Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №739/1356/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 28 жовтня 2026 р.

Справа: №739/1356/26

Суддя: Авраменко О. В.

Справа № 739/1356/26Головуючий у 1 інстанції Кочура О. О.

Провадження № 33/4823/813/26

Категорія - ст. 124 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 рокумісто Чернігів

Суддя Чернігівського апеляційного суду Авраменко О.В., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Гусляниці О.В., потерпілої ОСОБА_2 та її представника – адвоката Клюєва А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Клюєва Андрія Володимировича, в інтересах потерпілої ОСОБА_2 , на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року, якою відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

закрито провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В:

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно з оскаржуваною постановою, 27.05.2026 року о 16 год 03 хв на 67 км автодороги Р-65 «КПП Миколаївка – КПП Катеринівка», водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем ОPEL ASTRA, номерний знак НОМЕР_1 , під час виконання маневру обгону транспортного засобу, що рухався у попутному напрямку, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем VOLSWAGEN JETTA, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку та в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.п. 12.1 та 13.3 ПДР України. Закриваючи провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд першої інстанції вказав, що на час розгляду справи судом, тримісячний строк, протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення за вчинення вказаного вище порушення, передбачений статтею 38 КУпАП, закінчився.

Не погодившись із рішенням суду, представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Клюєв А.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, прийняти нову постанову якою визнати ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, без накладення адміністративного стягнення.

На обґрунтування своїх доводів, зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки жодному з наявних у справі доказів, не встановив, чи мали місце зазначені в протоколі порушення ПДР, чи перебували дії ОСОБА_1 у причинному зв`язку із ДТП та чи є він винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім того, судом першої інстанції не було повідомлено потерпілу ОСОБА_2 про розгляд даної справи, тому вона не мала можливості дати суду пояснення відносно своєї позиції щодо вини іншого водія.

Захисником ОСОБА_1 – адвокатом Гусляницею О.В. подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких захисник просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін – з тих підстав, що КУпАП імперативно визначає необхідність закриття провадження у випадку закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та з`ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Як встановлено ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що подія порушення мала місце 27.05.2026 року. Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 складено уповноваженим працівником поліції 09.07.2026 року.

Зазначені матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшли до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області 16.07.2026 року та оскаржувана постанова винесена судом 07.09.2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – восьмій цієї статті.

У частинах третій – восьмій вказаної статті, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, не зазначено.

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент розгляду цієї справи про адміністративне правопорушення (07.09.2026 року) закінчився тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Апеляційний суд зауважує, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (пункт 137 Рішення від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Отже, строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку – притягнення до адміністративної відповідальності за закінченням строку давності, який передбачений національним законом – ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, наведена норма є імперативною і не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Крім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Відтак, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та з`ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, в тому числі і винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Вищезазначене також кореспондується з вимогами ст. 284 КУпАП, за змістом якої суд у резолютивній частині повинен викласти тільки одне із передбачених цією статтею рішень: про накладення адміністративного стягнення чи про закриття справи.

Таким чином, посилання апелянта на те, що при закритті провадження по справі у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 38 КУпАП слід встановлювати вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є необґрунтованим.

При цьому, відсутність потерпілої при розгляді справи в суді першої інстанції не вплинула на правильність встановлення факту закінчення строку накладення адміністративного стягнення, так само як і закриття справи із зазначеної підстави, яка є нереабілітуючою, не позбавляє потерпілу можливості юридичного захисту своїх прав щодо відшкодування матеріальних збитків, спричинених ДТП.

Отже, враховуючи сплив строку накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП без встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та доводи апеляційної скарги такого висновку суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу адвоката Клюєва А.В., який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_2 , слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Клюєва Андрія Володимировича, в інтересах потерпілої ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2026 року, якою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО.В.Авраменко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua