Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виплату заробітної плати
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №369/9790/24
Суддя: Желепа Оксана Василівна
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року місто Київ.
Справа № 369/9790/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/15525/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Приходько К.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 липня 2026 року (у складі судді Янченка А.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказує про те, що вона у період з січня 2022 року по 30.01.2023 року перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області та працювала на посаді начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.
30.01.2023 року позивач була звільнена з посади начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, однак в день звільнення, на порушення приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України, позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата за 15 місяців роботи, а також компенсація за невикористану щорічну відпустку.
Також, в день звільнення позивача, відповідач письмово не повідомив про нараховані суми належні при звільненні і не видав трудової книжки позивачу.
Позивач у відповідності до здійсненого ним розрахунку, просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 року по 24.05.2024 року.
З моменту звільнення з 01.02.2023 по 24.05.2024 року нараховується 474 робочих дні. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку без вирахування обов`язкових платежів та зборів становить 282480,30 грн. (474 робочих днів х 595,95 грн. середньоденної заробітної плати).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 липня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.02.2023 року по 24.05.2024 року включно в розмірі 282480,30 грн. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2824 грн. 81 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням, представник відповідача Копилов Вадим Юрійович 29 липня 2026 року через систему «Електронний суд» подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким закрити провадження у справ.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справ.
Вказує, що позивачка обіймала посаду начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та була звільнена на підставі Закону України «Про державну службу». Відповідно, спір виник з відносин публічної служби. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України,
Зазначає, що позивачем пропущено строки звернення до суду. Крім того вважає, що суд дійшов хибного висновку про наявність вини Головного управління у затримці розрахунку, оскільки всі належні кошти були нараховані і платіжні доручення були передані до Казначейства саме в день звільнення, а сама позивач ухилялась від отримання трудової книжки.
24 вересня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вважає твердження апеляційної скарги безпідставними, надуманими, необґрунтованими.
У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чину, причину неявки суду не повідомив.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності відповідача та його представника, які будучи належно повідомленими, не прибули у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2022 року по 30.01.2023 року перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області та працювала на посаді начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.
30.01.2023 року позивач була звільнена з посади начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», що підтверджується наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області № 156-К від 30.01.2023 року.
Однак в день звільнення, а саме 30.01.2023 року на порушення приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України, позивачу не було письмово повідомлено про нараховані суми належні при звільненні та не здійснено видачу трудової книжки.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
Будь-які трудові правовідносини мають приватноправову природу, оскільки виникають на добровільній основі між двома рівноправними суб`єктами на підставі трудового договору. Підпорядкування працівника роботодавцеві в межах цих відносин має договірний, а не адміністративний характер.
Єдиний виняток - це правовідносини щодо проходження публічної служби, зокрема державної служби. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 623/1656/16-ц (провадження № 14-405цс19) зазначила: «публічна служба є різновидом трудової діяльності, відносини публічної служби як окремий різновид трудових відносин існують на стику двох галузей права трудового та адміністративного, тому правовідносини, пов`язані з прийняттям на публічну службу, її проходженням та припиненням, регламентуються нормами як трудового, так і адміністративного законодавства, а спори, які виникають з таких правовідносин, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 814/2514/17 (провадження № 11-1472апп18) вказано: «для набуття спором ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС України спірні правовідносини мають безпосередньо випливати з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності. […] Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що спір у правовідносинах, які виникають із трудових відносин, не пов`язаних з проходженням публічної служби, є приватноправовим незалежно від участі у ньому суб`єкта публічного права. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/6612/17 (провадження № 11?1196апп18)».
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є виплата заробітної плати у вигляді премії, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати та середнього заробітку.
Матеріалами справи встановлено, що 19 січня 2022 року ОСОБА_1 складено Присягу державного службовця, що вбачається з особової картки державного службовця.
Також з Наказу від 30.01.2023 року №156-К про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що з 31 січня 2026 року припинено її державну службу та звільнено, як начальника Переяславського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, згідно пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.
З огляду на те, що позивач була державним службовцем, тобто проходила публічну службу, на вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки справа в цій частині не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
Отже, закінчивши апеляційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів із дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
З огляду на зазначене, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 2 липня 2026 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні закрити.
Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення ОСОБА_1 може звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 29 жовтня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua