Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №620/9986/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9986/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах дитини ОСОБА_2 до Лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , що діє в інтересах дитини ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради від 03.08.2026 року (оформлене медичним висновком № 1146 від 03.08.2026 року та відповідним протоколом комісійного огляду) щодо відсутності медичних показань для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Зобов`язати Лікарсько-консультативну комісію Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради повторно провести комісійний огляд малолітнього ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 з питання встановлення (продовження) категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що наявність у дитини важкого перебігу інсулінозалежного цукрового діабету свідчить про порушення критеріїв життєдіяльності, зокрема, в аспекті самообслуговування, орієнтації та контролю своєї поведінки. Вказує, що малолітня дитина не в змозі вирахувати правильну дозу інсуліну залежно від рівня глюкози крові та інших індивідуальних чинників, а також не може самостійно проводити самоконтроль глюкози крові з оцінкою результатів і прийняття рішень щодо визначення необхідної добової кількості інсуліну, кількості їжі, фізичних навантажень. Тому така дитина фактично є безпорадною у контролі своїх життєво важливих показників рівня глікемії, та гіпоглікемії, а тому потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із порушеннями критеріїв життєдіяльності. Зазначає, що оскаржуваний консультативний висновок спеціаліста Протокол ЛКК № 116 від 03.08.2026 лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради щодо відмови надання ОСОБА_2 , категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» не містить будь-яких обґрунтувань, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позову та заначає, що на виконання рішення суду від 16.03.2026 у справі №620/11930/25 комісією у складі голови ЛКК Овсієнко Л.В., членів ЛКК Крючко Н.В., Мороз О.А., Ковальової К.В. 03.08.2026 здійснено огляд дитини та встановлено, що на момент огляду стан задовільний, дитина активна, вільно спілкується з оточуючими, контактна, відповідає на запитання, веде діалог згідно вікової норми; орієнтується в часі та просторі; сам себе обслуговує в побуті; задовольняє свої фізіологічні потреби. 03 серпня 2026 року виданий Медичний висновок № 1146 про дитину з інвалідністю віком до 18 років відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Де в розділі 5. Захворювання ( патологічний стан) визначений діагноз і те, що дитина не підлягає визначенню «Дитина з інвалідністю підгрупи «А», згідно Постанови № 917. Суд, здійснюючи правосуддя, не може перебирати компетенцію лікарсько-консультативних комісій і визначити (змінити) ступінь виражень обмеження основних категорій життєдіяльності у дитини, зважаючи при цьому на його діагноз, оскільки визначення ступеня вираження обмеження життєдіяльності у дитини належать до відання органів системи МОЗ України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 19.10.2026 витребувано додаткові докази по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до медичного висновку (форма №080/о) № 89 на дитину - інваліда до 18 років КНП «Дитяча поліклініка №1» Чернігівської міської ради 09.11.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання, Е10.1 Цукровий діабет вперше виявлений І тип, тяжка форма,. Діабетичний кетоацидоз 1-2 ступеню, яке відповідає розділу II пункту 3 підпункту 3.3 Переліку медичних показань, що дають прав на одержання державної соціальної допомоги на дітей - інвалідів віком до 18 років затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 р. № 454 471/516 Висновок дійсний до 31.08.2035 року, дата переогляду 31.07.2035 року.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/11930/25 від 16.03.2026, яке набрало законної сили 02.06.2026, визнано протиправною бездіяльність Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради у не виготовлені за формою, затвердженою МОЗ, медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" або щодо відмови в установленні категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" з відповідним обґрунтуванням відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано Лікарсько-консультативну комісію Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради повторно провести медико-соціальну експертизу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" або щодо відмови в установленні категорії "дитина з інвалідністю підгрупи А" з відповідним обґрунтуванням.

Наказом КНП «Сімейна поліклініка» від 01.01.2026 №01-од затверджено персональний склад лікарсько-консультативної комісії у складі голова ОСОБА_3 (генеральний директор), члени ОСОБА_4 (медичний директор), ОСОБА_5 (заступник медичного директора) Крючко Н.В. (заступник мед. директора з організаційної роботи), ОСОБА_6 (лікар -терапевт), ОСОБА_7 (лікар психіатр дитячий, залучається для розгляду справ психіатричного профілю), ОСОБА_8 (лікар-педіатр, залучається про необхідності), ОСОБА_9 (клінічний психолог, залучається про необхідності), лікарі з ПМД (залучаються для розгляду справ дітей за укладеними деклараціями).

Комісією КНП «Сімейна поліклініка» у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 03 серпня 2026 року був оглянутий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та було встановлено, що дитина має діагноз Е 10.42 Цукровий діабет І обмежень тип, тяжка форма, лабільниі перебіг, субоптимальний глікемічний контроль та має порушення функції підшлункової залози, яке компенсується постійною інсулінотерапією. Враховуючи: Збережену здатність до самообслуговування, орієнтації, спілкування, контролювати свою поведінку та пересування відповідно до вікової норми, Відсутність потреби у постійному сторонньому догляді та сторонній допомозі, що перевищує звичайний батьківський догляд за дитиною даного віку. Відсутність важких необоротних ускладнення (такі як тяжкі ураження ЦНС, термінальна стадія ниркової недостатності, сліпота тощо), які призводять до повної залежності від інших осіб. За результатами медичного огляду, аналізу клініко-функціонального стану, ступеня обмеження життєдіяльності дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до Порядку встановлення категорій «дитина з інвалідністю» та «дитина з інвалідністю підгрупи А» (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 показань до встановлення підгрупу «А» категорії «дитина з інвалідністю» немає.

При оцінці порушення стану здоров`я згідно з Постановою №917 від 21.11.2013 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено таке:

- основні види порушення функцій організму: порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету.

- ступінь вираження стійких порушень функції організму: І ступінь – незначні порушення – легкій ступінь обмеження життєдіяльності, при яких людина здатна самообслуговуватися, але може потребувати допомого або підказки у стресових або незнайомих ситуаціях.

- рівень обмеження основних категорій життєдіяльності та їх ступені вираження:

здатність до самообслуговування - обмеження не встановленні;

здатність до самостійного пересування - обмеження не встановленні;

здатність до орієнтації – обмеження не встановленні;

здатність до спілкування - обмеження не встановленні;

здатність контролювати свою поведінку – обмеження не встановленні;

здатність до навчання – І ступінь здатність до навчання у навчальних закладах або класах (групах) з інклюзивним навчанням у таких закладах з використанням у разі потреби корегованих .методів спеціального режиму навчання та спеціальних засобів для освіти; навчання;

здатність до трудової діяльності – не визначалась.

За результатом огляду була видала Довідка (форма №080-1/о) № 180 про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляди відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням діагнозу Е10.42 і терміну дії до 31.08.2033.

Згідно з медичним висновком (форми №080/о) від 03.08.2026 №1146 комісією у складі генеральний директор Овсієнко Л.В., Медичний директор Ковальова К.В., лікуючий лікар ОСОБА_11 , Члени ЛКК Крючко Н.В., Мороз О.А. було встановлено, що ОСОБА_2 не підлягає визнанню «дитина з інвалідністю підгрупи «А», згідно з Постановою №917 від 21.11.2013.

Позивач не погодився з таким висновком та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2005 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 2961-IV).

Положеннями абзацу третього частини першої статті 1 Закону № 2961-IV визначено, що дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Окрім того абзацом восьмим цієї статті визначено, що медико-соціальна експертиза дитини - встановлення ступеня стійкого обмеження повсякденного функціонування, підгрупи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням повсякденного функціонування.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 2961-IV лікарсько-консультативна комісія закладу охорони здоров`я встановлює дитині категорію "дитина з інвалідністю", а дитині з виключно високим ступенем стійкого обмеження повсякденного функціонування та з надзвичайною залежністю від постійного догляду, допомоги інших осіб або диспансерного нагляду, яка фактично не здатна до самообслуговування, - категорію "дитина з інвалідністю підгрупи А".

В силу вимог статті 7 Закону № 2961-IV лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я:

визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її повсякденного функціонування при взаємодії із зовнішнім середовищем;

складають (коригують) та затверджують індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження дитини з обмеженням повсякденного функціонування, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх проведення, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання такої програми;

надають консультативну допомогу з питань реабілітації дітей з інвалідністю, стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду за ними;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з обмеженнями повсякденного функціонування і дітей з інвалідністю та за результатами огляду (переогляду) вносять інформацію про дітей з інвалідністю до централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення дітям інвалідності лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я та положення про індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" Кабінет Міністрів України постановою від 21 листопада 2013 р. № 917 затвердив:

- Положення про лікарсько-консультативну комісію (далі Положення №917);

- Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям (далі Порядок 917).

Положення № 917 визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи осіб із захворюванням, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю (далі - діти) з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності. (пункту 1 Положення № 917)

Згідно з пунктом 3 Положення № 917, лікарсько-консультативні комісії (далі-комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я МОЗ, Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров`я місцевих держадміністрацій.

У рішенні про утворення центральних комісій, міських, районних, міжрайонних, районних у містах комісій визначається їх персональний склад, місце та графік роботи.

Персональний склад, місце та графік роботи центральної комісії МОЗ визначається керівником закладу охорони здоров`я, в якому її утворено.

До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, фахівець з реабілітації, лікар-психолог або клінічний психолог.

У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби- представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою).

Відповідно до абзаців 2, 3 підпункту 1 пункту 7 Положення № 917, комісії визначають: наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А", причину і час настання інвалідності.

Комісії аналізують рівень дитячої інвалідності за категоріями "дитина з інвалідністю", "дитина з інвалідністю підгрупи А". (абзац 2 підпункту 4 пункту 7 Положення № 917).

Згідно з пунктом 12 Положення № 917, комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" (щодо відмови в установленні категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років у триденний строк надсилається органові, в якому дитина з інвалідністю перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії "дитина з інвалідністю" - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також до закладу охорони здоров`я і органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 917 особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія “дитина з інвалідністю”, а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров`я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія “дитина з інвалідністю підгрупи А”.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 917 медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії “дитина з інвалідністю” або “дитина з інвалідністю підгрупи А” за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров`я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.

На розгляд комісії лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи: історію розвитку дитини за формою, встановленою МОЗ; виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров`я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров`я 10-го перегляду діагнозу та коду; план медичної реабілітації; документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників.

У разі незгоди з рішенням комісії дитина старша 15 років, у тому числі потерпіла від нещасного випадку на виробництві, та/або її батьки чи законні представники мають право протягом місяця після надходження висновку комісії звернутися до центральної комісії Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральних обласних, центральних міських у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії) або до комісії, в якій дитині проводилася медико-соціальна експертиза, чи до Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, відповідного структурного підрозділу з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. (абзац 1 пункту 10 Порядку №917).

Пунктом 12 Порядку № 917 передбачено, що рішення комісії може бути оскаржене до суду.

Відповідно до пунктів 13-17 Порядку № 917 класифікація, що використовується комісією під час проведення медико-соціальної експертизи дітей, визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.

Основними видами порушень функцій організму є:

порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій);

порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше);

порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості);

порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів);

порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету;

порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла).

Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження: I ступінь - незначні порушення; II ступінь - помірні порушення; III ступінь - виражені порушення; IV ступінь - значно виражені порушення.

Основними категоріями життєдіяльності є здатність до: самообслуговування; самостійного пересування; орієнтації; спілкування; контролювання своєї поведінки; навчання; трудової діяльності.

Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження:

1) здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни:

I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів;

II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб;

2) здатність до самостійного пересування - здатність дитини самостійно переміщатися в просторі, зберігати рівновагу тіла під час пересування, перебування у спокої і під час зміни положення тіла, користуватися громадським транспортом:

I ступінь - здатність до самостійного пересування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час пересування і скорочення відстані з використанням у разі потреби технічних засобів;

II ступінь - здатність до самостійного пересування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до самостійного пересування і потреба в постійній допомозі інших осіб;

3) здатність до орієнтації - здатність дитини до адекватного сприйняття навколишнього середовища, до визначення часу і місця перебування, оцінки ситуації:

I ступінь - здатність до орієнтації тільки у звичній ситуації самостійно та/або з використанням технічних засобів;

II ступінь - здатність до орієнтації з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до орієнтації (дезорієнтація) і потреба в постійній допомозі та (або) нагляді інших осіб;

4) здатність до спілкування - здатність дитини до встановлення контактів з іншими особами шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації:

I ступінь - здатність до спілкування із зниженням темпу і обсягу отримання і передачі інформації; використання у разі потреби технічних засобів допомоги; здатність у разі ізольованого ураження органа слуху до спілкування з використанням невербальних способів і послуг сурдоперекладу;

II ступінь - здатність до спілкування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів;

III ступінь - нездатність до спілкування і потреба в постійній допомозі інших осіб;

5) здатність контролювати свою поведінку - здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм:

I ступінь - періодичне виникнення обмеження здатності контролювати свою поведінку в складних життєвих ситуаціях та (або) постійне утруднення у виконанні рольових функцій, які зачіпають окремі сфери життя, з можливістю часткової самокорекції;

II ступінь - постійне зниження рівня критичного ставлення до своєї поведінки і навколишнього середовища з можливістю часткової корекції тільки з регулярною допомогою інших осіб;

III ступінь - нездатність контролювати свою поведінку, неможливість її корекції, потреба в постійній допомозі (нагляді) інших осіб;

6) здатність до навчання - здатність дитини до сприйняття, запам`ятовування, засвоєння і відтворення знань (загальноосвітніх, професійних та інших), оволодіння навичками та вміннями (професійними, соціальними, культурними, побутовими):

I ступінь - здатність до навчання у навчальних закладах або класах (групах) з інклюзивним навчанням у таких закладах з використанням у разі потреби корегованих методів навчання, спеціального режиму навчання та спеціальних засобів для освіти;

II ступінь - здатність до навчання за спеціальними програмами у навчальних закладах або вдома чи спеціальних навчальних закладах з використанням у разі потреби спеціальних засобів для освіти;

III ступінь - значне обмеження здатності до навчання (здатність до здобуття лише певних освітніх рівнів (початкової загальної або базової загальної середньої освіти);

7) здатність до трудової діяльності - здатність дитини провадити трудову діяльність з дотриманням вимог до змісту, обсягу, якості та умов виконання роботи:

I ступінь - здатність до провадження трудової діяльності;

II ступінь - здатність до провадження трудової діяльності у спеціально створених умовах праці, зокрема на підприємствах, в установах та організаціях або вдома, з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей дитини, зумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устатковання, технічного обладнання чи у разі потреби - зниження кваліфікації, рівня важкості, напруження та (або) зменшення обсягу роботи тощо, нездатність продовжувати роботу за основною професією у разі збереження можливості в звичайних умовах праці провадити трудову діяльність за більш низькою кваліфікацією;

III ступінь - здатність тільки до провадження елементарних видів трудової діяльності, що не потребують здобуття будь-якої освіти.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 917 ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 917 підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю” є помірна та середня міра втрати здоров`я, залежність від стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду і здатність до самообслуговування.

До числа дітей з помірною та середньою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму I та II ступеня їх вираження (незначні та помірні порушення) та обмеження життєдіяльності будь-якої категорії I ступеня її вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Підставою для встановлення дитині категорії “дитина з інвалідністю підгрупи А” є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

Згідно із пунктом 7 Порядок видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.12.2001 № 482 встановлення інвалідності дитині віком до 18 років та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років») здійснюється лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем медичного обслуговування дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини у відповідному закладі охорони здоров`я та оформлених відповідно до цього Порядку.

З аналізу норм Порядку №917 слідує, що встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» пов`язується із сукупністю (поєднанням) двох критеріїв (умов): порушенням у дитини функцій організму III і IV ступеня їх вираження і обмеженням життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження.

Відсутність одного з цих критеріїв (тобто коли ступені вираження порушень за обома названими параметрами не відповідають тим, які зазначені в абзаці 4 пункту 21 Порядку № 917) перешкоджає встановленню дитині інвалідності підгрупи А.

Також встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» пов`язується з наявністю високого ступеня стійкого обмеження життєдіяльності та надзвичайної залежності від постійного догляду.

Отже, результати комплексного оцінювання показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму дитини (відповідно до класифікації основних видів порушень функцій організму дитини), не визначають (не диктують, не нав`язують) результати комплексної оцінки показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності (відповідно до класифікації основних категорій життєдіяльності і ступені вираження обмежень таких категорій). Остання визначається на основі оцінювання відхилення основних категорій життєдіяльності від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини (пункт 18 Порядку № 917), а не на підставі визначеного дитині ступеня вираження порушень функцій організму.

Остання визначається на основі оцінювання відхилення основних категорій життєдіяльності від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини (пункт 18 Порядку № 917), а не на підставі визначеного дитині ступеня вираження порушень функцій організму.

Наведене не слід розуміти так, що порушення функцій організму не впливають на життєдіяльність дитини, але, за правилами Порядку № 917, визначення ступенів вираження порушень за обома названими параметрами є результатом огляду і медико-соціальної експертизи за різними (самостійними) класифікаціями.

Відповідність обом згаданим вище критеріям визначають лікарсько-консультативні комісії, які функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Іншими словами, встановлення ступеня вираження порушень функцій організму та обмеження життєдіяльності є компетенцією лікарсько-консультативних комісій, адже передбачає проведення медико-соціальної експертизи.

Розглядаючи сукупно критерії класифікації основних видів порушень функції організму дитини та показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, суд зауважує, що наявність у дитини важкого перебігу діабету, апріорі, свідчить про порушення критеріїв життєдіяльності, зокрема, в аспекті самообслуговування, орієнтації та контролю своєї поведінки.

Загальновідомим є те, що перебіг цукрового діабету у дітей завжди вважався найважчим, що пов`язано з багатьма як ендогенними (незрілість та лабільність майже всіх систем організму, особливо імунної та нервової), так і екзогенними чинниками (страх перед ін`єкцією, відмова від їжі, труднощі у дотриманні потрібного режиму харчування тощо).

Так, існує пряма залежність між компенсацією цукрового діабету, рівнем знань пацієнтів про своє захворювання і адекватним самоконтролем.

Варто зауважити, що важка форма діабету часто супроводжується різкими стрибками цукру. Гіпоглікемія та гіперглікемія фізично впливають на самоконтроль дитини, оскільки можуть викликати спалахи агресії, плаксивість, капризи або апатію.

У цій справі суд встановив, що при порушенні стану здоров`я було встановлені порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету, І ступінь вираження стійких порушень функції організму (незначні порушення) – легкій ступінь обмеження життєдіяльності, при яких людина здатна самообслуговуватися, але може потребувати допомого або підказки у стресових або незнайомих ситуаціях.

Щодо обмеження основних категорій життєдіяльності був встановлений І ступінь здатність до навчання - здатність до навчання у навчальних закладах або класах (групах) з інклюзивним навчанням у таких закладах з використанням у разі потреби корегованих методів спеціального режиму навчання та спеціальних засобів для освіти; навчання. Водночас обмежень у здатність до самообслуговування, здатність до самостійного пересування, здатність до самостійного пересування, здатність до орієнтації, здатність до спілкування, здатність контролювати свою поведінку не було встановлено.

Відтак відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення дитині інвалідності підгрупи А, оскільки цей статус надається лише за умови виключно високої міри втрати здоров`я, повної залежності від стороннього догляду та нездатності до самообслуговування — тобто за наявності основних порушень функцій організму III–IV ступеня та обмежень життєдіяльності II–IV ступеня (з огляду на вікову норму).

Рішення лікарсько-консультативної комісії може бути оскаржене до суду (пункт 12 Порядку № 917, пункт 9 частини першої статті 19 КАС України). Проте суд має перевірити оспорюване рішення на відповідність критеріям, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України. Водночас, зважаючи на предмет оскарження, судовий контроль не повинен використовуватися як спосіб підмінити медико-соціальну експертизу або ж як інструмент для «створення» норм/правил щодо захворювань чи медичних показань, обов`язкових для лікарсько-консультативних комісій під час вирішення питання про встановлення інвалідності.

Тобто, адміністративний суд перевіряє, чи прийняті оскаржуване рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія): 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що комісійний огляд та оцінка порушення стану здоров`я було здійснено лікарсько-консультативною комісією у складі ОСОБА_3 (генеральний директор), Крючко Н.В. (заступник мед. директора з організаційної роботи), ОСОБА_6 (лікар -терапевт), ОСОБА_4 (медичний директор). Медичний висновок також підписаний лікуючим лікарем ОСОБА_11 (педіатр).

За приписами пункту 3 Положення №917 до складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, фахівець з реабілітації, лікар-психолог або клінічний психолог.

Отже встановлений пунктом 3 Положення №917 склад лікарсько-комплексної комісії (голова, лікарі за спеціальностями, фахівці з реабілітації, лікар-психолог або клінічний психолог) є імперативно визначеним і не підлягає довільному тлумаченню чи зміні з боку закладу охорони здоров`я. Суб`єкт владних повноважень не наділений дискрецією щодо формування переліку медичних спеціалістів комісії на власний розсуд, окрім вибору конкретних профілів лікарів у межах дефініції "лікарі за спеціальностями", що зумовлено медичними показаннями конкретного випадку.

Суд зазначає, що за приписами розділу ІІ наказу Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 454/471/516, яким затверджений Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 16 років, інсулінозалежний цукровий діабет (І тип) віднесений до хвороби ендокринної системи, розладу харчування та порушення обміну речовин та за характером клінічного перебігу захворювання та функціонального стану органів і систем є необоротним стійким порушенням функції підшлункової залози, що проявляється клінічною та лабораторною картиною абсолютної інсулінової недостатності та потребою постійної замісної терапії препаратами інсуліну.

У ході судового розгляду встановлено, що до складу комісії, яка проводила огляд ОСОБА_2 та оцінювала стан його здоров`я, не входив лікар-психолог або клінічний психолог. А отже процедура ухвалення рішення прямо суперечить вимогам пункту 3 Положення № 917 і свідчить про недотримання відповідачем критеріїв правомірності дій суб`єкта владних повноважень.

Оскільки рішення лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради про відсутність у ОСОБА_2 медичних показань для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» було ухвалено з грубим порушенням встановленої процедури, то наявні підстави для його скасування.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасувати рішення лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради, оформленого медичним висновком № 1146 від 03.08.2026 щодо відсутності у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 медичних показань для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» та зобов`язання Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради повторно провести огляд ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення з питання встановлення (продовження) категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» за результатом огляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , що діє в інтересах дитини ОСОБА_2 до Лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської радим про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради, оформленого медичним висновком № 1146 від 03.08.2026 щодо відсутності у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 медичних показань для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради повторно провести огляд ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняти рішення з питання встановлення (продовження) категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» за результатом огляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), що діє в інтересах дитини ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Лікарсько-консультативна комісія комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради ( вул. Пирогова, 15, м. Чернігів, 14002, код ЄДРПОУ 04591208 ).

Повне судове рішення складено 29.10.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА