Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №522/18367/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4496/26

Справа № 522/18367/25-Е

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів колегії Громіка Р. Д., Роїка Д. Я.,

при секретарі Узун Н. Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Устимчик Михайло Володимирович, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року про залишення заяви без розгляду по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Юридичний департамент Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на яке виникло на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2025 року по справі №947/37910/24, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №112 (група нежитлових приміщень 12Н).

В обґрунтування заяви зазначено, що 11 червня 2021 року між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 35118558) був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 2.1.7-1/2021.

Відповідно до п. 2.1.2. договору Об`єкт будівництва– « будівництво багатоповерхового житлового комплексу з підземними паркінгами вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та дитячим садком» за адресою: АДРЕСА_2 » (ІІ черга будівництва), житловий будинок АДРЕСА_3 з підземним паркінгом, земельна ділянка кадастровий №5110136900:10:001:0001. Текстом пункту 2.1.3 договору передбачено: Об`єкт майнових прав приміщення - нежитлове під будівельним номером 2.1.7-1, загальною будівельною площею 49,50 кв.м, розташованою на 1 поверсі об`єкта будівництва.

22 грудня 2021 року на замовлення ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» було видано сертифікат № ІУ123211213545 експлуатацію об`єкта будівництва, який засвідчує прийняття в багатоповерхового житлового комплексу з підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та дитячим садком за адресою: АДРЕСА_4 з підземним паркінгом», за адресою АДРЕСА_2 . Філатова. Під час здійснення перевірки вказаного сертифікату отримано наступну інформацію: у розділі «Місце розташування об`єкта будівництва та адреса» Адреса: значиться: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021) Опис місцезнаходження: Люстдорфська дорога ріг вул. Акад. Філатова. Таким чином адресою місця знаходження введеного в експлуатацію об`єкта будівництва є: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021) , вул. Люстдорфська дорога ріг вул. Академіка Філатова Вказаний сертифікат був виданий, в тому числі але не виключно, на підставі технічного паспорту TI01:0274-0905-6379-8961 виготовленого ОСОБА_2 станом на 10.12.2021, в якому на день виготовлення значиться адреса: АДРЕСА_5 .

Враховуючи конфлікт у правовідносинах, що існував між ОСОБА_1 та ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» для з`ясування питання щодо присвоєння адреси об`єкту будівництва, що введений в експлуатацію згідно сертифікатe №ІУ123211213545, ОСОБА_1 вчинені наступні дії та отримана наступна інформація: ОСОБА_1 звернулась до Київської районної адміністрації міста Одеси із заявою про надання інформації щодо присвоєння адреси об`єкту будівництва, що введений в експлуатацію на підставі сертифікату №ІУ123211213545.

12 серпня 2024 року листом вих. №1794/01-11 Київською районною адміністрацію міста Одеси повідомлено, що об`єкту будівництва, що введений в експлуатацію на підставі сертифікату №ІУ123211213545 адреса не присвоювалась та додатково зазначено: «Київська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створена нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Київського району м. Одеси у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1934-VІІ від 26.04.2017 (далі - Положення).

Відповідно до Положення, райадміністрація вирішує питання про присвоєння або змін) адреси об`єктам нерухомого майна, розташованих на території району». Враховуючи отриману відповідь суб`єкта владних повноважень, заявниця не могла передбачити, що окрім Київської районної адміністрації Одеської міської ради інший суб`єкт владний повноважень може присвоїти адресу об`єкту будівництва, що введений в експлуатацію на підставі сертифікату №ІУ123211213545. 29 травня 2025 року на користь ОСОБА_1 ухвалено рішення Київського районного суду м. Одеси по справі №947/37910/24, яким визнано право власності на приміщення №112 (група нежитлових приміщень 12Н) загальною площею 49,55 ( сорок дев`ять цілих п`ятдесят п`ять сотих) квадратних метри, яке розташоване у багатоповерховому житловому комплексі з підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та дитячим садком за адресою: м. Одеса, Київський район, Люстдорфська дорога ріг вул. Акад. Філатова» (коригування 2К ІІ черги будівництва). 1-й пусковий комплекс, Житловий будинок АДРЕСА_3 (станом на 01.01.2021), АДРЕСА_2 , що введений в експлуатацію згідно сертифікату ІУ123211213545.

Приміщення на, яке у ОСОБА_1 виникло право власності згідно рішення Київського районного суду міста Одеси по справі №947/37910/24 є нежитловим приміщенням, додатково про вказаний факт свідчить, експлікація першого поверху технічного паспорту TI01:0274-0905-6379-8961. 21 липня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась через свого представника до Київської районної адміністрації міста Одеси із запитом щодо присвоєння адреси об`єкту будівництва, що введений в експлуатацію на підставі сертифікату ІУ123211213545, а також надати документи у разі присвоєння адреси об`єкту будівництва, що введений в експлуатацію на підставі сертифікату ІУ123211213545. 30 липня 2025 року листом вих. №2444/01-11 Київською районною адміністрацію міста Одеси повідомлено, що 22 липня 2022 року Одеська районна державна адміністрація розпорядженням №91/од-2022 об`єкту будівництва що введений в експлуатацію на підставі сертифікату ІУ123211213545 присвоєно адресу: Україна, Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вул. Філатова академіка, буд. 2 корп. 2.

Також присвоєння адреси об`єкту будівництва, що введений в експлуатацію на підставі сертифікату ІУ123211213545, Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вул. Філатова академіка, буд. 2 корп. 2. вбачається з витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 11.11.2022, копію якого долучено до листа вих. №2444/01-11. Дата з якої Київська районна адміністрація міста Одеси мала у розпорядженні інформацію про прийняте рішення (розпорядження) №91/од-2022 у відповіді вих. №2444/01-11, що надана на адвокатський запит не значиться.

Встановлення факту, що має юридичне значення заявниці необхідно для можливості отримання документів встановленого зразка згідно законодавства України, які підтверджують право власності, що виникло на підстав рішення суду.

Причини з яких неможливо одержати відповідні документи є той факт, що згідно сертифікату ІУ123211213545 адресою місця знаходження введеного в експлуатацію об`єкта будівництва є: Одеська обл., Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021), АДРЕСА_2 , яка не містить нумерації будинку, на визначеній вулиці, що унеможливлює подальше отримання документів встановленого зразка згідно законодавства України, які підтверджують право власності, що виникло на підстав рішення суду, проте Одеською районною державною адміністрацією розпорядженням №91/од-2022 об`єкту будівництва що введений в експлуатацію на підставі сертифікату ІУ123211213545 присвоєно адресу: Україна, Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса, вул. Філатова академіка, буд. 2 корп. 2. про що заявниця була повідомлена не раніше 30 липня 2025 року, що підтверджується листом вих. №2444/01-11. Також вказані вище обставини унеможливлюють звернення до компетентних установ через неможливість подання відповідної заяви вставленої законодавством України форми та змісту.

При цьому ні заявник, ні заінтересована особа, ні третя особа не заперечують факт присвоєння Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021) вулиця Філатова академіка, будинок 2 корпус 2, яка присвоєна об`єкту будівництва, що введений в експлуатацію на підставі сертифікату, та в якому розташоване нежитлове приміщення 112 (група нежитлових приміщень 12 Н) яке належить заявниці на праві приватної власності яке виникло на підстав рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 травня 2025 року по справі №947/37910/24. Станом на день подання заяви, інформація про оскарження у судовому порядку розпорядження Одеської районної державної адміністрації №91/од-2022 від 22.07.2022 ніким у заявника відсутня. Факти, що мають юридичне значення, які намагається встановити заявниця не зачіпають та не впливають на обсяг прав та інтересів будь-яких третіх осіб. Відповідно до наведеного відсутні особи, які оскаржують факт присвоєння адреси згідно Розпорядження Одеської районної державної адміністрації №91/од-2022 від 22.07.2022, а також відсутні особи які оскаржують факт виникнення права власності у заявниці на нежитлове приміщення 112 (група нежитлових приміщень 12 Н) яке знаходиться будинку розташованому за адресою Одеська область, Одеський район, Одеська територіальна громада, м. Одеса (станом на 01.01.2021) вулиця Філатова академіка, будинок 2 корпус 2 (який введено в експлуатацію на підставі сертифікату ІУ123211213545.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Юридичний департамент Одеської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Устимчик М. В. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання до апеляційного суду не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать довідки про доставку судової повістки-повідомлення до електронного кабінету Електронного Суду та рекомендоване повідомлення про направлення судової повістки-повідомлення (а.с. 93-96).

Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

У статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною 1 статті 315 ЦПК України.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети – ні.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У частині 6 статті 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 право власності на яке виникло на підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 29 травня 2025 року по справі №947/37910/24, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . нежитлове приміщення №112 (група нежитлових приміщень 12Н), суд першої інстанції виходив із того, що з поданої заяви вбачається спір про право.

Суд також зазначив, що обставина щодо присвоєння адреси існувала на момент винесення рішення судом. Таким чином, вимоги заявлені в заяві, в разі їх задоволення призведуть до зміни рішення суду щодо ідентифікації об`єкта нерухомого майна.

Зазначені вимоги щодо ідентифікації об`єкта нерухомого майна, на яке право власності визнано заочним рішенням суду може бути розглянуто в порядку процесуальних питань, пов`язаних з судовим рішенням у цивільній справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні положень чинного законодавства, та не відповідають актуальній практиці Верховного Суду, з огляду на наступне.

Так, в постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №295/6717/24 зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Факти, що підлягають встановленню судом, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України, але через неможливість документального підтвердження не може бути реалізованим. Мета дозволяє визначити коло заінтересованих осіб, а також докази, які мають бути досліджені під час судового розгляду справи.

Отже, сутність справ окремого провадження полягає в підтвердженні судом наявності чи відсутності певних юридичних фактів (станів), що є умовами здійснення прав і реалізації інтересів осіб або підставами для їх обмеження.

Законодавцем визначено, що у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Верховний Суд у своїх постановах від 20.06.2019 в справі №632/580/17 та від 15.04.2020 у справі №302/991/19 вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

З аналізу змісту заяви, поданої ОСОБА_1 вбачається, що предметом розгляду є, по суті, спір про право власності, адже встановлення наведеного в заяві факту прямо спрямоване на набуття у власність об`єкта нерухомого майна, розташованого за конкретною адресою. Таким чином, заявник не просто прагне з`ясування певних обставин, які мають юридичне значення, а фактично ініціює вирішення питання щодо права власності, що виходить за межі окремого провадження.

Законодавство чітко передбачає, що окреме провадження застосовується у випадках, коли відсутній спір про право. Однак у даній справі спір про право наявний, оскільки встановлення факту, на який посилається заявник, є необхідним кроком для визнання права власності, що потребує комплексного судового дослідження і правової кваліфікації.

Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23.04.2025 в справі №2-0-93/06 ( провадження №61-3132св24).

Зазначене питання може бути вирішене виключно в межах позовного провадження, яке передбачає можливість повного, змагального розгляду з викликом усіх заінтересованих осіб, дослідження доказів та надання їм правової оцінки, що є неможливим у процедурі окремого провадження.

Таким чином, враховуючи наявність спору про право щодо нерухомого майна, розташованого за конкретною адресою, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не може бути предметом окремого провадження, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без розгляду заяви, відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України.

Водночас таке процесуальне рішення не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до суду шляхом подання позову в порядку позовного провадження для вирішення відповідного правового питання щодо набуття права власності на спірне майно, розташоване за конкретною адресою.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

При цьому, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зводяться до непогодження із висновком суду першої інстанції та тлумаченні норм чинного законодавства на власний розсуд.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11 Конвенції (див. вище пункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

На підставі наведеного, оскільки законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Устимчик Михайло Володимирович залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 29 жовтня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

Д. Я. Роїк