Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №756/9976/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/9976/26 Головуючий у суді І інстанції Діденко Є.В.

Провадження № 33/824/4542/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 травня 2026 року о 23:10 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW316, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення вимог п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не забезпечив технічний стан транспортного засобу, внаслідок чого під час руху від`єдналось заднє ліве колесо, що призвело до пошкодження майна у вигляді шлагбауму.

Крім того, 31 травня 2026 року о 23:10 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW316, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце даної пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 03 липня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Конюшко Д.Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року змінити в частині призначеного покарання та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції не врахував істотні обставини справи.

Зокрема, після ДТП шкода потерпілій стороні була добровільно та повністю відшкодована, а власник пошкодженого майна не має майнових претензій до ОСОБА_1 , оскільки збитки компенсовано в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать про те, що вже наступного дня після події ОСОБА_1 самостійно звернувся до представників охорони для врегулювання ситуації та відшкодування заподіяної шкоди. Така поведінка свідчить про усвідомлення наслідків події, бажання усунути її негативні наслідки та не характеризує особу як таку, що свідомо ухиляється від відповідальності.

Судом першої інстанції не наведено обставин, які б обтяжували відповідальність ОСОБА_1 .

Вказує, що фактично єдиною підставою для призначення найсуворішого виду адміністративного стягнення стала суб`єктивна оцінка судом першої інстанції відсутності щирого каяття. Водночас реалізація особою свого права не визнавати вину або надавати власне бачення обставин справи не може автоматично розцінюватися як підстава для застосування більш суворого покарання, оскільки це суперечить принципам справедливості та індивідуалізації адміністративної відповідальності.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 19 жовтня 2026 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Конюшко Д.Б. не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, а тому суд дійшов висновку, що їх неявка відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд першої інстанції у повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону.

Так, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а також передбаченого ст. 122-4 КУпАП, на підставі таких досліджених судом доказів:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 682077 від 02 червня 2026 року, у якому зафіксовані обставини правопорушення, кваліфікованого за ст. 124 КУпАП;

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 682079 від 02 червня 2026 року, у якому зафіксовані обставини правопорушення, кваліфікованого за ст. 122-4 КУпАП;

- схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 31 травня 2026 року, на якій зафіксовано місце пошкодження шлагбауму;

- рапорту поліцейського взводу № 1 роти № 2 полку № 1 батальйону № 2 УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Щевльова Д. за результатом опрацювання виклику ОСОБА_2 за фактом пошкодження шлагбауму невідомим автомобілем, який дрифтував на парковці;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно з якими він працює охоронцем, побачив ДТП в період часу з 22:00 до 23:30, автомобіль заїхав на територію у неробочий час. Було виявлено зламаний шлагбаум на в`їзді № 2 по проспекту Степана Бандери. Кожен день і ніч на автостоянці «АШАН» проходить змагання автомобілістів у порушення вимог законодавства;

- письмовою заявою ОСОБА_2 від 02 червня 2026 року, згідно з якою він зазначає, що охоронне підприємство отримало відшкодування 9 000,00 грн від власника автомобіля BMW316 номер НОМЕР_1 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно з якими при здійсненні маневру в ліву сторону відірвалось заднє ліве колесо, зупинився, щоб перевірити і виявив, що колеса немає. Так як був в стані стресу, то не міг звернутись і залишив авто, а 01 червня 2026 року звернувся до охорони, щоб вирішити питання;

- відеозаписом з місця подій, де видно, що під час виконання небезпечного маневру у автомобіля BMW316 відлетіло колесо, вдарило по шлагбауму, що призвело до його пошкодження. На місце підійшли присутні при цьому особи, відкотили назад колесо, оглядали пошкоджений шлагбаум.

Наведені докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у встановленому законом порядку, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують обставини вчинених адміністративних правопорушень.

Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Зазначений пункт Правил покладає на водія обов`язок стежити за технічним станом транспортного засобу під час керування ним, якого ОСОБА_1 не дотримався.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, обов`язковими ознаками складу цього адміністративного правопорушення є порушення ПДР, настання передбачених законом наслідків у вигляді пошкодження майна та причинний зв`язок між таким порушенням і зазначеними наслідками.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до п. 2.10 «а» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Як убачається з матеріалів справи, після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 залишив її місце, не виконавши передбачених ПДР обов`язків. Ці обставини підтверджуються дослідженими судом доказами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ПДР та поясненнями самого ОСОБА_1 .

За таких обставин висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та відповідає фактичним обставинам події.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності пом`якшення адміністративного стягнення не дають підстав для зміни оскаржуваної постанови з огляду на таке.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно зі ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Санкція ст. 122-4 КУпАП передбачає, зокрема, позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, а санкція ст. 124 КУпАП - позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Як убачається з оскаржуваної постанови, суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік, тобто в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, яка передбачає більш суворе стягнення.

Посилання захисника на добровільне відшкодування заподіяної шкоди та відсутність майнових претензій з боку власника пошкодженого майна не свідчать про необхідність заміни призначеного адміністративного стягнення штрафом. Відшкодування шкоди усуває її майнові наслідки для потерпілої сторони, проте не спростовує факту вчинення адміністративних правопорушень та не звільняє особу від адміністративної відповідальності за них.

Так само звернення ОСОБА_1 до представників охорони супермаркету наступного дня після події з метою врегулювання ситуації та відшкодування шкоди не змінює встановленого факту залишення ним місця дорожньо-транспортної пригоди. Виконання відповідних дій після події не є тотожним дотриманню обов`язків водія, передбачених п. 2.10 Правил дорожнього руху безпосередньо після ДТП.

Доводи захисника про відсутність обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , також не зумовлюють обов`язкового застосування до нього менш суворого виду адміністративного стягнення, оскільки при його призначенні враховується сукупність обставин, визначених ст. 33 КУпАП, а не лише наявність чи відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично обґрунтував призначення найсуворішого виду стягнення відсутністю щирого каяття ОСОБА_1 .

Реалізація особою права на захист, зокрема надання власних пояснень щодо обставин справи та заперечення вини, сама собою не може бути підставою для посилення адміністративної відповідальності. Водночас відсутність щирого каяття також не є самостійною обставиною, що обтяжує відповідальність у розумінні ст. 35 КУпАП.

Разом із тим, із наведених в апеляційній скарзі доводів не вбачається, що саме реалізація ОСОБА_1 права на захист зумовила обрання судом першої інстанції відповідного виду адміністративного стягнення або що призначене стягнення не відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_1 вчинив два адміністративні правопорушення, одне з яких полягало в порушенні ПДР, що спричинило пошкодження майна, а інше у залишенні місця ДТП всупереч установленим правилам. За таких обставин питання про вид і розмір адміністративного стягнення підлягає вирішенню з урахуванням не лише подальшого відшкодування заподіяної шкоди, а й характеру вчинених правопорушень та обставин їх вчинення.

Отже, наведені захисником обставини не спростовують висновків суду першої інстанції щодо необхідності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік і не свідчать про наявність достатніх підстав для його заміни штрафом.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах заявлених вимог, апеляційний суд не встановив підстав для зміни оскаржуваної постанови в частині призначеного адміністративного стягнення, оскільки наведені захисником обставини не спростовують висновків суду першої інстанції щодо виду та строку стягнення.

Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Конюшка Дениса Борисовича залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 25 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб