Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №370/3759/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5313/2026

Справа № 370/3759/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 жовтня 2026 року

м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Діденка А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , подані представником ОСОБА_2 , на рішення Макарівського районного Київської області від 11 листопада 2025 року та додаткове рішення Макарівського районного Київської області від 25 листопада 2025 року (повний текст складено 27 листопада 2025 року), ухвалені у складі судді Сініциної О.С. в селищі Макарові у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільної сумісної власності подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,

в с т а н о в и в :

В грудні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, уточнивши позовні вимоги в травні 2025 року, просила визнати спільною сумісною власністю сторін офісно-торговий центр, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 , вартістю 4854121 грн., земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 1 094 721,80 грн., квартиру, що розташована у АДРЕСА_2 вартістю 1 989 133,36 грн., земельну ділянку, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 вартістю 46 217,49 грн., квартиру, що розташована у АДРЕСА_3 вартістю 3 860 332,79 грн., гараж, загальною площею 30,3 кв.м, розташований у АДРЕСА_4 , із земельною ділянкою загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, вартістю 596 357,99 грн., об`єкт незавершеного будівництва - незареєстрований житловий будинок, побудований під час перебування у шлюбі на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007, яка була набута у власність відповідача на підставі договору дарування від 06 травня 2011 року, вартістю 2 524 547,47 грн., земельну ділянку, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, пл. 0,03 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 109 515,34 грн., транспортний засіб марка та модель BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, дата реєстрації 22 лютого 2018 року, вартістю 103084 грн., транспортний засіб, марка SUBARU модель Legacy 2.5І GT (ВМ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2023, дата реєстрації 19 липня 2024 року, вартістю 1 111950 грн., транспортний засіб «Volkswagen» модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110 HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, дата реєстрації 04 травня 2024 року, вартістю 537952 грн.; частку у статутному капіталі ТОВ «Бравіа-Логістик» (код ЄДРПОУ 45018547), що відповідає розміру внеску 1 502 000 грн., дохід від підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , отриманий за період з 01 січня 2022 року по серпень 2024 року включно в розмірі 13 326 801,40 грн.;

в порядку поділу спільної сумісної власності сторін виділити у власність ОСОБА_3 наступне майно: квартиру, що розташована у АДРЕСА_2 вартістю 1 989 133,36 грн., земельну ділянку, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 вартістю 46 217,49 грн., квартиру, що розташована у АДРЕСА_3 вартістю 3 860 332,79 грн., гараж, загальною площею 30,3 кв.м, розташований у АДРЕСА_4 , із земельною ділянкою загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, вартістю 596 357,99 грн., транспортний засіб «Volkswagen» модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110 HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, дата реєстрації 04 травня 2024 року, вартістю 537952 грн.;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 половину вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Бравіа-Логістик» (код ЄДРПОУ 45018547) у розмірі 751000 грн.;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 доходів від підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця за період з 01 січня 2022 року по серпень 2024 року включно у розмірі 6 663 400,70 грн.;

в порядку поділу спільної сумісної власності сторін виділити у власність ОСОБА_1 наступне майно: офісно-торговий центр, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 , вартістю 4854121 грн., земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 1 094 721,80 грн., об`єкт незавершеного будівництва - незареєстрований житловий будинок, побудований за час шлюбу на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007, вартістю 2 524 547, 47 грн., земельну ділянку, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 109 515,34 грн., транспортний засіб, марка та модель BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, дата реєстрації 22 лютого 2018 року, вартістю 103084 грн., транспортний засіб, марка SUBARU модель Legacy 2.5І GT (ВМ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2023, дата реєстрації 19 липня 2024 року, вартістю 1 111950 грн.

право спільної сумісної власності сторін припинити;

стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за різницю у розмірі часток у праві спільної сумісної власності у розмірі 3 767 945,98 грн., покласти на відповідача судові витрати.

Позов мотивувала тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 лютого 2002 року, розірваному рішенням Макарівського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року, в якому народилися діти ОСОБА_4 , 2002 року народження, та ОСОБА_5 , 2009 року народження, після розірвання шлюбу неповнолітня дочка проживає разом із позивачем та відповідачем сплачуються аліменти на її утримання. Протягом шлюбного життя сторонами було набуто у спільну сумісну власність зазначене майно, добровільно досягти згоди щодо поділу спільного сумісного майна сторони не змогли.

В березні 2025 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов про поділ майна подружжя, в якому останній просив визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на торговий центр, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 , вартістю 2 880 300 грн., квартиру, що розташована у АДРЕСА_2 , вартістю 2 331 756 грн., земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 238 280 грн., земельну ділянку, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 241 500 грн., земельну ділянку загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, за адресою АДРЕСА_4 , вартістю 43896 грн., гараж, загальною площею 30,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 68230 грн., транспортний засіб марка SUBARU, модель LEGACY, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2023, дата реєстрації 19 липня 2024 року, колір сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , вартістю 692 250 грн., транспортний засіб марка BMW, модель 318i, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, дата реєстрації 22 лютого 2018 року, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 , вартістю 82015 грн.;

визнати за ОСОБА_3 право власності на таке майно: квартиру, загальною площею 44,50 кв.м., житловою площею 19,70 кв.м, що розташована у АДРЕСА_3 , вартістю 4800420 грн., транспортний засіб марки Volkswagen, модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110 HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, дата реєстрації 04 травня 2024 року, вартістю 537952 грн., земельну ділянку, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 , вартістю 32568 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на проведення оцінки ринкової вартості об`єктів спільного сумісного майна в розмірі 12400 грн. та судового збору 90854 грн.

Позов мотивував тим, що з жовтня 2023 року вони з ОСОБА_3 проживають окремо, ведуть роздільне господарство, мають роздільний побут та бюджет. Заперечував проти оцінки спірного майна, проведеного ОСОБА_3 , пропонував власну оцінку, проведену за його замовленням. Спростовував належність до об`єктів права спільної сумісної власності об`єкту незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_5 , а також заперечував проти вимоги ОСОБА_3 про стягнення на її користь доходів від підприємницької діяльності ОСОБА_1 як ФОП за останні три роки та половини вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Бравіа-Логістік. Повідомляв про наявність боргових зобов`язань подружжя, які мають враховуватися при поділі майна подружжя.

Рішенням Макарівського районного Київської області від 11 листопада 2025 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено частково, у порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_3 право власності на: квартиру, загальною площею 53,10 кв.м, житловою площею 32,90 кв.м, що розташована у АДРЕСА_2 , земельну ділянку, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 ; квартиру, загальною площею 44,50 кв.м, житловою площею 19,70 кв.м, що розташована у АДРЕСА_3 , гараж, загальною площею 30,3 кв.м, розташований у АДРЕСА_4 , із земельною ділянкою загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, транспортний засіб «Volkswagen» модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110 HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, дата реєстрації 04 травня 2024 року;

визнано за ОСОБА_1 право власності на офісно-торговий центр, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 ; незавершене будівництво (житловий будинок), побудований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007; земельну ділянку, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортний засіб, марка та модель BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, дата реєстрації 22 лютого 2018 року;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 407482,50 грн. грошової компенсації за 1/2 частки вартості автомобіля марки SUBARU, модель Legacy 2.5І GT (ВМ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2023, дата реєстрації 19 липня 2024 року;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіа-Логістик», код ЄДРПОУ 45018547 у розмірі 751000 грн.,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 9 084 грн.;

в решті вимог за первісним позовом та у зустрічному позові відмовлено.

Додатковим рішенням Макарівського районного Київської області від 25 листопада 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26500 грн.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року у частині задоволених за первісним позовом вимог та відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний та зустрічний позови задовольнити частково, в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_1 визнати право власності на об`єкт незавершеного будівництва - житловий (садовий) будинок, розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007, офісно-торговий центр, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 , земельну ділянку пл. 0,03 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, гараж загальною площею 30,3 кв.м., розташований у АДРЕСА_4 , із земельною ділянкою загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, колісний транспортний засіб BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, дата реєстрації 22 лютого 2018 року, номер кузова (шасі) НОМЕР_6 ;

в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_3 визнати право власності на квартиру загальною площею 53,10 кв.м., житловою площею 32,90 кв.м., що розташована у АДРЕСА_2 , квартиру, загальною площею 44,50 кв.м., житловою площею 19,70 кв.м., що розташована у АДРЕСА_3 , земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222755101:01:015:0079;

з метою визначення вартості майна, яке підлягає поділу, призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам КНДІСЕ, на вирішення якої поставити запитання, яка вартість фактично виконаних будівельних робіт по спорудженню житлового (садового) будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007, станом на 08 жовтня 2023 року та 21 березня 2024 року окремо;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 460 486,56 грн. грошової компенсації за перевищення вартості її частки, що підлягає виділу зі спільного майна подружжя, перерозподілити судові витрати;

скасувати додаткове рішення Макарівського районного Київської області від 25 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення відповідно до змісту постанови, винесеної за наслідком розгляду апеляційної скарги на рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, відкинувши запропонований відповідачем справедливий спосіб поділу спільного майна, натомість зазначив, що визначений позивачем спосіб відповідає презумпції рівності часток кожного з колишнього подружжя, оскільки у результаті його поділу кожен із сторін отримає в натурі таку кількість об`єктів рухомого й нерухомого майна, що є максимально наближеною до розміру ідеальної частки у спільному майні.

Вважав такий підхід дискримінаційним і суперечливим сталій судовій практиці Верховного Суду, зазначав, що за змістом ст. 70 СК України у випадку поділу між подружжям спільного майна кожен з них повинен отримати рівну по вартості частину, у випадку, якщо ідеально поділити все майно неможливо, суд може присудити одній зі сторін відповідну грошову компенсацію.

Застосований судом першої інстанції в даній справі спосіб поділу спільного майна, який майже повністю відтворює запропонований позивачем варіант, базується на арифметичному розподілі кількості об`єктів без врахування їхньої реальної ринкової вартості, що призводить до очевидного та суттєвого майнового дисбалансу, оскільки позивач отримала автомобіль датою виготовлення менше 10 років, а відповідачу дістався майже 40-річний транспортний засіб, і що за вартісним критерієм такий спосіб поділу вочевидь не відповідає ідеальній частці. Також позивач отримала у власність фактично 2 гаражі, адже на виділеній їй земельній ділянці по АДРЕСА_2 теж знаходиться гараж, право власності на який не було оформлено. Саме цей гараж разом із земельної ділянкою, з урахуванням того, що він розташований безпосередньо біля її квартири, мав бути виділений позивачу, а інший за адресою АДРЕСА_4 міг і мав бути виділений відповідачу. Позивач отримала дві придатні для проживання квартири, повністю мебльовані, а відповідач - недобудований садовий будинок, розташований в 70 км. від столиці, та напівзруйновану під час окупації с. Макарів будівлю. Такий поділ явно не відповідав презумпції рівності часток, а якщо врахувати боргові зобов`язання за укладеним в інтересах сім`ї кредитним договором, які відповідач виконує одноосібно за рахунок своїх особистих коштів, то різниця у вартості майна за застосованим судом першої інстанції способом поділу складе на користь позивача від 1 558 034,95 грн. до 1 898 225,11 грн.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, вказував, що для поділу майна, крім частки в ньому, якщо це декілька об`єктів і вони діляться в натурі, головним критерієм є вартість, але аж ніяк не кількість, яка може враховуватися як факультативний критерій, коли йдеться про множинність однакових або подібних та співставних між собою за вартістю об`єктів.

Вважав, що з урахуванням інтересів сторін (проживання дитини з позивачем), наявного порядку користування спільним майном (фінансування відповідачем будівництва садового будинку після припинення шлюбних відносин за власні кошти), у даній справі наближеним до ідеального міг бути варіант поділу, коли сторони по черзі обирали б собі із загального переліку ті об`єкти, які вони хотіли б отримати у власність при поділі, після чого суд мав би визначати розмір грошової компенсації. Натомість, застосований судом першої інстанції підхід до поділу майна є дискримінаційним, оскільки ставить сторони у нерівне майнове становище, порушуючи ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 24 Конституції України.

Стверджував, що ситуація, коли суд приймає докази сторін (звіти, довідки тощо), не вказуючи на необхідність проведення експертизи під час підготовчого провадження, як того вимагає п. 5, 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, а у рішенні раптово відкидає їх, порушує право на справедливий суд для обох сторін. Сторони у справі мали легітимне очікування, що подані ними докази будуть враховані судом або обґрунтовано відхилені. Позивач та відповідач не заявляли клопотання про експертизу саме тому, що вважали наявні у справі докази належними та достатніми, а суд своєю процесуальною поведінкою це переконання підтримував до моменту переходу до стадії ухвалення рішення. Відкинувши надані сторонами докази вартості майна, суд першої інстанції фактично самоусунувся від вирішення спору по суті. Якщо суд вважав надані докази недостатніми, він сам мав право на підставі ст. 103 ЦПК України призначити експертизу, забезпечивши ухвалення законного та обґрунтованого рішення. Така поведінка суду суперечила ч. 5 ст. 12 ЦПК України, не сприяла врегулюванню питання щодо справедливого поділу майна між колишнім подружжям.

Посилався на правові висновки Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 567/874/22 щодо можливості призначення експертизи з власної ініціативи суду, стверджував, що суд першої інстанції мав вжити усіх можливих заходів до встановлення вартості майна, на яке, за його переконанням, поширюється режим спільної власності, і вже на основі цього здійснити його поділ.

Вважав, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано не взяв до уваги подані позивачем довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомого майна, сформовані в автоматичному режимі та розраховані модулем електронного визначення оціночної вартості Фонду державного майна України, оскільки сфера використання вказаних довідок чітко окреслена визначенням об`єкта оподаткування.

Разом із тим, відмова суду першої інстанції оцінювати та враховувати докази вартості спільного майна, надані відповідачем, виключно через технічні вади копій, вручених позивачу, за наявності в матеріалах справи оригіналів цих доказів, не переслідувало легітимної мети, тобто мало усі ознаки надмірного формалізму та перешкодило у доступі відповідача до правосуддя.

Щодо обсягу спільного майна, вказував, що для з`ясування обсягу спільно нажитого майна суд має з`ясувати підстави і час набуття такого майна, обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу, однак зазначений обов`язок суд першої інстанції виконав не в повній мірі, обмежившись лише заявами сторін, які могли не відповідати дійсним, документально підтвердженим обставинам з тих чи інших причин. Без огляду на заяви сторін про віднесення того чи іншого об`єкту до спільної власності, суд повинен був співставити такі заяви (визнання) з фактичними обставинами та наявними у справі доказами, а у випадку їх браку запропонувати подати такі.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222755103:00:030:0041, пояснював, що зазначена земельна ділянка була набута ОСОБА_1 в порядку безоплатної передачі йому із земель комунальної власності до 08 лютого 2011 року, а тому відноситься до його особистої приватної власності та поділу не підлягала.

Щодо колісних транспортних засобів Volkswagen Jetta та Subaru Legacy, вказував, що зазначені автомобілі були придбані позивачем та відповідачем відповідно в особисту приватну власність і поділу не підлягали також, оскільки 21 березня 2024 року позивач, звернувшись до суду з позовом про розірвання шлюбу, зазначила, що на дату звернення до суду сторони проживають окремо одна від одної, і ця заява відповідає дійсним обставинам. 08 жовтня 2023 року, одразу після святкування дня народження дочки, відповідач залишив спільне помешкання та переїхав до матері, яка проживає у АДРЕСА_6 , що було вказано в зустрічному позові. Цю обставину ОСОБА_3 не заперечувала, а її представник лише зазначила, що рішенням суду про розірвання шлюбу не було встановлено дату припинення фактичних шлюбних відносин.

Щодо об`єкту незавершеного будівництва, стверджував, що оскільки фактично шлюбні відносини між сторонами припинилися 08 жовтня 2023 року, а сам шлюб було розірвано в серпні 2024 року, при розподілі спільного майна мала бути врахована вартість лише тих будівельних матеріалів та робіт, які були придбані за спільні кошти (під час ведення спільного господарства), а не на дату ухвалення судом рішення у справі. З метою визначення вартості об`єкта незавершеного будівництва на зазначену дату відповідач просив суд призначити судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання, яка вартість фактично виконаних будівельних робіт по спорудженню житлового (садового) будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007, станом на 08 жовтня 2023 року та 21 березня 2024 року.

Щодо кредитних зобов`язань, пояснював, що оскільки суд першої інстанції стягнув з відповідача номінальної вартості частки у статутному капіталі товариства, підтвердивши, що корпоративні права ТОВ «Бравіа-Логістик» було набуте у спільну власність подружжя, це означає, що грошові кошти, отримані в борг від АТ КБ «ПриватБанк», були використані відповідачем саме в інтересах сім`ї (придбання транспортного засобу та його подальший «обмін» на корпоративні права ТОВ «Бравіа-Логістик»). Більше того, ОСОБА_3 надала свою згоду на укладення кредитного договору з метою використання коштів відповідно до його умов. Оскільки боргове зобов`язання виникло в зв`язку з укладенням відповідачем договору в інтересах сім`ї, воно підлягало врахуванню при поділі майна.

Стверджував, що враховуючи надані відповідачем докази вартості майна, з урахуванням обставин фактичного використання окремих об`єктів, інтересів сторін та запропонованих ними способів поділу, вбачається, що найбільш оптимальним і наближеним до їхніх часток є той, за яким ОСОБА_3 виділяється у власність дві квартири, однак з яких здається нею в оренду, а у іншій вона проживає, а також земельна ділянка з кадастровим номером 3222755101:01:015:0079, на якій знаходиться гараж, право власності на який не оформлене, що не перешкоджає його використання позивачем для зберігання автомобіля. ОСОБА_1 може бути виділене у власність об`єкт незавершеного будівництва, який використовується ним як єдине житло і будівництво якого він фінансував за особисті кошти після припинення шлюбних відносин, офісно-торговий центр, частково відремонтований внаслідок обстрілу в 2022 році за спільні кошти сторін, гараж у АДРЕСА_4 та земельна ділянка, на якій він розташований, а також автомобіль BMW 1988 року випуску. Сукупна вартість цього майна (без урахування об`єкту незавершеного будівництва), а також номінальна вартість корпоративних прав, становить 5 056 221 грн. Що ж до вартості об`єкта незавершеного будівництва, то його дійсна вартість (вартість будівельних робіт та використаних матеріалів) станом на час припинення шлюбних відносин може бути визначена лише експертним шляхом.

Вказував, що згоден відмовитися від компенсації за перевищення вартості частки в спільному майні, у випадку досягнення між сторонами справедливої мирової угоди.

В частині оскарження додаткового рішення вказував, що суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат повинен був стягнути їх пропорційно до задоволеної частини, а не повністю 100 %. Оскільки судом першої інстанції було задоволено позов на 41,96 % заявлених вимог, то із 26500 грн., заявлених позивачем до розподілу судових витрат, з відповідача могло бути стягнуто не більше як 11120,44 грн.

Від ОСОБА_3 у особі представника ОСОБА_6 надійшли відзиви на апеляційні скарги, в яких позивач просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, в задоволенні клопотання про призначення експертизи просила відмовити.

Вказувала, що апеляційна скарга не містить доведення факту неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи. Рішення суду першої інстанції свідчить про повноту встановлення обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі не вказується, в чому полягає неправильність застосування судом норм матеріального права, а зазначені нібито порушення норм процесуального права є власною інтерпретацією відповідачем свого неналежного користування процесуальними правами та проявом недобросовісної процесуальної поведінки.

Вважала, що апеляційна скарга фактично зводиться виключно до незгоди з ухваленим рішенням та оцінкою доказів судом першої інстанції, а також спробою на етапі апеляційного провадження змінити підстави та предмет зустрічного позову.

Зазначала, що в суді першої інстанції апелянт скористався правом запропонувати своє бачення поділу спільного майна подружжя, подавши зустрічний позов із конкретно сформульованим способом такого поділу. Зміна підстави чи предмету зустрічного позову відповідачем не здійснювалося. На задоволенні вимог зустрічного позову наполягав відповідач, і запропонований ним варіант поділу був предметом дослідження та оцінки суду.

Погоджувалася з висновками суду першої інстанції, що запропонований відповідачем варіант поділу не відповідає засадам рівності часток подружжя та є явно несправедливим, оскільки вимоги зустрічного позову передбачають виділення у приватну власність позивача лише трьох об`єктів - транспортний засіб, квартира і найменша за площею земельна ділянка, в той час як у свою власність відповідач просив передати вісім об`єктів. В апеляційній скарзі відповідач пропонує вже інший варіант поділу майна, інакше структурує компенсаційні розрахунки, що свідчить про вихід за межі позовних вимог зустрічного поділу та про зміну підстав позову, що фактично є зміною процесуальної позиції після ухвалення рішення. Відповідач взагалі не визначився з межами апеляційного перегляду, оскільки вимоги апеляції зводяться до нового розгляду справи з відмінними підставами та предметом позову, що суперечить ч. 6 ст. 367 ЦПК України щодо меж апеляційного перегляду.

Повідомляла про суперечливу та недобросовісну процесуальну поведінку відповідача стосовно повідомлення ним інформації щодо обсягу спільного майна, що є предметом поділу. У зустрічному позові відповідач вказував, що об`єкт незавершеного будівництва будував у період перебування в шлюбі, але за свої особисті кошти, не надавши доказів цих обставин. Під час судового розгляду відповідач займав протилежну позицію і наголошував, що будинок почав будувати після розірвання шлюбу, однак досліджені та оцінені докази підтверджують належність цього об`єкту до спільної власності подружжя та не спростування презумпції спільної власності відповідачем. Також у апеляційній скарзі відповідач вказував на нібито належність земельної ділянки до особистого майна подружжя, хоча в зустрічному позові та під час розгляду справи ним беззаперечно визнавалося, що земельна ділянка відноситься до об`єктів спільного майна подружжя, і ці обставини встановлені судом.

Крім того, відповідачем не було спростовано презумпцію спільної власності подружжя на автомобіль Subaru, проте, в порушення ухвали суду першої інстанції від 28 лютого 2025 року про забезпечення позову, було відчужено спірний транспортний засіб без згоди позивача, з огляду на що судом було законно вирішено стягнути на користь позивача вартості частки відчуженого автомобіля.

З приводу кредитних зобов`язань звертала увагу, що суд першої інстанції на основі наданих сторонами доказів та пояснень сторін правильно встановив, що отримані кредитні кошти не були витрачені в інтересах сім`ї. Майно, набуте за рахунок кредитних коштів, не увійшло до обсягу спільного майна, що є предметом поділу. Відповідач, зрозумівши, що його спроби вивести з-під режиму спільної власності подружжя майно через надані розписки виявилися невдалими, вирішив в апеляції спробувати інші інструменти.

Щодо клопотання про призначення експертизи, вказувала, що під час розгляду справи судом першої інстанції таке клопотання не заявлялось та жодних заперечень щодо неможливості встановлення реальної вартості майна без такої експертизи не висловлювалося. Зважаючи на відсутність відповідних клопотань зі сторони відповідача в суді першої інстанції та не зазначення в апеляційній скарзі жодних доводів, які стали відповідачу на заваді в самостійному призначенні експертизи чи ініціювання її проведення на підставі ухвали суду, відсутні підстави для задоволення цього клопотання на етапі апеляційного розгляду.

Стверджувала, що аргументи про майновий дисбаланс базуються виключно на оцінках, поданих самим відповідачем, які суд не визнав належними доказами.

Наводила доводи щодо зловживання відповідачем процесуальними правами та наявність ознак недобросовісної процесуальної поведінки.

Заперечувала проти долучення до матеріалів справи нових доказів, приєднаних до апеляційної скарги.

В частині оскарження додаткового рішення зазначала, що ч. 2 ст. 141 ЦПК України не встановлює механічного арифметичного підходу до визначення пропорції та не зобов`язує суд здійснювати математичний перерахунок виключно на підставі співвідношення заявлених до задоволення сум. Суд першої інстанції врахував характер спору, обсяг задоволених вимог, складність справи, обсяг наданої правничої допомоги і тривалість розгляду справи. За таких обставин висновок суду про стягнення витрат у повному розмірі є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні норм процесуального права та довільній арифметиці. Крім того, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявляв клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, не подавав заперечень щодо їх розміру та не надавав доказів їх неспівмірності чи надмірності.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали клопотання про призначення експертизи та просили його задовольнити, ОСОБА_3 та її представник заперечували проти призначення експертизи.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем клопотань про призначення експертизи, зокрема будівельно-технічної, не заявлялося.

Виходячи з викладеного, оскільки розгляд справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства, та оскільки в апеляційній скарзі не наведено жодних доводів, які стали відповідачу на заваді в самостійному призначенні експертизи чи ініціювання її проведення на підставі ухвали суду з причин, що об`єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України відхилив клопотання про призначення експертизи як необґрунтоване.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на рішення підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає до задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 лютого 2022 року, розірваного рішенням Макарівського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року у справі № 370/830/24 (а. с. 20 т. 1), у шлюбі народжено двоє дітей, ОСОБА_4 , 2002 року народження (а. с. 21 т. 1) та ОСОБА_5 , 2009 року народження (а. с. 22 т. 1).

Сторони домовилися щодо розміру, строку та порядку виплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , уклавши договір про сплату аліментів на дитину від 20 вересня 2024 року (а. с. 23 - 25 т. 1).

Місце проживання ОСОБА_3 зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 із 12 жовтня 2005 року (а. с. 26 т. 1).

21 червня 2023 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на офісно-торговий центр за адресою АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Макарівської селищної ради 29 грудня 2012 року (а. с. 27 - 28, 59 т. 1, 65 - 66 т. 2).

На підставі рішення Макарівської селищної ради від 15 жовтня 2020 року № 1079-63-VІІ ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку пл. 0,0296 га. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041 за адресою АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації права власності 20 листопада 2020 року (а. с. 29, 60 т. 1, 70 - 77 т. 2).

Згідно довідки Макарівської селищної ради від 19 липня 2022 року, виданої ОСОБА_1 , нерухоме майно, а саме офісно-торговий центр за адресою АДРЕСА_1 , було пошкоджене та непридатне для проведення господарської діяльності в період з 24 лютого 2022 року по даний час внаслідок обстрілів під час активної фази бойових дій на території Макарівської селищної територіальної громади (а. с. 106 т. 2).

13 серпня 2004 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 07 серпня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. та зареєстрованого за № 4790 (а. с. 30 - 32 т. 1).

За ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 на підставі рішення Макарівської селищної ради Київської області від 25 січня 2018 року № 484-25-VІІ, дата реєстрації права власності 05 квітня 2018 року (а. с. 33 - 35, 62 т. 1).

За ОСОБА_3 зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_7 пл. 44,5 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іванчик І.І. та зареєстрованого за № 1994 (а. с. 36 - 37 т. 1).

За ОСОБА_1 зареєстроване право власності на гараж за адресою АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. та зареєстрованого за № 3263, дата реєстрації права власності 07 грудня 2019 року (а. с. 38 - 40, 62 т. 1, 67 - 69 т. 2).

За ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку пл. 0,0031 га. для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. та зареєстрованого за № 3264, дата реєстрації права власності 07 грудня 2019 року (а. с. 41 - 43, 62 т. 1, 82 - 89 т. 2).

За ОСОБА_1 зареєстроване право власності на земельну ділянку пл. 0,03 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1197, виданий 12 листопада 2020 року, видавник приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області Корнієвська Н.В., дата державної реєстрації 12 листопада 2020 року (а. с. 61 т. 1, 78 - 81 т. 2).

Згідно договору дарування земельної ділянки, укладеного 06 травня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Середюком П.Т. та зареєстрованим за № 344, ОСОБА_7 подарував ОСОБА_1 земельну ділянку пл. 0,150 га. за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а. с. 44 - 46 т. 1, 97 - 105 т. 2).

Відповідно до інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України від 23 грудня 2024 року № 6524/03/18-24 Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Макарівської селищної ради зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 30 грудня 2021 року № КС051211229548 «Індивідуальний (садибний) житловий будинок» за адресою: АДРЕСА_5 . Згідно з відомостями реєстру будівельної діяльності, інформація про видачу ліцензій замовнику будівництва, зазначеного у повідомленні про початок виконання будівельних робіт відсутня (а. с. 49 т. 1).

Листом ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» від 20 грудня 2024 року на адвокатський запит повідомлено, що електропостачання об`єкту за адресою АДРЕСА_5 здійснюється на підставі договору (особового рахунку) № НОМЕР_7 , дата укладання договору - 16 червня 2022 року (а. с. 52 т. 1).

Листом Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях від 27 листопада 2024 року на адвокатський запит повідомлено, що станом на 27 листопада 2024 року за ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби 22 лютого 2018 року BMW 318i, 1998 року випуску, 19 липня 2024 року - Subaru Legacy, 2023 року випуску (а. с. 57 т. 1).

Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях від 01 квітня 2025 року, транспортний засіб Subaru Legacy, 2023 року випуску було відчужено ОСОБА_1 12 березня 2025 року (а. с. 249 т. 3).

ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП з 31 серпня 2005 року, основний вид діяльності за КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (а. с. 68 т. 1).

Згідно витягу з ЄДРПОУ у Опендатабот, ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Бравіа-Логістик», зареєстрованого 03 липня 2023 року, зі статутним внеском вартістю 1 502 000 грн. (100 %) (а. с. 66 т. 1).

Згідно акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Бравіа-Логістик» від 30 серпня 2023 року, фізична особа ОСОБА_1 з однієї сторони, та юридична особа ТОВ «Бравіа-Логістик» в особі ОСОБА_12., який діє на підставі довіреності від 30 серпня 2023 року, уклали цей акт про те, що учасник товариства ОСОБА_1 передає, а представник товариства приймає як вклад до статутного капіталу ТОВ «Бравіа-Логістик» майно, що належить йому на праві власності згідно з свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, а саме спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN TGX 18.480 д.н.з. НОМЕР_8 , 2012 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_9 , видане 24 серпня 2023 року, майно оцінене учасником ТОВ «Бравіа-Логістик» в сумі 1 500 000 грн., майно передається до статутного капіталу ТОВ «Бравіа-Логістик» строком до моменту виходу ОСОБА_1 з товариства (а. с. 135 - 136 т. 2).

ОСОБА_1 надано копію розписки, датованої 25 липня 2023 року, за змістом якої ОСОБА_1 отримав у борг на придбання тягача та напівпричепу марки MAN TGX 18.480 від ОСОБА_8 1 600 000 грн., які зобов`язався повернути без відсотків (а. с. 25 т. 3).

ОСОБА_3 до матеріалів справи надано звіт про оцінку майна, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на підставі наданої заявником інформації, згідно якого ринкова вартість нежитлового приміщення - офісно-торговий центр за адресою АДРЕСА_1 станом на 03 грудня 2024 року становить 4 854 121 грн. без ПДВ (а. с. 74 - 119 т. 1).

ОСОБА_3 надала звіт про незалежну оцінку майна - КТЗ марки Volkswagen модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на підставі наданої заявником інформації, згідно якого ринкова вартість транспортного засобу станом на дату 03 грудня 2024 року склала 537 952 грн. (а. с. 139 - 151 т. 1).

ОСОБА_3 надала звіт про незалежну оцінку майна - КТЗ марка BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на підставі наданої заявником інформації, згідно якого ринкова вартість транспортного засобу станом на дату 03 грудня 2024 року склала 103 084 грн. (а. с. 157 - 174 т. 1).

ОСОБА_3 надала звіт про незалежну оцінку майна - КТЗ марки SUBARU, модель Legacy 2.5І GT (ВМ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2023, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на підставі наданої заявником інформації, згідно якого ринкова вартість транспортного засобу станом на дату 03 грудня 2024 року склала 1 111 950 грн. (а. с. 175 - 194 т. 1).

Також ОСОБА_3 надала довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості, сформовані в автоматичному режимі та розраховані модулем електронного визначення оціночної вартості Фонду державного майна України, згідно яких вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222755103:00:030:0041 за адресою АДРЕСА_1 станом на 02 грудня 2024 року становить 1 094 721, 80 грн. (а. с. 120 - 121 т. 1), вартість гаражу загальною площею 30,3 кв.м, розташованого у АДРЕСА_4 станом на 04 грудня 2024 року становить 596 357,99 грн., оціночна вартість земельної ділянки 60112,88 грн. (а. с. 195 - 196 т. 1), вартість квартири за адресою АДРЕСА_3 станом на 20 грудня 2024 року становить 3 860 332,79 грн. (а. с. 197 - 199 т. 1), вартість земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222755101:01:015:0079 станом на 02 грудня 2024 року становить 46217,49 грн. (а. с. 200 - 201 т. 1), вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_5 , розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 3222755100:01:005:0007, станом на 04 грудня 2024 року становить 2 524 547,47 грн., вартість земельної ділянки 203752,04 грн. (а. с. 204 - 205 т. 1), вартість квартири загальною площею 53,10 кв.м., житловою площею 32,90 кв.м., що розташована у АДРЕСА_2 , станом на 03 грудня 2024 року становить 1 383 133,36 грн. (а. с. 206 - 207 т. 1), вартість земельної ділянки, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 02 грудня 2024 року становить 1 109 515,34 грн. (а. с. 210 - 211 т. 1).

ОСОБА_1 надано звіти про експертну грошову оцінку, складені ПП «Енергомакс», згідно яких вартість земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 на дату оцінки 14 лютого 2025 року становить 238 280 грн. (а. с. 33 - 46 т. 3), вартість земельної ділянки пл. 0,03 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 32227555103:00:030:0037 на дату оцінки 14 лютого 2025 року становить 241 500 грн. (а. с. 47 - 58 т. 3), вартість земельної ділянки площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061 за адресою АДРЕСА_4 на дату оцінки 14 лютого 2025 року становить 43896 грн. (а. с. 59 - 70 т. 3), вартість земельної ділянки площею 0,0023 га. для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079 за адресою АДРЕСА_2 на дату оцінки 14 лютого 2025 року становить 32568 грн. (а. с. 71 - 82 т. 3).

Згідно звітів про оцінку майна, складених ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» 20 лютого 2025 року на замовлення ОСОБА_1 , вартість офісно-торгового центру, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 на дату оцінки становить 2 880 300 грн. (а. с. 83 - 111 т. 3), вартість квартири загальною площею 53,10 кв.м., житловою площею 32,90 кв.м., що розташована у АДРЕСА_2 , на дату оцінки становить 2 331 756 грн. (а. с. 112 - 129 т. 3), вартість квартири АДРЕСА_7 пл. 44,5 кв.м. на дату оцінки становить 4 800 420 грн. (а. с. 130 - 148 т. 3), вартість гаражу загальною площею 30,3 кв.м, розташованого у АДРЕСА_4 на дату оцінки становить 68230 грн. (а. с. 149 - 167 т. 3).

Згідно звітів про оцінку майна, складених ТОВ «Агентство експертної оцінки України» 21 лютого 2025 року на замовлення ОСОБА_1 , вартість КТЗ SUBARU Legacy, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки становить 692 250 грн. (а. с. 168 - 191 т. 3), вартість КТЗ BMW 318і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки становить 82 015 грн. (а. с. 192 - 215 т. 3).

Згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, індивідуальні відомості про застраховану особу, ОСОБА_3 отримувала дохід в періоди 2005 - березень 2013 років в Управлінні праці та соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації, Макарівській районній раді в подальшому отримувала дохід у ТОВ «Бравія-Авто» з березня 2019 року по жовтень 2021 року включно (а. с. 212 - 214 т. 1).

Листом від 24 березня 2025 року на запит суду Головне управління ДПС у Київській області повідомило, що за даними інформаційної системи ДПС України ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області (Бучанська ДПІ) з 01 вересня 2005 року, застосовує спрощену систему оподаткування. До листа долучено копії податкових декларацій платника єдиного податку за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року, відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року, даних з реєстру розрахункових операцій, який зареєстрований та опубліковується у ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року (а. с. 225 - 239 т. 3).

ОСОБА_1 до матеріалів справи долучено копію договору купівлі-продажу квартири, укладеного 01 лютого 2023 року, згідно якого його мати ОСОБА_10 продала належну їй квартиру за адресою АДРЕСА_8 вартістю 350000 грн. (а. с. 130 - 133 т. 2).

Також ОСОБА_1 надано копію розписки, датованої 27 вересня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав у борг особисто для будівництва будинку від ОСОБА_11 1 025 000 грн., які зобов`язався повернути до 31 грудня 2028 року (а. с. 134 т. 2).

04 серпня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» та ФОП ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2805610770-КД-1, за умовами якого погоджено істотні умови кредитування: вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія, ліміт договору 1 200 000 грн. на наступні цілі: придбання основних засобів, кінцевий термін повернення кредиту 01 серпня 2026 року. Кредитування за цим договором, в рамках програми банка «КУБ під заставу» надається банком для здійснення позичальником платежів, на цілі, що наведені в п. А.2 цього договору, шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок контрагентів позичальника, які здійснюють продаж, постачання товарів, надають послуги або виконують роботи: ТОВ «Кевіан Драйв» (а. с. 137 - 139, 140 т. 2).

На укладення кредитного договору № 2805610770-КД-1 від 04 серпня 2023 року ОСОБА_3 надавала письмову згоду (а. с. 152 т. 2).

В матеріалах справи наявна копія договору поруки № 2805610770-ДП-1/1, укладеного 04 серпня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , у забезпечення виконання основного зобов`язання за договором № 2805610770-КД-1, в межах даного договору поруки ОСОБА_1 зроблено заяву, що він не проживає однією сім`єю з будь-якою іншою особою, крім тієї, що надала згоду на його укладення (а. с. 189 т. 2), а ОСОБА_3 в межах цього ж договору поруки надано згоду на його укладення поручителем (а. с. 190 т. 2).

Також ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи копію виписки АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01 січня по 20 лютого 2025 року, на якому відображено нарахування та погашення відсотків згідно кредитного договору № 2805610770-КД-1 від 04 серпня 2023 року (а. с. 159 - 180 т. 2), а також довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 20 лютого 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 має позичкову заборгованість за договором № 2805610770-КД-1 від 04 серпня 2023 року, а саме поточну заборгованість в розмірі 575945,56 грн., прострочена заборгованість відсутня (а. с. 181 т. 2).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази, а саме копію рішення Макарівської селищної ради від 10 вересня 2009 року № 736-43-V про передачу у власність земельних ділянок, копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію довідки АТ КБ «ПриватБанк» про обіги та сальдо ФОП ОСОБА_1 від 02 грудня 2025 року, копія позовної заяви ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, копія рахунку на оплату ТОВ «Кевіан Драйв» № 416, виставленого 18 липня 2023 року, копію договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеного ТОВ «Кевіан Драйв» та ФОП ОСОБА_1 18 липня 2023 року, копія платіжної інструкції від 11 серпня 2023 року на оплату 1 200 000 грн. згідно рахунку (а. с. 39 - 48 т. 5).

Водночас, відповідачем не наведено об`єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів. Таким чином, апеляційний суд, враховуючи вимоги ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України, не може врахувати нові докази як докази, яким відповідач обґрунтовує свої вимоги.

Крім того, частина нових доказів не існувала станом на час ухвалення рішення суду першої інстанції, що прямо суперечить правовим висновкам Верховного Суду в постановах від 16 червня 2021 року у справі № 336/1461/19 (провадження № 61-17391св20), від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21), від 14 липня 2021 року у справі № 405/2098/18 (провадження № 61-106св21), в яких зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18), від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Конституційний Суд України у рішенні від 19 лютого 2012 року №17-рп/12 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, дійшов висновку, що статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя, є об`єктом їх спільної сумісної власності.

Велика Палата Верховного Суду в п. 101 постанови від 10 квітня 2024 року в справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постановах від 3 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 3 червня 2015 року у справі № 6-38цс15 та зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21) сформувала правовий висновок, у якому конкретизувала висновок про застосування норм права при поділі майна подружжя, зазначивши, що у разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, слід визначити ринкову вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно. Вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого (аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18). Таким чином, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна без отримання відповідної згоди, визначаючи розмір грошової компенсації частини вартості спірного майна, стягненню у вигляді компенсації підлягає дійсна (ринкова) вартість відчуженого майна або ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи (п. 115 постанови).

Аналогічних правових висновків дотримувався в подальшому Верховний Суд, зокрема, в постанові від 23 липня 2024 року у справі № 752/9168/20, від 25 лютого 2026 року у справі № 331/4484/23, від 06 травня 2026 року у справі № 359/10742/21 та інших.

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 524/8822/19 викладено правовий висновок, згідно якого:

«При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

У частині четвертій статті 65 СК України встановлено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Факт укладання правочину, з якого виникає боргове зобов`язання, в інтересах сім`ї та використання одержаного за таким правочином в інтересах сім`ї є предметом доказування по справі (стаття 77 ЦПК України)».

За час перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набуто у спільну сумісну власність наступне майно:

1) офісно-торговий центр, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 , придбаний ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконкомом Макарівської селищної ради 29 грудня 2012 року (а. с. 27 - 28, 59 т. 1, 65 - 66 т. 2);

2) земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_1 на підставі рішення Макарівської селищної ради від 15 жовтня 2020 року № 1079-63-VІІ, дата державної реєстрації права власності 20 листопада 2020 року (а. с. 29, 60 т. 1, 70 - 77 т. 2);

3) квартира, що розташована у АДРЕСА_2 , придбана ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 07 серпня 2004 року № 4790 (а. с. 30 - 32 т. 1);

4) земельна ділянка, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 , придбана ОСОБА_1 на підставі рішення Макарівської селищної ради Київської області від 25 січня 2018 року № 484-25-VІІ, дата реєстрації права власності 05 квітня 2018 року (а. с. 33 - 35, 62 т. 1);

5) квартира, що розташована у АДРЕСА_3 , придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого за № 1994 (а. с. 36 - 37 т. 1);

6) гараж, загальною площею 30,3 кв.м, розташований у АДРЕСА_4 , із земельною ділянкою загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, придбані ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого за № 3263, дата реєстрації права власності 07 грудня 2019 року (а. с. 38 - 40, 62 т. 1, 67 - 69 т. 2) та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого за № 3264, дата реєстрації права власності 07 грудня 2019 року (а. с. 41 - 43, 62 т. 1, 82 - 89 т. 2);

7) об`єкт незавершеного будівництва - незареєстрований житловий будинок, побудований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного 06 травня 2011 року (а. с. 44 - 46 т. 1, 97 - 105 т. 2);

8) земельна ділянка, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, пл. 0,03 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбана ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 1197, виданий 12 листопада 2020 року, видавник приватний нотаріус Корнієвська Н.В., дата державної реєстрації 12 листопада 2020 року (а. с. 61 т. 1, 78 - 81 т. 2);

9) транспортний засіб марка та модель BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, зареєстрований за ОСОБА_1 22 лютого 2018 року (а. с. 57 т. 1);

10) транспортний засіб «Volkswagen» модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110 HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, зареєстрований за ОСОБА_3 04 травня 2024 року (а. с. 150 т. 1);

11) транспортний засіб Subaru Legaсy д.н.з. НОМЕР_10 , який у березні 2025 року був відчужений ОСОБА_1 на користь третіх осіб за 19500 доларів США, що еквівалентно 814965 грн. (а. с. 21 т. 2);

12) частка ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Бравіа-Логістик» (код ЄДРПОУ 45018547), зареєстрованого 03 липня 2023 року, що відповідає розміру внеску 1 502 000 грн. (а. с. 66 т. 1).

Презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, сторонами не спростовано.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що транспортні засоби Volkswagen Jetta та Subaru Legacy були придбані позивачем та відповідачем відповідно в особисту приватну власність і поділу не підлягали, оскільки станом на час придбання сторони проживали окремо, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 посилався в обґрунтування цих вимог виключно на зміст позовної заяви ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, яка в матеріалах справи відсутня, а рішенням Макарівського районного суду Київської області у справі № 370/830/24 від 07 серпня 2024 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 дата припинення ведення сторонами спільного господарства не встановлювалась (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120852687), в зв`язку з чим зазначені доводи відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.

Апеляційний суд також не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що оскільки фактично шлюбні відносини між сторонами у справі припинилися 08 жовтня 2023 року, а сам шлюб був розірваний лише у серпні 2024 року, при розподілі об`єкту незавершеного будівництва мала бути врахована вартість лише тих будівельних матеріалів та робіт, які були придбані за спільні кошти, а не на дату ухвалення судом рішення у цій справі, і що за час, що минув між цими двома подіями, будівництво фінансувалося за рахунок особистих коштів відповідача.

Апеляційний суд враховує, що відповідачем ОСОБА_1 не підтверджено належними та допустимими доказами проведення ним будь-яких будівельних робіт за адресою АДРЕСА_5 , при цьому вказана адреса зазначається ним як місце свого проживання у зустрічному позові (а. с. 35 т. 2).

Як вбачається із матеріалів справи, дозвіл на початок будівництва житлового будинку колишнє подружжя отримало ще у 2021 році (а. с. 49 т. 1), і в ньому здійснюється електропостачання на підставі договору, укладеного 16 червня 2022 року (а. с. 52 т. 1).

З огляду на те, що матеріалами справи обставини набуття ОСОБА_1 права власності на зазначену земельну ділянку саме в порядку приватизації не підтверджуються, апеляційний суд відхиляє як бездоказові доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що земельна ділянка з кадастровим номером 3222755103:00:030:0041 була набута ОСОБА_1 в порядку безоплатної передачі йому із земель комунальної власності до 08 лютого 2011 року, а тому відноситься до його особистої приватної власності та поділу не підлягала.

Апеляційний суд відхиляє як неспроможні і такі, що не ґрунтуються на матеріалах справи, доводи апеляційної скарги, що оскільки суд першої інстанції стягнув із відповідача номінальної вартості частки у статутному капіталі ТОВ «Бравіа-Логістик», він тим самим підтвердив, що грошові кошти, отримані в борг від АТ КБ «ПриватБанк», були використані відповідачем в інтересах сім`ї, а саме придбано транспортний засіб із подальшим внесенням як вклад до статутного капіталу товариства, і тому, на думку ОСОБА_1 , боргове зобов`язання за кредитним договором підлягало врахуванню при поділі майна, враховуючи наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , заперечуючи щодо стягнення з нього вартості частки статутного капіталу ТОВ «Бравіа-Логістик», посилався на те, що на придбання транспортного засобу ним були витрачені кошти, взяті у борг у ОСОБА_8 у розмірі 1 600 000 грн., на підтвердження чого надав розписку від 15 липня 2023 року (а. с. 25 т. 3). Намагання відповідача спростувати презумпцію спільності майна подружжя суд не визнав добросовісним та вважав неприпустимим.

Водночас, у апеляційній скарзі ОСОБА_1 змінив процесуальну позицію, оскільки зазначив, що спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN TGX 18.480 д.н.з. НОМЕР_8 , 2012 року випуску, який у подальшому було внесено до статутного капіталу товариства, придбаний ним за кредитні кошти, отримані за кредитним договором від 04 серпня 2023 року, хоча попередньо у зустрічному позові стверджував, що ці кредитні кошти отримувались ним з метою відновлення торгово-офісного центру, і кредитний договір укладено ним як фізичною особою-підприємцем (а. с. 43 т. 2), а тому такі аргументи, оцінені апеляційним судом у сукупності як прояв суперечливої поведінки (естопель), не можуть бути прийняті до уваги.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують презумпції спільного сумісного майна подружжя по відношенню до вартості частки статутного капіталу, так і щодо відсутності підстав для урахування боргових зобов`язань за кредитним договором при стягненні вартості її частки на користь іншого подружжя.

Апеляційний суд також враховує, що кредитний договір від 04 серпня 2023 року № 2805610770-КД-1 укладено ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем на придбання основних засобів (а. с. 137 - 139, 140 т. 2), що виключає виникнення зобов`язання в інтересах сім`ї, а відтак і врахування заборгованості за вказаним кредитним договором при поділі майна подружжя.

Крім того, ОСОБА_3 просила суд стягнути із ОСОБА_1 1/2 доходів, що склало 13326801,59 грн. від підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця за період з 01 січня 2022 року по серпень 2024 року включно у розмірі 6663400,70 грн., посилаючись на витребувану судом інформацію за її клопотанням від Головного управління ДПС у Київській області від 24 березня 2025 року № 5821/5/10-36-24-02 (а. с. 225 - 240 т. 3).

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена сума є виторгом ФОП ОСОБА_1 з програмного РРО № 4000240615 (додаток № 1) (а. с. 226 т. 3), а не чистим доходом (прибутком), що унеможливлює визначити суму доходу, яка підлягає стягненню, а тому суд дійшов висновку щодо необґрунтованості позовної вимоги у цій частині.

Сторони погодились з таким висновком, оскільки жодною зі сторін рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про поділ доходу від підприємницької діяльності ОСОБА_1 не оскаржується.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 654/3751/18 викладено правовий висновок, згідно якого при вирішенні спору про поділ майна між подружжям необхідно встановити не лише обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясувати джерело і час придбання, його вартість та виходити з презумпції рівності часток, а й ураховувати інші істотні обставини, що мають значення для справи, зокрема можливість реального поділу майна з виділенням кожному із подружжя окремих видів (об`єктів) майна, можливість спільного користування певним видом майна у разі визначення ідеальних часток у цьому майні та спільного користування неподільною річчю, а також чи був визначений сторонами певний порядок користування спірним майном, матеріальне становище співвласників щодо можливості сплати грошової компенсацію при перевищенні вартості частки, що підлягає виділу іншому із подружжя тощо.

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2026 року у справі № 466/10634/22 зазначено, що суть поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Частково задовольняючи первісний позов ОСОБА_3 , виходячи із того, що запропонований нею спосіб поділу майна відповідає презумпції рівності часток кожного з колишнього подружжя, і в результаті його поділу кожен із сторін отримає у натурі кількість об`єктів рухомого й нерухомого майна, максимально наближену до розміру ідеальної частки у спільному майні, та здійснивши поділ нерухомого й рухомого майна в натурі між обома сторонами, виходячи лише з кількості наявного майна, суд першої інстанції наведених правових висновків Верховного Суду не врахував.

Внаслідок цього суд першої інстанції здійснив поділ майна подружжя без встановлення його вартості, чим припустився неправильного застосування норм матеріального права, яке підлягали застосуванню, а саме ст. 70 СК України.

Крім того, висновки суду першої інстанції, що додані до зустрічної заяви ОСОБА_1 звіти про оцінку майна іншому учаснику справи не є ідентичними з поданими звітами до суду, тому не можна їх вважати копіями, а тому суд не бере їх до уваги, є помилковими і передчасними.

Будь-яких змістовних відмінностей між наданими позивачу ОСОБА_3 копіями із доказами, які були подані ОСОБА_1 до суду на підтвердження вартості спільного майна, суд першої інстанції при цьому не встановив, а зазначені висновки суду мотивовані тим, що надані позивачем за зустрічною позовною заявою звіти про оціночну вартість майна подружжя містять підписи та печатки (а. с. 33 - 215 т. 3), однак відповідач за зустрічною заявою ОСОБА_3 отримала звіти без підписів та печаток.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не була позбавлена можливості ознайомитися з оригіналами звітів, долучених до матеріалів справи, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, що вручення їй копій цих доказів без останньої сторінки з підписами та печатками порушило принцип змагальності сторін і не відповідало загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, добросовісності.

Відхиляючи письмові докази відповідача, суд першої інстанції не посилався на їх невідповідність вимогам ст. 77 - 80 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності чи достатності.

Апеляційний суд констатує, що відсутність зворотного боку останньої сторінки копії звіту, яка не містить інформації про предмет і порядок проведення оцінки, не впливає на допустимість поданих суду відповідачем доказів - оригіналів цих звітів.

Апеляційний суд погоджується з доречними доводами апеляційної скарги, що відмова суду першої інстанції оцінювати та враховувати докази вартості спільного майна, надані відповідачем, виключно через технічні вади копій, вручених позивачу, за наявності в матеріалах справи оригіналів цих доказів, не переслідувала легітимної мети, тобто мала усі ознаки надмірного формалізму та перешкодила у доступі відповідача до правосуддя.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції мав всі можливості встановити вартість спірного майна, яке підлягало поділу, проте припустився надмірного формалізму при оцінці доказів та безпідставно відкинув докази, надані відповідачем, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки судом в результаті не встановлено вартості майна, яке було виділено кожному із подружжя, та відповідно не вирішено питання про стягнення грошової компенсації за відхилення від рівності часток подружжя у спільному майні.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та з порушенням норм матеріального права, судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Апеляційний суд враховує, що сторони у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в цілому погодилися зі складом майна, виділеного у їх власність судом першої інстанції, оскільки такий поділ відповідає порядку користування майном, який між ними склався, про що сторони зазначали під час розгляду справи судом, і що процесуальною метою оскарження ОСОБА_1 судового рішення у такому випадку слід вважати нівелювання майнового дисбалансу сторін, допущеного судом першої інстанції, шляхом стягнення з ОСОБА_3 на його користь компенсації вартості за відхилення від рівності часток подружжя у спільному майні.

У постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575св19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714св22, від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20 (провадження № 61-7951св23), від 14 лютого 2024 року у справі № 752/18272/18 (провадження № 61-13536св23) викладено правовий висновок, згідно якого при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим позивачем варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Встановлюючи вартість майна, яке підлягає поділу, апеляційний суд враховує, що сторонами на підтвердження даних обставин надано наступні докази:

ОСОБА_3 до матеріалів справи надано звіт про оцінку майна, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на підставі наданої заявником інформації, згідно якого ринкова вартість нежитлового приміщення - офісно-торговий центр за адресою АДРЕСА_1 станом на 03 грудня 2024 року становить 4 854 121 грн. без ПДВ (а. с. 74 - 119 т. 1);

звіт про незалежну оцінку майна - КТЗ марки Volkswagen модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на підставі наданої заявником інформації, згідно якого ринкова вартість транспортного засобу станом на дату 03 грудня 2024 року склала 537 952 грн. (а. с. 139 - 151 т. 1);

звіт про незалежну оцінку майна - КТЗ марка BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на підставі наданої заявником інформації, згідно якого ринкова вартість транспортного засобу станом на дату 03 грудня 2024 року склала 103 084 грн. (а. с. 157 - 174 т. 1);

звіт про незалежну оцінку майна - КТЗ марки SUBARU, модель Legacy 2.5І GT (ВМ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2023, складений суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_9 на підставі наданої заявником інформації, згідно якого ринкова вартість транспортного засобу станом на дату 03 грудня 2024 року склала 1 111 950 грн. (а. с. 175 - 194 т. 1);

довідки про оціночну вартість об`єктів нерухомості, сформовані в автоматичному режимі та розраховані модулем електронного визначення оціночної вартості Фонду державного майна України, згідно яких вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222755103:00:030:0041 за адресою АДРЕСА_1 станом на 02 грудня 2024 року становить 1 094 721, 80 грн. (а. с. 120 - 121 т. 1), вартість гаражу загальною площею 30,3 кв.м, розташованого у АДРЕСА_4 станом на 04 грудня 2024 року становить 596 357,99 грн., оціночна вартість земельної ділянки 60112,88 грн. (а. с. 195 - 196 т. 1), вартість квартири за адресою АДРЕСА_3 станом на 20 грудня 2024 року становить 3 860 332,79 грн. (а. с. 197 - 199 т. 1), вартість земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222755101:01:015:0079 станом на 02 грудня 2024 року становить 46217,49 грн. (а. с. 200 - 201 т. 1), вартість житлового будинку за адресою АДРЕСА_5 , розташованого на земельній ділянці кадастровий номер 3222755100:01:005:0007, станом на 04 грудня 2024 року становить 2 524 547,47 грн., вартість земельної ділянки 203752,04 грн. (а. с. 204 - 205 т. 1), вартість квартири загальною площею 53,10 кв.м., житловою площею 32,90 кв.м., що розташована у АДРЕСА_2 , станом на 03 грудня 2024 року становить 1 383 133,36 грн. (а. с. 206 - 207 т. 1), вартість земельної ділянки, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 02 грудня 2024 року становить 1 109 515,34 грн. (а. с. 210 - 211 т. 1).

ОСОБА_1 надано звіти про експертну грошову оцінку, складені ПП «Енергомакс», згідно яких вартість земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 на дату оцінки 14 лютого 2025 року становить 238 280 грн. (а. с. 33 - 46 т. 3), вартість земельної ділянки пл. 0,03 га., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 32227555103:00:030:0037 на дату оцінки 14 лютого 2025 року становить 241 500 грн. (а. с. 47 - 58 т. 3), вартість земельної ділянки площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061 за адресою АДРЕСА_4 на дату оцінки 14 лютого 2025 року становить 43896 грн. (а. с. 59 - 70 т. 3), вартість земельної ділянки площею 0,0023 га. для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079 за адресою АДРЕСА_2 на дату оцінки 14 лютого 2025 року становить 32568 грн. (а. с. 71 - 82 т. 3).

Згідно звітів про оцінку майна, складених ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» 20 лютого 2025 року на замовлення ОСОБА_1 , вартість офісно-торгового центру, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 на дату оцінки становить 2 880 300 грн. (а. с. 83 - 111 т. 3), вартість квартири загальною площею 53,10 кв.м., житловою площею 32,90 кв.м., що розташована у АДРЕСА_2 , на дату оцінки становить 2 331 756 грн. (а. с. 112 - 129 т. 3), вартість квартири АДРЕСА_7 пл. 44,5 кв.м. на дату оцінки становить 4 800 420 грн. (а. с. 130 - 148 т. 3), вартість гаражу загальною площею 30,3 кв.м, розташованого у АДРЕСА_4 на дату оцінки становить 68230 грн. (а. с. 149 - 167 т. 3).

Згідно звітів про оцінку майна, складених ТОВ «Агентство експертної оцінки України» 21 лютого 2025 року на замовлення ОСОБА_1 , вартість КТЗ SUBARU Legacy, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки становить 692 250 грн. (а. с. 168 - 191 т. 3), вартість КТЗ BMW 318і, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки становить 82 015 грн. (а. с. 192 - 215 т. 3).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про оцінку майна та оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Враховуючи наведене, звіти та довідки, надані позивачем за первісним позовом ОСОБА_3 , не містять експертну оцінку спірного нерухомого майна, проведену з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема його безпосереднього огляду, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна.

При цьому вартість офісного торгового центру, квартир та земельних ділянок визначена ОСОБА_3 на підставі електронних довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості, які містять оціночну вартість таких об`єктів, розраховану модулем електронного визначення оціночної вартості, а не суб`єктом оціночної діяльності, тому надані позивачем довідки не підтверджують дійсну вартість спірного майна у розумінні Закону України «Про оцінку майна та оціночну діяльність в Україні».

Виходячи із вищевикладеного, докази, надані ОСОБА_3 на підтвердження вартості спільного майна подружжя, відхиляються апеляційним судом як недопустимі.

Натомість, докази, надані ОСОБА_1 , а саме звіти про оцінку майна, які були складені суб`єктами оціночної діяльності із забезпеченням доступу до об`єктів оцінки, є належними, допустимими і приймаються апеляційним судом для визначення вартості спільного майна подружжя, крім транспортного засобу Subaru Legacy, д.н.з. НОМЕР_11 , який було відчужено ОСОБА_1 у березні 2025 року за більшу вартість, а саме 814965 грн.

Ціна продажу приймається апеляційним судом за дійсну ринкову вартість цього транспортного засобу для визначення розміру компенсації при поділі спільного майна подружжя, що відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду в постанові від 22 вересня 2022 року в справі № 125/2157/19.

Крім того, апеляційний суд враховує, що докази вартості незавершеного будівництва (житлового будинку) за адресою АДРЕСА_5 ОСОБА_1 до суду надані не були.

Так, згідно наданих ОСОБА_1 звітів про оцінку майна, а також з урахуванням вартості частки в статутному капіталі ТОВ «Бравіа-Логістик» 1 502 000 грн., а також з урахуванням вартості транспортного засобу Subaru Legacy, д.н.з. НОМЕР_11 , відчуженого ОСОБА_1 за 814965 грн., та без урахування невизначеної вартості незавершеного будівництва (житлового будинку) за адресою АДРЕСА_5 , загальна вартість майна, набутого у спільну сумісну власність подружжя, становитиме 13 574 282 грн.

Апеляційний суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18, провадження № 61-4680св23, від 08 листопада 2023 року в справі № 456/2635/21, провадження № 61-11158св22, зазначено, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України.

У разі, коли один із подружжя (позивач) не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій з попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можна реально поділити між сторонами відповідно до їхніх часток, суд визначає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу та залишає майно у спільній частковій власності.

Схожий висновок викладено і у пункті 53.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), та у п. 70 постанови Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 752/18272/18 (провадження № 61-13536св23).

Враховуючи вищевикладене, оскільки незавершене будівництво (житловий будинок) за адресою АДРЕСА_5 є єдиним об`єктом спірного майна, докази вартості якого в матеріалах справи відсутні, при поділі даного майна належить визначити ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу, а саме по частині будинку кожному з подружжя.

Перевіряючи вартість іншого майна, право власності на яке було визнано за кожною зі сторін судом першої інстанції, і на присудження якого вони погодились, апеляційний суд встановив, що вартість виділених ОСОБА_3 квартири, загальною площею 53,10 кв.м, житловою площею 32,90 кв.м, що розташована у АДРЕСА_2 , вартістю 2 331 756 грн., земельної ділянки, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 , вартістю 32568 грн., квартири, загальною площею 44,50 кв.м, житловою площею 19,70 кв.м, що розташована у АДРЕСА_3 , вартістю 4 800 420 грн., гаражу, загальною площею 30,3 кв.м, розташованого у АДРЕСА_4 , вартістю 68630 грн., із земельною ділянкою загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, вартістю 43896 грн., транспортного засобу «Volkswagen» модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110 HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, дата реєстрації 04 травня 2024 року, вартістю 537 952 грн., з урахуванням стягнутої на її користь 407 482,50 грн. грошової компенсації за 1/2 частки вартості автомобіля марки SUBARU, модель Legacy 2.5І GT (ВМ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2023, дата реєстрації 19 липня 2024 року; вартості 1/2 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіа-Логістик», код ЄДРПОУ 45018547 у розмірі 751 000 грн., становить разом 8 973 704,50 грн.

Вартість виділених ОСОБА_1 офісно-торгового центру, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 ; вартістю 2 880 300 грн., земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 238 280 грн., земельної ділянки, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 241 500 грн., транспортного засобу, марка та модель BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, дата реєстрації 22 лютого 2018 року, вартістю 82015 грн., становить разом 3 442 095 грн.

Отже, загальна вартість майна, яке було поділено і яке враховувалось при поділі - 13 574 282 грн. (7 815 222 вартості майна, реально виділеного ОСОБА_3 , 3 442 095 грн. вартості майна, реально виділено ОСОБА_1 , 814965 грн. вартості автомобіля Subaru Legaсy, 1502000 грн. вартості статутного капіталу ТОВ «Бравіа-Логістик»), тому вартість частки кожного з подружжя мала становити 6 787 141 грн. (50 % від 13 574 282).

За даних обставин, з метою забезпечення рівності розміру часток подружжя у спільному сумісному майні, та з метою залишення у власності сторін реально поділене майно, обсяг якого їх влаштовує, апеляційний суд в порядку поділу спільної сумісної власності визнає за ОСОБА_3 право власності на: квартиру, загальною площею 53,10 кв.м, житловою площею 32,90 кв.м, що розташована у АДРЕСА_2 , вартістю 2 331 756 грн., земельну ділянку, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 ; вартістю 32568 грн., квартиру, загальною площею 44,50 кв.м, житловою площею 19,70 кв.м, що розташована у АДРЕСА_9 вартістю 4 800 420 грн., гараж, загальною площею 30,3 кв.м, розташований у АДРЕСА_4 , вартістю 68630 грн., із земельною ділянкою загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, вартістю 43896 грн., транспортний засіб «Volkswagen» модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110 HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, дата реєстрації 04 травня 2024 року; 537 952 грн., загальною вартістю 7 815 222 грн.

В порядку поділу спільної сумісної власності апеляційний суд визнає за ОСОБА_1 право власності на: офісно-торговий центр, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 , вартістю 2 880 300 грн., земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 238 280 грн., земельну ділянку, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 241 500 грн., транспортний засіб, марка та модель BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, дата реєстрації 22 лютого 2018 року, вартістю 82015 грн., загальною вартістю 3 442 095 грн.

В порядку поділу спільної сумісної власності апеляційний суд визнає за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кожним право власності на частину об`єкта незавершеного будівництва - незареєстрованого житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007.

Також апеляційний суд враховує у вартості майна, присудженого ОСОБА_1 , вартість 814965 грн. відчуженого автомобіля марки SUBARU, модель Legacy 2.5І GT (ВМ), державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2023, дата реєстрації 19 липня 2024 року; а також вартість частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бравіа-Логістик», код ЄДРПОУ 45018547 у розмірі 1 502 000 грн., і додатково стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 028 081 грн. за перевищення вартості її частки у спільному нерухомому та рухомому майні подружжя, виділеному в натурі, частково задовольнивши первісний та зустрічний позови у наведений вище спосіб.

В іншій частині позови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають із наведених вище підстав.

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2024 року у справі № 905/830/21 зазначено, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється у тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду касаційної скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 911/132/14, від 06 грудня 2023 року у справі № 910/10294/22).

Таким чином, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови є самостійною підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції як похідного, в зв`язку з чим обґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині наявності підстав для його скасування апеляційним судом не перевіряється.

Розглядаючи по суті вимоги ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить із такого.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 подала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у розмірі 25000 грн. витрат на правничу допомогу (а. с. 219 т. 1).

13 листопада 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду із даною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26500 грн.

Вказувала, що з метою отримання правничої допомоги у даній справі нею було укладено договір про надання правової допомоги № 07/11-24 від 07 листопада 2024 року із АО «Джи Ель Груп». В зв`язку з розглядом справи позивачем було понесено витрати на правничу допомогу, що підтверджується додатками № 1 та № 2 до договору про надання правової допомоги № 07/11-24, випискою з банку від 05 листопада 2025 року про сплату ОСОБА_3 правових послуг на суму 10500 грн., квитанцією до прибуткового касового ордера № 38 від 07 листопада 2024 року на суму 5000 грн., квитанцією до прибуткового касового ордена № 72 від 23 жовтня 2025 року на суму 5000 грн.

Копії зазначених документів долучено до заяви про ухвалення додаткового рішення (а. с. 7 - 13 т. 5).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До закінчення судових дебатів у даній справі, а саме 22 жовтня 2025 року, представником позивача зроблено заяву про подання доказів щодо понесених судових витрат після ухвалення судового рішення протягом 5 днів після ухвалення судового рішення у справі (а. с. 177 т. 4).

Факти надання послуг правничої допомоги позивачу під час розгляду справи в суді першої інстанції підтверджені матеріалами справи та встановлені судом.

Разом із тим, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, зазначено, що:

«У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

Обґрунтувань поважності причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не містить (а. с. 1-3 виділених матеріалів). Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі».

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц (провадження № 61-8292св24) зазначено, що: «тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п`ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Натомість наслідком закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, є залишення заяви без розгляду».

Отже, у даній справі докази, якими підтверджується розмір понесених позивачем судових витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме виготовлені 06 листопада 2025 року додатки № 1 та № 2 до договору про надання правової допомоги № 07/11-24, виписка з банку від 05 листопада 2025 року про сплату ОСОБА_3 правових послуг на суму 10500 грн., квитанція до прибуткового касового ордера № 38 від 07 листопада 2024 року на суму 5000 грн., квитанція до прибуткового касового ордена № 72 від 23 жовтня 2025 року на суму 5000 грн. вже існували станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції від 11 листопада 2025 року, і позивач не була позбавлена об`єктивної можливості надати ці докази до закінчення судових дебатів, однак вказаною можливістю на свій розсуд не скористалася.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки позивачем не обґрунтовано поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, апеляційний суд відмовляє в задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення.

Оскільки у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення апеляційний суд відмовляє з процесуальних підстав, викладені в цій заяві доводи щодо обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу оцінці не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат, а саме сплаченого сторонами судового збору.

Так, за подання основного позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_1 сплачено по 9084 грн. кожним. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 21801,60 грн.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду апеляційним судом здійснено розподіл майна в натурі, дотримуючись рівності часток, зі стягненням компенсації за перевищення вартості частки в спільному майні подружжя, витрати сторін по сплаті судового збору за подання первісного та зустрічного позовів, понесені кожним із них у розмірі 9084 грн., підлягають взаємозаліку.

Також, враховуючи рівність часток у спільному майні подружжя і пропорційність задоволення первісного та зустрічного позовів, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 50 % сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 10 900,80 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2025 року задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року та додаткове рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 листопада 2025 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_3 право власності на:

квартиру, загальною площею 53,10 кв.м, житловою площею 32,90 кв.м, що розташована у АДРЕСА_2 , вартістю 2 331 756 грн.,

земельну ділянку, кадастровий номер 3222755101:01:015:0079, цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, що розташована у АДРЕСА_2 ; вартістю 32568 грн.,

квартиру, загальною площею 44,50 кв.м, житловою площею 19,70 кв.м, що розташована у АДРЕСА_9 вартістю 4 800 420 грн.,

гараж, загальною площею 30,3 кв.м, розташований у АДРЕСА_4 , вартістю 68630 грн., із земельною ділянкою загальною площею 0,0031 га., цільове призначення для будівництва індивідуальних гаражів, кадастровий номер 3222755101:01:017:0061, вартістю 43896 грн.,

транспортний засіб «Volkswagen» модель Jetta 1.6 TDi ВМ 110 HP, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , рік випуску 2016, дата реєстрації 04 травня 2024 року; 537 952 грн., загальною вартістю 7 815 222 грн.

В порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_1 право власності на:

офісно-торговий центр, загальною площею 211,9 кв.м, що розташований у АДРЕСА_1 , вартістю 2 880 300 грн.,

земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 3222755103:00:030:0041, площею 0,0296 га, що розташована у АДРЕСА_1 , вартістю 238 280 грн.,

земельну ділянку, кадастровий номер 32227555103:00:030:0037, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 241 500 грн.,

транспортний засіб, марка та модель BMW 318і (Е30,3/1), державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 1988, дата реєстрації 22 лютого 2018 року, вартістю 82015 грн., загальною вартістю 3 442 095 грн.

В порядку поділу спільної сумісної власності визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кожним право власності на частину об`єкта незавершеного будівництва - незареєстрованого житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_5 , кадастровий номер 3222755100:01:005:0007.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_13 ) 1 028 081 грн. за перевищення вартості її частки у спільному нерухомому та рухомому майні подружжя, а також судовий збір у розмірі 10 900,80 грн.

В решті позову ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відмовити.

Заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.