Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №759/19831/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/19831/26 Головуючий у суді І інстанції Поплавська О.В.

Провадження № 33/824/4568/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20 серпня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, 29 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю належно доведених події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не навів достатнього обґрунтування наявності всіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, обмежившись загальними посиланнями на матеріали справи в їх сукупності. Зокрема, суд не встановив юридичної чинності попередніх постанов, якими обґрунтовано повторність правопорушення та факт позбавлення його права керування транспортними засобами, не зазначивши дат набрання ними законної сили, строку позбавлення права керування та періоду його дії.

Також стверджує, що факт керування транспортним засобом не підтверджено належним аналізом відеозапису, оскільки в постанові не наведено його змісту та конкретних фрагментів, які підтверджують керування автомобілем «Mazda». Відсутні відомості про законну підставу первинної зупинки транспортного засобу та необхідність перевірки дотримання його права на захист під час розгляду справи за відсутності, зокрема належності судового повідомлення.

Крім того, вказує на нерозмежування судом факту відсутності посвідчення водія та юридичного статусу особи, позбавленої права керування транспортними засобами, а також на відсутність індивідуалізованої оцінки доказів і перевірки кожного обов`язкового елемента складу правопорушення.

В судове засідання суду апеляційної інстанції 19 жовтня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи його повідомлено телефонограмою на номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Поштову адресу для листування ОСОБА_1 зазначив в апеляційній скарзі: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 8.

Згідно з даними картографічних ресурсів за вказаною адресою відсутня житлова забудова, у зв`язку з чим направлення за цією адресою судової повістки не забезпечить належного повідомлення фізичної особи про розгляд справи.

З огляду на встановлений законом строк розгляду апеляційної скарги суд вважає за можливе визнати повідомлення телефонограмою належним.

Оскільки ОСОБА_1 про причини неявки до суду апеляційної інстанції не повідомив, суд, керуючись ч. 6 ст. 294 КУпАП, дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 червня 2026 року приблизно о 02:45 ОСОБА_1 по пр. А. Палладіна, 33 у м. Києві повторно протягом року керував транспортним засобом «Mazda», д.н.з. НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами на підставі постанови від 17 листопада 2025 року (притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП), чим порушив п. 2.1.а ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 704156 від 27 червня 2026 року;

- копією постанови серія ЕНА № 6171010 від 17 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 126 КУпАП;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які були досліджені судом першої інстанції.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

За вимогами пункту 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність повторності вчинення адміністративного правопорушення та перебування ОСОБА_1 у статусі особи, позбавленої права керування транспортними засобами, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження повторного протягом року вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції послався на постанову серії ЕНА № 6171010 від 17 листопада 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вказаною нормою. Крім того, судом враховано постанову Богунського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх реквізитів попередніх судових рішень, дат їх набрання законної сили та інших відомостей щодо застосованих стягнень не свідчить про недоведеність обставин, покладених в основу висновку про винуватість. Визначальним є встановлення відповідних обставин на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, а не наведення в мотивувальній частині постанови всіх відомостей про попередні провадження щодо ОСОБА_1 незалежно від їх значення для вирішення цієї справи.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про недоведеність факту керування транспортним засобом та відсутність в оскаржуваній постанові належного аналізу відеозапису.

Так, із дослідженого відеозапису з нагрудних камер працівників патрульної поліції вбачається, що автомобіль «Mazda» перебував на території автозаправної станції біля колонки, від вказаного автомобіля до працівників поліції підійшов ОСОБА_1 , після чого поліцейські представилися та попросили його пред`явити відповідні документи. Під час спілкування працівниця поліції запитала ОСОБА_1 , чому він продовжує їздити без права керування, на що останній відповів запитанням, чи будуть на нього складати відповідні матеріали, чи, можливо, йому пробачать. Надалі працівники поліції вимагали пред`явити документи на транспортний засіб, зареєстрований в іншій державі, а ОСОБА_1 повторно запитав, чи не обмежаться поліцейські попередженням. На запитання, звідки він їде, останній пояснив, що перевозив товариша.

У подальшому працівники поліції запропонували провести огляд транспортного засобу та особи, а також пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер», на що ОСОБА_1 погодився. За результатами огляду прилад показав 0,00 проміле алкоголю.

Разом із тим, під час перевірки документів у поліцейської виникли сумніви щодо відповідності особи ОСОБА_1 фотографії в пред`явленому ним посвідченні водія. На уточнювальне запитання, чи дійсно це його посвідчення, останній відповів ствердно, однак поліцейська наполягала на необхідності пред`явлення іншого документа для встановлення особи.

Як убачається з відеозапису, приблизно на 08:19 після перевірки відомостей за допомогою службового планшета поліцейська запропонувала ОСОБА_1 назвати своє справжнє ім`я. У відповідь він назвався ОСОБА_2 . Надалі працівники поліції встановили за наявними в інформаційній системі відомостями та фотографією, що фактичною особою є ОСОБА_1 . Після цього останній визнав, що пред`явлене ним посвідчення водія належить його товаришеві, а не йому.

Крім того, приблизно на 34:46 відеозапису ОСОБА_1 повідомив, що апеляційний суд скасував усі постанови за ст. 130 КУпАП. На уточнювальне запитання поліцейської щодо постанов за ст. 126 КУпАП він відповів, що одну з них залишили в силі, додавши, що наразі оскарження стосується постанови за ч. 2 ст. 126 КУпАП, яка перебуває на розгляді апеляційного суду у м. Вінниці.

Наведені обставини свідчать, що відеозапис містить не лише фіксацію спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, а й відомості щодо пред`явлення ним посвідчення водія іншої особи, встановлення його справжніх анкетних даних та його пояснень стосовно попередніх притягнень до адміністративної відповідальності.

При цьому сам факт перебування автомобіля на автозаправній станції та подальшого спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими не є єдиною підставою для висновку про вчинення ним правопорушення. Зміст відеозапису підлягає оцінці в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи, зокрема документами щодо попереднього притягнення до адміністративної відповідальності та позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції обмежився загальним посиланням на відеозапис, не спростовують доказового значення зафіксованих на ньому обставин. Відсутність в оскаржуваній постанові детального опису кожного фрагмента відеозапису сама по собі не свідчить про недоведеність обставин правопорушення, якщо відповідні обставини підтверджуються дослідженими доказами в їх сукупності.

Не свідчать про неправильність висновків суду першої інстанції й доводи щодо нерозмежування відсутності посвідчення водія та позбавлення права керування транспортними засобами. Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності не лише у зв`язку з відсутністю документа, що посвідчує право керування, а з огляду на встановлені судом обставини керування транспортним засобом особою, позбавленою такого права, за наявності ознаки повторності. Отже, правова оцінка його дій має здійснюватися з урахуванням усіх обов`язкових ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, наведені апеляційні доводи не спростовують фактичні обставини справи, зафіксовані у матеріалах, не впливають на законність постанови суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для її скасування.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги щодо недопустимості доказів, недоведеності повторності вчинення відповідного правопорушення та порушення судом процесуальних прав зводяться до переоцінки доказів і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для застосування положень ст. 62 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини у запропонованому стороною захисту тлумаченні апеляційний суд не вбачає.

Отже, викладені вище обставини вказують на те, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено матеріали справи, надано правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом не маючи посвідчення водія відповідної категорії, а саме був позбавлений права керування, за що вже був притягнутий до адміністративної відповідальності, чим порушив вимоги ч. 5 ст. 126 КУпАП, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, з урахуванням вимог ст. 36 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.А. Голуб