Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: за законом.
Дата: 16 вересня 2026 р.
Справа: №380/1726/16-ц
Суддя: Ратнікова Валентина Миколаївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/9826/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа №380/1726/16-ц
17 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Мостової Г.І.
- Ящук Т.І.
при секретарі - Козачук А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 адвоката Статівки Ольги Володимирівни та представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Мамась Максима Олександровича на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Косович Т.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-
в с т а н о в и в:
У грудні 2016 року ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, правонаступником якої є Тетіївська міська рада Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку, площею 8,4095 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області та житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Вона є спадкоємцем за законом першої черги. Крім неї, на спадщину претендує колишня дружина померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 .
Позивач зазначала, що ОСОБА_2 не має права на спадкування, оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року у справі № 380/1833/14-ц визнано недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .
18 листопада 2016 року вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак, постановою нотаріуса від 23 листопада 2016 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також у зв`язку з неможливістю встановити коло спадкоємців, оскільки рішення Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року у справі № 380/1833/14-ц переглядалося Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
У зв`язку з наведеним вона позбавлена можливості реалізувати своє право на спадщину в позасудовому порядку.
З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_4 просила суд:
визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, житловою площею 98,3 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_5 ;
визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3224685300 :08: 0060004, площею 8,4095 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території П`ятигорської сільської ради Тетіївського району Київської області, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_5 .
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року, яке було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2017 року, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 8,4095 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, вартістю 199 305,15 грн, що залишилися після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Постановою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року змінено в частині визначення часток ОСОБА_4 в спадковому майні.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- на 1/4 частину житлового будинку з відповідними надвірними будівлями, загальною площею 250,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;
- на 1/2 частину земельної ділянки, площею 8,4095 га, цільове призначення (використання) земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, кадастровий номер: 3224685300 :08: 0060004.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог щодо будинку скасовано. Справу у наведеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року залишено без змін (а.с. 86-92 том 3).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 09 серпня 2021 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_4 до П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування правонаступника відповідача - Тетіївську міську раду Київської області (а.с. 150 том 4).
10 червня 2023 року ОСОБА_4 (позивач у справі) померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 244 том 4).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 24 березня 2025 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_4 до Тетіївської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування - ОСОБА_1 , як правонаступника позивача.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованим в АДРЕСА_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку загальною площею 250,3 кв.м., житловою площею 98,3 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Статівка Ольга Володимирівна та представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Мамась Максим Олександрович подали апеляційні скарги.
У поданій апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Статівка Ольга Володимирівна за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони позивача посилалась в обгрунтування своїх вимог.
Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не враховано те, що ОСОБА_2 , щоб усунити спадкоємицю ОСОБА_4 від спадкування, використала підроблений заповіт.
При цьому, визначаючи, що ОСОБА_2 , як дружина, має право на частку у спільній сумісній власності подружжя, а саме, на половину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 , суд безпідставно відхилив доводи сторони позивача про те, що спірний житловий будинок був особистою приватною власністю ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як побудований до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції, беручи до уваги лише висновок експерта, не врахував тих обставин, що будинок був газифікований вже в 1995 році, що підтверджується планом газопроводу, який безпідставно був повернуто стороні позивача, тому копію плану газифікації будинку сторона позивача повторно надає до апеляційної скарги.
Отже, ОСОБА_2 прийшла на новосілля в Новий рік 1995 року і до будівництва будинку вона жодного відношення не мала і не допомагала в цьому будівництві.
При цьому, судом не досліджено та не враховано нормативну базу, яка діяла станом на 1995 рік.
Підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт побудови ним цього будинку з додержанням вимог законодавства.
Пуск газу проводився виключно фахівцями газової служби за наявності акта приймання в експлуатацію, перевірки димовентиляційних каналів та укладеного договору.
Спірний будинок був газифікований вже у вересні 1995 року, що підтверджується планом газопроводу.
Тобто, станом на грудень 1995 року будинок був повністю збудований та газифікований.
Таким чином, ОСОБА_2 , навіть як дружина, не має право на частку у спільній сумісній власності подружжя, а саме, на половину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .
Крім того, в акті введення будинку в експлуатацію відсутній підпис ОСОБА_5 , що в свою чергу наголошував і сам позивач, але судом першої інстанції не взято це до уваги.
Сторона позивача також звертає увагу на те, що під час отримання диску з записами судових засідань, позивачем було виявлено, що на дисках відсутні аудіозаписи судових засідання, зокрема, останнього засідання суду, що, на думку позивача, є окремою підставою для скасування рішення суду.
Представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Мамась Максим Олександрович у поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення Тетіївського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року у справі №380/1726/16-ц в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стягнути з позивача на користь третьої особи ОСОБА_2 понесені останньою судові витрати.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача.
Позивачем визначено в якості відповідача П`ятигірську сільську раду Тетіївського району Київської області (попередник Тетіївської міської ради у спорі), тоді як у покійного спадкодавця залишилася дружина ОСОБА_2 (третя особа у справі).
Вважає, що позивач при визначенні відповідача при подачі позову керувалася тим, що на момент звернення до суду із позовною заявою існувало рішення Апеляційного суду Київської області від 13.07.2016 року у справі №380/1833/14-ц, яким шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було визнано недійсним, а актовий запис про шлюб було анульовано.
Проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року (міститься матеріалах справи) рішення Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року скасовано, залишено в силі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2016 року, яким в задоволенні позову відмовлено.
З врахуванням зазначеного, третя особа у справі ОСОБА_2 вважає, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №300/808/19, постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі №363/2300/20, постанову Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі №753/8710/21).
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_2 адвокат Мамась Максим Олександрович просить залишити рішення Тетіївського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року (в частині відмови в задоволені позовних вимог) без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Зазначає, що предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті батька права власності на житловий будинок. Сторонами такого спору є позивач та ще один спадкоємець - дружина, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка та проживає у спірній нерухомості.
Таким чином, виникла ситуація, при якій спір наявний між двома спадкоємцями покійного, проте, позов пред`явлено до органу місцевого самоврядування, який не має жодного стосунку до спірної нерухомості, а також позивачем не вчинено жодних дій щодо заміни відповідача.
Більше того, Верховний Суд, відправляючи справу на новий розгляд, звернув увагу позивача на вказане.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі №300/808/19, постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року в справі №363/2300/20, постанову Верховного Суду від 13 грудня 2023 року в справі №753/8710/21).
Не відповідає дійсності твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом, посвідченим П`ятигірською сільською радою 17.12.2003, зареєстрованим в реєстрі за №50.
Оскільки у ОСОБА_4 (доньки спадкодавця) виникли претензії до дійсності складеного батьком заповіту, за яким він все своє майно заповідав дружині - ОСОБА_2 , остання добровільно визнала позов про визнання заповіту недійсним.
При цьому, майно (будинок) є спільною сумісною власністю подружжя і в спадкову масу після смерті ОСОБА_5 входить лише половина будинку.
Доводи позивача про те, що будівництво спірного будинку було завершено у 1995 році, не знайшли свого підтвердження за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи і спростовується вже наявними в матеріалах справи офіційними документами, зокрема, рішенням виконкому П`ятигірської сільської ради від 25 серпня 1993 року, актом виносу в натурі земельної ділянки, проектом забудови земельної ділянки, актом державної прийомки в експлуатацію індивідуального будинку, рішенням Виконавчого комітету П`ятигірської сільської ради від 19 листопада 2002 року, свідоцтвом про право власності на житловий будинок, показами свідків, а також фактом відсутності документів, які б це підтверджували.
Натомість, позиція третьої особи ОСОБА_6 щодо того, що будівництво спірної нерухомості відбувалося спільними силами та за спільні кошти її та покійного чоловіка, підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи, показами свідків.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Статівка Ольга Володимирівна просить апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Мамась Максима Олександровича залишити без задоволення.
Зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності, або залучення співвідповідачів.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що судами першої, апеляційної чи касаційної інстанції запропоновано позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.
Суд не може відмовляти у задоволенні позову з підстав неналежності відповідача, необговоривши попередньо це питання зі сторонами. З`ясувавши, хто є належним відповідачем у справі, суд повинен вирішити питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги представника третьої особи та відмови у задоволенні позову.
У додаткових поясненнях представник позивача ОСОБА_1 адвокат Статівка Ольга Володимирівна просить суд апеляційної інстанції врахувати, що судом першої інстанції не досліджено та не враховано нормативну базу, яка діяла станом на 1995 рік.
Зазначає, що спірний будинок був газифікований вже в 1995 році, що підтверджується планом газопроводу.
Отже, на переконання сторони позивача, станом на 1995 рік будинок був повністю побудований та введений в експлуатацію і є особистою власністю ОСОБА_5 (спадкодавця), оскільки побудований до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . А ОСОБА_2 (третя особа у справі), яка прийшла на новосілля в Новий рік 1995 року, до будівництва будинку жодного відношення не мала і не допомагала в його будівництві.
При цьому, у 2002 році будинки у селі реєструвалися вже згідно змін в законодавстві, на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тоді як ОСОБА_5 набув право власності на спірний житловий будинок відповідно до чинного законодавства, яке діяло в 1995 році.
Судом першої інстанції не було враховано план газифікації, та не подано його для експертизи, оскільки однією з причин непроведення експертизи було не надання підтверджуючих документів.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Статівка Ольга Володимирівна підтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу, подану в інтересах позивача, задовольнити. Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Мамась Максима Олександровича залишити без задоволення.
Третя особа у справі ОСОБА_2 та її представник адвокат Мамась Максим Олександрович просили задовольнити апеляційну скаргу, подану в інтересах третьої особи ОСОБА_2 , а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Відповідач у справі Тетіївська міська рада участь свого представника в судовому засіданні апеляційного суду не забезпечив. Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась.
02 липня 2026 року від відповідача у справі Тетіївської міської ради на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Тетіївської міської ради, з підтриманням апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 (а.с. 144 том 6).
Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За наявності такого клопотання суд не вправі відкладати розгляд справи у зв?язку із неявкою цієї особи до суду.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності представника відповідача у справі Тетіївської міської ради та третьої особи ОСОБА_29.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, які з?явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Мамась Максима Олександровича підлягає задоволенню, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Статівки Ольги Володимирівни слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.8 том 1).
20 листопада 1999 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб із ОСОБА_9 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с. 10 том 1).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно: житловий будинок, загальною площею 250,3 кв.м, з надвірним будівлями по АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 13 грудня 2002 року, та на земельну ділянку, площею 8,4095 га, з цільовим призначенням-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області (державний акт на право власності на земельну ділянку від 30 серпня 2005 року).
ОСОБА_4 , як спадкоємець першої черги за законом, подала 06 липня 2011 року до Тетіївської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до постанови державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1407/02-31 від 23 листопада 2016 року, спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є донька спадкодавця ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем першої черги відповідно до статті 1261 ЦК України. ОСОБА_2 також претендує на спадщину як спадоємець першої черги відповідно до статті 1261 ЦК України. Спадщина нею прийнята відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України (а.с. 31 том 1).
Постановою державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори від 23 листопада 2016 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку та житловий будинок у зв`язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів на вказане майно, а також через неможливість встановити коло спадкоємців (а.с. 31 том 1).
24 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з клопотанням про залучення її до участі у справі за позовом ОСОБА_4 до П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (а.с. 154 том 1).
Таке клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_2, як третю особу, також подав визначений позивачем ОСОБА_4 відповідач - П`ятигірська сільська рада Тетіївського району Київської області (а.с. 155 том 1).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 24 травня 2017 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (а.с. 159 том 1).
Інша дочка спадкодавця - ОСОБА_3 , яка ухвалою суду від 13 червня 2017 року залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є спадкоємцем за законом першої черги, проте, згідно з висновком суду, спадщину не прийняла (а.с. 184 том 1).
Матеріалами справи підтверджується, що у 2014 році ОСОБА_4 в судовому порядку оспорила заповіт від 17 грудня 2003 року, згідно якого її батько ОСОБА_5 все своє майно заповів дружині ОСОБА_2 .
Також у листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції у Київській області, про визнання шлюбу недійсним та анулювання актового запису.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 26 березня 2014 року (справа №380/235/14-ц), що набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Виконкому П`ятигірською сільської ради, третя особа: Державна нотаріальна контора Тетіївського районного нотаріального округу Київської області про визнання заповіту недійсним задоволено частково.
Визнано недійсним, посвідчений 17.12.2003 року секретарем Виконкому П`ятигірської сільської ради заповіт, відповідно до умов якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не знаходилось, з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів дружині ОСОБА_2 . В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 про встановлення строку для прийняття та оформлення спадщини - відмовлено (а.с.97 том 1).
У справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, третя особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції у Київській області, про визнання шлюбу недійсним та анулювання актового запису, рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено (справа № 380/1833/14-ц).
Вказане рішення Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2016 року у справі № 380/1833/14-ц скасовано рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Визнано недійсним шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , зареєстрований 20 листопада 1999 року П`ятигірською сільською радою Тетіївського району Київської області, актовий запис № 11. Анулювано актовий запис від 20 листопада 1999 року № 11 про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , вчинений П`ятигірською сільською радою Тетіївського району Київської області (а.с. 11-15 том 1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року скасовано, із залишенням в силі рішення Тетіївського районного суду Київської області від 01 червня 2016 року про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , недійсним (а.с. 101-104 том 2).
З матеріалів справи вбачається, що під час нового розгляду справи, яка передана на підставі постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог щодо будинку до суду першої інстанції, позивач ОСОБА_4 а позов підтримала у повному обсязі, заявила клопотання про призначення експертизи, про викликл свідків (а.с. 189, 190, 229-220, 221 том 3).
У підготовчому судовому засіданні, та під час судового розгляду справи по суті представник позивача адвокат Неживок Ігор Вікторович позовні вимоги підтримав у повному обсязі, що відображено у протоколі судового засідання від 30 липня 2020 року, від 30 веерсня 2020 року (а.с. 241-243 том 3, а.с. 22-41 том 4).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 03 листопада 2021 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Неживок Ігоря Вікторовича та призначено у справі судово-технічну експертизу для визначення часу будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 , на вирішення якої поставлені запитання: 1) В якому році завершено будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 ? 2) Яка частина житлового будинку в АДРЕСА_1 була збудована станом на 20.11.1999 року? (а.с. 177-178 том 4).
Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 37028/21-42 від 02.12.2024 року, встановити час побудови будинку АДРЕСА_1 , а також встановити, яка частина будинку була збудована станом на 20.11.1999 року за результатом проведеного дослідження не видається можливим через відсутність відповідних методик та відповідних документів (а.с.214-219 том 4).
До завершення розгляду справи по суті позивач у справі ОСОБА_4 а померла (а.с. 244 том 4).
Із витребуваних матеріалів спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_4 , звернувся до Тетіївської державної нотаріальної контори та спадщину після смерті останньої прийняв. Інші спадкоємці, а саме, доньки ОСОБА_4 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , від належної їм частки спадкового майна після смерті матері відмовилися на користь чоловіка померлої ОСОБА_1 (а.с. 12-64 том 5).
Постановою державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори Давидової С.М. № 43/02-14 від 24.01.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 та роз`яснено процедуру вирішення питання в судовому порядку (а.с. 247 том 4).
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 24 березня 2025 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_4 до Тетіївської міської ради, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування - ОСОБА_1 , як правонаступника позивача (а.с.91-92 том 5).
Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, що підтверджується протоколом судового засідання від 15 лютого 2026 року (а.с. 8-21 том 6). Інших клопотань, зокрема щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, сторона позивача не заявляла.
Виначений позивачем у справі відповідач Тетіївська міська рада визнала позовні вимоги ОСОБА_16 а у повнмоу обсязі, вважала їх обгрунтованими, про що свідчить подана представником Тетіївська міська рада письмова заяву до суду першої інстанції (а.с. 247 том 5).
Залучена судом до участі у справі третя особа - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що вони з ОСОБА_5 почали разом проживати у 1995 році і відразу ж почали будувати спірний житловий будинок. При цьому, вони з чоловіком все робили разом, ніхто їм не допомагав, періодично наймали робітників, проводили толоки. В новий житловий будинок вони перейшли в 1998 році. Після смерті чоловіка вона вже сама поліпшує умови проживання в будинку - білить, переклеїла шпалери, замінила котла.
Третя особа ОСОБА_3 , яка є донькою ОСОБА_5 , позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що батько почав будувати спірний житловий будинок ще в 1993 році коли була жива її мама. Викопав котлован, винаймав екскаватора, купував будівельні матеріали. Через рік батько почав проживати із ОСОБА_2 , вони будувалися разом, остання носила бетон, готувала їжу робочим, доглядала за її бабусею до смерті. Батько з ОСОБА_2 жили дружно, пізніше одружилися, її сім`я була присутня на реєстрації шлюбу.
Судом першої інстанції за клопотанням учасників справи в судовому засіданні були допитані свідки.
Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що ОСОБА_4 є племінницею його дружини і він, як зять родини, може пояснити, що спірний будинок родина ОСОБА_21 розпочала будувати в 1992 році та закінчила в 1995 році, станом на 1995 рік було збудовано підвал, другий поверх був недобудований. Кошти на будівництво збирала вся родина, хто скільки може. ОСОБА_2 прийшла на новосілля в Новий рік 1995 року, до будівництва будинку вона жодного відношення не мала і не допомагала.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що ОСОБА_2 є її сусідкою, остання прийшла в невістки 1995 року. На той час у ОСОБА_5 була стара хата, там вони з ОСОБА_19 проживали та почали будувати спірний житловий будинок. До приходу ОСОБА_19 із будівництва спірного будинку був лише викопаний котлован. Будинок ОСОБА_5 та ОСОБА_2 будували разом, постійно були за роботою, ОСОБА_19 носила бетонний розчин, дошки та інше, при цьому доглядала ще за матір`ю ОСОБА_5 . В 1999 році ОСОБА_19 було 50 років і вони з ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, проживши разом до цього 3-4 роки.
Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що ОСОБА_2 є її сусідкою та однокласницею, остання почала проживати з ОСОБА_5 приблизно у 1995 році після смерті його дружини, проживали вони у старій хаті разом з матір`ю ОСОБА_10 . Спірного житлового будинку на той час не було, ОСОБА_10 та ОСОБА_19 почали будувати його разом, весь час працювали, інколи їм допомагали родичі. ОСОБА_1 вона побачила перший раз на похороні ОСОБА_5 . На час реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_2 будинок був майже готовий.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 (позивач у справі) в якості свідка суду пояснив, що спірний житловий будинок сім`я ОСОБА_21 почала будувати в 1992 році та закінчила в 1995 році. Будували будинок 7 чоловік, яка була домовленість щодо часток кожного з них він не знає. Восени 1995 року ОСОБА_5 відрекомендував сім`ї ОСОБА_24 , з того часу останні почали проживати разом. З 1995 року по 1997 рік було побудовано переробний цех, ОСОБА_19 в будівництві цеху участі не приймала.
Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що є рідним братом померлого ОСОБА_5 . Після смерті батька їх родина (7 чоловік) вирішили побудувати будинок під його керівництвом. ОСОБА_5 у вересні 1993 року викопав котлован і почалося будівництво, 1993 року зробили підвал, в 1994 році почали будувати 2 поверх, восени 1994 року зробили дах та почали внутрішні роботи. 31.12.1995 року було новосілля в будинку. Саме будівництво закінчилось в 1997 році, а 2 поверх так і залишився недобудованим. ОСОБА_2 з`явилася в сім`ї 19.08.1995 року на день народження їх з ОСОБА_10 матері та будь-якої участі в будівництві не приймала.
Свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є її друзями, вона неодноразово до них приїжджала. 23 роки тому вони проживали в старій хаті, а новий будинок будувався. В період 1994-1996 років ОСОБА_19 особисто виписувала у її чоловіка будівельні матеріали, позичала грошові кошти на будівництво. В новозбудований будинок вони з чоловіком приїжджали на новосілля та на реєстрацію шлюбу ОСОБА_21 .
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, з визнанням за ОСОБА_1 права власності на 1/4 частину житлового будинку, загальною площею 250,3 кв.м., житловою площею 98,3 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що ОСОБА_5 (спадкодавець) набув право власності на спірний житловий будинок в період шлюбу і цей будинок вважається спільною сумісною власністю подружжя, а тому ОСОБА_2 , як дружина, має право на частку у спільній сумісній власності подружжя, а саме, на половину (1/2) житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 .
Отже, спадковим майном після смерті ОСОБА_5 є 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Установивши, що спадкоємцями за законом першої черги спадкування після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_4 , як донька спадкодавця, правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , як дружина спадкодавця, які спадщину прийняли, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України їх частки у спадщині за законом є рівними, тобто, останні мають право на 1/4 частину спадкового майна - житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кожна.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду в повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що предметом позову у справі, яка переглядається, є визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, з надвірним будівлями по АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 13 грудня 2002 року.
Під час розгляду справи встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є донька спадкодавця ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем першої черги відповідно до статті 1261 ЦК України.
ОСОБА_2 , яка є пережившою дружиною ОСОБА_5 , також претендує на спадщину, як спадоємець першої черги, відповідно до статті 1261 ЦК України. Спадщина нею прийнята відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України.
Залучена судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_4 не визнала посилаючись на те, що вона з ОСОБА_5 почали разом проживати у 1995 році і відразу ж почали будувати спірний житловий будинок. В новий житловий будинок вони перейшли в 1998 році.
В матеріалах справи міститься судове рішення у справі № 380/1833/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , П`ятигірської сільської ради Тетіївського району Київської області, третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану Тетіївського районного управління юстиції у Київській області, про визнання шлюбу недійсним та анулювання актового запису, під час розгялду якої судами, зокрема встановлено, що ОСОБА_2 з 1995 року проживали у фактичних шлюбних відносинах однією сім`єю з ОСОБА_5 в будинку, що розташований в с. П`ятигори Тетіївського району Київської області (а.с. 11-15 том 1, а.с. 101-104 том 2).
Судовим рішенням у справі № 2-9-2012 року, що набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 розпочав будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 у вересні 1993 року і закінчив будівництво будинку у 2002 році. В період будівництва ОСОБА_2 06 жовтня 1999 року зареєструвала шлюб з
ОСОБА_5 та продовжувала з чоловіком будувати будинок (а.с. 195-199, 200-203 том 1).
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті як такі, що не пов`язані з його особою нерозривно.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Судом встановлено, що у цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 права власності на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, з надвірним будівлями по АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_28 , які прийняли спадщину, є його донька ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , яка є пережившою дружиною ОСОБА_5 , отже, вони є спадкоємцями прав
ОСОБА_28 до участі у справі в якості відповідача залучена не була.
Відповідачем за цим позовом ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , визначила П`ятигірську сільську раду Тетіївського району Київської області, правонаступником якої є Тетіївська міська рада Київської області.
Під час нового розгляду справи, яка передана нановий розгляд до суду першої інстанції на підставі постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в частині вирішення позовних вимог щодо будинку, позивач ОСОБА_4 та її представник адвокат Неживок Ігор Вікторович позов підтримали у повному обсязі (а.с. 189, 241-243 том 3, а.с. 22-41 том 4).
Підтримав позовні вимоги у повному обсязі і правонаступник позивача - ОСОБА_1 . Змін та уточнень до позову, зокрема, щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, яким є ОСОБА_2, не заявив (а.с. 8-21 том 6).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позов - це заявлена в суд для розгляду і вирішення у відповідному процесуальному порядку матеріально-правова вимога однієї особи до іншої, яка випливає із спірної матеріально-правової відносини і обґрунтована на відповідних фактах.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто, коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивач ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , невірно визначила суб`єктний склад учасників справи, зокрема, не залучила в якості відповідача ОСОБА_2 , оскільки, виходячи із заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, спір щодо спадкового майна існує саме між ОСОБА_1 , правонаступником ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 .
Матеріали справи не містять жодного клопотання позивача про заміну первісно визначеного неналежного відповідача на належного - ОСОБА_2.
Розглядаючи спір з визначеним позивачем ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , складом учасників справи, суд першої інстанції не врахував, що заявлені у цій справі вимоги позивача безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 та не можуть бути розглянуті судом у спорі, в якому останню не було залучено відповідачем, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення. Без залучення належного кола відповідачів позовні вимоги не можуть бути вирішені.
При цьому, скасовуючи рішення Тетіївського районного суду Київської області від 20 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року в частині вирішення позовних вимог щодо будинку і, направляючи цю справу у наведеній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при попередньому розгляді цієї справи (постанова від 26 лютого 2020 року, провадження № 61-8св20) у пункті 61 постанови зазначив що, виходячи з категорії спору, заявлених позовних вимог та фактичних обставин справи, суд має роз`яснити позивачу право заміни первісного відповідача належним відповідачем - пункт 61 постанови Верховного Суду від 26 лютого 2020 року (а.с. 86-92 том 3).
Відповідно до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Суд першої інстанції під час нового розгляду справи обов`язкові вимоги, передбачені у частині першій статті 417 ЦПК України, не виконав, питання щодо залучення ОСОБА_2 до участі у справі як відповідача не вирішив, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі та залучати відповідача (співвідповідачів).
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що невірно визначений позивачем суб`єктний склад учасників справи унеможливлює правильне встановлення фактичних обставин та вирішення спору по суті. Саме у межах розгляду справи за участі належного відповідача (належного складу відповідачів) суд вирішує спір по суті, надає оцінку правовим позиціям сторін спору.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21 (провадження № 61-6730св23)).
З огляду на те, що позивач ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , пред`явила позов до неналежного відповідача, то в позові про визнання за позивачем в порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, житловою площею 98,3 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , слід відмовити саме з цих підстав.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу позивача на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із вказаних вище підстав, не позбавляє його права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних учасників справи, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не порушене.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду не вдається до оцінки й аналізу доводів апеляційної скарги позивача та заперечень третьої особи ОСОБА_2, які стосуються суті спору, оскільки позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом до належного відповідача, з правильно визначеним суб`єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог та довести ті обставини, на які він, зокрема, посилався у позовній заяві.
Отже, вказані обставини будуть предметом дослідження та оцінки в разі пред`явлення позову ОСОБА_1 , правонаступником ОСОБА_4 , про визнання в порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, житловою площею 98,3 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , до належного відповідача (ів).
За змістом статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права або з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу третя особа у справі ОСОБА_2, є підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених позовних вимог ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , про визнання в порядку спадкування за законом права власності на житловий будинок, загальною площею 250,3 кв. м, житловою площею 98,3 кв. м, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , що залишився після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведних мотивів в редакції даної постанови підлягають залишенню без задоволення з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача (складу відповідачів).
Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову через пред`явлення його до неналежного відповідача (складу відповідачів) не позбавляє позивача права на судовий захист. Позивач може звернутися до суду знову із тим самим позовом, визначивши належного відповідача або залучивши належний склад співвідповідачів, адже така відмова не перешкоджає повторному зверненню до суду.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, то понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються та покладаються на останнього.
При зверненні з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції третя особа - ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 1 436,55 грн.
З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, третій особі - ОСОБА_2 мають бути відшкодовані позивачем ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 436,55 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 48, 51, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384, 417 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Мамась Максима Олександровича задовольнити.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Статівки Ольги Володимирівни задовольнити частково.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 25 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Тетіївської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, що складаються з судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 436,55 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua