Постанова від 28 жовтня 2026 р. у справі №577/4624/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №577/4624/26

Номер провадження 22-ц/816/2935/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2026 року у складі судді Потій Н.В., постановлену у м. Конотоп в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Литвин Валентини Андріївни, -

в с т а н о в и в :

12 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Конотопського міськрайонного суду Сумської області із скаргою, в якій просила визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Литвин В.А. від 17 липня 2026 року № 81519204 про стягнення виконавчого збору у сумі 17294 грн.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору у зв`язку з тим, що скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із цією ухвалою суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на виконанні в Конотопському відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 81526217 щодо виконання виконавчого листа № 2/577/111/26 про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, який було видано на виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/6268/26 від 19 травня 2026 року.

Зазначене рішення набрало законної сили 20 червня 2026 року та було добровільно виконане заявницею у період із 10 до 11 липня 2026 року. Попри це, 15 липня 2026 року стягувач пред`явила виконавчий документ до примусового виконання.

03 серпня 2026 року виконавче провадження було завершено, однак 04 серпня 2026 року заявнику надіслано постанову про відкриття іншого виконавчого провадження № 81651395 та постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 81519204. ОСОБА_1 вважає постанову про стягнення виконавчого збору протиправною, оскільки судове рішення було виконано нею добровільно, у зв`язку із чим оскаржила рішення старшого державного виконавця до суду.

Зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали, судом не було враховано вимоги ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, зокрема постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Зазначена норма викладена в редакції Закону України № 4833-ІХ від 07 квітня 2026 року та діє з цієї дати. Отже, на момент постановлення ухвали у справі № 577/4624/26 суд мав урахувати наведені положення закону. Неврахування зазначених вимог, на думку заявниці, призвело до неправильного застосування норм процесуального права та стало підставою для оскарження ухвали.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам законодавства оскаржувана ухвала місцевого суду не відповідає.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, ОСОБА_1 , обґрунтовувала її тим, що на виконанні у старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби з виконання виконавчого листа №2/577/111/26 виданого 06 липня 2026 року про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном, шляхом знесення металевого паркану, що огороджує ганок квартири АДРЕСА_1 та прилеглу територію, який було видано на виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області по справі № 577/6268/26 від 19 травня 2026 року.

У скарзі зазначено, що заявницею вказане рішення суду було виконано добровільно в період з 10 липня 2026 року по 11 липня 2026 року, проте 15 липня 2026 року ОСОБА_2 було пред`явлено виконавчі документи до державної виконавчої служби.

03 серпня 2026 року виконавче провадження № 81526217 було завершено на підставах, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 та статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

04 серпня 2026 року на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження № 81651395, а також копію постанови про стягнення з неї виконавчого збору у виконавчому провадженні № 815192047 у сумі 17294 грн, яку заявниця вважає протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

В зв`язку з цим просить визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Литвин В.А. від 17 липня 2026 року, винесену у виконавчому провадженні № 81519204, про стягнення з неї виконавчого збору у сумі 17294 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України відмовив у відкритті провадження у справі. При цьому суд, роз`яснив заявниці, що розгляд відповідного спору належить до юрисдикції адміністративного суду.

Водночас вищевказані висновки суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду вважає помилковими з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, шостої статті 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції яка діяла на час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Аналізуючи зазначені норми права, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який ухвалив судове рішення та, у подальшому, видав виконавчий документ під час примусового виконання якого державний виконавець дійшов висновку, зокрема, про стягнення виконавчого збору.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07 квітня 2026 року № 4833-IX (далі - Закон № 4833-IX), частину першу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» викладено в такій редакції: «1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку».

Відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону № 4833-IX, останній набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім, зокрема, пунктів 1, 2, підпункту 1 пункту 4, пунктів 6, 9, підпунктів 1, 5, 6, 8, 11, 13, 15-18, 19 (щодо доповнення розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» пунктами 10-11, 10-12, 10-14) пункту 10, пункту 12 розділу I цього Закону, пунктів 2 і 3 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Закон № 4833-IX було опубліковано у газеті «Голос України» від 23 квітня 2026 року № 78 (580).

Тобто підпункт 18 пункту 10, у якому закріплена нова редакція частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», набув чинності з 24 квітня 2026 року.

Таким чином, починаючи з 24 квітня 2026 року, під час вирішення питання щодо юрисдикції скарги на дії виконавця, зокрема на постанову про стягнення виконавчого збору, суди мають установлювати, який саме орган прийняв рішення та в подальшому видав виконавчий документ, примусове виконання якого стало підставою для винесення державним або приватним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору. У разі якщо винесення постанови про стягнення виконавчого збору стало наслідком виконання рішення суду у цивільній справі, така скарга підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто у цій конкретній справі - у порядку цивільного судочинства.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2026 року у справі № 711/6414/19 (провадження № 61-9664св26).

Суд першої інстанції у справі, яка переглядається, не врахував зазначених законодавчих змін та помилково виходив виключно з того, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена в межах примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, прийнятої державним виконавцем.

Водночас оскільки як на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови, так і на момент звернення ОСОБА_1 до суду стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» була викладена в редакції Закону № 4833-IX, який у зазначеній частині набрав чинності, суд першої інстанції помилково застосував під час вирішення питання про прийняття до свого провадження скарги нечинну редакцію статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», тобто застосував норму, яка не підлягала застосуванню, та, як наслідок, не застосував норму, яка підлягала застосуванню. Це призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції.

Відтак помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що зазначена скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та наявні підстави для відмови у відкритті провадження.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, який не виконав в повній мірі вимоги закону про обґрунтованість та законність ухвали суду та саме порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що оскаржувана ухвала відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 379, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову старшого державного виконавця Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Литвин Валентини Андріївни, а справу направити для продовження розгляду до Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А. П. Сидоренко

Судді: О. І. Собина

Д. В. Сізов