Суд: Чернігівський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №750/4269/26
Суддя: Супрун О. П.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2026 рокум. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/4269/26
Головуючий у першій інстанції – Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2131/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді – Супруна О.П.,
суддів: Скрипки А.П., Серебрянікова В.Є.
секретар: Зіньковець О.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Рахманкулової І.П. від 14.08.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення коштів у порядку спадкування,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чернігівська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 ,
У С Т А Н О В И В :
09.04.2026 ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Кравченка В.В., звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення коштів у порядку спадкування, у якому просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на її користь у порядку спадкування не отримані за життя спадкодавцем, матір`ю – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати, згідно перерахунку за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 620/9621/21, у розмірі 292 388,57 грн, а також усі понесені позивачем документально підтверджені судові витрати по справі.
Позов мотивовано тим, що Чернігівський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 11.11.2021 у справі № 620/9621/21, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зобов`язав відповідача вчинити певні дії, пов`язані з перерахунком і виплатою пенсії, визнав протиправною бездіяльність органу Пенсійного фонду щодо ненарахування та невиплати пенсії з 14.02.2021 у підвищеному розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон України № 796-XII), та здійснити відповідне нарахування і виплату.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого її донька ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 14.03.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого до позивача перейшло право на відповідне спадкове майно. Надалі, 03.03.2026, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо виплати недоотриманої пенсії, нарахованої на виконання зазначеного судового рішення. Відповідач повідомив позивача про відсутність заборгованості з пенсійних виплат, посилаючись на проведений перерахунок пенсії та відображену в пенсійній справі переплату в розмірі 21 951,78 грн. На думку позивача, такі дії відповідача є неправомірними, оскільки зазначена сума недоотриманої пенсії була офіційно підтверджена самим органом Пенсійного фонду України, а доказів виникнення відповідної переплати та правових підстав для зменшення нарахованих пенсійних виплат відповідач не надав. При цьому рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, а його невиконання за життя пенсіонерки, на переконання позивача, не позбавляє її як спадкоємця права на отримання належних спадкодавцеві, але не виплачених за життя, коштів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилалася на положення статей 1216, 1218, 1220, 1227 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також законодавства у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Уважала, що право на отримання нарахованих, проте не виплачених за життя ОСОБА_3 пенсійних коштів увійшло до складу спадщини та перейшло до неї в порядку спадкування. Просила стягнути на її користь 292 388,57 грн у порядку спадкування та відшкодувати понесені судові витрати.
Деснянський районний суд м. Чернігова своїм рішенням від 14.08.2026 задовольнив позов ОСОБА_1 , стягнувши з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача в порядку спадкування не отримані за життя спадкодавцем, матір`ю – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсійні виплати, згідно перерахунку за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 620/9621/21, у сумі 292 388,57 грн, а також 2 923,89 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 000,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
01.09.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якій апелянт просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.08.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові.
Апеляційну скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 292 388,57 грн недоотриманої пенсії в порядку спадкування. На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 620/9621/21 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_3 , однак за його результатами доплата за період із 14.02.2021 по 31.03.2024 відсутня, а тому підстави для стягнення заявленої суми відсутні.
Апелянт посилається на положення статей 1216, 1218, 1219 ЦК України, зазначаючи, що право на пенсію нерозривно пов`язане з особою пенсіонера та не входить до складу спадщини, а рішення адміністративного суду стосувалося виключно прав та обов`язків ОСОБА_3 і не покладало на відповідача зобов`язань перед її спадкоємцями. Окрім того, указує на відсутність законних підстав для здійснення виплати позивачу з огляду на положення статті 19 Конституції України, статей 72, 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 116 Бюджетного кодексу України та пункту 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», за якими погашення заборгованості з пенсійних виплат за судовими рішеннями здійснюється в межах відповідних бюджетних призначень та у встановленому порядку. Посилаючись також на практику Верховного Суду щодо виконання судових рішень за відсутності належного фінансового забезпечення, апелянт уважає висновки суду про стягнення спірних коштів безпідставними та просить скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове рішення про відмову в позові.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, адвокат Кравченко В.В., заперечує проти доводів апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
На обґрунтування своєї позиції зазначає, що згаданим рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду було встановлено обов`язок відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії, а сума недоотриманих пенсійних виплат у розмірі 292 388,57 грн була нарахована відповідно до зазначеного судового рішення та підтверджена самим органом Пенсійного фонду України. Водночас після проведення перерахунку відповідач повідомив про відсутність заборгованості за відповідний період і наявність переплати пенсії в розмірі 21 951,78 грн, однак не надав належних доказів та правового обґрунтування, які б підтверджували правомірність такого зменшення раніше нарахованої суми.
Представник позивача наголошує, що рішення адміністративного суду набрало законної сили, є обов`язковим до виконання, а чинне законодавство не передбачає можливості одностороннього скасування чи зменшення вже нарахованих на його виконання пенсійних виплат без належних правових підстав. Посилався також на положення статей 1216, 1218, 1220, 1227 ЦК України, відповідно до яких право на одержання нарахованих, але не виплачених за життя пенсіонера сум пенсії за передбачених законом умов переходить до членів його сім`ї, а в разі їх відсутності входить до складу спадщини. Із огляду на те, що позивач є донькою померлої ОСОБА_3 та прийняла спадщину, уважає, що вона має право на отримання належних спадкодавиці, проте не виплачених за її життя коштів.
Окрім того, представник позивача зазначав, що посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для невиконання покладеного на нього обов`язку.
Також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, попередньо визначені в розмірі 7 000,00 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що за життя ОСОБА_3 не одержала доплату до пенсії в сумі 292 388,57 грн, нараховану на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 620/9621/21. Після смерті ОСОБА_3 її доньки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину, а за договором про поділ спадкового майна від 14.03.2025 до позивача перейшло, зокрема, право на спірні пенсійні виплати.
Суд урахував, що листом від 30.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підтвердило наявність невиплаченої пенсії в зазначеному розмірі, однак листом від 13.03.2026 повідомило про відсутність доплати за результатами перерахунку. Посилаючись на положення статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статей 1218, 1219, 1227 ЦК України та правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, суд дійшов висновку, що право на отримання належних спадкодавцеві, але не виплачених за життя коштів підлягає захисту, а підтверджена органом Пенсійного фонду сума увійшла до складу спадщини. У зв`язку із цим суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та стягнув заявлену суму на користь позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд урахував документальне підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих послуг і наявність сталої судової практики у відповідній категорії спорів та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн витрат на правничу допомогу замість заявлених 8 000 грн, а також 2 923,89 грн судового збору.
Указаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Суд установив, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримувала пенсію, розмір якої підлягав перерахунку з урахуванням положень статті 39 Закону України № 796-XII.
Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 11.11.2021 у справі № 620/9621/21, задовольнивши позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 14.02.2021 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України № 796-XII, у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, та зобов`язав орган Пенсійного фонду здійснити відповідне нарахування і виплату. Зазначене судове рішення набрало законної сили (а.с. 20-22).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 23).
Після смерті ОСОБА_3 її донька ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Іншим спадкоємцем була ОСОБА_2 .
14.03.2025 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про поділ спадкового майна, за умовами якого до ОСОБА_1 перейшло, зокрема, право на належні спадкодавиці, але не отримані нею за життя пенсійні виплати (а.с. 25-26).
Листом від 30.09.2024 № 2500-0401-8/65535 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило про наявність невиплаченої ОСОБА_3 пенсії в розмірі 292 388,57 грн, яка нарахована згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 620/9621/21. У цьому ж листі орган Пенсійного фонду зазначив, що відповідні кошти не входять до складу спадщини, а для виплати зазначених коштів потрібно в судовому порядку провести заміну сторони у виконавчому провадженні по зазначеній судовій справі.
Листом від 05.12.2025 № 1553/02-14 Чернігівська районна державна нотаріальна контора повідомила, що державний нотаріус позбавлений можливості видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на зазначені пенсійні виплати, оскільки, згідно з повідомленням органу Пенсійного фонду від 30.09.2024, ці кошти не входять до складу спадщини (а. с. 29-30).
03.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про виплату їй як спадкоємиці коштів пенсії, які, на її думку, були нараховані ОСОБА_3 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 у справі № 620/9621/21, однак залишилися невиплаченими на день смерті пенсіонерки (а.с. 29-30).
Листом від 13.03.2026 відповідач повідомив про відсутність доплати до пенсії ОСОБА_3 за період із 14.02.2021 по 31.03.2024 за результатами проведеного перерахунку. При цьому орган Пенсійного фонду додав до вказаного листа розрахунок суми, що підлягає виплаті, по пенсійній справі ОСОБА_3 згідно постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 по справі № 620/9621/21, у якому відображено переплату пенсії в розмірі 21 951,78 грн (а.с. 32-33).
17.03.2026 представник ОСОБА_1 , адвокат Кравченко В.В., звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з адвокатським запитом про надання інформації про те, чи вчинялися дії відповідні дії та приймалися відповідні рішення щодо розгляду заяви ОСОБА_1 щодо здійснення нарахування останній в порядку спадкування не отриманих за життя спадкодавцем – ОСОБА_3 – пенсійних виплат у сумі 292 388,57 грн, які нараховані згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 по справі № 620/9621/21, а також інформації про те, чи здійснено було відповідне нарахування та виплата (а.с. 35).
30.03.2026 у відповідь на запит адвоката Кравченка В.В. від 17.03.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило, що судові рішення, що набрали законної сили, виконуються територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов?язань, в установленому чинним законодавством порядку. У випадках, коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенси, виплата за рішеннями судів, якими зобов?язано органи Пенсійного фонду здійснити перерахунок, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. При виконанні рішень судів, якими зобов?язано провести перерахунок пенсії, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, органи пенсійного фонду України керуються нормами пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно з якими мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Уважаючи позицію відповідача необґрунтованою, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, у якому просила стягнути на її користь у порядку спадкування 292 388,57 грн пенсійних виплат, які, за її твердженням, були нараховані спадкодавиці, але не отримані нею за життя.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України визначено перелік прав та обов`язків, які не входять до складу спадщини у зв`язку з їх нерозривним зв`язком з особою спадкодавця. До таких прав, зокрема, належать права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Зазначене положення стосується особистого права фізичної особи на пенсійне забезпечення, яке припиняється з її смертю, однак не виключає спадкування грошових сум пенсії, які належали пенсіонерові, були нараховані, але не отримані ним за життя.
Так, за змістом статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.
Аналогічне правове регулювання передбачене статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до частин першої та третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Отже, наведені норми розмежовують особисте право на пенсійне забезпечення та майнове право на отримання сум пенсії, які належали померлому, але залишилися неодержаними за його життя. Останнє за передбачених законом умов може бути реалізоване спадкоємцями.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 було зобов`язано орган Пенсійного фонду провести нарахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На виконання цього рішення відповідач листом від 30.09.2024 повідомив про наявність нарахованої, але не виплаченої пенсії в розмірі 292 388,57 грн.
Зазначений лист є письмовим доказом, який підтверджує визнання самим відповідачем факту нарахування відповідної суми пенсії та її невиплати спадкодавцеві. При цьому конкретний розмір заборгованості визначений не рішенням адміністративного суду, а самим органом Пенсійного фонду в подальшому листуванні.
Заперечуючи наявність заборгованості, відповідач також посилається на лист від 13.03.2026 та доданий до нього розрахунок, згідно з якими за результатами перерахунку пенсії за період із 14.02.2021 по 31.03.2024 доплата відсутня, а в пенсійній справі обліковується переплата в розмірі 21 951,78 грн.
Однак зміст цього розрахунку не дає підстав для такого висновку. Зокрема, у ньому за період з лютого 2021 року по лютий 2022 року включно відображено різницю між фактично виплаченими сумами пенсії та сумами, визначеними за результатами перерахунку: за лютий 2021 року вона становить 2 432,14 грн, а за кожен місяць із березня 2021 року по лютий 2022 року – 4 540,00 грн. За період з березня 2022 року по червень 2023 року зазначено відповідність фактично виплаченої пенсії її перерахованому розміру, тоді як за період із липня 2023 року по березень 2024 року відображено переплату в загальній сумі 21 951,78 грн.
Указаний розрахунок не містить пояснення причин виникнення зазначеної переплати, порядку її обчислення та правових підстав для її врахування, а також не розкриває її впливу на суму 292 388,57 грн, яку відповідач раніше визначив як нараховану, але не виплачену пенсію. Зокрема, у ньому не наведено відомостей про виплату цієї суми ОСОБА_3 за життя, її зарахування в рахунок переплати чи проведення розрахунку, за результатами якого раніше підтверджена заборгованість була б погашена або визначена в іншому розмірі.
Отже, сам факт відображення в пенсійній справі переплати за окремий період не спростовує відомостей, викладених у листі відповідача від 30.09.2024. Надані відповідачем документи не містять достатнього обґрунтування того, що раніше підтверджена сума пенсії в розмірі 292 388,57 грн була виплачена спадкодавцеві або припинила існувати як заборгованість з інших передбачених законом підстав.
Наведені у відповіді відповідача від 30.03.2026 положення законодавства також не спростовують факту нарахування спадкодавиці 292 388,57 грн пенсійних виплат, раніше підтвердженого самим відповідачем.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 18.09.2024 у справі № 240/26091/23, обов`язковість судового рішення передбачає його виконання в повному обсязі та в точній відповідності до приписів мотивувальної й резолютивної частин.
У постанові від 05.01.2024 у справі № 295/4158/23 Верховний Суд наголосив, що спадкоємець має право вимагати виплати нарахованої, але не отриманої спадкодавцем за життя пенсії, проте не набуває самостійного права вимагати перерахунку її розміру, оскільки таке право належало пенсіонеру. Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Отже, відповідач зобов`язаний виконати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.11.2021 відповідно до визначених ним умов, а саме здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат. Самостійна зміна відповідачем розрахункової величини на прожитковий мінімум для працездатних осіб не змінює змісту обов`язкового до виконання судового рішення та не може бути підставою для невизнання раніше нарахованої, але не виплаченої суми пенсії. При цьому відповідач не надав доказів виплати спадкодавиці 292 388,57 грн за життя, погашення цієї заборгованості чи припинення відповідного грошового зобов`язання з інших передбачених законом підстав. За таких обставин, посилання на пункт 3 розділу II Закону України № 1774-VIII та загальний порядок застосування розрахункової величини не спростовує факту нарахування зазначеної заборгованості й не є підставою для відмови у виплаті спадкоємиці належних спадкодавиці, але не отриманих нею за життя коштів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доводи відповідача про відсутність належної до виплати суми пенсії не підтверджені належними та достатніми доказами й не спростовують установлених судом першої інстанції обставин.
Правовий висновок про те, що невиплачені за життя пенсійні суми, право на які було підтверджене судовим рішенням, можуть переходити до спадкоємців, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 804/536/18, від 05.08.2020 у справі № 673/393/19 та від 22.02.2024 у справі № 461/5878/22. Саме по собі невиконання органом Пенсійного фонду судового рішення за життя пенсіонера не позбавляє спадкоємців можливості захищати в установленому законом порядку майнове право на одержання сум пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним отримані.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення адміністративного суду ухвалено щодо ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 не була учасницею тієї справи, не спростовують висновків суду першої інстанції. У цій справі позивач не вимагає повторного вирішення питання про право спадкодавця на перерахунок пенсії та не підміняє процедуру виконання адміністративного судового рішення. Предметом спору є належність позивачу як спадкоємиці майнового права на одержання суми пенсії, яка, за даними самого відповідача, була нарахована спадкодавцеві, але не виплачена за життя.
При цьому обов`язковість судового рішення, що набрало законної сили, гарантована статтею 129-1 Конституції України та статтею 18 ЦПК України. Питання виконання такого рішення не може вирішуватися шляхом ігнорування встановлених ним прав та обов`язків.
Посилання відповідача на положення бюджетного законодавства та відсутність бюджетних асигнувань також не є підставою для відмови в позові. Положення статті 19 Конституції України, статей 72, 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 116 Бюджетного кодексу України та пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» регулюють питання діяльності органів державної влади, використання бюджетних коштів та фінансування відповідних виплат, однак самі собою не припиняють майнового права на суми пенсії, які належали спадкодавцеві та не були отримані ним за життя.
Так само порядок використання коштів бюджету Пенсійного фонду України, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, стосується механізму фінансування відповідних виплат і не свідчить про припинення права спадкоємця на одержання належної спадкодавцеві суми. Питання фактичного фінансування виплати не може підміняти вирішення питання про наявність відповідного майнового права.
Окрім того, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату відповідної суми 03.03.2026, тобто після спливу шестимісячного строку, передбаченого статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За відсутності доказів виплати цієї суми спадкодавцеві за життя та з огляду на положення статей 1218, 1227 ЦК України суд першої інстанції обґрунтовано виходив із можливості її переходу до складу спадщини. При цьому договором про поділ спадкового майна від 14.03.2025 право на одержання недоотриманої пенсії передано ОСОБА_1 .
Таким чином, установивши, що сума пенсії в розмірі 292 388,57 грн була нарахована ОСОБА_3 , але не отримана нею за життя, а право на її одержання перейшло до позивача в порядку спадкування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).
За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного вище, апеляційну скаргу відповідача належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
За змістом частин першої, другої та третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення їх розміру учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження понесених витрат стороною позивача подано копії ордера на надання правничої допомоги, виданого на підставі договору від 23.12.2025, акта-розрахунку вартості наданих послуг на суму 7 000,00 грн та квитанцію до прибуткового касового ордера від 27.09.2026 на цю ж суму.
Згідно з актом-розрахунком правнича допомога складається з: надання консультацій позивачеві з приводу виникнення спірних правовідносин щодо заявленої стороною відповідача апеляційної скарги (1 000,00 грн); виготовлення правової позиції можливості подачі відзиву на апеляційну скаргу (1 000,00 грн); складання, виготовлення, направлення та подача до суду процесуальних документів та відзиву на апеляційну скаргу (3 000,00 грн); забезпечення підготовку відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів, а також забезпечення представництва інтересів позивача в суді апеляційної інстанції (2 000,00 грн).
Відповідач клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не заявляв.
Подані представником позивача документи підтверджують факт надання правничої допомоги та сплату позивачем 7 000,00 грн за відповідні послуги. Ураховуючи характер спору, обсяг виконаної адвокатом роботи, зміст підготовленого відзиву та необхідність захисту інтересів позивача під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд уважає заявлений розмір витрат співмірним із виконаною роботою та складністю справи. Проте, ураховуючи апеляційний розгляд даної справи без участі сторін та третіх осіб підстав для стягнення витрат за представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000,00 грн немає.
Оскільки апеляційну скаргу відповідача належить залишити без задоволення, витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на її користь у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.08.2026 – без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О.П. Супрун
Судді: А.А. Скрипка
В.Є. Серебряніков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua