Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №501/2855/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2316/26

Справа № 501/2855/24

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Драгомерецького М. М.,

суддів Громіка Р. Д., Роїка Д. Я.,

при секретарі Узун Н. Д.,

за участю позивача – ОСОБА_1 ,

переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом вселення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом вселення в якому просила:

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 ;

- вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від замків на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 всі судові витрати.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що квартира АДРЕСА_1 , є спільною власністю позивача та відповідача, як майно придбане під час шлюбу. Кожному з них належить 1/2 частина вказаної квартири, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав та копією рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 травня 2014 року по справі №501/1429/14-ц.

Позивач у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, тимчасово, з метою збереження свого життя та життя неповнолітньої дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в березні 2022 року вимушена була виїхати за межі України. Наразі, повернувшись в Україну, не змогла відчинити двері своєї квартири АДРЕСА_1 . Відповідач їй повідомив, що змінив замки у вхідних дверях в квартиру. Ключі від нових замків він не передав і на сьогодні війти в квартиру у позивачки не має можливості.

Звернувшись до відповідача з вимогою надати ключі, отримала категоричну відмову. У зв`язку з тим, що на сьогодні позивачка залишилась без житла, позбавлена свого законного права володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю, вона була вимушена з вказаним позовом звернутись до суду.

Позивач надала до суду першої інстанції заяву в якій просила суд розгляд справи провести без її участі, зазначила, що підтримує викладені в позовній заяві обставини та просить задовольнити заявлені вимоги (а.с. 57).

Відповідач, приймаючи участь в судовому засіданні в суді першої інстанції, визнав позовні вимоги в повному обсязі, про що також написав відповідну заяву (а.с. 58), однак в той же день подав до канцелярії суду заяву в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому не обґрунтовуючи свої заперечення жодними доказами. Відзив на позов відповідач не надав.

18 березня 2025 року рішенням Іллічівського міського суду Одеської області позов ОСОБА_1 задоволено. Суд вирішив:

зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у володінні, користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 ;

вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_2 надати ОСОБА_1 ключі від замків на вхідних дверях квартири АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, через підсистему Електронний суд подав апеляційну скаргу, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу від позивачки не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 21 жовтня 2026 року об 14:00 год з`явилась позивачка ОСОБА_1 , інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 98-101).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що власниками спірної квартири АДРЕСА_1 на сьогодні є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , частки яких є рівними, а тому у випадку вчинення перешкод відповідачем, його слід зобов`язати не перешкоджати позивачці в користуванні житловим приміщенням.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції існували об`єктивні обставини, що на його думку, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Скаржник повідомив, що наразі судом першої інстанції розглядається справа про визначення місця проживання дитини, що у випадку задоволення вимог позову та визначення місця проживання дитини з батьком, унеможливить проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не вказують на помилковість висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно частини 1 статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 317 ЦПК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 379 Цивільного кодексу України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання у них.

Судом встановлено, що на підставі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 травня 2014 року у справі №501/1429/14-ц визнано квартиру АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 10-11).

Також вказаним рішенням припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину вказаної квартири.

Встановлено порядок користування кватирою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 виділено у користування кімнату площею 9,8 кв.м, залишено в загальному користуванні кухню площею 9,4 кв.м, санвузол площею 3,8 кв.м, коридор площею 10,7 кв.м, вбудовану шафу площею 0,4 кв.м.

Рішення набрало законної сили.

Таким чином, власниками спірної квартири АДРЕСА_1 на сьогодні є: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , частки яких є рівними.

Позивачка в позовній заяві повідомила, що відповідач змінив замки у вхідних дверях в квартиру, ключі від нових замків він не передав і увійти в квартиру у позивачки не має можливості.

З цього приводу ОСОБА_1 зверталась з відповідною скаргою та заявою до відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 (а.с. 12-13), в якій зазначила про чинення ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Встановивши, що спірна квартира належить сторонам у справі на праві власності в рівних частках, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, однак відповідач чинить позивачці перешкоди у користуванні цим майном, що порушує її право на житло, суд апеляційної інстанції дійшов висновку вірність висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення ОСОБА_1 до зазначеного житлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги про неможливість користування квартирою позивачкою, 1/2 якої належить їй на праві власності, через можливе задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення місця проживання дитини, апеляційний суд відхиляє, так як проживання дитини разом з батьком (у випадку задоволення таких позовних вимог) жодним чином не може впливати на право власності ОСОБА_1 на 1/2 спірної квартири, так як право власності є непорушним.

Крім того, апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №501/1844/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дитини.

Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява №3236/03).

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перевіривши вимоги заяви, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку у відповідності до вимог ст. ст. 12, 80-89 ЦПК України, дійшов обґрунтованого, законного та справедливого висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Судаков Валерій Валерійович - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 29 жовтня 2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду М. М. Драгомерецький

Р. Д. Громік

Д. Я. Роїк