Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №620/8453/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/8453/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації (про визнання протиправними висновку та рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації (далі також відповідач), у якому просить (з урахуванням уточненого позову):

визнати недійсним (незаконним) висновок за результатами клініко-експертної оцінки «надання медичної допомоги в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради, громадянину ОСОБА_2 » клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації;

визнати недійсним (незаконним) рішення клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації «затвердити експертні висновки за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, надані експертами управління за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія», «Медицина невідкладних станів», яке викладено в пункті 2 основної частини протоколу від 15.04.2025 року засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно було прийнято висновок за результатами клініко-експертної оцінки «надання медичної допомоги в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради, громадянину ОСОБА_2 » клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації та рішення клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації «затвердити експертні висновки за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, надані експертами управління за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія», «Медицина невідкладних станів», яке викладено в пункті 2 основної частини протоколу від 15.04.2025 року засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо поданого позову та просив відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що позивач фактично намагається перенести спір із питання законності прийнятого клініко-експертною комісією (далі – КЕК) рішення на питання відповідальності за смерть пацієнта. При цьому значна частина доводів позивача стосується безпосередньо якості та обставин надання медичної допомоги пацієнту у конкретному закладі охорони здоров`я. Водночас зазначені обставини не можуть автоматично свідчити про незаконність рішення клініко-експертної комісії. Предметом оцінки у цій частині спору є, насамперед, правомірність проведення клініко-експертної оцінки та прийняття КЕК відповідного рішення, а не повторне встановлення всіх клінічних обставин лікування пацієнта. Посилається на правову позицію Касаційного апеляційного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 25.03.2021 у справі № 520/4577/196. Також відповідач зазначає, що зміст протоколу від 15.04.2025 року, на який посилається позивач, свідчить саме про фіксацію результату розгляду КЕК експертних висновків за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія», «Медицина невідкладних станів». Отже, протокол є документом, пов`язаним із прийняттям відповідного рішення в межах процедури КЕО, але не самостійним документом, яким встановлюються нові права чи обов`язки позивача.

Представником позивача подано до суду заяву про доповнення первісно наведених у позові обставини новими обставинами та про поновлення процесуального строку на звернення до суду із цією заявою.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому не погоджувався з доводами відповідача викладеними у відзив та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач подав до суду заперечення на заяву про доповнення первісно наведених у позові обставин новими обставинами, у яких заперечував щодо поданої заяви та просив відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії документів, що стосуються предмету спору.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 клопотання представника позивача задоволено та поновлено позивачу строк для подання заяви про доповнення первісно наведених у позові обставин новими обставинами в адміністративній справі № 620/8453/26. Прийнято до розгляду заяву позивача про доповнення первісно наведених у позові обставин новими обставинами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є лікарем-анестезіологом відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Комунального некомерційного підприємства «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області.

Зі змісту матеріалів справи встановлено, що 14 липня 2024 року згідно графіку позивач виконував покладені на нього обов`язки лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії міської лікарні. У вказаний день о 9 год 35 хв до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги міської лікарні, по якому в той час чергувала лікар-анестезіолог вказаного відділення ОСОБА_3 , самостійно прибув ОСОБА_2 , 1991 року народження, який скаржився на тиснучий біль за грудиною, липкий піт, блідість шкірних покривів, сухість в роті, запасорочення, що турбує близько 30 хвилин.

Був оглянутий лікарем приймального відділення, зроблено ЕКГ. Встановлено діагноз: Гострий інфаркт міокарда. Викликано на консультацію анестезіолога та кардіолога (ургентує вдома). Оглянутий анестезіологом. Рекомендовано транспортування та подальше лікування в умовах КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР. За вказаного 14.07.2024 року о 9 год. 44 хв. (згідно запису в карті виїзду швидкої медичної допомоги) працівницею відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги Міської лікарні за спеціальним телефонним номером 103 було повідомлено Комунальне некомерційне підприємство «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради (далі - Обласний центр екстреної медичної допомоги) про необхідність транспортування пацієнта ОСОБА_2 із відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги Міської лікарні до профільного відділення Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської обласної ради. О 9 год. 53 хв. (згідно запису в карті виїзду швидкої медичної допомоги) бригада екстреної медичної допомоги Обласного центру екстреної медичної допомоги прибула у відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги Міської лікарні. Згідно запису в карті виїзду швидкої медичної допомоги час закінчення виклику - 10 год. 21 хв. Бригадою швидкої допомоги повторно виконана ЕКГ, передана своєму консультанту, що зв`язався з черговим кардіологом обласної лікарні. За цей час стан хворого залишався важким, з негативною динамікою (продовження больового приступу та зниження гемодииаміки). Черговим кардіологом КПП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР рекомендовано транспортування пацієнта після стабілізації стану в умовах КНП «Ніжинської ЦМЛ ім. М. Галицького». Повторно викликаний анестезіолог, підключено вазопресори, хворого госпіталізовано у відділення анестезіології та інтенсивної терапії (BAIT), приблизно в 10.14 з пояснень лікаря приймального відділення. Призначено лікування.

О 10 год. 48 хв. під час перебування пацієнта ОСОБА_2 у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії міської лікарні в нього було зафіксовано зупинку кровообігу. Позивачем було проведено реанімаційні заходи, які позитивного ефекту не дали. Об 11 год. 50 хв. 14 липня 2024 року констатовано смерть пацієнта ОСОБА_2 у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії міської лікарні.

29 серпня 2024 року за фактом смерті пацієнта ОСОБА_2 у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Міської лікарні до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12024270380000629 за ознаками кримінального правопорушення, склад якого передбачено частиною 1 статті 140 Кримінального кодексу України, та розпочато досудове розслідування. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру. 23 січня 2026 року обвинувальний акт щодо озивача у вказаному кримінальному провадженні надійшов до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (справа № 740/337/26). На даний час кримінальна справа щодо позивача розглядається Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області.

23 січня 2026 року позивачу як підозрюваному та його захиснику надано доступ до матеріалів кримінального провадження. При ознайомленні з матеріалами досудового розслідування 23 січня 2026 року в томі 2 виявлено копію висновку за результатами клініко-експертної оцінки, та 5 експертних висновків, які складались у межах процедури клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування та які передували висновку за результатами клініко-експертної оцінки. У подальшому 03.07.2026 на підставі ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.06.2026 по справі № 740/337/26, позивачем вилучено у відповідача, зокрема, протокол від 15.04.2025 року засідання клініко-експертної комісії відповідача. За наслідками ознайомлення з вилученою 03.07.2026 копією протоколу від 15.04.2025 засідання клініко-експертної комісії відповідача позивачу стало відомо про прийняття клініко-експертною комісією рішення, оформленого вище вказаним протоколом, наступного змісту: «Затвердити експертні висновки за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, надані експертами управління за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія», «Медицина невідкладних станів». Рішенням, оформленим протоколом від 15.04.2025 року засідання клініко-експертної комісії відповідача, затверджено п`ять експертних висновків.

Так, судом встановлено, що відповідачем було складено Висновок за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради, громадянину ОСОБА_2

10.04.2025 експертом Управління охорони здоров`я Чернігівської області за спеціальністю інтервенційна кардіологія ОСОБА_5 складено експертний висновок.

09.04.2025 експертом Управління охорони здоров`я зі спеціальності медицина невідкладних станів, медичним директором КНП «Чернігівській ОЦЕМД та МК Оленою Суклєтою складено експертний висновок.

10.04.2025 експертом Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА за спеціальністю кардіологія Батог І.П складено експертний висновок.

11.04.2025 експертом Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА зі спеціальності «Патологічна анатомія» Синицею В.О. складено експертний висновок.

11.04.2025 експертом Управління охорони здоров`я зі спеціальності «Анестезіологія» завідувачем анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії КНП «Чернігівська обласна лікарня» ЧОР Геннадієм Стукало складено експертний висновок.

15.04.2025 відповідачем було прийнято протокол засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської облдержадміністрації.

Не погоджуючись з висновком за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради, громадянину ОСОБА_2 та рішенням відповідача прийнятим протоколом засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської облдержадміністрації від 15.04.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII) законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Згідно приписів статті 6 Закону № 2801-XII кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, в тому числі, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу із забезпеченням належного рівня захисту персональних даних, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я, а також доступ до необхідних лікарських засобів та медичних виробів у порядку, встановленому законодавством; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я тощо.

Відповідно до положень статті 7 Закону № 2801-XII, зокрема, держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я.

Водночас, відповідно до статті 12 Закону № 2801-XII охорона здоров`я - один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров`я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Реалізація державної політики охорони здоров`я покладається на органи виконавчої влади.

Так, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28.09.2012 № 752 затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги (далі - Порядок № 752), який згідно його пункту 1, було розроблено з метою впровадження та організації роботи щодо управління якістю медичної допомоги.

Цей Порядок, відповідно до пункту 2, спрямований на забезпечення одержання пацієнтами медичної допомоги належної якості.

За приписами пунктів 7 та 8 Порядку № 752, контроль якості надання медичної допомоги здійснюється за такими складовими: структура, процес та результати медичної допомоги; організація надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників закладів охорони здоров`я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги.

Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування» від 05 лютого 2016 року № 69 (далі - Наказ № 69) було затверджено Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я України (далі - Положення про КЕК МОЗ) та Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі - Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я).

Відповідно до цих Положень робота КЕК (МОЗ та відповідного органу охорони здоров`я) забезпечується ідентично.

Відмінним є те, що КЕО якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ проводиться після розгляду скарг КЕК відповідного органу охорони здоров`я. Також КЕО якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ проводиться у разі незгоди заявника з висновком за результатами КЕО КЕК відповідного органу охорони здоров`я.

МОЗ здійснює координаційну, консультативну та дорадчу функції з питань організації роботи КЕК чи відповідного органу охорони здоров`я.

За загальними принципами вищезгаданих Положень затверджених наказом № 69, КЕК (КЕК МОЗ) є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - ЗОЗ) та фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров`я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України (далі - ФОП).

Підставою для розгляду КЕК (КЕК МОЗ) відповідних клінічних питань профілактики, діагностики, медичного лікування та реабілітації у ЗОЗ та ФОП і здійснення клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до цього Положення є наказ відповідного органу (МОЗ/відповідний орган охорони здоров`я).

Рішення про утворення або ліквідацію КЕК (КЕК МОЗ), її кількісний та персональний склад затверджуються наказами відповідного органу (МОЗ/відповідний орган охорони здоров`я).

Основним завданням КЕК (КЕК МОЗ) є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК (КЕК МОЗ) документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться у випадках смерті пацієнтів, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання ЗОЗ або ФОП стандартів медичної допомоги та медичного обслуговування, клінічних локальних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами заявника та/або особи, яка представляє інтереси заявника.

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться протягом 30 календарних днів з дня надходження запиту чи звернення фізичної або юридичної особи. У разі неможливості прийняття рішення за цей час строк розгляду може бути продовжений на 15 календарних днів.

За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування складається Експертний висновок за формою, наведеною у додатку до цього Положення, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК (КЕК МОЗ) за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308 (далі - висновок КЕО).

Повторна клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування одного й того самого громадянина з одного й того самого питання КЕК (КЕК МОЗ) не проводиться.

На засіданні КЕК (КЕК МОЗ) у разі потреби або за особистою ініціативою може бути присутній заявник та/або особа, яка представляє інтереси заявника.

До прав та обов`язків КЕК (КЕК МОЗ), у відповідності до приписів розділу III Положень затверджених наказом № 69, належать, зокрема: залучення до проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експертів КЕК (КЕК МОЗ) та/або інших спеціалістів за наявності відповідної кваліфікації за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування (за їх згодою) для надання Експертного висновку; витребування у Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ЗОЗ, установ, підприємств, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування або ФОП інформації (матеріалів) з питань, що належать до повноважень КЕК (КЕК МОЗ).

У пунктах 1-3 розділу IV Положень затверджених наказом № 69 зазначено, що до складу КЕК (КЕК МОЗ) входять працівники відповідного органу охорони здоров`я (МОЗ), спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію за спеціальністю, а також можуть входити інші фахівці та представники громадських організацій, асоціацій у сфері охорони здоров`я, представники професійних спілок, їх об`єднань у сфері охорони здоров`я, організацій роботодавців, їх об`єднань у галузі охорони здоров`я (за їх згодою).

КЕК (КЕК МОЗ) проводить клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а саме оцінює: структуру, процеси та результати медичної допомоги та медичного обслуговування; якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування; дотримання Основ законодавства України про охорону здоров`я; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників ЗОЗ; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги та медичного обслуговування; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та медичного обслуговування.

Під час проведення КЕК (КЕК МОЗ) клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування без виїзду на місце конкретного випадку опрацьовуються офіційно надіслані копії (з печаткою закладу та підписом головного лікаря або заступника головного лікаря) або оригінали запитуваної документації.

Відповідно до пунктів 7, 8, 9, 11, 13 Розділу IV Положень затверджених наказом № 69 до складу КЕК (КЕК МОЗ) входять: голова, заступники голови (не більше двох), секретар та члени комісії.

Члени КЕК (КЕК МОЗ) беруть участь у засіданнях КЕК (КЕК МОЗ) особисто та повинні забезпечувати конфіденційність отриманої інформації.

У разі відсутності члена КЕК (КЕК МОЗ) (відрядження, хвороба, відпустка) на засіданні КЕК повинна бути особа, кандидатуру якої надає відсутній член КЕК за погодженням голови комісії.

Персональний склад КЕК (КЕК МОЗ) затверджується наказом відповідного органу охорони здоров`я (МОЗ).

Голова КЕК (КЕК МОЗ), що очолює комісію: контролює підготовку документів до засідання КЕК (КЕК МОЗ) та дотримання строків їх розгляду; визначає строк роботи експерта; визначає дату, час, місце проведення та порядок денний засідання; контролює питання щодо уникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів членів КЕК (КЕК МОЗ). У випадку відсутності голови КЕК (КЕК МОЗ) роботу організовує один із його заступників.

Секретар КЕК МОЗ забезпечує ведення протоколів засідань КЕК МОЗ, а також: відповідає за підготовку документів до засідання КЕК МОЗ; надає матеріали членам КЕК МОЗ не пізніше ніж за один день до засідання; готує проект протоколу засідання КЕК МОЗ; веде протокол засідання КЕК МОЗ; є відповідальним за підготовку та подання матеріалів на засідання КЕК МОЗ; опрацьовує із членами КЕК МОЗ заяву про відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів, складену в довільній формі; за результатами засідання готує висновок КЕО; бере участь у засіданнях КЕК МОЗ без права голосу.

У разі відсутності секретаря його обов`язки покладаються на іншу особу, яка входить до складу КЕК МОЗ, за рішенням голови КЕК МОЗ.

Після засідання КЕК МОЗ секретар доопрацьовує матеріали (протокол та висновок КЕО) з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених під час засідання. Протокол засідання КЕК МОЗ підписується секретарем і головою.

Відповідно до положень пунктів 21-26 Розділу IV Положень затверджених наказом № 69 за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування експерти КЕК (КЕК МОЗ) надають (до структурного підрозділу МОЗ, який є відповідальним за організацію та координацію діяльності КЕК МОЗ), Експертний висновок.

Висновок КЕО, складений за результатами проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, підписується всіма членами КЕК (КЕК МОЗ).

Висновок КЕО ухвалюється простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів КЕК (КЕК МОЗ). У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

КЕК (КЕК МОЗ) подає копію висновку (висновок) КЕО до структурного підрозділу МОЗ України, що є відповідальним за організацію та координацію діяльності КЕК (КЕК МОЗ), який контролює виконання рекомендацій, вказаних у висновку КЕО.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що управлінська діяльність з приводу розгляду звернень громадян стосовно якості надання медичних послуг за своєю правовою суттю є специфічним проявом вирішення звернень громадян, у формі здійснення аналізу та надання Висновків за результатами проведення експертної оцінки запитуваної документації.

При чому вказаний Висновок не є рішенням суб`єкта владних повноважень, адже не створює змін у стані суб`єктивних прав і обов`язків особи, оскільки додаткових обов`язків не створює та на реалізацію суб`єктивних прав не впливає.

За своїм правовим характером та юридичним змістом Висновок є підсумком вжиття суб`єктом владних повноважень управлінських дій з приводу контролю за якістю надання медичної допомоги.

Відтак, висновок КЕО КЕК органу охорони здоров`я не може бути скасований, водночас, передбачена законодавством можливість оскарження такого висновку не виключає підстав для визнання його недійсним судом - у разі виявлення фактів порушення процедури перевірки якості, а КЕК Міністерства - у разі виявлення невідповідності приписам пункту 2 розділу IV Положення про КЕК МОЗ та пункту 7 Порядку № 752.

У справі, що розглядається, спір виник у зв`язку із невдоволенням позивачем якістю наданих медичних послуг виконавцем послуги - Комунальним некомерційним підприємством «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради та наміром заявника захистити право на охорону власного здоров`я, шляхом визнання недійсним висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» Ніжинської міської ради, громадянину ОСОБА_2 та рішенням відповідача прийнятим протоколом засідання клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я Чернігівської облдержадміністрації від 15.04.2025.

Водночас, суд звертає увагу, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.03.2021 у справі № 520/4577/19, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються висновок КЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка висновку КЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку КЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Наказу № 69, затверджених ним Положення про КЕК МОЗ, Положення про КЕК відповідного органу охорони здоров`я та Порядку № 752.

Отже, предметом судового контролю у цій справі є управлінська діяльність спеціально уповноважених суб`єктів права в особі КЕК МОЗ з приводу перевірки якості наданої виконавцем і спожитої громадянином послуги з медичного обслуговування.

У розумінні Закону № 2801-XII такій діяльності притаманна функція адміністративного контролю на предмет відповідності нормативам професійної діяльності у сфері охорони здоров`я, додержання стандартів медичного обслуговування.

З огляду на викладене, суд у межах цієї судової справи проводить виключно перевірку управлінської діяльності органів охорони здоров`я з приводу адміністрування якості наданої медичної допомоги.

Водночас зміст самої медичної допомоги та Висновку не є предметом судової перевірки у порядку адміністративного судочинства. З`ясуванню підлягає саме правомірність винесення відповідачем оскаржуваного висновку у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто в межах повноважень та у спосіб, передбачений відповідними нормативно-правовими актами.

Наведені висновки узгоджуються також з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.12.2021 у справі № 640/11087/19.

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду до спірних правовідносин, дослідивши матеріали справи та оцінивши оскаржуваний Висновок КЕК МОЗ України у контексті дотримання процедури його прийняття, суд зазначає, що не встановив порушень процедури прийняття цього Висновку та вимог, встановлених Наказом № 69 та Порядку № 752.

Судом встановлено, що засідання КЕК відбулося уповноваженим складом, за участю належних суб`єктів та на підставі, зокрема, дослідження первинної медичної документації пацієнта.

Що стосується викладених у позовній заяві зауважень (доводів) позивача щодо оскаржуваного Висновку, суд зазначає таке.

Стосовно посилань позивача на невмотивованість Висновку суд вважає слушними доводи відповідача, що завданням КЕК МОЗ України є проведення саме клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування, а не розгляд кожного доводу заявника як окремого адміністративного питання, оскільки основними завданнями та функціональним призначенням КЕК є проведення колегіальної експертизи первинної облікової медичної документації, дослідження клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, а також оцінка відповідності наданої медичної допомоги вимогам галузевих стандартів і клінічних протоколів.

Клініко-експертна комісія є спеціалізованим консультативно-дорадчим органом, дієвість та правомірність рішень якого вимірюється комплексною оцінкою дотримання медичних стандартів за результатом дослідження медичної документації пацієнта в цілому.

Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність КЕК (зокрема Наказ МОЗ України № 69 та Порядок № 752), визначають чітку уніфіковану форму Експертного висновку та Висновку КЕО.

Вказані норми не встановлюють обов`язку комісії викладати у Висновку покрокові відповіді на кожне окреме питання, зауваження чи юридичний аргумент, викладений у скарзі заявника або його адвоката.

За своєю правовою та клінічною природою зауваження позивача стосовно конкретних дій чи рішень відповідного лікаря (відсутність невідкладного стану, обсяг діагностичних маніпуляцій, питання маршрутизації, ведення амбулаторного журналу та отримання інформованої згоди) є окремими елементами єдиного лікувально-діагностичного процесу.

Тож затверджуючи підсумковий Висновок КЕК про відповідність наданої допомоги стандартам та протоколам слід розуміти, що всі ці медичні та організаційні аспекти були предметом дослідження фахівців-членів комісії під час опрацювання первинних медичних документів і визнані такими, що охоплюються загальним позитивним висновком про якість медичного обслуговування.

Щодо доводів позивача у частині протоколу засідання КЕК та проведення голосування, то позивач посилається на пункт 23 Положення про клініко-експертну комісію та стверджує, що протокол засідання КЕК від 15.04.2025 не містить відомостей про кількість голосів, розподіл голосів між членами комісії та конкретне волевиявлення кожного члена КЕК.

Суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем не надано доказів того, що рішення КЕК фактично не приймалося, позивачем не доведено відсутності кворуму, також не наведено доказів того, що члени КЕК не брали участі у засіданні або що рішення було прийнято особою чи складом осіб, які не мали відповідних повноважень. Відсутність у тексті протоколу окремої деталізації кожного голосу сама по собі не доводить відсутності колегіального волевиявлення. За змістом протоколу, як його описує сам позивач, КЕК розглянула питання та прийняла рішення про затвердження експертних висновків, доручивши секретарю відповідне доопрацювання документа. Отже, наявний документ підтверджує факт проведення засідання та прийняття відповідного рішення.

Також, суд критично оцінює доводи позивача про «неправомірне доопрацювання» висновку КЕО секретарем КЕК, з тих підстав, що доручення секретарю КЕК доопрацювати висновок КЕО могло означати внесення ним змін до змісту рішення комісії. Сам факт технічного доопрацювання документа не означає зміни волевиявлення колегіального органу. Для підтвердження протиправності таких дій позивач повинен довести: які саме положення були змінені; ким саме вони були змінені; які зміни не були предметом розгляду КЕК; яким чином ці зміни вплинули на остаточний висновок; чому відповідні зміни суперечили прийнятому КЕК рішенню. Твердження про можливий «вихід секретаря за межі повноважень» є припущенням.

Щодо доводів позивача у частині змісту експертних висновків, то суд зазначає, що наведені аргументи позивача необхідно оцінювати з урахуванням відмінності між формою викладення висновку та фактичним проведенням клініко експертної оцінки. Відсутність у конкретному абзаці того або іншого експертного висновку дослівного посилання на конкретний нормативний акт сама по собі не доводить, що відповідні медичні стандарти або протоколи не враховувалися при проведенні оцінки. Позивач фактично ототожнює відсутність конкретного формулювання із неврахуванням відповідної нормативної бази. Проте таке ототожнення не є доведеним. Більше того, навіть встановлення певного недоліку оформлення окремого експертного висновку саме по собі не означає автоматичної протиправності остаточного рішення КЕК. При цьому необхідно встановити істотність такого недоліку та його вплив на результат клініко-експертної оцінки. Позивач посилається на наказ МОЗ України від 14.09.2021 № 1936 та відповідний уніфікований клінічний протокол щодо гострого коронарного синдрому з елевацією сегмента ST. Питання про те, чи конкретна медична допомога відповідала певному клінічному протоколу, є питанням спеціальних медичних знань. Саме для професійної оцінки таких питань і залучалися відповідні експерти фахівці за напрямками надання медичної допомоги. Тому позивач не може замінити спеціальну оцінку власним тлумаченням медичної документації. При цьому відсутність у кожному окремому експертному висновку дослівного посилання на наказ № 1936 не є самостійним доказом того, що відповідний протокол не враховувався.

Щодо відповіді на питання, поставлені органом досудового розслідування, то суд зазначає, що сам факт використання під час клініко-експертної оцінки матеріалів кримінального провадження або питань, сформульованих органом досудового розслідування, не означає здійснення КЕК судової експертизи. Визначальним є зміст та мета діяльності КЕК. КЕК здійснювала оцінку якості медичної допомоги в межах повноважень у сфері охорони здоров`я. Судова експертиза має іншу правову природу, здійснюється у встановленому законом порядку та має власні процесуальні наслідки.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 910/701/17 наголосив на спеціальному характері експертного знання та зазначив, що експертний висновок є одним із засобів доказування, який оцінюється разом з іншими доказами.

Отже, сам факт використання питань органу досудового розслідування не свідчить про набуття КЕК статусу судового експерта.

Щодо доводів позивача про суперечність між висновками експертів, суд зазначає, що позивач порівнює висновки експертів й робить свій висновок про їх суперечливість. Зокрема, йдеться про медичну процедуру «дефібриляцію», реанімаційні заходи, госпіталізацію до відділення інтенсивної терапії, транспортування та причини летального наслідку. Суд погоджується з доводами відповідача, що такий аналіз позивача є однобічним, оскільки наявність різних професійних оцінок окремих аспектів медичної допомоги сама по собі не свідчить про незаконність рішення КЕК. Колегіальна клініко-експертна оцінка саме і передбачає аналіз матеріалів кількома фахівцями та формування остаточної позиції комісії. Позивач не встановлює конкретного процедурного порушення КЕК, а здійснює власний аналіз медичного змісту висновків фахівців. Такий підхід фактично передбачає проведення судом повторної медичної оцінки.

Щодо висновку ОСОБА_6 , суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що ОСОБА_7 11.04.2025 вказав на відповідність медичної допомоги стандартам та протоколам і не встановив помилок у реанімаційних заходах. Позивач протиставляє цю позицію висновкам інших фахівців. Однак позивач не доводить, що ОСОБА_7 : не мав належної кваліфікації; не мав права брати участь в оцінці; не досліджував медичну документацію; застосував неналежні методи; зробив висновки за відсутності необхідних матеріалів. Натомість позивач фактично пропонує суду самостійно визначити, яка із професійних медичних позицій є правильною. Таке питання потребує спеціальних медичних знань.

Верховний Суд наголошує, що коли встановлення відповідних фактичних обставин потребує спеціальних знань, вони не можуть бути замінені довільною оцінкою учасника справи.

Отже, посилання позивача на висновок ОСОБА_6 не доводить протиправності рішення КЕК.

Щодо висновків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд зазначає про таке.

Позивач посилається на висновки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 10.04.2025 щодо затримки та ефективності проведення медичної процедури «електричної дефібриляції». При цьому позивач трактує наведені у висновках оцінки як такі, що автоматично спростовують висновок Г. Стукала.

Проте така аргументація є односторонньою, оскільки наявність різних професійних оцінок не означає автоматично наявності юридичного порушення. Сам факт відмінності між висновками фахівців не доводить, що КЕК не мала права їх досліджувати та враховувати.

При цьому Позивач не доводить, що КЕК була зобов`язана обрати саме позицію Г. Стукала або саме позицію ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Поряд з цим призначення колегіальної клініко-експертної оцінки полягає саме у комплексному аналізі матеріалів та професійних висновків.

Висновок експерта не має наперед встановленої сили та оцінюється у сукупності з іншими доказами.

Тому відмінність між висновками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та Г .Стукала сама по собі не є доказом протиправності КЕК.

Щодо висновку ОСОБА_10 , суд звертає увагу сторін на наступне.

Позивач стверджує, що ОСОБА_11 вказав на затримку та неефективність дефібриляції, але не зазначив відповідності медичної допомоги конкретному уніфікованому клінічному протоколу. Однак Позивач не доводить, що відсутність у тексті висновку конкретної назви нормативного документа означає його неврахування.

При цьому варто розрізняти: форму викладення професійного висновку; фактичне дослідження медичної документації; правову оцінку рішення КЕК.

Саме по собі формулювання висновку не може розглядатися ізольовано від усіх матеріалів клініко-експертної оцінки.

Крім того, навіть якщо суд встановить певний недолік оформлення окремого експертного висновку, це ще не означає автоматичної протиправності остаточного рішення КЕК.

При цьому Позивач повинен показати, що відповідний недолік був істотним; стосувався процедури, визначеної нормативним актом; вплинув або міг вплинути на остаточне рішення КЕК. Таких обставин позивач не довів. Відсутність конкретної назви нормативного документа у формулюванні висновку не доводить автоматично неврахування його положень.

Також позивач не доводить, що цей недолік, якщо його взагалі буде встановлено, мав такий характер, який вплинув на остаточний висновок КЕК.

Щодо висновку ОСОБА_12 , суд зазначає наступне.

Позивач посилається на висновок ОСОБА_12 від 09.04.2025, у якому, за його твердженням, зазначено, що через нерозбірливість медичної документації неможливо достовірно встановити дотримання протоколу серцево-легеневої реанімації.

Однак ця обставина не підтверджує незаконності рішення КЕК. Навпаки, сам факт зазначення експертом про неможливість встановлення певної обставини на підставі конкретного документа є професійною оцінкою доказової якості відповідної медичної документації.

Це не означає, що КЕК була позбавлена можливості враховувати інші матеріали. КЕК оцінює не окремий запис у медичній документації, а сукупність матеріалів.

Таким чином позивач фактично створює систему взаємного протиставлення п`яти висновків.

Однак експертні висновки повинні оцінюватися з урахуванням: предмета дослідження; обсягу досліджених матеріалів; професійної компетенції фахівця; конкретного етапу надання медичної допомоги; поставлених перед ним питань; інших доказів. Саме комплексність оцінки відрізняє колегіальне рішення КЕК від висновку одного фахівця.

При цьому варто врахувати, що не кожна відмінність у формулюваннях є взаємною суперечністю.

Суперечливими є висновки, які виключають один одного щодо тієї самої обставини, за однакових вихідних даних та однакового предмета оцінки. Натомість висновки щодо різних етапів медичної допомоги або різних аспектів клінічної ситуації можуть співіснувати.

Окрім цього, позивач порівнює висновки експертів щодо затримки госпіталізації до відділення інтенсивної терапії, переведення та транспортування.

Однак наведені поняття не є тотожними. Для встановлення клінічної значущості кожної з цих обставин необхідний аналіз конкретної медичної ситуації. Саме тому механічне порівняння окремих фраз із різних висновків не може довести протиправність рішення КЕК.

Варто звернути увагу, що Верховний Суд у практиці щодо оскарження рішень спеціалізованих медичних органів виходить із необхідності розмежування медичної оцінки та судового контролю. У огляді практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду прямо зазначено, що суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, а тому не здійснюють власну оцінку підставності медичного висновку; суд вправі перевіряти законність такого висновку, зокрема дотримання процедури його прийняття.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює кожний доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Верховний Суд також виходить із того, що експертний висновок не має наперед встановленої сили.

Окремо слід звернути увагу суду, що рішення КЕК не є тотожним будь-якому одному з п`яти експертних висновків. Експертні висновки є складовими матеріалів, які підлягали колегіальному аналізу.

У спірних правовідносинах медична складова є визначальною. Верховний Суд неодноразово виходив із того, що спеціалізовані медичні органи створені саме для встановлення обставин, які потребують спеціальних медичних знань.

У постанові від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957 Верховний Суд зазначив, що оцінка причин ушкодження здоров`я, його ступеня та наслідків належить до компетенції уповноваженого медичного органу. Хоча наведена справа стосувалася МСЕК, правовий підхід щодо необхідності розмежування компетенції спеціального медичного органу та суду має значення і для цієї справи. За своєю правовою суттю КЕК також здійснює спеціальну професійну діяльність у сфері охорони здоров`я, яка передбачає застосування медичних знань. Саме тому незгода сторони з медичною оцінкою не може сама по собі перетворюватися на доказ незаконності рішення спеціального органу.

Щодо посилання позивача на наявність реального або потенційного конфлікту інтересів у експертів та членів КЕК, суд зазначає, що сам факт того, що експерти або члени КЕК є працівниками закладів охорони здоров`я обласного рівня, а предметом клініко-експертної оцінки були обставини надання медичної допомоги пацієнту в іншому закладі, не свідчить про наявність у них приватного інтересу у розумінні Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції»:

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Отже, для встановлення конфлікту інтересів недостатньо послатися на професійну діяльність особи, її місце роботи, службові зв`язки або факт належності в цілому до системи охорони здоров`я області. Необхідним є встановлення конкретного приватного інтересу конкретної особи та його суперечності з відповідними повноваженнями.

Позивач такого приватного інтересу щодо жодного із зазначених ним експертів чи членів КЕК належними доказами не встановив.

Натомість позивач посилається на те, що до проведення клініко-експертної оцінки були залучені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а також члени КЕК, зокрема ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , і стверджує, що вони діяли в умовах конфлікту інтересів.

Однак наведення переліку осіб та зазначення їх професійної діяльності саме по собі не доводить існування у них приватного інтересу.

Навпаки, залучення до проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги громадянину ОСОБА_2 в умовах КНП «Ніжинська центральна міська лікарня» відповідних фахівців обумовлено необхідністю отримання спеціальних професійних знань за відповідними медичними напрямами.

У спірному випадку експертні висновки були надані за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія» та «Медицина невідкладних станів».

Саме зазначення цих спеціальностей у рішенні КЕК підтверджує, що оцінка проводилася із залученням фахівців відповідного професійного профілю.

Таким чином, професійна компетентність експерта у відповідній галузі медицини не може розглядатися як приватний інтерес та не утворює конфлікту інтересів лише через те, що результати експертної оцінки можуть мати несприятливі наслідки для особи, дії якої оцінюються.

Посилання позивача на положення статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» є необгрунтованими, оскільки застосування цієї норми можливе лише за умови доведеності порушення конкретних вимог антикорупційного законодавства.

Позивач зазначає, що експертні висновки та висновок КЕО використовуються у кримінальному провадженні щодо нього за частиною першою статті 140 КК України. Однак можливість використання документа як доказу у кримінальному провадженні характеризує правові наслідки такого документа для позивача, а не приватний інтерес членів КЕК, а саме по собі посилання на те, що результати КЕО використовуються стороною обвинувачення у кримінальному провадженні, не створює конфлікту інтересів у членів КЕК.

Для застосування положень законодавства про конфлікт інтересів необхідно встановити не те, що рішення впливає на права чи інтереси позивача, а те, що у конкретного члена КЕК існує власний приватний інтерес, пов`язаний із майновими, немайновими чи іншими особистими інтересами, який суперечить його службовим повноваженням. Вказаних обставин позивачем не доведено.

Суд критично ставиться до доводів позивача, що відповідно до отриманої ним інформації, повідомлень про наявність конфлікту інтересів від експертів, членів КЕК чи заступника голови КЕК не надходило, оскільки, перед початком засідання клініко-експертної комісії голова клініко-експертної комісії Управління охорони здоров`я був повідомлений про відсутність ознак реального або потенційного конфлікту інтересів у членів комісії, що підтверджується відповідними повідомленнями та вказане відображено у протоколі засідання КЕК.

Положення № 69 передбачають обов`язок відповідної особи повідомити про реальний чи потенційний конфлікт інтересів у разі його виникнення. Отже, механізм запобігання участі особи в умовах конфлікту інтересів нормативно визначений.

Позивач стверджує, що КЕК мала оцінити не лише дії працівників КНП «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького», а й питання маршрутизації пацієнта, дії працівників центру ЕМД та обставини, пов`язані з Чернігівською обласною лікарнею. Саме на цій підставі позивач намагається зробити висновок про конфлікт інтересів у працівників закладів обласного рівня. Однак такий висновок є припущенням.

Належність закладів охорони здоров`я до однієї системи організації охорони здоров`я області, їх функціональна взаємодія під час маршрутизації пацієнтів або участь відповідних закладів у реалізації регіональної системи медичної допомоги не означають автоматичної наявності у кожного працівника цих закладів приватного інтересу.

Більше того, предметом КЕК є оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а тому для її проведення закономірно можуть залучатися фахівці, які мають необхідні спеціальні знання та досвід.

Якщо б сам факт професійної діяльності у закладі певного рівня або у спорідненій сфері автоматично створював конфлікт інтересів, це фактично унеможливило б залучення кваліфікованих фахівців до проведення зовнішньої клініко-експертної оцінки.

Позивач посилається на те, що експерти та члени КЕК могли мати відношення до діяльності закладів, дії яких, на його думку, повинні були оцінюватися. При цьому він робить висновок про існування «стороннього спостерігача обґрунтованих сумнівів» у їх неупередженості.

Проте суб`єктивні сумніви позивача або його оцінка поведінки членів КЕК не можуть автоматично замінити доказування конкретних, юридично значущих обставин. В даному випадку необхідно розмежовувати: можливість суб`єктивної незгоди позивача з висновками КЕК; об`єктивну наявність приватного інтересу члена КЕК; наявність суперечності між таким приватним інтересом та службовими повноваженнями; вплив такого конфлікту на прийняте рішення.

Необхідною передумовою застосування відповідного механізму є саме встановлення факту наявності конфлікту інтересів. Натомість позивач уже після прийняття рішення звернувся до голови КЕК із власною заявою, в якій виклав своє бачення наявності конфлікту інтересів та просив скасувати рішення. Така заява є способом реалізації позивачем власної правової позиції, але сама по собі не є доказом існування конфлікту інтересів.

Суд зазначає, що незгода особи з професійним висновком експерта не є тотожною доказу конфлікту інтересів і не доводить неправомірності саме рішення КЕК про затвердження експертних висновків.

Окрім цього, як зазначалось вище, позивач в межах адміністративного позову приділяє увагу тому, що експертні висновки та висновок КЕО використовуються стороною обвинувачення у кримінальному провадженні. Проте обставина використання відповідних документів у кримінальному провадженні не свідчить про їх незаконність.

Питання допустимості, належності, достовірності та достатності доказів у кримінальному провадженні вирішуються судом у межах кримінального процесу відповідно до положень КПК України. Адміністративний суд у цій справі не повинен підміняти суд, який здійснює розгляд кримінального провадження, та встановлювати винуватість або невинуватість позивача у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно, наявність кримінального провадження не створює правової підстави для автоматичного визнання рішення КЕК незаконним.

Рішення КЕК та експертні висновки за результатами клініко-експертної оцінки є результатом спеціальної професійної оцінки якості медичної допомоги та медичного обслуговування. Вони не підміняють судову експертизу та не мають на меті встановлення винуватості конкретної особи у вчиненні кримінального чи іншого правопорушення.

Отже, посилання позивача на конфлікт інтересів ґрунтується переважно на припущеннях та його суб`єктивній оцінці професійної та організаційної взаємодії між закладами охорони здоров`я області, а не на встановлених фактах наявності приватного інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач окремим пунктом просить визнати незаконним, зокрема, «рішення, оформлене протоколом від 15 квітня 2025 року» про затвердження експертних висновків за результатами проведеної клініко експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування.

При цьому сам позивач зазначає, що зазначеним протоколом було зафіксовано рішення КЕК «затвердити експертні висновки» за відповідними напрямами.

Разом із тим наведене позивачем формулювання не відповідає встановленій нормативними актами процедурі оформлення результатів клініко-експертної оцінки. Так, сам позивач у позовній заяві посилається на пункт 4 розділу II Положення № 69, відповідно до якого за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування складається експертний висновок за встановленою формою, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК за встановленою формою. Саме на цій підставі позивач робить висновок про існування прямого нормативного зв`язку між експертним висновком та висновком КЕО.

Таким чином, із наведеного самим позивачем нормативного регулювання вбачається, що результат клініко-експертної оцінки має визначену процедуру та форму документального оформлення: експертні висновки є результатом роботи залучених експертів, а їх затвердження оформлюється відповідним висновком за результатами КЕО.

Так, протокол засідання КЕК за своєю правовою природою є службовим документом, який забезпечує документальну фіксацію діяльності колегіального органу, зокрема проведення засідання, розгляду матеріалів, обговорення питань та результатів прийнятих комісією процедурних рішень.

Протокол не є тотожним висновку КЕО та не замінює його. Він також не є документом, яким самостійно оформлюється результат клініко-експертної оцінки.

При цьому сам по собі запис у протоколі про необхідність затвердити експертні висновки не означає, що протокол набуває властивостей самостійного індивідуального акта, який існує незалежно від висновку КЕО та породжує окремі правові наслідки для позивача.

Зміст протоколу від 15.04.2025, на який посилається позивач, свідчить саме про фіксацію результату розгляду КЕК експертних висновків за напрямами «Кардіологія», «Інтервенційна кардіологія», «Анестезіологія», «Патологічна анатомія», «Медицина невідкладних станів».

Отже, протокол є документом, пов`язаним із прийняттям відповідного рішення в межах процедури КЕО, але не самостійним документом, яким встановлюються нові права чи обов`язки позивача.

Відповідно, наведені позивачем доводи щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів членів КЕК та експертів самі по собі не перетворюють протокол засідання на самостійний предмет судового контролю.

Відтак, з урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A, 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність рішень відповідачів.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації (про визнання протиправними висновку та рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Управління охорони здоров`я Чернігівської обласної державної адміністрації, вул.Івана Мазепи, 1б, м.Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 02013290.

Повний текст рішення виготовлено 29 жовтня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА