Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №758/12432/25 — Київський апеляційний суд

Єдиний унікальний номер справи № 758/12432/25

Провадження № 22-ц/824/10090/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з даним позовом.

На обґрунтування позовних вимог вказано, що з 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Відповідачі, проживаючи та будучи зареєстрованими за цією адресою, є споживачами цих комунальних послуг. Через неналежне виконанням відповідачами своїх зобов`язань щодо оплати послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та абонентського обслуговування, утворилася заборгованість.

На підставі вищевказаного позивач просив суд про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка станом на 30.06.2025 року становить 172496,48 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КПВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у загальній сумі 172496, 48 грн. Стягнуто в рівних долях з відповідачів на користь позивача судовий збір по 1 514 грн з кожного.

Не погоджуючись з вказаним рішенням 02 квітня 2026 року відповідач ОСОБА_1 направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.

У зв`язку з цим скаржник просив апеляційний суд скасувати оскаржуване заочне рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Станом на день розгляду справи відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило.

У судове засідання, призначене на 10 вересня2026 року, з`явився представник апелянта.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не прибули, про розгляд справи належним чином повідомлялися, причини неявки не повідомили.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились, оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника чи сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 .

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КП «Київтеплоенерго» укладений договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до додатку до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) позивач КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до відповідачів по стягненню заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 11089,70 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 19109,80 грн.

Посилаючись на порушення зобов`язань щодо оплати вартості послуг з централізованого опалення/постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води, КП «Київтеплоенерго» порушило питання про стягнення із відповідачів заборгованості, яка згідно наданих ним розрахунків становить 172496,48 грн та складається з: сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 15083,76 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 2609,49 грн. 3% річних у розмірі 639,72 грн; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 36877,13 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 6379,74 грн. 3% річних у розмірі 1563,99 грн; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 19380,24 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 2717,93 грн. 3% річних у розмірі 657,60 гри., пеня у розмірі 800,08 грн; заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 розмірі 38932,89 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 5446,63 грн. 3% річних у розмірі 1300,95 грн., пеня у розмірі 1582,83 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 11089,70 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 1918,52 грн. 3% річних у розмірі 470,32 грн; заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 19109,80 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 3306,00 грн. 3% річних у розмірі 810,46 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 994,03 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 761,67 грн.; заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 63,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго» та стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказану заборгованість.

З таким рішенням суду першої інстанції колегія суддів повному обсязі погодитися не може.

Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України, «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем комунальної послуги є суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору, а споживачем - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», редакція якого діяла до 09.12.2017, та частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Поняття виробника та постачальника комунальних послуг також визначено Положенням про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання, водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти, затвердженим наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року №55, відповідно до якого виробниками (постачальниками) холодної і гарячої води та теплової енергії є підприємства і організації, які за договорами надають виконавцям та споживачам комунальні послуги; виконавцями послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають комунальні послуги споживачам (житлово-експлуатаційні та інші організації). У деяких випадках виробники (постачальники) послуг можуть бути і виконавцями послуг (наприклад, для власників приватних будинків), а споживач - це фізична або юридична особа, що користується комунальними послугами.

Зазначені норми законодавства чітко визначають, що виконавцями житлово-комунальних послуг є підприємства або організації, які безпосередньо надають житлово-комунальні послуги споживачам.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відтак, з 01.05.2018 надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З 01.05.2018 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона може запропонувати свої умови.

Відповідно до норм ЦК України, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в будинок, а відтак і в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , підтверджується корінцями нарядів про включення та відключення будинку, довідкою про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води. При цьому, відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

З огляду на це, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем суду не було надано належних і допустимих доказів на спростування наданого КП «Київтеплоенерго» розрахунку, а також на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань по оплаті послуг.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Доводи апеляційної скарги про те, що додані до позовної заяви розрахунки заборгованості є неналежним чином завіреними та складеними, а відтак є недостовірними та недопустимими доказами на підтвердження розміру заборгованості, оскільки вони не містять підписів відповідальної особи, назви підприємства, посади та прізвища особи, яка складала та брала участь в господарській операції, а також не відповідають вимогам первинних документів та не завірені підписом або електронним підписом відповідальних осіб, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, оскільки він не фіксує факт здійснення господарської операції, а лише підтверджує стан розрахунків на певну дату.

Разом з цим, відсутність підпису відповідальної особи за здійснення розрахунків, а також печатки на розрахунках заборгованості, не вказує на їх недопустимість, оскільки розрахунки заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, ними не фіксується факт проведення господарської операції, а тому на них не поширюються вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Заперечуючи проти наведених позивачем розрахунків, апелянтом не було подано контр-розрахунку заборгованості.

Не можуть бути прийняті й доводи апелянта про те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що розрахунки заборгованості за надані послуги за період з 01.07.2015 року по 30.05.2025 складають дійсну і правильну підсумкову суму боргу, оскільки розрахунки не містять складових формул розрахунку плати за централізоване опалення та теплову енергію, а тому здійсненні нарахування є непрозорими та не підтверджені належними доказами, з огляду на те, що нарахування вартості комунальних послуг здійснюється виключно відповідно до показників загальнобудинкових вузлів обліку (лічильників), офіційної площі житлового приміщення, зафіксованої у БТІ та Державному реєстрі речових прав, нормативних актів НКРЕКП та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У цій справі, у розрахунках заборгованості міститься інформація про опалювальну площу квартири, кількість зареєстрованих осіб, а також відомості про наявність засобів обліку в будинку та у квартирі, що надавало змогу позивачу здійснити розрахунки спожитих послуг, які за відсутності інших належних, достатніх та допустимих доказів на спростування заявленої заборгованості, сумніву в їх правильності в апеляційного суду не викликають.

Більш того апеляційний суд констатує, що більша частина доводів апеляційної скарги переважно зводиться до критики доказів позивача.

Колегія суддів наголошує, що змагальність сторін не означає обов`язку суду відхилити докази однієї сторони лише тому, що інша сторона з ними не погоджується.

Спростування доказу передбачає наведення іншого доказу або сукупності доказів, які дають підстави дійти протилежного висновку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином встановив факт виникнення у відповідачів заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання.

Судом першої інстанції надано оцінку доказам у їх сукупності, а висновки суду відповідають встановленим фактичним обставинам справи. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячої води.

Водночас, колегія суддів враховує, що заявлена до стягнення заборгованість була частково нарахована поза межами позовної давності.

В матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачами копії позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження в справі. А тому відповідач ОСОБА_3 мав право заявити про застосування наслідків спливу позовної давності на даній стадії.

Відповідно до положень ст.ст. 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки обов`язок щодо сплати за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води виникає у споживача кожного місяця, позовна давність підлягає застосуванню до кожного з платежів окремо.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким було визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року.

Відтак, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності мало право на стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилася, починаючи з 02 квітня 2017 року.

Як вбачається з наданого КП «Київтеплоенерго» розрахунку, заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 19109,80 грн. та послуги постачання гарячої води у розмірі 11089,70 грн., яка утворилась до 01 травня 2018 року, була сформована за період, починаючи з 01 липня 2015 року, тобто, поза межами загальної позовної давності.

За розрахунком колегії суддів заборгованість за послуги з централізованого опалення до 01 травня 2018 року в межах позовної давності складає 7102,68 грн, а за послуги з постачання гарячої води до 01 травня 2018 року в межах позовної давності складає 4544,01 грн, яка і підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь КП «Київтеплоенерго».

Відповідно, підлягають зменшенню 3 % річних та інфляційна складова боргу, виходячи із зменшених сум заборгованості. Зокрема, на суму заборгованості у розмірі 7102,68 грн за спожиті послуги з централізованого опалення підлягають нарахуванню інфляційні втрати у розмірі 786,21 грн та 3 % річних - 192,74 грн; а на суму заборгованості у розмірі 4544,01 грн за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання підлягають нарахуванню інфляційні втрати у розмірі 2076,83 грн та 3 % річних - 509,13 грн.

Враховуючи викладене, рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго», зокрема шляхом визначення суми стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 155 906, 92 грн.

Разом з тим колегія суддів, зважаючи на норми ч. 1 ст. 367 ЦПК України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вказує, що зміні підлягає рішення суду лише в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 , оскільки інший відповідач ОСОБА_2 з апеляційною скаргою не звертався, не має повноважень діяти в його інтересах і апелянт ОСОБА_3 .

Відповідно, рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині вирішення питання розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог (90,38 %) з ОСОБА_3 на користь КП «Київтеплоенерго» підлягає стягненню 1368,35 грн. (3028,00 грн. х 90,38% / 2) судового збору за подання позовної заяви.

В свою чергу у відповідній пропорції підлягає розподілу й сплачений відповідачем судовий збір за подачу апеляційної скарги. Таким чином з позивача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у сумі 436,94 грн (4542,00 грн. х 9,62 %).

Відповідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на викладене, з позивача на користь з ОСОБА_3 підлягає стягненню різниця присуджених сум судових витрат у розмірі 931,41 грн. (1368,35-436,94).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованості за житлово-комунальні послуги та судового збору змінити, визначивши суму стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 155 906, 92 грн. та суму судового збору у розмірі 931,41 грн.

В іншій частині оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько