Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №761/23095/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/23095/26 Головуючий у І інстанції - Сіромашенко Н.В.

апеляційне провадження №22-ц/824/16043/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2026 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування арешту з квартири,-

установив:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про скасування арешту з квартири.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2026 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу, у зв`язку із не усуненням зазначених судом недоліків.

Суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в ухвалі суду від 19 червня 2026 року недоліки не усунуті, в поданій заяві ОСОБА_1 не зазначено, зокрема, РНОКПП або дату народження відповідача.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що відсутність у неї інформації про відповідача не може бути перепоною в доступі до суду.

Вказує, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вона не усунула недоліки позовної заяви, не надала повну інформацію про відповідача, проте, вимога надати інформацію про ідентифікаційний код, місце реєстрації та дату народження відповідача не відповідає нормам матеріального права.

З позиції суду першої інстанції виходить, що не маючи цієї інформації про дані відповідача вона не має права доступу до правосуддя.

Звертає увагу, що вона не має змоги отримати запитувану судом першої інстанції інформацію, оскілки події були ще у 2003 році, події пов`язані з її батьком, яким помер, матеріали цивільної справи знищені, є тільки ухвали, що були долучені нею до позовної заяви.

Просила суд, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були виконані встановлені ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року вимоги.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість пред`явити до суду позовну заяву, яка є процесуальною формою звернення за захистом порушеного права.

Статтями 175, 177 ЦПК України встановлені вимоги, які пред`являються до форми і змісту позовної заяви та доданих до позову документів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).

Так, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст.175 ЦПК України, зокрема, позивачем не зазначено: реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта відповідача, його місце проживання/перебування. Таким чином, для ідентифікації особи та отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача позивачу слід повідомити суду РНОКПП та місце проживання/перебування відповідача ОСОБА_2 , а у разі неможливості - слід вказати дату народження.

На виконання вимог указаної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 19 червня 2026 року позивачем, 26 червня 2026 року, подано заяву про усунення недоліків, у якій вона зазначила, що їй невідомо РНОКПП, місце проживання та дата народження відповідача, оскільки матеріали справи №2-5834/03, в рамках якої накладався арешт, знищені, а в архіві Шевченківського районного суду м. Києва зберігаються тільки ухвали про справі.

Наголошувала, що у нею відсутня фізична та юридична можливість отримати запитувану судом інформацію.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Натомість, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.

Тобто, указаною статтею визначено обов`язковість зазначення в позовній заяві відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, паспортні дані, зокрема дата народження відповідача, місце проживання чи перебування, якщо такі відомості позивачу відомі.

У своїй заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 вказувала, що зазначила у позовній заяві усі відомі їй відомості про відповідача, інші відомості їй не відомі, про що вказано у позовній заяві.

Також апеляційний суд враховує, що така інформація як реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача, є персональними даними, можуть бути не відомі позивачу, і не можуть бути витребувані нею без втручання суду.

За вказаних вище обставин, процесуальне рішення про повернення позовної заяви є передчасним та помилковим, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст.6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повертаючи позовну заяву, з врахуванням заяви про усунення недоліків, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, і вказані дії суду унеможливили доступ позивача до правосуддя для захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2026 року не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена із порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. 7, 367, 374, 379, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, а саме для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба