Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №367/6431/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 367/6431/25

Провадження № 22-ц/824/10140/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року позивач звернувся до Деснянського районного суду міста Києва вказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.10.2022 року між ним та ОСОБА_2. було укладено договір добровільного страхування автомобіля «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_1.

04.08.2023 року з вини відповідача ОСОБА_1. сталась ДТП, в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль. На підставі заяви потерпілої особи позивачем на виконання умов договору страхування було сплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 73 088,95 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1. була застрахована у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», останнім було виплачено позивачу страхове відшкодування в загальному розмірі 50 346,14 грн.

Як зазначає позивач, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» невірно складено розрахунок страхового відшкодування та не сплачено останнє у повному обсязі.

З наведених підстав позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» недоплачене страхове відшкодування в розмірі 25 944,31 грн, а також стягнути з ОСОБА_1. як з винуватця ДТП франшизу в розмірі 2500,00 грн, а також стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року закрито провадження в частині позовних вимог ПАТ «Страхова компанія «Уніка» до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, 03 квітня 2026 року позивач направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною, необґрунтованою та такою, що ухвалену з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

У зв’язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині вимог до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У судове засідання, призначене на 17 вересня 2026 року, сторони не прибули, про розгляд справи належним чином повідомлені, причини неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі в частині вимог до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», вказав що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на те, що правовідносини в частині позовних вимог позивача до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виникли між двома господарюючими суб`єктами, такі вимоги потребують розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим вважав, що провадження у справі в частині зазначених вимог слід закрити у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, виходячи з наступних міркувань:

Згідно ст. 50 ЦПК України позов може бути пред’явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов’язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов’язки.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів, критеріями розмежування справ цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатись в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов'язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Розгляд справи в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №569/2749/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі №755/13532/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі №521/21255/13-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №303/2408/16-ц.

Згідно висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 03.04.2026 4 2018 року у справі N 308/3162/15-ц (провадження N 14-178цс18) право особи заявити однорідні позовні вимоги до кількох відповідачів передбачено у процесуальному законі незалежно від того, чи існує між цими відповідачами солідарне зобов'язання. Тому можливим було пред'явлення позову до фізичної та юридичної осіб стосовно стягнення з них коштів, навіть якщо ці особи не були солідарними боржниками.

Також колегія суддів звертає увагу, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто, забезпечити відсутність необхідність звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такі висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 та від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18.

В даному випадку позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» стосуються одного й того ж предмету, зокрема відшкодування шкоди від ДТП, при цьому позов заявлено до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» як до страховика винної особи та до винуватця ДТП в розмірі, не охопленому межею відповідальності страхової компанії, оскільки цю частину збитків винна особа (страхувальник) покриває самостійно.

Враховуючи вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, а також те, що позов пред’явлено щодо стягнення збитків до двох відповідачів, які мають зобов’язання перед позивачем з одного й того ж предмету та підстав, спір належить розглядати в одному провадженні цивільного судочинства.

Колегія суддів повністю погоджується з доводами апеляційної скарги, та вважає, що усі вимоги, що пов'язані між собою, направлені на належний та ефективний захист прав позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про закриття провадження в частині вимог, пред'явлених до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на підставі п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України, не дослідивши достеменно та всебічно предмету цього позову.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 16 березня 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько