Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №373/2082/26 — Київський апеляційний суд

справа №373/2082/26 головуючий у суді І інстанції Залеська А.О. провадження №33/824/4495/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшко Дениса Борисовича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2026 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Переяславського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №678380 від 29 травня 2026 року), та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850,00 грн на користь держави.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. через систему ЄСІТС «Електронний Суд» 26 серпня 2026 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2026 року та прийняти нову постанову, якою справу відносно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції описуючи докази по справі так і не зазначив, яким чином виникла дорожньо-транспортна пригода, та в чому наявне порушення п.12.1., 13.1. ПДР зі сторони водійки, при наявних пошкодженнях та слідової інформації на місці дорожньо-транспортної пригоди.

З метою якраз встановлення вказаних обставин захисником й подавалось клопотання про призначення судової експертизи, у зв`язку з необхідними спеціальними технічними знаннями. Проте, суд невмотивовано відмовив в задоволені вказаного клопотання.

Відтак, захисник вважає, що саме порушень п.12.1,13.1. немає, й при такому механізмі ДТП бути не може.

У судове засідання захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б., з`явився, однак в ході розгляду покинув зал судового засідання та просив здійснювати подальший розгляд справи у його відсуність, оскільки у нього відеоконференцзв`язок де він приймає участь у розгляді іншої справи.

Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Ільїнов Р.Б., який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Окрім цього, захисником ОСОБА_1 - адвокатом Конюшко Д.Б. було заявлено клопотання про призначення автотехнічної експертизи.

Апеляційний суд дослідивши заявлене клопотання, заслухавши позицію сторін щодо призначення експертизи протокольною ухвалою суду відмовив у його задоволенні, оскільки з запитань, які поставлені стороною перед експертами судом першої інстанції надано належну правову оцінку, а у матерілах справи відсутні докази, які б можна було вважати суперечливими. Будь-яких інших доказів, які не були досліджені судом першої інстанції до клопотання не долучено і у сторін відсутні.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2026 року ОСОБА_1 о 06:25 на 95 км автодороги Київ-Харків, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», д.н.з. НОМЕР_1 , була неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відволіклась від керування транспортним засобом, не дотрималась безпечної дистанції та безпечної швидкості, в результаті чого скоїла зіткнення з транспортним засобом марки «МАN», д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався попереду під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Цими діями ОСОБА_1 порушила п.п.2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України.

В суді ОСОБА_1 свою вину у скоєнні ДТП не визнала, повідомила, що рухалась у лівій смузі автодороги зі швидкістю близько 100-110 км/год. Попереду у правій смузі рухалась вантажівка, яка поступилась їй дорогою. Наступною попереду була вантажівка, з якою вона зіткнулась, ця перешкода виникла раптово, не могла зреагувати на неї. Датчики подали сигнали за 1-2 секунди до зіткнення, намагалась гальмувати.

Потерпілий ОСОБА_2 в суді повідомив, що перед виїздом з м. Київ перевірив технічний стан автомобіля - він був належний, їхав у правій смузі зі швидкістю близько 80 км/год з вантажем 5 т, близько 06:20 відчув поштовх та вилетів у кювет. Вибравшись зі свого автомобіля підійшов до водійки, вона сказала, що заснула, бо була на випускному в сина та їхала всю ніч. Зіткнення відбулось у задню ліву частину вантажівки, вилетів задній міст та деформація кузову кабіни.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що того дня їхав трасою у бік м.Харків, рухався у правій смузі, перед ним їхала вантажна машина, позаду Мерседес, який перелаштувався у ліву смугу та поїхав уперед. За 300-500 м свідок побачив пилюку, Мерседес стояв поперек дороги, а вантажівка лежала з відірваною балкою. Момент зіткнення автомобілів не бачив.

В суді обставини справи також підтвердились матеріалами адміністративної справи: схемою місця ДТП від 29 травня 2026 року з фототаблицею; письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29 травня 2026 року.

Судом першої інстанції було відмовлено захиснику у задоволені клопотань про призначення судових автотехнічної експертизи та експертизи обставин і механізму ДТП (транспортно-трасологічної).

Зважаючи на характер пошкоджень транспортних засобів, схему ДТП, пояснення учасників ДТП, свідка, суд дійшов висновку, що пошкодження транспортних засобів відбулось внаслідок недотримання водієм автомобіля марки «Mercedes-Benz» вимог дотримуватися безпечної швидкості руху, дистанції та безпечного інтервалу.

Зокрема, зі схеми ДТП, доданої до протоколу, де містяться підписи як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 вбачається, що місце зіткнення автомобілів відбулося на правій смузі проїжджої частини за 66 м до автомобіля «Mercedes-Benz», який розташований майже поперек на межі правої смуги руху та узбіччя, та за 120 м до автомобіля «МАN», який знаходиться паралельно напрямку руху на узбіччі.

Місце зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz» та відбійника знаходиться на відстані 55 м після місця зіткнення автомобілів та за 11 м до автомобіля «Mercedes-Benz» і за 54 м до автомобіля «МАN».

Пошкодження автомобіля «Mercedes-Benz», що вбачаються з фототаблиці та фотографій, наданих потерпілим, а також зафіксовані на зворотному боці схеми ДТП, свідчать про подвійний контакт передньою частиною з правого та лівого боків.

При цьому розташування автомобіля та сліди юзу вказують на те, що автомобіль «Mercedes-Benz» до моменту зупинки від`їжджав від відбійника.

Пошкодження задньої лівої частини автомобіля «МАN», його розташування та перекидання на правий бік вказують на те, що він з`їхав з проїжджої частини під гострим кутом до проїжджої частини.

Характер пошкоджень автомобілів, їх взаємне та відносно елементів дороги розташування, сліди юзу та розміщення уламків, з врахуванням пояснень учасників ДТП та свідка, свідчать про те, що зіткнення автомобілів відбулося на правій смузі руху. При цьому автомобіль «Mercedes-Benz» контактував своєю правою передньою частиною з лівою задньою частиною автомобіля «МАN», що призвело до викидання першого у ліву сторону у відбійник, а другого - у праву сторону на узбіччя та кювет. Зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz» з відбійником відбулося лівою передньою стороною, що призвело до подальшого відкачування автомобіля у праву сторону до узбіччя до моменту зупинки.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Апеляційний суд дослідивши обставини справи, погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.п.2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законним і обґрунтованим.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 678380 від 29 травня 2026 року;

- схемою та копіями фотографій з місця дорожньо-транспортної пригоди ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При цьому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наявні фактичні обставини встановлені у справі достовірно підтверджують те, що ОСОБА_1 порушила вимоги п. п.п.2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України, виходячи з такого.

Так, статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом даного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення дорожнього руху та у сфері власності.

Об`єктивна сторона порушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб`єкт правопорушення загальний.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортним засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).

Таким чином, особа несе відповідальність за ст. 124 КУпАП не просто за будь-яке порушення правил дорожнього руху, а лише коли таке порушення посягнуло на суспільні відносини у сфері власності.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, що характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Отже, суд під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України повинен встановити, чи була дорожньо-транспортна подія, чи були отримані пошкодження транспортними засобами, діями якої особи завдано цієї шкоди, а також, які положення правил дорожнього руху було порушено вказаною особою.

В даному провадженні суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.

Згідно з п. 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно п. 2.3.б ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пуктом 12.1. ПДР визначено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пункт 13.1. ПДР передбачає, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушень вимог п.п.2.3 б, 12.1, 13.1 ПДР України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Доводи апелянта про відсутність дорожньо-транспортної пригоди при таких порушень Правил дорожнього руху не може бути, не узгоджуються зі схемою ДТП, поясненнями іншого учасника дорожнього руху та лише є доводами апелянта без наявності реальних доказів.

Загалом посилання захисника є суб`єктивним трактуванням обставинам, які зафіксовані уповноваженими особами, однак не спростовані саме ним та загалом доводи апеляційної скарги є узагальненими та не вказують на відсутність у діях ОСОБА_1 вини.

Крім того, посилання на те, що суд першої інстанції невмотивовано відмовив у задоволені клопотання, не дає апеляційному суді реальних підстав для оцінки такої ухвали, оскільки апелянт не наводить доводів щодо даної обставини, а зміст апеляційної скарги фактично зводиться до цитування норм законодавства.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, оскільки матеріали справи у своїй сукупності вказують, що саме водієм транспортного засобу «Mercedes-Benz» було допущено порушення Правил дорожнього руху, які призвели до зіткнення з автомобілем «МАN» і знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з пошкодженням транспортних засобів, а доказів, які б спростували такі висновки у матеріалах справи відсутні.

Відтак, доводи апелянта, на думку апеляційного суду, мають необгрунтований характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин того, що ОСОБА_1 допустила порушення правил дорожнього руху, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином, апеляційний суд не встановив підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки вона є законною, обґрунтованою та вмотивованою, та дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Переяславського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №678380 від 29 травня 2026 року), та призначено їй стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850,00 грн на користь держави - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшко Дениса Борисовича на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2026 року на постанову судді Переяславського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2026 року - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя: Р.В. Березовенко