Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №583/4845/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №583/4845/25

Номер провадження 22-ц/816/2823/26

Категорія - 11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

у присутності (усі в режимі відеоконференції):

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Собини Павла Миколайовича,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Яценка Артема Олеговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , – адвоката Собини Павла Миколайовича,

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 липня 2026 року, ухвалене у м. Охтирка у складі судді Савєльєвої А.І., повне рішення складено 15 липня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , до ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні квартирою,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

15 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , – адвокат Собина П.М., звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтував такими обставинами.

Із 14 серпня 2009 року до 20 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , який проходив військову службу, загинув під час виконання бойового завдання. Після його смерті дочка успадкувала належну йому 1/2 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , отримавши 11 липня 2025 року свідоцтво про право на спадщину за законом. Інша 1/2 частка квартири належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 листопада 2016 року.

Квартира була пошкоджена у 2022 році, відповідач у ній не проживає, від запропонованої грошової компенсації вартості належної йому 1/2 частки відмовився, відновлювального ремонту не здійснює, ключів від квартири не надає та перешкоджає доступу до неї, унеможливлюючи її використання і проведення ремонтних робіт.

У зв`язку з викладеним сторона позивача просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у користуванні та проживанні у квартирі АДРЕСА_1 , шляхом забезпечення вільного доступу до неї, а також зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей зазначеної квартири.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в її задоволенні. Зазначав, що не заперечує права неповнолітньої на належну їй частку майна та не чинить перешкод у її користуванні. На його думку, позивачка не надала належних і допустимих доказів обмеження доступу до квартири, зокрема зміни замків, відмови у вході чи вчинення інших протиправних дій.

Стверджував, що після звернення позивачки щодо передачі ключів погоджував можливість їх особистого вручення, однак позивачка та її донька за ними не з`явилися. Крім того, 26 листопада 2025 року він направив позивачці поштою ключі від вхідних дверей квартири та домофону, що, на його переконання, підтверджує відсутність наміру перешкоджати користуванню майном. Також відповідач запропонував передати ключі безпосередньо в судовому засіданні.

Вважав, що сам факт відсутності ключів не підтверджує протиправного перешкоджання, а позивачка не довела наявності причинно-наслідкового зв`язку між його поведінкою та заявленими перешкодами. Посилався на відсутність підстав для застосування статті 391 ЦК України та зазначав, що позов не підтверджений належними доказами. Окремо заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх заявлений розмір необґрунтованим і неспівмірним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із недоведеності факту вчинення відповідачем перешкод у користуванні квартирою, 1/2 частка якої належить на праві власності неповнолітній доньці позивачки. Суд установив, що відповідач неодноразово пропонував передати позивачці ключі від квартири, зокрема надсилав їх поштою та пропонував передати особисто в судовому засіданні, однак вона відмовлялася їх отримувати, наполягаючи на передачі після ухвалення судового рішення та у присутності виконавця.

Крім того, позивачка та її донька з липня 2025 року до липня 2026 року до квартири не з`являлися, а доказів заміни замків, недопуску до житла чи вчинення відповідачем інших дій, спрямованих на обмеження прав неповнолітньої, матеріали справи не містили. Не було надано й доказів звернення позивачки до правоохоронних органів із приводу перешкод у доступі до квартири.

Суд дійшов висновку, що позивачка не довела порушення відповідачем права власності неповнолітньої чи реальної загрози такого порушення. За таких обставин суд визнав відсутніми підстави для примусового зобов`язання відповідача надати ключі від квартири та відмовив у позові через недоведеність заявлених вимог.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Собина П.М. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Суд не врахував, що позивачка та її донька не мали ключів від квартири, а відповідач, попри звернення щодо їх передачі в липні 2025 року, не надав їх до пред`явлення позову. Поштове відправлення з описом «ключі» було здійснено лише 26 листопада 2025 року, після відкриття провадження у справі.

Вказує на неправильне застосування статті 391 ЦК України, оскільки суд поставив захист права власності в залежність від фізичних спроб потрапити до квартири, заміни замків, звернення до поліції чи виникнення безпосереднього конфлікту, хоча такі обставини не є обов`язковими умовами усунення перешкод у користуванні майном. Також суд не врахував практику Верховного Суду щодо права співвласника на вільний доступ до майна.

Зазначає про суперечність висновків суду встановленим обставинам: визнавши право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку квартири, відсутність у неї ключів, проживання відповідача та проведення ним ремонту, суд водночас дійшов висновку про відсутність перешкод у користуванні майном.

Крім того, суд не надав належної мотивованої оцінки показанням свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 й аудіозапису телефонної розмови, які, за доводами апеляційної скарги, підтверджують звернення щодо передачі ключів, поведінку відповідача та наявність спору між сторонами, чим порушив вимоги статті 89 ЦПК України.

Заперечує доведеність відновлення доступу до квартири, оскільки поштова накладна, односторонній акт відповідача та фотографія ключа не підтверджують, що відправлений предмет є справним ключем від замка спірної квартири, був отриманий позивачкою та забезпечує реальний і вільний доступ до житла. Неотримання поштового відправлення та відмова від передачі ключів у судовому засіданні, на її думку, не спростовують існування перешкод до звернення до суду, а подальші дії відповідача не усувають факту попереднього порушення права. Вважає також необґрунтованим посилання суду на можливі витрати відповідача на судовий збір і виконавче провадження, оскільки вони не визначають наявності чи відсутності порушення права власності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 – адвокат Яценко А.О. просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач зазначає, що позивачка не надала належних і достатніх доказів заміни замків, заборони входу чи вчинення інших протиправних дій, спрямованих на обмеження прав співвласниці.

Вказує, що 26 листопада 2025 року направив позивачці ключі від квартири та домофону поштою, а також пропонував передати їх особисто й у судовому засіданні. Однак позивачка та її представник наполягали на їх отриманні після ухвалення судового рішення та відкриття виконавчого провадження. За таких обставин відповідач вважає, що позивачка мала довести наявність перешкод, які продовжують існувати та створюються саме його діями.

Також зазначає, що сама відсутність ключів не доводить протиправного перешкоджання в користуванні майном, а наведена апелянтами практика Верховного Суду не звільняє її від обов`язку довести порушення права з урахуванням обставин справи.

Пояснення учасників справи в судовому засіданні

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Собина П.М. підтримали доводи апеляційної скарги. Позивач пояснила, що влітку 2025 року мала розмову із відповідачем, у якій крім іншого обговорювалося питання передачі ключів від вказаної квартири, однак він відмовив у їхній передачі. Після цієї розмови вона неодноразово телефонувала йому, однак він не брав телефон. Зазначене стало підставою для звернення до суду із позовом.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Яценко А.О. заперечили проти апеляційної скарги із мотивів, викладених у відзиві. Відповідач повідомив суду, що він влітку 2025 року розмовляв по телефону із відповідачкою, яка просила його надати ключі від квартири і він погодився це зробити. Після того вона йому не телефонувала і з цього приводу з ним ніхто не зустрічався. Представник Яценко А.О. вказав, що надіслані позивачці поштовим зв`язком кур`єрською доставкою ключі від квартири, не повернулися, тому у них є підстави вважати, що вони були вручені адресату.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 серпня 2009 року до 20 жовтня 2014 року, мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, 12).

Із 19 квітня 2022 року ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час виконання бойового завдання.

11 липня 2025 року ОСОБА_3 отримала після смерті батька свідоцтво про право на спадщину за законом на належну йому 1/2 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,3 кв. м, житловою площею 36,4 кв. м (а. с. 7).

Інша 1/2 частка зазначеної квартири належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 листопада 2016 року (а. с. 6).

Згідно з експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» № 5900 1509536384 від 26 листопада 2025 року, відповідач ОСОБА_2 через відділення № 2 у м. Охтирка Сумської області відправив ОСОБА_1 посилку з описом «ключі» за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42).

Допитана в судовому засіданні як свідок позивачка ОСОБА_1 пояснила, що після розірвання шлюбу підтримувала спілкування із ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув. У липні 2025 року їхня донька успадкувала 1/2 частку квартири. Після отримання донькою свідоцтва про право на спадщину вона зателефонувала відповідачу та попросила надати ключі, однак той повідомив, що перебуває за межами міста, а згодом перестав відповідати на дзвінки. Під час попередніх телефонних розмов відповідач заявляв, що позивачка не має стосунку до квартири й не проживатиме в ній, оскільки вона належала його батькам.

Згодом відповідач та його адвокат зв`язалися з нею і запропонували надіслати ключі поштою. Проте ключів вона не отримала, а від запропонованої передачі їх у судовому засіданні під звукозапис відмовилася, оскільки вважала, що це має відбутися після ухвалення судового рішення через виконавчу службу. Також свідок підтвердила, що вона пропонувала відповідачу викупити належну йому частку квартири за 15 000 доларів США.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що навесні 2025 року, перебуваючи вдома у ОСОБА_1 , чула телефонну розмову останньої з відповідачем, під час якої він підвищеним тоном заявляв, що квартира є спадщиною його батьків. Згодом свідку стало відомо, що донька позивачки успадкувала частку квартири після смерті батька ОСОБА_2 .

Зазначила, що позивачка не мала ключів від квартири, просила відповідача їх надати та неодноразово телефонувала йому, однак він не відповідав. Причини, з яких ОСОБА_2 за життя не передав позивачці ключі, їй невідомі. Також свідок повідомила, що під час поховання відповідач запевняв позивачку, що все буде добре.

Водночас свідок пояснила, що позивачці було відомо про направлення відповідачем ключів поштою, однак вона не бажала отримувати їх самостійно, наполягаючи на особистій передачі. Після повторного запитання представника позивачки свідок уточнила, що відповідач надіслав поштове відправлення.

У матеріалах справи мається диск із аудіозаписом телефонної розмови між жінкою та чоловіком, під час якої останній повідомив про готовність передати ключі від квартири та зазначив, що не вбачає в цьому перешкод. Він також запитав, чи забере вона заяву у зв`язку з переданням ключів. Жіночим голосом надана відповідь, що спочатку вона порадиться з адвокатом щодо подальших дій (а.с. 53).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним (стаття 321 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК України закріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Отже, співвласник майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності без виділення часток у натурі, має право на вільне користування зазначеним майном у повному обсязі та має право на усунення перешкод у такому користуванні у будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Колегія суддів ураховує, що відсутність у співвласника ключів від житла за певних обставин може свідчити про обмеження доступу до нього. Проте така обставина не може оцінюватися окремо, без встановлення причин її виникнення, поведінки іншого співвласника та наявності фактичних перешкод у користуванні майном.

Встановлено, що ОСОБА_3 до набуття права власності на частку квартири в порядку спадкування після смерті батька у спірному житлі не проживала, а тому не мала ключів від нього. Водночас сама по собі ця обставина не свідчить про створення відповідачем перешкод у користуванні квартирою та має оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі.

У цій справі матеріали не містять належних доказів того, що відповідач відмовився передавати ключі від квартири, змінював замки, відмовлявся відчинити двері квартири, не допускав до неї позивачку чи її доньку або вчиняв інші конкретні дії, які унеможливлювали доступ до житла. Саме лише звернення позивачки до відповідача з проханням надати ключі за відсутності інших доказів невиконання такого прохання не дає достатніх підстав для висновку про фактичне перешкоджання користуванню квартирою.

Звертаючись до суду сторона позивача у позовній заяві вказувала, що наявність перешкод у користуванні квартирою доводиться аудіозаписами телефонних розмов із відповідачем. Однак після відкриття провадження у справі представником позивача суду надано диск із аудіозаписом телефонної розмови, яка відбулася після надходження позовної заяви до суду першої інстанції.

Оцінюючи аудіозапис телефонної розмови, колегія суддів зазначає, що його зміст не підтверджує відмови відповідача передати ключі від квартири чи вчинення ним конкретних дій, спрямованих на обмеження доступу до неї. Сам по собі зміст розмови не дає підстав для висновку про створення відповідачем перешкод у користуванні належним дочці позивачки майном.

Крім того, цей доказ підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема обставинами подальшого неодноразового пропонування відповідачем передати ключі, від яких позивачка відмовилася. За таких обставин аудіозапис не підтверджує доводів апеляційної скарги про неправомірне перешкоджання в користуванні квартирою.

Показання допитаних судом першої інстанції свідків, позивачки та її подруги, також не усувають зазначених недоліків доказування. Позивачка повідомила про звернення до відповідача з проханням надати ключі та про висловлювання, які сприймала як небажання допустити її до квартири. Водночас ці пояснення не підтверджені іншими достатніми доказами фактичного недопуску чи вчинення відповідачем дій, які об`єктивно перешкоджали доступу до житла. Свідок ОСОБА_5 безпосередньо не спостерігала таких дій, а її показання в цій частині ґрунтуються на відомостях, отриманих від позивачки, та на почутій телефонній розмові. При цьому свідок підтвердила, що позивачці було відомо про направлення ключів поштою, однак вона не бажала отримувати їх у такий спосіб.

Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

У цьому контексті колегія суддів враховує, і процесуальну поведінку, як сторони позивача так і сторони відповідача.

Встановлено, що відповідач надсилав ключі від квартири поштою та пропонував передати їх особисто, зокрема в судовому засіданні, однак позивачка від такого способу отримання відмовилася, наполягаючи на передачі ключів в порядку виконання судового рішення. Самі по собі ці обставини не вказують на відсутність перешкод у користуванні до звернення до суду, однак у сукупності з іншими доказами мають значення для оцінки поведінки сторін і наявності перешкод на час розгляду справи.

Колегія суддів також бере до уваги, що предметом заявленого позову є усунення перешкод у користуванні майном, а не вирішення питання про порядок передачі ключів як такий. Тому задоволення позову потребує встановлення порушення або реальної загрози порушення права власності, а не лише підтвердження факту відсутності ключів у співвласника. За відсутності належних доказів вчинення відповідачем перешкод у користуванні квартирою підстави для зобов`язання його передати ключі відсутні.

Отже, оцінені в сукупності докази не підтверджують із достатньою переконливістю, що відповідач учиняв конкретні дії, які перешкоджали неповнолітній у користуванні належною їй часткою квартири. За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених вимог є обґрунтованим, а підстави для скасування оскаржуваного рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за її подання відсутні.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , – адвоката Собини Павла Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 29 жовтня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко