Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №755/10967/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/4489/2026

Справа № 755/10967/26

Головуючий в суді І інстанції Старовойтова С.М.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу захисника Бойка Євгена Васильовича на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 3 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн., стягнуто судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 882689 ОСОБА_1 02 липня 2026 року близько о 15:00 год. за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме кричав, ображав словесно, чим завдав шкоду психічному здоров`ю та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. У графі «Чи притягався до адміністративної відповідальності» зазначено про притягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 882690 02 липня 2026 року близько о 15:00 год. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітньої онучки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме кричав у її присутності, чим завдав шкоду психічному здоров`ю та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. У графі «Чи притягався до адміністративної відповідальності» зазначено про притягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із даною постановою, захисник Бойко Є.В. 30 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року та закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводив зміст ст. 1, 7, 8, 9, 245, 280, 251 КУпАП, диспозицію і склад правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, поняття домашнього насильства відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зазначав, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Самі по собі нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. Інших доказів, крім як протоколів про адміністративне правопорушення та пояснення ОСОБА_2 , матеріали справи не містять, а тому доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 ображав їх словесно, нічим не підтверджені та є безпідставними. Матеріали справи не містять відеофіксації інкримінованих ОСОБА_1 порушень.

Вважав, що обставини домашнього насильства, описані у протоколах, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого психологічного насильства відносно колишньої дружини та онучки, а й про можливість завдання чи завдання внаслідок цього шкоди їх психічному здоров`ю.

Зауважував, що раніше ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, проте також в тій справі наголошувалось, що ОСОБА_1 є особою похилого віку (80 років), має хронічні захворювання, майже практичну глухоту, що впливає на емоційний контроль та манеру розмови, оскільки він не тільки погано чує, що йому кажуть, а ще й сам себе не чує. Між сторонами існують тривалі особисті неприязні стосунки - вони є колишнім подружжям, розлученим у 2009 році, весь час проживають в одній квартирі. Під час спільного проживання між ними постійно виникають побутові конфлікти, словесні суперечки, у ході яких ОСОБА_1 , діючи на емоційному ґрунті, через майже відсутній слух, гучно може вимовляти різні вислови, які не поширює серед невизначеного кола осіб, а лише висловлює під час приватної сварки, в адресу колишньої дружини. ОСОБА_2 постійно провокує його та чекає, доки він почне гучно розмовляти і одразу викликає поліцію, щоб зафіксувати якомога більше нібито насильства в сім`ї, щоб створити можливість для його подальшого виселення. Це також підтверджується зверненням ОСОБА_2 до суду з позовом про захист честі та гідності, в якому було відмовлено в зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Отже, висловлювання ОСОБА_1 не слід сприймати як агресію чи суспільно небезпечні дії, а лише як прояв емоційного стану людини похилого віку під час конфлікту, провокації з боку співмешканки та намагання бути почутим.

При цьому нецензурна лайка в межах конфлікту, який склався між колишнім подружжям на фоні довготривалих неприязних стосунків, які ще більш погіршилися після того, як ОСОБА_1 подарував свою частину квартири іншій особі, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку.

Підсумовував, що належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять, а самі лише твердження колишньої дружини та онуки про те, що їх образили та кричали на них, без фіксації таких подій не є доказом скоєння правопорушення, вина ОСОБА_1 нічим не доведена, а справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Від представника потерпілої Загороднього Є.О. надійшли заперечення, у яких він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційна скарга побудована на припущеннях, при тому, що працівниками поліції та ОСОБА_2 як потерпілою надано суду низку належних та допустимих доказів, які підтверджують протиправність дій ОСОБА_1 щодо вчинення ним домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_2 та її онучки ОСОБА_3 .

Зазначав, що ОСОБА_1 уже притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року у справі № 755/16224/25 за вчинення домашнього насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , і постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року відмовлено захиснику Бойку Є.В. у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала. Вказаною постановою, яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 18 серпня 2025 року о 12:20 за місцем проживання вчинив відносно своєї колишньої дружини домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме ображав її нецензурною лайкою, бив посуд, штовхав, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психологічному здоров`ю.

Пояснював, що домашнє насильство ОСОБА_1 до своїх родичів та колишньої дружини має давнє коріння. У 2024 році ОСОБА_1 вирішив подарувати належну йому частину квартири невідомій особі і з тих пір почав чинити на ОСОБА_2 тиск з метою продажу останньою своєї половини квартири.

Стверджував, що сам факт складання працівниками поліції термінового заборонного припису безпосередньо після події підтверджує, що поведінка ОСОБА_1 була сприйнята правоохоронцями як така, що створює ризик продовження або повторного вчинення домашнього насильства. Такий припис не є доказом вини сам по собі, однак у сукупності з іншими матеріалами справи має істотне значення для встановлення фактичних обставин подій.

Вважав, що твердження сторони захисту про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності не враховують реального змісту події та фактично зводяться до спроби надати іншого суб`єктивного пояснення поведінці правопорушника, що не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, якщо ця версія не підтверджена належними та допустимими доказами.

Вказував, що посилання сторони захисту на вік, стан здоров`я чи особливості слуху особи не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки такі обставини можуть враховуватися лише при обранні виду та розміру стягнення, але не впливають на наявність складу правопорушення. Інше тлумачення означало б фактичне встановлення імунітету від відповідальності для окремої категорії осіб, більше того, поведінка, яка повторюється та має спрямованість на психологічний тиск, свідчить не про імпульсивну реакцію, а про усвідомлену модель взаємодії.

Захисник Бойко Є.В., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник потерпілої ОСОБА_6 . Загородній Є.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній повторно протягом року вчинив правопорушення, які проявились у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру в присутності малолітньої дитини. Зазначені обставини встановлені судом із матеріалів адміністративної справи, а саме: протоколів про адміністративне правопорушення рапортів, письмових пояснень ОСОБА_2 від 02 липня 2026 року, копії термінового заборонного припису, інформації про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 882689 02 липня 2026 року близько о 15:00 год. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме кричав, ображав словесно, чим завдав шкоду психічному здоров`ю та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. У графі «Чи притягався до адміністративної відповідальності» зазначено про притягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

02 липня 2026 року працівником поліції відібрано пояснення у ОСОБА_2 , згідно яких вона дійсно проживає за вказаною адресою, її колишній чоловік ОСОБА_1 , з яким у неї спільна квартира, 02 липня 2026 року близько 15:00 за адресою АДРЕСА_1 почав кричати, ображати словесно, розповідав незрозумілі речі, поводив себе неадекватно. Колишній чоловік глухий, зайняв балкон, виніс з балкону її речі. Ображав словесно у присутності внучки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рапорту старшого інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві Ігоря Мельника, прибувши на місце події, було виявлено ОСОБА_2 , в результаті спілкування з якою було встановлено, що 02 липня 2026 року близько 15:00 за адресою АДРЕСА_1 її колишній чоловік ОСОБА_1 , з яким проживають у спільній квартирі, почав кричати в присутності малолітньої онучки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , словесно ображав ОСОБА_2 в присутності онучки та поводив себе агресивно, у зв`язку з чим була вимушена звертатись на спецлінію 102.

Встановлено, що ОСОБА_1 має порушення слуху, в зв`язку з чим спілкування з даним громадянином здійснювалось шляхом листування на планшетному пристрої та на задані питання останній стосовно даної події пояснень не надав. З даним громадянином було проведено профілактичну бесіду, наголошено на неприпустимості насильницької поведінки. Учасникам події роз`яснено їх права, заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. В результаті перевірки ОСОБА_1 через інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України» було встановлено, що даний громадянин притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, встановлено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив відносно своєї колишньої дружини та малолітньої онучки домашнє насильство психологічного характеру (крики, словесні образи відносно колишньої дружини в присутності малолітньої онучки), у зв`язку з чим стосовно даного громадянина було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та винесено термінові заборонні приписи стосовно кривдника (ЕТ № 111563, 111564).

Згідно рапорту оперативного чергового Дніпровського УП, 02 липня 2026 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 45608 від 02 липня 2026 року як домашнє насильство. За фабулою ЄО, за адресою АДРЕСА_1 колишній чоловік кричить на заявницю та обзиває нецензурними словами в присутності внучки 12 років, психологічно тисне на заявницю, намагається виселити з квартири. Відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, проведено оцінку ризиків (рівень низький) та винесено термінові заборонні приписи стосовно кривдника, вимоги яких передбачають заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалими особами строком на 4 доби з 18:00 02 липня 2026 року по 18:00 06 липня 2026 року.

З інформації щодо притягнення до адміністративної відповідальності, долученої до протоколу, вбачається, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2025 року у справі № 755/16224/25 ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно колишньої дружини ОСОБА_2 та застосоване стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 882690 02 липня 2026 року близько о 15:00 год. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно малолітньої онучки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоду психічному здоров`ю та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. У графі «Чи притягався до адміністративної відповідальності» зазначено про притягнення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони зокрема.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, -

тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, -

тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -

тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи залишено поза увагою, що доказів завдання такої шкоди потерпілим ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 , 2013 року народження, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що обставини, викладені в протоколах про адміністративне правопорушення, нічим не підтверджуються, крім самих протоколів, рапортів працівників поліції і пояснень потерпілої особи ОСОБА_2 , які не містять даних про суспільно небезпечні наслідки (завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого), що є елементом об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення.

З доказів, наявних в матеріалах справи, зокрема письмових пояснень ОСОБА_2 від 02 липня 2026 року ( «колишній чоловік глухий, зайняв балкон, виніс з балкону її речі») та доводів апеляційної скарги вбачається наявність конфліктної ситуації, в тому числі пов`язаної з користуванням квартирою, що не є саме по собі підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за насильство в сім`ї.

При цьому суд першої інстанції безпідставно послався на дослідження копії термінового заборонного припису, за відсутності будь-яких заборонних приписів в матеріалах справи.

Крім того, апеляційний суд враховує, що в рапорті оперативного чергового Дніпровського УП зазначено щодо проведення оцінки ризиків, проте форма оцінки ризиків до матеріалів справи також не долучена.

До апеляційної скарги долучено копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4510 КНП КМКЛ № 1 (Рогозівська) ОСОБА_1 від 08 вересня 2025 року.

Положеннями ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Зважаючи, що розгляд справи судом першої інстанції проведено у відсутності ОСОБА_1 , докази повідомлення якого про дату, час і місце судового засідання в матеріалах справи відсутні, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати власні докази, апеляційний суд приймає нові докази та надає їм оцінку.

Так, згідно вказаної виписки № 4510 КНП КМКЛ № 1 (Рогозівська) від 08 вересня 2025 року, ОСОБА_1 1942 року народження, є особою з інвалідністю ІІ групи, серед інших скарг зазначено шум у вухах, зниження слуху, в анамнезі вказано про гостру втрату слуху у 2016 році. За результатами об`єктивного огляду встановлено виражену гіпоакузію (зниження слуху) з обох боків.

Зазначені обставини, у сукупності з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , в яких зазначено про порушення слуху ОСОБА_1 , підтверджують слушні доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 є особою похилого віку (80 років), має хронічні захворювання, майже практичну глухоту, що впливає на емоційний контроль та манеру розмови, яка не може сама по собі оцінюватись як прояв психологічного насильства відносно членів сім`ї.

Враховуючи викладене, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень.

Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282).

Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, в зв`язку з чим неправильно застосував ч. 3 ст. 173-3 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за повторне протягом року вчинення домашнього насильства в присутності дитини.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Бойка Євгена Васильовича задовольнити.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, скасувати.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.