійснення відповідачем платежу в розмірі 10 000 грн у рахунок погашення кредитної заборгованості, проте суд безпідставно не врахував цей доказ під час розгляду справи. Апелянт вважає неналежним підтвердженням повідомлення її про судове засідання поштовим повідомлення, оскільки у ньому не зазначено прізвища працівника поштового відділення, який встановив відсутність апелянта за її місцем проживання, а невідповідне оформлення поштового повідомлення викликає сумнів у добросовісному виконанні працівником пошти своїх обов`язків.

Станом на дату розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 14.06.2019 року ОСОБА_1 уклала з АТ «Альфа Банк» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631175305, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 200 000 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 4-5). В подальшому АТ «Альфа Банк» затвердило рішення про зміну найменування на АТ «Сенс Банк».

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позовної заяви, зазначив, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого станом на 22.01.2023 року утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 52453,04 що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем, який був перевірений судом на підставі матеріалів справи.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач зазначала про відсутність у матеріалах справи доказів фактичного надання їй кредитних коштів у розмірі 200 000 грн.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами, оскільки позивач не стверджує, що відповідачу було фактично надано кредитні кошти саме в зазначеному розмірі. В оферті на укладення угоди прямо передбачено, що ліміт кредитної лінії становить 200 000 грн. Вказана умова є складовою погоджених сторонами умов кредитування, з якими відповідач погодилася шляхом підписання відповідної угоди. Таким чином матеріали справи свідчать про те, що сума 200 000 грн визначена сторонами як максимальний розмір кредитної лінії який клієнт може отримати, а не як сума фактично наданих відповідачу кредитних коштів чи розмір заборгованості, пред`явленої до стягнення.

Належним доказом фактичного отримання грошових коштів є виписка про рух грошових коштів, це є первинний банківський документ, який свідчить, скільки фактично було надано коштів, і які здійснені нарахування по даному кредиту. Більш того, фактичне отримання коштів і користування банківським рахунком не заперечує і сам відповідач.

За таких обставин апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта в цій частині, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні матеріалів справи та помилковому ототожненні встановленого максимального кредитного ліміту із сумою кредитних коштів, фактично наданих відповідачу, та сумою заборгованості, заявленою позивачем до стягнення.

Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував надану відповідачем виписку з рахунку, з якої вбачається здійснення оплати в розмірі 10 000 грн у період з 01.04.2023 по 05.04.2023.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що докази на підтвердження обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, мають подаватися до суду першої інстанції з дотриманням установленого процесуальним законом порядку на відповідній стадії розгляду справи. Як убачається з матеріалів справи, зазначену виписку відповідач подав лише разом із заявою про перегляд заочного рішення, а не під час розгляду справи по суті. За таких обставин суд першої інстанції відхилив цей доказ з огляду на недотримання відповідачем установленого процесуального порядку його подання. Апеляційний суд погоджується з таким висновком, оскільки подання доказів на стадії перегляду заочного рішення не звільняє сторону від обов`язку дотримуватися вимог процесуального закону щодо їх своєчасного подання.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач повідомлявся про час та місце розгляду цієї справи за зареєстрованим місцем проживанням, однак конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» повернувся на адресу суду, вказана обставина підтверджується поштовим конвертом. У тому випадку, якщо у відповідь на направлений судом засобами поштового зв`язку виклик або повідомлення, вони повертаються із відміткою про відмову адресата в їх отриманні або про відсутність адресата за його офіційною адресою, відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Підстав для відкладення, нового повідомлення, немає. (Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).

Таким чином повернення кореспонденції суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» свідчить, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи по суті, а тому він мав право подавати докази на відповідній стадії розгляду судом першої інстанції справи по суті, проте не скористався таким правом.

Не можуть бути прийняті й доводи апелянта про те, що дане поштове повідомлення про повернення не може бути прийняте судом.

Як зазначає сама апелянт, Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року в справі №752/24739/19 зазначив, що напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано.

З огляду на це апелянт вважає, що невідповідне оформлення поштового повідомлення, а саме відсутність ПІБ відповідальної особи поштового відділення викликає сумнів у добросовісному виконанні працівником пошти своїх обов`язків, а тому таке повідомлення не може бути прийняте судом.

Колегія суддів звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/24739/19, на яку посилається відповідач, сформульовано відповідну презумпцію, яка по своїй суті не є абсолютною та може бути спростована шляхом надання доказів існування протилежних обставин.

Водночас у дай справі апелянт, ставлячи під сумнів достовірність поштового повідомлення, не надала жодних доказів на спростування зазначеної презумпції, обмежившись критикою поштового повідомлення. Зокрема, апелянт не довела, що відповідне поштове відправлення фактично не направлялося, процедура його направлення не здійснювалася або була проведена з порушенням установленого порядку. Для перевірки цих обставин, з точки зору апеляційного суду, апелянт мала можливість звернутися до відповідного оператора поштового зв`язку та отримати інформацію щодо обставин направлення поштового відправлення, чого, однак, зроблено не було. За таких обставин самі лише сумніви апелянта щодо належності поштового повідомлення, не підтверджені жодними доказами, не спростовують відповідної презумпції.

На підставі наведеного апеляційний суд доходить висновку, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи, а тому мала можливість подати виписку з рахунку під час розгляду справи судом першої інстанції. З огляду на це суд першої інстанції правомірно відхилив зазначений доказ, поданий поза межами встановленого процесуального порядку.

Крім того, зазначений доказ не спростовує висновків суду першої інстанції й по суті спору, оскільки стягнення заборгованості здійснено станом на 22 січня 2023 року. За таких умов здійснення відповідачем платежів після зазначеної дати не впливає на правильність висновків суду щодо розміру заборгованості за відповідний період та не свідчить про порушення прав апелянта. Водночас такі платежі можуть бути враховані на стадії виконання судового рішення при визначенні фактичного залишку заборгованості, що підлягає стягненню.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК». Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Окремо апеляційний суд звертає увагу й на те, що вимоги апелянта про постановлення окремої ухвали по справі не підлягають до задоволення. По-перше, таке питання не відноситься до тих вимог, які можуть бути ініційовані стороною по справі. Постановлення вказаної ухвали відноситься виключно до компетенції суду, яку він має право вчинити виключно з власної ініціативи, а не з вимоги сторони. По-друге, підставою для постановлення окремої ухвали у справі може бути виключно висновок суду про наявність ознак правопорушення, однак в даному випадку колегія суддів апеляційного суду таких ознак не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько