Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №596/512/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/512/25Головуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М.

Провадження № 22-ц/817/1302/26Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Хоміцька С.О.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Яненка О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2026 року, постановлену суддею Цвинтарною Т.М. у справі №596/512/25 за позовом ОСОБА_1 до Копичинецької міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання укладеною додаткової угоди,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду у зв”язку з неявкою позивача та його представника у підготовче засідання 31 липня 2026 року та 18 серпня 2026 року.

В апеляційній скарзі адвокат Яненко О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не встановив належним чином усіх передбачених частиною п`ятою статті 223 ЦПК України умов для залишення позову без розгляду, зокрема повторності неявки та належного повідомлення позивача і його представника про дату, час і місце кожного судового засідання.

Вважає, що суд не перевірив можливих технічних перешкод у роботі підсистеми «Електронний суд», не обґрунтував необхідності особистої участі позивача в підготовчому засіданні та не з`ясував, чи перешкоджала його неявка подальшому здійсненню підготовчого провадження.

У відзиві Копичинецька міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2026 року — без змін.

Зазначає, що позивач та його представник двічі не з`явилися в підготовчі судові засідання, призначені на 31 липня та 19 серпня 2026 року, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце їх проведення. При цьому заяв про розгляд справи за відсутності позивача, клопотань про відкладення розгляду справи чи повідомлень про причини неявки до суду не надходило.

Вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував положення пункту 3 частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 223 ЦПК України, а повторна неявка належним чином повідомленого позивача за відсутності відповідних заяв чи клопотань є достатньою підставою для залишення позову без розгляду.

Також зазначає, що залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду після усунення обставин, які стали підставою для такого процесуального рішення, а тому не порушує його права на судовий захист.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Яненка О.Ю., який підтримав доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи містять докази належного повідомлення сторони позивача про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні, що було призначено на 31 липня 2026 року та 19 серпня 2026 року, тому застосував положення п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися цим завданням, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення процесуальних дій, та пов`язані з ними витрати.

Згідно із частинами першою та третьою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог і складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі, а у виняткових випадках може бути продовжене не більше ніж на тридцять днів.

Відповідно до частини другої статті 198 ЦПК України відкладення підготовчого засідання здійснюється у визначених цією нормою випадках у межах встановленого законом строку підготовчого провадження.

Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача у підготовче чи судове засідання за визначених цією нормою умов.

Правова природа зазначеного інституту пов`язана із забезпеченням процесуальної дисципліни, добросовісного здійснення учасниками справи своїх прав та запобіганням невиправданому затягуванню розгляду спору. Він покликаний також забезпечувати належний баланс процесуальних інтересів сторін.

У постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №285/2961/21 (провадження №61-1570св23) звернуто увагу, що процесуальні правила щодо залишення позову без розгляду спрямовані на дисциплінування сторін, зокрема позивача як ініціатора судового розгляду, та на недопущення зловживання процесуальними правами, яке може призвести до безпідставного затягування вирішення спору.

Разом із тим, дотримання процесуальної дисципліни не може оцінюватися відокремлено від обов`язку суду належним чином організовувати провадження. З`ясовуючи обставини, що призвели до тривалого перебування справи в суді без вирішення спору, необхідно розмежовувати затримки, зумовлені поведінкою учасників процесу, та затримки, які виникли з причин, пов`язаних із діяльністю суду.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження за позовом ОСОБА_1 відкрито 29 квітня 2025 року.

Однак, станом на 19 серпня 2026 року, тобто після спливу понад п`ятнадцяти місяців, підготовче провадження так і не було завершено, а справу не призначено до судового розгляду по суті.

Так, ухвалою Гусятинського районного суду від 29 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 09.00 год 22 травня 2025 року.

22 травня 2025 року підготовче засідання не відбулося у зв”язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті в кримінальній справі (довідка, складена секретарем судового засідання, а.с.106). Наступні судові засідання не відбувалися з тих причин, що суддя перебувала у відпустках з 2 по 16 червня 2025 року, з 23 червня 2025 року (довідки на а.с.115, 126), а з 30.06.2025 по 04.07.2025 року — суддя перебувала на лікарняному у зв”язку з тимчасовою непрацездатністю (довідка на а.с. 127).

30 липня 2025 року позивач та його представник не з”явились у підготовче засідання, яке було відкладено на 26 серпня 2025 року.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 26 серпня 2025 року, з участю позивача ОСОБА_1 , його представника — адвоката Яненка О.Ю. та представника відповідача було розпочато підготовче засідання. Станом на 26 серпня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву (подано 14 травня 2025 року), а позивач — відповідь на відзив, яку відповідач отримав ще 5 червня 2025 року. Об”єктивних перешкод для виконання у підготовчому судовому засіданні 26 серпня 2025 року визначених ст. 189 ЦПК України завдань підготовчого провадження з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті не було, однак суд ухвалив відкласти слухання справи до 29.08.2025 року.

Представник позивача подав клопотання 26 серпня 2025 року про участь у судовому засіданні 29 серпня 2025 року у режимі відеоконференції, яке було задоволено судом. Однак, судове засідання 29 серпня 2025 року не відбулось з тих причин, що суддя перебувала у кримінальній справі, про що свідчить складена секретарем судового засідання довідка (а.с.165).

У подальшому, протягом вересня 2025 — січня 2026 року справа неодноразово відкладалася у зв”язку з перебування судді на лікарняному та у щорічній відпустці. Наступне після 26 серпня 2025 року судове засідання відбулося 3 лютого 2026 року та було відкладено на 26 лютого 2026 року, хоча представник відповідача вважав можливим продовжити розгляд справи у відсутності позивача та його представника.

Про участь у судовому засіданні 26 лютого 2026 року у режимі відеоконференції представник позивача — адвокат Яненко О.Ю. заявив клопотання, яке було задоволено судом.

Однак, судове засідання 26 лютого 2026 року не відбулось з причин перебування судді у щорічній додатковій відпустці.

У подальшому адвокат Яненко О.Ю. неодноразово подавав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Наступні судові засідання не відбувалися з тих причин, що суддя перебувала у справі №596/1729/25 про притягнення особи до адміністративної відповідальності (довідка від 1 квітня 2026 року), на лікарняному (довідка без дати на а.с.196), у щорічних додаткових відпустках (а.с.197, 198), на лікарняному (довідка а.с.205).

Позивач та його представник не з”явилися у підготовче засідання, що призначалось на 31 липня 2026 року та 18 серпня 2026 року.

Отже, значна частина часу, протягом якого справа перебувала на стадії підготовчого провадження, припала на періоди, коли її розгляд не здійснювався з причин, що не залежали від Шимківа М.М. Щонайменше 15 разів підготовче провадження відкладалося у зв”язку з перебуванням судді у відпустках, на лікарняному та через зайнятість в інших судових процесах.

Водночас сторона позивача не залишалася процесуально пасивною. Позивач і його представник брали участь у підготовчому засіданні 26 серпня 2025 року, а адвокат Яненко О.Ю. неодноразово звертався до суду з клопотаннями про участь у наступних засіданнях у режимі відеоконференції.

Такі дії свідчать про підтримання позивачем заявлених вимог, його заінтересованість у вирішенні спору та вжиття заходів для участі в судовому розгляді.

Крім цього, сторони реалізували свої права щодо подання заяв по суті справи. Матеріали провадження не свідчать про наявність невирішених клопотань, які самі по собі об`єктивно унеможливлювали б завершення підготовчої стадії протягом настільки тривалого часу.

Отже, суд мав вжити передбачених процесуальним законом заходів для завершення підготовчого провадження та забезпечення переходу до розгляду спору по суті.

Колегія суддів звертає увагу, що підготовче провадження не є самостійною метою цивільного судочинства. Його призначення полягає у створенні необхідних процесуальних передумов для своєчасного розгляду і вирішення заявлених вимог. Тому тривале перебування справи на цій стадії без належного процесуального результату не узгоджується із завданнями, визначеними статтями 2 та 189 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Оцінка дотримання цієї гарантії здійснюється з урахуванням, зокрема, складності справи, поведінки заявника та поведінки компетентних державних органів.

Європейський суд з прав людини у пункті 23 рішення від 6 вересня 2007 року у справі «Цихановський проти України» (заява №3572/03) наголосив, що саме національні суди мають створювати умови для швидкого та ефективного судового провадження, вирішувати питання про відкладення судових засідань і вживати належних заходів для запобігання невиправданим затримкам.

У пункті 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» звернуто увагу, що строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено, зокрема, через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами або неналежну підготовку справи до судового розгляду.

Колегія суддів не заперечує, що перебування судді на лікарняному чи у відпустці могло бути об`єктивною причиною непроведення конкретних засідань. Водночас такі обставини належать до організації роботи суду та не можуть характеризувати процесуальну поведінку позивача як недобросовісну або свідчити про втрату ним інтересу до заявлених вимог.

Таким чином, тривалість підготовчого провадження у цій справі значною мірою зумовлена обставинами, що перебували поза межами впливу позивача. При цьому суд, на який покладено обов`язок організувати рух справи, протягом понад п`ятнадцяти місяців не забезпечив завершення підготовчої стадії, хоча сторони вже скористалися основними процесуальними правами щодо подання заяв по суті спору.

За таких обставин залишення позову без розгляду після настільки тривалого провадження фактично призводить до завершення судового процесу без вирішення спору по суті, а у випадку повторного звернення до суду — до необхідності знову проходити відповідні процесуальні стадії. Це не сприяє процесуальній економії та не усуває наслідків попереднього невиправдано тривалого перебування справи у провадженні суду.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції застосував процесуальний механізм завершення провадження без вирішення спору, не надавши належного значення тривалості підготовчого провадження, об`єктивним причинам неодноразового непроведення судових засідань та попередній процесуальній активності позивача.

Такий підхід не забезпечив належного співвідношення процесуальної дисципліни із завданням своєчасного та ефективного судового захисту, передбаченим статтею 2 ЦПК України, і принципом пропорційності, закріпленим статтею 11 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не забезпечив належного застосування процесуальних засад, які визначають порядок організації та своєчасного здійснення цивільного судочинства, внаслідок чого постановив помилкову ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа — направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 379, 381, 383 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2026 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2026 року.

Головуюча М.В. Хома

Судді Б.О. Гірський

О.З. Костів