Постанова від 25 жовтня 2026 р. у справі №760/32617/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 25 жовтня 2026 р.

Справа: №760/32617/25

Суддя: Кашперська Тамара Цезарівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 33/824/3754/2026

Справа № 760/32617/25

Головуючий в суді І інстанції Кравченко Я.В.

Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря судового засідання Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 665,60 грн. в дохід держави.

ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 09 листопада 2025 року о 10:23 по вул. Борщагівська 143Б у м. Києві керував транспортним засобом Ford Explorer д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Згідно висновку медичного огляду № 005747, водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 22 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати протокол патрульної поліції серії ЕПР1 № 507880 від 09 листопада 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1, 6 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність.

Вказував, що справу розглянуто судом першої інстанції у його відсутності, копію постанови не отримував та дізнався про її існування на сайті судової влади України та з Єдиного державного реєстру судових рішень. Дізнавшись про це, він одразу 11 червня 2026 року склав апеляційну скаргу, однак постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2026 року йому було повернуто апеляційну скаргу в зв`язку з відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вказував, що судом першої інстанції стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665,60 грн., хоча ним надавалось посвідчення УБД, копія якого знаходиться в матеріалах справи, і відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору.

Вказував, що ним подавалось клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було проігнороване судом, як і неодноразово подані клопотання про зупинення провадження в справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 236 КАС України, при цьому судом зазначено, що підстави для зупинення провадження відсутні.

Повідомляв, що 01 липня 2020 року відповідно до п. 1 Розділу ІІ Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, набрали чинності зміни, зокрема ст. 130 КУпАП викладена у новій редакції. Відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була передбачена ст. 286-1 КК України.

Враховуючи, що з 01 липня 2020 року скасована адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вважав, що провадження відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Наголошував, що він не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено норму закону, якою не передбачено відповідальність за керування саме транспортними засобами в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Наводив зміст п. 1.10 ПДР щодо визначення водія, вказував, що оскільки особа, відносно якої складено протокол, не є водієм і не керувала автомобілем, то в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із відсутністю суб`єкта адміністративного правопорушення.

Зазначав, що незважаючи на позбавлення ОСОБА_1 права на захист та розгляд справи без участі захисника, який гарантований законодавством України, про необхідність присутності якого він заявляв працівникам патрульної поліції, вони належним чином не проаналізували наявні в справі матеріали, безпосередньо не допитали свідків та передчасно дійшли висновку про його винуватість. Вказував, що відповідно до ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення має містити поряд з даними про особу правопорушника також прізвища, адреси свідків, які підписують протокол. Проте протокол не містить адрес та номерів телефонів свідків, що робить неможливим їх виклик у судове засідання та допит про подію 09 листопада 2025 року. Оскільки свідки взагалі не залучались, встановлений порядок медичного огляду є порушеним, а протокол про адміністративне правопорушення - незаконним.

Повідомляв, що будь-якої постанови про притягнення його до відповідальності за порушення правил дорожнього руху не виносилось, і 09 листопада 2025 року ОСОБА_1 без жодних на те підстав був зупинений поліцейським, після більш ніж годинної розмови поліцейські, без проведення відповідного огляду, звинуватили його в тому, що у них є підозри щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння.

Також матеріали справи, всупереч ст. 266 КУпАП, не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачу керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного провадження.

Висловлював впевненість, що матеріали справи та відеозапис також не містять доказів того, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права і обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, і що перевірка зіниць очей ОСОБА_1 взагалі проводилась. Також із відеозапису не вбачається тремтіння рук, не вбачається блідості обличчя.

У разі огляду та підтвердження в суді того, що на відеозаписі відсутні ознаки алкогольного сп`яніння, про які зазначено в протоколі, слід було дійти висновку, що протокол містить недостовірну інформацію, а отже є таким, що не відповідає вимогам КУпАП та Інструкції № 1376 та не може бути належним доказом в суді.

Підкреслював, що не вживав ніякого алкоголю, про що зазначав працівникам поліції. Він вживає протизапальні ліки, також з самого ранку випив 1 літр кефіру, і наразі дізнався, що це може впливати на результати огляду. З приводу особливостей своєї мови, пояснював, що така мова в нього постійна, що обумовлене наявністю контузій.

Зазначав, що з аналізу ст. 251, 254, 256 КУпАП слідує, що у випадку наявності в протоколі інформації, що не відповідає дійсності, такий протокол не може вважатись належним і допустимим доказом у справі, оскільки при його складанні не були дотримані вимоги ст. 254, 256 КУпАП та порушені законні права на захист.

Звертав увагу, що підстави для перевірки його стану у працівників патрульної поліції не було, оскільки його зупинили незаконно та не повідомили про причину зупинки, як того вимагає ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Протокол про адміністративне правопорушення складений з істотними порушеннями Інструкції № 1408/27835, оскільки в протоколі не вказано причину зупинки транспортного засобу, яким він керував.

Також не був дотриманий встановлений законом порядок проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, при порушенні якого протокол про адміністративне правопорушення є незаконним. Працівниками поліції проігноровано вимоги п. 2.5 ПДР, постанову Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735, п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1408/27835.

Повідомляв, що усі вищенаведені нормативні акти об`єднує ще й те, що огляд на стан сп`яніння повинен бути проведений протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Наголошував, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, чого зроблено не було. Крім того, якщо інспектор поліції бачить ознаки сп`яніння у водія, він зобов`язаний перш за все запропонувати водію пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки із використанням спеціального приладу. І лише у випадку незгоди водія з результатами огляду на місці зупинки або відмови пройти огляд на місці зупинки поліцейський пропонує пройти огляд у медичному закладі.

Вказував, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Таким чином, водій був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд.

Вказував, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим. Зазначав, що процедура його огляду проведена всупереч вищенаведеному законодавству, лише на незрозумілий йому прилад, у який він дув. Його легітимність чи відповідність, будь-які нормативні документи про надійність цього приладу йому не надавались, і що це за прилад, йому невідомо.

За таких обставин вважав, що направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування, який застосовується при оцінці доказів, тож суд, враховуючи вищезазначене, позбавлений можливості самостійно надати оцінку відомостям в частині доведеності чи недоведеності обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи зазначене, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, при накладенні адміністративного стягнення у постанові суд повинен мотивувати, чому вибраний той чи інший вид адміністративного стягнення. Якщо суд не встановив будь-яких обставин (не допитав свідків, не встановив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, обставин, що обтяжують або пом`якшують провину особи тощо), така постанова не може бути визнана законною і підлягає скасуванню апеляційним судом.

Наголошував, що огляд військовослужбовців на стан сп`яніння є спеціальною процедурою, яка регламентована постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32 та ст. 266-1 КУпАП, зокрема такий огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, а поліція самостійно цього робити не має права.

Вирішуючи питання щодо можливості прийняття апеляційної скарги до розгляду, оскільки в прохальній частині апеляційної скарги ОСОБА_1 просив скасувати протокол патрульної поліції серії ЕПР1 № 507880, апеляційний суд враховує, що за змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 наводив доводи щодо скасування постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року, та просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення судді Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року, отже, предметом апеляційного оскарження є саме постанова по справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ст. 287 КУпАП.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до статті 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З матеріалів справи встановлено, що строк на оскарження постанови ОСОБА_1 пропустив з поважних причин, оскільки розгляд справи судом першої інстанції проведено у відсутності ОСОБА_1 , щодо якого відсутні докази належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, докази отримання ОСОБА_1 копії постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року в матеріалах справи відсутні.

Також апеляційний суд враховує, що вперше апеляційну скаргу було подано ОСОБА_1 11 червня та 12 червня 2026 року засобами електронного зв`язку, проте клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ним не заявлялось, в зв`язку з чим постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто особі, яка її подала. Після цього у розумний строк, а саме 22 липня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та звернувся із клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

За наведених обставин та з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, апеляційний суд визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та вважає за необхідне поновити цей строк.

ОСОБА_1 подав клопотання про зупинення провадження, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем і на даний час виконує бойові завдання у складі сил оборони, перебуває в зоні бойових дій, що унеможливлює його особисту участь в судових засіданнях та реалізацію процесуальних прав. Процесуальні підстави для зупинення провадження у справі обґрунтовував приписами ст. 236 КАС України.

Розглянувши клопотання про зупинення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки зупинення провадження з таких підстав КУпАП не передбачено.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

У справах про адміністративні правопорушення визначено, що участь особи є обов`язковою тільки при розгляді справ про адміністративні правопорушення, що передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173 частиною третьою статті 178, статтями 185, 1851, статтями 1857, 187 КУпАП. Стаття 130 КУпАП до цього переліку не входить.

Частиною 4 ст. 277 КУпАП передбачена можливість зупинення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися, але стосується вона лише адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією. Зупинення строку розгляду інших справ про адміністративні правопорушення зазначеною правовою нормою не передбачено.

Таким чином інститут зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення КУпАП передбачений, але він не може бути застосований до справ про адміністративні правопорушення, які передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому клопотання про зупинення провадження є безпідставним.

Під час розгляду справи апеляційним судом постановами від 14 вересня та 22 жовтня 2026 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про забезпечення його участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції. Разом із тим, на відеоконференцзв`язок ОСОБА_1 повторно не вийшов, у призначений час до підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи не підключався, у мережі був відсутній, а на телефонні дзвінки суду з метою встановлення відеозв`язку не відповідав.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 , який повторно не з`явився в судове засідання, призначені на 21 вересня, 05 жовтня, 12 жовтня та 26 жовтня 2026 року, а також не вийшов на відеоконференцзв`язок, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 4 - 6 ст. 294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дня до початку судового розгляду. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ «Чірікоста і Віола проти Італії»).

Враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення та положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, обізнаність особи, якою подано апеляційну скаргу, про розгляд справи апеляційним судом, повторність його невиходу на відеоконференцзв`язок, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Згідно п. 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам.

Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Згідно п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОН України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6, 7 розділу І Інструкції № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність) (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я)..

Згідно п. 2 - 3 розділу ІІІ Інструкції, огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством. Тематичне вдосконалення обов`язково включає в себе опрацювання методики відбору зразків, їх консервування, маркування, упаковки, зберігання та транспортування до лабораторії, а також документальне оформлення всіх цих процедур.

Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи.

Згідно п. 8 розділу ІІІ Інструкції, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Згідно п. 15 - 21 розділу ІІІ Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Усі записи в акті медичного огляду та висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повинні бути розбірливими, не допускається формулювання «Норма».

Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Кожний випадок огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 5).

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Дотримання наведених вимог під час огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння судом першої інстанції перевірено.

Висновки суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507880 від 09 листопада 2025 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2025 року № 005747, складеним КПП «Київська міська клінічна лікарня № 10», згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, 0,46 проміле, дата огляду 09 листопада 2025 року 11:22, дата направлення на огляд 09 листопада 2025 року, 10:23;

- відеозаписом з бодікамери поліцейського, на якому зафіксовано подію, у зв`язку з якою відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 статті 130 КУпАП, які було переглянуто і досліджено судом.

Докази, наявні в матеріалах справи, узгоджуються між собою, у суду першої інстанції не було підстав вважати їх неналежними або недопустимими. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.

Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507880 від 09 листопада 2025 року, 09 листопада 2025 року о 10:23:00 в м. Київ, вул. Борщагівська 143 Б ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Explorer д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Згідно висновку медичного огляду № 005747, водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом першої інстанції досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис, на якому зафіксовано обставини зупинки працівниками поліції 09 листопада 2025 року о 10:23 у м. Київ, вул. Борщагівська, 143Б, транспортного засобу Ford Explorer д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , у зв`язку з порушення правил ПДР. У подальшому працівники поліції проводять перевірку документів водія, однак особа зазначає, що посвідчення водія не має та надає військовий квиток. Патрульні поліцейські здійснюють огляд салону автомобіля. О 10:25 патрульний поліцейський зазначає, що у особи вбачають ознаки наркотичного сп`яніння, та для перевірки проводять на місці зупинки транспортного засобу перевірку на стан наркотичного сп`яніння (перевірка зіниць, тест на координацію). О 10:38 поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що в нього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук; блідість обличчя; звужені, зіниці очей, які не реагують на світло, після чого пропонує водієві поїхати до медичного закладу, однак ОСОБА_1 просить надати йому час для консультації з адвокатом. Після телефонної розмови ОСОБА_1 погоджується на пропозицію поліцейських на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, пересідає в автомобіль поліції та вони направляються до медичного закладу.

О 11:16 ОСОБА_1 заходить до кабінету лікаря-нарколога та починає проходити огляд, о 11:32 продуває спеціальний технічний прилад, який показує позитивний результат 0,51 %, після чого лікар-нарколог зазначає, що через 20 хвилин буде проведено повторний забір повітря.

О 11:51:40 ОСОБА_1 повторно продуває спеціальний технічний прилад, який показує позитивний результат 0,46 %, далі лікар-нарколог складає висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 005747 від 09 листопада 2025 року, ОСОБА_1 засвідчує висновок лікаря та чек газоаналізатору своїм підписом.

У подальшому працівники патрульної поліції складають протокол про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 також засвідчує своїм підписом. Далі на відео зафіксовані події, які відбуваються у РТЦК.

Є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що 01 липня 2020 року відповідно до п. 1 Розділу ІІ Перехідних та прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, набрали чинності зміни, зокрема ст. 130 КУпАП викладена у новій редакції, згідно якої відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була передбачена ст. 286-1 КК України, що з 01 липня 2020 року скасована адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вважав, що провадження відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Апеляційний суд зазначає, що, дійсно, 01 липня 2020 року набув чинності Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (далі - Закон № 2617-VIIІ), згідно якої відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була передбачена ст. 286-1 КК України.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року № 1231-IX ч. 1 ст. 130 КУпАП була викладена у чинній редакції, згідно якої відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, станом на 09 листопада 2025 року (день вчинення) та на день розгляду справи у суді, чинним законодавством передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тому є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено норму закону, якою не передбачено відповідальність за керування саме транспортними засобами в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги, що оскільки особа, відносно якої складено протокол, не є водієм і не керувала автомобілем, то в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку із відсутністю суб`єкта адміністративного правопорушення, спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому відображено, що о 10:13 працівник поліції жезлом зупиняє транспортний засіб Ford Explorer д.н.з. НОМЕР_1 , підходить до зазначеного транспортного засобу за кермом якого перебуває ОСОБА_1 , та запитує у останнього, чи знає він, за що був зупинений, на що ОСОБА_1 відповідає: «Здогадуюсь».

Доводи апеляційної скарги, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків, чого зроблено не було, відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані, оскільки залучення свідків під час проведення огляду водія на стан сп`яніння передбачено ст. 266 КУпАП лише у разі відсутності або неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису, які у даному випадку працівниками поліції було застосовано та долучено до матеріалів справи.

Апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що працівники поліції належним чином не проаналізували наявні в справі матеріали, безпосередньо не допитали свідків та передчасно дійшли висновку про його винуватість; протокол про адміністративне правопорушення не містить адрес та номерів телефонів свідків, що робить неможливим їх виклик у судове засідання та допит про подію 09 листопада 2025 року, і оскільки свідки взагалі не залучались, встановлений порядок медичного огляду є порушеним, а протокол про адміністративне правопорушення - незаконним.

Так, аналіз положень ст. 256 КУпАП, п. 1, 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 у їх сукупності дає підстави для висновку, що свідки зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення лише у разі їх наявності. Однак, впродовж усього відеозапису, долученого до матеріалів справи, наявності свідків не зафіксовано, і посилаючись на відсутність відомостей про свідків у протоколі, ОСОБА_1 не зазначає, що свідки були дійсно присутні, а також не зазначає їх особисті дані.

Крім того, оскільки зазначеними нормативними актами не передбачено зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному з підстав, передбачених п. 2.9 «а» ПДР та ч. 1 ст. 130 КУпАП, причини зупинки транспортного засобу, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про відсутність в протоколі відомостей про причину зупинки.

Доводи апеляційної скарги, що будь-якої постанови про притягнення його до відповідальності за порушення правил дорожнього руху не виносилось, і 09 листопада 2025 року ОСОБА_1 без жодних на те підстав був незаконно зупинений поліцейським, тому підстави для перевірки його стану у працівників патрульної поліції не було, спростовуються наявною в матеріалах справи копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6115845, з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 прим. КУПАП в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 09 листопада 2025 року о 10:29:28 в м. Києві по вул. Борщагівська, керуючи транспортним засобом Ford Explorer д.н.з. НОМЕР_1 , не мав посвідчення водія відповідної категорії і ніколи його не отримував.

О 10:28 відеозапису ОСОБА_1 особисто підтверджує, що ніколи не отримував посвідчення водія.

Доводи апеляційної скарги, що перевірка зіниць очей ОСОБА_1 взагалі не проводилась, спростовуються відеозаписом, на якому зафіксовано проведення працівником поліції такої перевірки о 10:37.

Доводи ОСОБА_1 , що із відеозапису не вбачається тремтіння рук, не вбачається блідості обличчя, і що у разі відсутності візуальних ознак перебування у будь-якому сп`янінні, поліцейські також не мають достатніх підстав так вважати, відхиляються судом. Такі дії працівників поліції є суб`єктивною оцінкою візуального стану особи, у якої працівники поліції, уповноважені виявляти ознаки сп`яніння, виявили їх і висунули законну вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а також такі доводи не спростовують керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Зважаючи на те, що працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, і оскільки проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу положеннями чинного законодавства не передбачено, апеляційний суд не може погодитися з аргументами апеляційної скарги, що лише у випадку незгоди водія з результатами огляду на місці зупинки або відмови пройти огляд на місці зупинки поліцейський пропонує пройти огляд у медичному закладі.

Разом із тим, проходження огляду у медичному закладі у лікаря-нарколога підтвердило перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, що не впливає на кваліфікацію його дій за п. 2.9 «а» ПДР та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні доводи ОСОБА_1 про те, що він вживає протизапальні ліки, також з самого ранку випив 1 літр кефіру. Так, факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2025 року, складеним КПП «Київська міська клінічна лікарня № 10», і будь-якими доказами не спростований.

Оскільки п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 передбачає огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я із застосуванням спеціальних технічних засобів, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що процедура огляду ОСОБА_1 проведена всупереч вищенаведеному законодавству, лише на незрозумілий йому прилад, у який він дув, його легітимність чи відповідність, будь-які нормативні документи про надійність цього приладу йому не надавались, і що це за прилад, йому невідомо.

Є неспроможними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що згідно п. 6 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим, з огляду на те, що під час огляду ОСОБА_1 встановлено його перебування у стані алкогольного, а не наркотичного сп`яніння, що виключало необхідність проводити лабораторні дослідження на визначення наркотичного засобу.

Отже, у відповідності до п. 6, 8 Інструкції № 1452/735 проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння лікарем можливе за допомогою спеціальних технічних засобів.

В даному випадку, вирішення питання про методи огляду на стан алкогольного сп`яніння належать лікарю, який проводить такий огляд.

Доводи ОСОБА_1 , що огляд на стан сп`яніння повинен бути проведений протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав, не впливають на правильність висновків суду, оскільки з медичного висновку від 09 листопада 2025 року № 005747, наявного в матеріалах справи, вбачається, що дата огляду 09 листопада 2025 року 11:22, дата направлення на огляд 09 листопада 2025 року, 10:23, тобто проведення огляду не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення було дотримано.

Перевіряючи доводи ОСОБА_1 , що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд зазначає, що відповідне направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складається працівником поліції для передачі до закладу охорони здоров`я, оскільки саме на його підставі проводиться медичний огляд, і наявність направлення в матеріалах адміністративної справи вимогами Інструкції № 1452/735 не передбачена.

Доводи апеляційної скарги, що в зв`язку з відсутністю направлення водія на проходження огляду на стан сп`яніння він був позбавлений можливості у встановленому законом порядку пройти відповідний огляд, спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 такого огляду в закладі охорони здоров`я.

Доводи ОСОБА_1 , що матеріали справи, всупереч ст. 266 КУпАП, не містять доказів його відсторонення від керування транспортним засобом та передачу керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів адміністративного провадження, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, на а. с. 5 знаходиться розписка ОСОБА_1 від 09 листопада 2025 року, у якій він підтверджує факт залишення на зберігання транспортного засобу за адресою м. Київ вул. Борщагівська 143-б, тобто ОСОБА_1 був відсторонений від керування.

Доводи апеляційної скарги, що працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 права і обов`язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, на якому зафіксоване роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених зазначеними положеннями Закону, о 12:08.

Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про порушення права на захист, апеляційний суд враховує, що згідно з правилами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися юридичною допомогою адвоката. Однак, оскільки закон прямо гарантує таке право лише під час розгляду адміністративної справи, відсутність захисника на стадії складання протоколу про адміністративне порушення не може розглядатися як порушення права на захист.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що огляд військовослужбовців на стан сп`яніння є спеціальною процедурою, яка регламентована постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32 та ст. 266-1 КУпАП, зокрема такий огляд проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів, а поліція самостійно цього робити не має права, апеляційний суд враховує таке.

Так, об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

У статті 15 КУпАП передбачено особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів, за вчинення адміністративних правопорушень.

Так, відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

За змістом статті 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Керування військовослужбовцем транспортним засобом на дорогах загального користування з ознаками сп`яніння до таких підстав не належить.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Матеріалами справи не підтверджується, що ОСОБА_1 надавав би працівникам поліції відповідні документи про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов`язки військової служби, та не повідомляв про виконання бойових завдань. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , належить не військовій частині, а є його власністю, про що зазначено у витягу з бази даних «Армор», долученому до матеріалів справи (а. с. 8) і ОСОБА_1 не спростовано.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Збройних Сил України або інших військових формувань, не додано належних та допустимих доказів про те, що вказаний автомобіль у встановленому порядку був закріплений (облікований) за відповідною військовою частиною і про те, що 09 листопада 2025 року ОСОБА_1 , керуючи вказаним автомобілем, як водій, виконував обов`язки військової служби, відтак у даному випадку протокол про адміністративне правопорушення мали право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.

При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.

Доводи апеляційної скарги про те, якщо суд не встановив будь-яких обставин (не допитав свідків, не встановив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, обставин, що обтяжують або пом`якшують провину особи тощо), така постанова не може бути визнана законною, є необґрунтованими, не містять конкретних посилань на невстановлення судом першої інстанції будь-яких обставин та відхиляються апеляційним судом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що при накладенні адміністративного стягнення у постанові суд повинен мотивувати, чому вибраний той чи інший вид адміністративного стягнення, апеляційний суд констатує, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає єдиний вид стягнення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що у даному випадку виключає необхідність мотивації суду при визначенні адміністративного стягнення.

Разом з тим, судом першої інстанції було необґрунтовано стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Так, в матеріалах справи наявна копія посвідчення ОСОБА_1 - учасника бойових дій серії НОМЕР_2 , що свідчить про безпідставне стягнення з нього на користь держави судового збору, тому постанова суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 в дохід держави судового збору в розмірі 665,60 грн. підлягає скасуванню апеляційним судом.

В іншій частині постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає в іншій частині цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ст. 2.9 «а» ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, зі стягненням судового збору на користь держави у розмірі 665,60 грн., скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 665,60 грн., поклавши його на рахунок держави.

В іншій частині постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 26 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кашперська Т.Ц.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua