Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №495/5879/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1966/26

Справа № 495/5879/25

Головуючий у першій інстанції Топалова А. Л.

Доповідач Маслеников О. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Масленикова О.А., за участі секретаря судового засідання Хангельдян К.С., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Клімінченка Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника Клімінченка Є.В., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2026 стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2026 накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп з позбавленням права керування транспортими засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Встановлено, що 31.07.2025 о 21.00 год. ОСОБА_1 керував автомобілем «Шкода», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з роту, почервоніння очей). Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального приладу «Alkotest Drager» або огляду у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник Клімінченко Є.В. не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступні обставини:

- факт керування транспортним засобом громадянином ОСОБА_1 не зафіксовано, оскільки 31.07.2026 останній не управляв зазначеним транспортним засобом;

- зупинки транспортного засобу не було, однак поліцейські наполегливо тлумачили особі, що зупинка транспортного засобу була, але жодного разу не повідомили, що було підставою для зупинки ОСОБА_1 як до водія;

- безперервна відеофіксація обставин вчинення адміністративного правопорушення не проводилася;

- ОСОБА_1 не був водієм і тому застосування до нього Інструкції не допускається. Однак ОСОБА_1 згідно відео запису «IMG 3268» двічі погоджується проти медичний огляд на виявлення стану алкогольного сп?яніння, за умов що поліцейські нададуть докази, що саме він рухався за кермом сірого автомобіля, однак поліцейські його згоду ігнорують, навмисно провокуючи його на відмову в проходженні огляду на виявлення алкоголю в крові;

- на наданому відео поліцейський відмовляє ОСОБА_1 в складанні протоколу про адміністративне правопорушення в його присутності (про складання протоколу про адміністративне правопорушення без участі особи свідчить наявність двох ідентичних протоколів в судовій справі);

- постанова по даній справі фактично була винесена 05.08.2026, а не 29.07.2026, що підтверджується відомостями з ЄДРСР про дату надсилання судового рішення, а оскільки подія була 31.07.2026, то пройшли строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладені обставини, захисник Клімінченко Є.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Клімінченка Є.В., які підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі, перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 408503 від 31.07.2025 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, складений уповноваженою особою, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 31.07.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального приладу «Alkotest Drager» або в медичному закладі, відповідно до визначеної законом процедури, відмовився;

- актом огляду;

- відеозаписом події.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи захисника стосовно того, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, спростовуються відеозаписом події, відповідно до якого після безперервної фіксації поліцейськими факту переслідування на службовому автомобілі транспортного засобу сріблястого кольору та безпосередньо після здійснення ним зупинки у дворі біля одного з жилих будинків, зафіксовано, як ОСОБА_1 виходить з водійського місця та до нього підходять співробітники поліції.

Твердження про те, що ОСОБА_1 вийшов з водійського місця для того, щоб знайти ключі від будинку де він проживає є неспроможними, оскільки відеозаписом не підтверджуються та є способом захисту особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що не мають правового значення доводи апелянта щодо безпідставності зупинки ОСОБА_1 , оскільки такі обставини не є предметом доказування у справі, не впливають на склад вчиненого правопорушення, а тому не підлягають дослідженню, водночас, ОСОБА_1 під час його зупинки працівниками поліції на вказане не звертав увагу, підстави його зупинки не оспорював.

Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів, відомих цій особі, і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Мотиви відмови водія від виконання вимоги поліцейських у відповідності до пункту 2.5 ПДР України правового значення не мають. Наслідком такої відмови є складення відносно водія протоколу про адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю усвідомлював вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, розумів наслідки відмови від проходження огляду, здійснював свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився, визначившись остаточно, надав однозначну відповідь про відмову у проходженні огляду навіть після того, як співробітники поліції на його пропозицію надали для перегляду відеозапис, що він перед цим висував як умову для проходження ним відповідного огляду.

Крім того, положення Інструкції №1452/735 пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння (виявлення відповідних ознак), а не із зупинкою транспортного засобу. З огляду на це, у цьому випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та вважати недоведеним факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки у розумінні ст. 35 Закону «Про Національну поліцію» за встановленого факту керування таким транспортним засобом.

Отже, питання правомірності зупинки автомобіля та питання дотримання водієм вимог пункту 2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння є самостійними процесуальними діями та мають окремі правові наслідки. Чинне законодавство не пов`язує обов`язок водія пройти огляд на стан сп`яніння із виключною правомірністю попередньої зупинки транспортного засобу. Обставини законності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом.

У разі незгоди з причинами зупинки ОСОБА_1 мав право з огляду на положення п.п. «д» п.2.14 ПДР України, оскаржити дії працівників поліції у встановленому законом порядку. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що дії правоохоронців були оскаржені стороною захисту у встановленому законом порядку.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 двічі погоджується проти медичний огляд на виявлення стану алкогольного сп?яніння, за умов що поліцейські нададуть докази, що саме він рухався за кермом сірого автомобіля також є неспроможними, оскільки як вбачається з долученого відеозапису, працівники поліції продемонстрували ОСОБА_1 відеозапис, на якому зафіксований момент, коли його автомобіль проїхав повз автомобіль співробітників поліції, проте останній заперечував факт того, що це був саме його транспортний засіб, оскільки з відео не видно державний номерний знак автомобіля.

Після неодноразового роз`яснення співробітниками поліції права на проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 категорично відмовився від його проходження, від будь яких підписів про ознайомлення відмовився та залишив службовий автомобіль співробітників поліції, після чого ними було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 408503 від 31.07.2025 за його відсутності.

Доводи апеляційної скарги про порушення вимог щодо безперервності відеофіксації є необґрунтованими.

Так, наявні в матеріалах справи відеозаписи здійснювались на портативний реєстратор, встановлений всередині службового автомобіля, та портативні реєстратори, що фіксуються на форменому одязі поліцейських.

Відеозаписи з бодікамер поліцейських здійснювалися безперервно - від моменту початку виконання поліцейськими службових обов`язків у межах цієї справи й до фактичного залишення особою, яка притягується до адміністративної відповідальності службового автомобіля співробітників поліції.

Доводи апеляційної скарги щодо закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки судовий розгляд справи було призначено на 29.07.2026 та саме у цей день була ухвалена оскаржувана постанова суду першої інстанції. Водночас в умовах дії воєнного стану, систематичних повітряних тривог та надмірного навантаження на суди надсилання судового рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень, якщо і було здійснено 05.08.2026, саме по собі не свідчить про ухвалення постанови цією датою, а тому з огляду на дату вчинення адміністративного правопорушення — 31.07.2025 року, передбачений статтею 38 КУпАП річний строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, на час розгляду справи не сплив.

Наведене свідчить, що позиція сторони захисту, яка висловлена в апеляційній скарзі, та їх процесуальна поведінка, пов`язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту на власний розсуд з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Враховуючи вищевикладене апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дослідивши зібрані докази по справі, із дотриманням вимог ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини у справі, надав всім зібраним по справі доказам правильну юридичну оцінку, та дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини справи.

При цьому, слід зазначити, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2017 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до уваги особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на неї необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування всіма транспортними засобами на 1 рік.

Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу захисника Клімінченка Є.В., в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Клімінченка Є.В., в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.07.2026, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.А. Маслеников