Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №683/1887/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1887/25

Провадження № 22-ц/820/1922/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Янчук Т.О.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року в складі судді Кутасевич О.Г.

Заслухавши доповідача, ознайомившись із доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 01 лютого 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про відкриття кредитної лінії №00-9606339, за умовами якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 6500 грн., строк кредитування - 360 календарних днів, а вона зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

21 жовтня 2024 року ТОВ «ФК "ЕЙС» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, за умовами якого ТОВ "Макс Кредит" передає (відступає) ТОВ «ФК "ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЕЙС" приймає належні ТОВ «Макс кредит» права вимоги до боржників за кредитними договорами згідно з реєстру боржників.

Відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення коштів та виникла заборгованість у розмірі 49535,20 грн., яка складається з: 7150 грн. - заборгованість по кредиту; 42385,20 грн. - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом.

З урахуванням наведеного ТОВ «ФК «Ейс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредиту № 00-9606339 від 01.02.2024 у сумі 49535,20 грн., а також 2422,40 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №00-9606339 від 01 лютого 2024 року в сумі 49 535,20 грн., яка складається з наступного: 6500,00 грн - заборгованість по кредиту; 42385,20 грн. процентів за користування кредитом та 650 грн. комісії.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2422,40 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вважає, що до позовної заяви не додано належних доказів того, що номер мобільного телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор, належав саме відповідачці; ОСОБА_1 фактично отримала відповідне SMS-повідомлення; саме відповідачка вводила одноразовий ідентифікатор та здійснювала реєстрацію в особистому кабінеті кредитодавця, дії щодо акцепту оферти та укладення договору. Також недоведеним є факт отримання нею грошових коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 00-9606339 від 01.02.2024 року. Відсутні докази, що банківська картка, реквізити якої використовувалися при оформленні кредиту, належала саме відповідачці. До матеріалів справи не додано документів банківської установи щодо власника відповідного рахунку, виписки про рух коштів тощо. Також суд безпідставно визнав розрахунок позивача правильним, хоча розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним. Позивач не зазначає конкретні періоди нарахування процентів, розмір процентної ставки у кожному періоді, а також правові підстави для нарахування процентів після спливу строку кредитування. Крім того, заявлена сума процентів більш як у 6,5 разів перевищує основний борг, що потребує ретельної перевірки судом.

Суд, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, не забезпечив реальної можливості відповідача надати заперечення щодо позовних вимог, спростувати надані позивачем докази та заявити клопотання про витребування додаткових доказів.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено, що 01 лютого 2024 року ТОВ «Макс Кредит» з ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про відкриття кредитної лінії №00-9606339 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а вона зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Згідно з п.1.2. Договору сума кредитного ліміту становить 6500 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору строк дії кредитної лінії 360 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути кредит 26 січня 2025 року.

Згідно з п. 1.3.1 Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме: на 26 лютого 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).

Відповідно до п. 1.4.1. Договору стандартна процентна ставка становить 2,47 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

Згідно з п.1.5 Договору за надання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 10,00% від суми Кредиту, що складає 650 грн.

Вказаний правочин підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 33487, який було відправлено їй 01.02.2024 року о 17:10:30 та використаний останньою 01.02.2024 року о 17:10:46.

Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 02.08.2025 року та виписки про рух коштів по її рахунку вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 01 лютого 2024 року зараховано 6500 грн.

21 жовтня 2024 року ТОВ "ФК "ЕЙС" та ТОВ "Макс Кредит" уклали договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, за умовами якого ТОВ "Макс Кредит" передає (відступає) ТОВ "ФК "ЕЙС" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЕЙС" приймає належні ТОВ "Макс кредит" права вимоги до боржників за кредитними договорами, згідно реєстру боржників.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 21102024-МК/ЕЙС ТОВ ФК «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 49535,2 грн., що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу № 21102024МК/ЕЙС від 21.10.2024 року та платіжною інструкцією, яка свідчить про виконання Фактором своїх зобов`язань за Договором факторингу.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторони у письмовій формі досягли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо. Відповідачка отримала кредит в сумі 6500 грн., проте не виконала належно взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача 49535,20 грн. наявної заборгованості за договором згідно розрахунку позивача.

Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду та недоведеність факту укладення кредитного договору та отримання кредиту є безпідставними.

Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України).

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції дав належну оцінку усім представленим доказам і правильно констатував, що сторони у письмовій формі досягли згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору №00-9606339. Відповідачка підписала цей договір електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 02.08.2025 року та виписки з рахунку вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 01 лютого 2024 року зараховано 6500 грн. Вказаний номер банківської картки відповідає відомостям, які вказала відповідачка у заявці на отримання грошових коштів в кредит та відображено в договорі.

Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» підтвердило фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 , на який згідно довідки про ідентифікацію, реквізитів сторін (згідно кредитного договору) їй було надіслано одноразовий ідентифікатор, введенням якого вона підтвердила підписання договору.

Наведені докази цілком спростовують твердження апелянтки про недоведеність факту укладення нею кредитного договору та отримання кредиту за цим договором.

Представлений позивачем розрахунок заборгованості за договором кредиту №00-9606339 від 01.02.2024 року відповідає умовам договору, і цілком підтверджує правомірність нарахування 42385,20 грн процентів за користування кредитом, які відповідачем не погашені. Так, відповідно до п. 1.2. Договору строк дії кредитної лінії 360 календарних днів, тож нарахування процентів за користування кредитом за період до 21.10.2024 року відповідає умовам договору.

В той же час апелянтка на спростування наданого позивачем розрахунку, не надала власний контррозрахунок.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; аб о договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (ч.4 ст. 18 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідачка не відмовилася в односторонньому порядку від укладення кредитного договору, а продовжувалася користуватися кредитом на погоджених сторонами умовах.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Позивачем дотримано вимоги ст.ст. 1048, 1056 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами та визначено за спільною згодою сторонами договору, що відповідає принципу свободи договору.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про несправедливість нарахованих процентів та неправильність розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до матеріалів справи відповідачка належно повідомлялася про розгляд справи (рекомендовані повідомлення від 15.07.2025 року, 24.09.2025 року, які направлялися за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 ). Це спростовує доводи апелянтки про порушення її процесуальних прав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 29 жовтня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

А.М. Костенко

Т.О. Янчук