Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №506/171/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7193/26

Справа № 506/171/26

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА.

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Присакара О.Я.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Речиць Віталій Вікторович, на додаткове рішення Окнянського районного суду Одеської області від 23 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Бурдинюк О.С., у цивільній справі за позовом ТОВАРИВСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

28.02.2026 року ТОВАРИВСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (далі – ТОВ) «ІННОВА НОВА» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Окнянського районного суду Одеської області від 14.04.2026 року позов ТОВ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково (т.1, а.с.48-51).

21.04.2026 року ТОВ «ІННОВА НОВА» звернулось із заявою про ухвалення додаткового рішення та просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 485,00 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ

СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Додатковим рішенням Окнянського районного суду Одеської області від 23.04.2026 року заяву ТОВ «ІННОВА НОВА» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА НОВА» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 485,00 грн. (т.2, а.с.18).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Речиць В.В., ставить питання про скасування додаткового рішення Окнянського районного суду Одеської області від 23.04.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.25-28).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ІННОВА НОВА» просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.2, а.с.62-64).

СЛУХАННЯ СПРАВИ У ВІДСУТНІСТЬ ЇЇ УЧАСНИКІВ.

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с.79-81).

Колегією суддів було також враховано заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Речиць В.В. про слухання справи за відсутності відповідача та її представника (т.2, а.с.82-83).

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ІННОВА НОВА» просило розглянути справу за відсутності представника позивача (т.2, а.с.64).

Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ.

Стягуючи судові витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження таких витрат були наданні належні та допустимі докази (т.2, а.с.18).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окнянського районного суду Одеської області від 14.04.2026 року позов ТОВ «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково та було стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість по кредитному договору та судові витрати, що складалися з судового збору (т.1, а.с.48-51).

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2 485,00 грн. сторона позивача надала наступні докази:

- копію договору про надання правової допомоги від 06.05.2025 року № 06-05/2025, укладеного між адвокатом Андрущенко М.В. та ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (нова назва – ТОВ «ІННОВА НОВА»);

- акт №3272820406 від 21.04.2026 року про приймання – передачі наданих послуг до договору від 06.05.2025 року, відповідно до якого адвокат Андрущенко М.В. надав ТОВ «ІННОВА НОВА» (попередня назва - ТОВ «ІННОВА ФІНАНС») послуги зі складання правової документації, супровід процесу розгляду даної справи;

- заявку №3272820406 про надання послуг;

- платіжну інструкцію від 21.04.2026 року про перерахування 2 485,00 грн. за надання послуг правничої допомоги (т.2, а.с.3-7, 13).

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що договір № 06-05/2025 від 06.05.2025 року та заявка № 3272820406 від 26.06.2025 року були укладені між адвокатом Андрущенком М.В. та ТОВ«ІННОВА ФІНАНС». Проте, акт приймання-передачі наданих послуг № 3272820406 від 21.04.2026 року підписаний між адвокатом Андрущенком М.В. та іншою юридичною особою – ТОВ «ІННОВА-НОВА», а отже не може вважатися належним доказом щодо витрат на правничу допомогу.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, на підставі рішення загальних зборів учасників змінено найменування юридичної особи: з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» на ТОВ «ІННОВА-НОВА», у зв`язку із чим 08.09.2025 року відповідні зміни були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача (т.2, а.с.68-69).

Зміна назви юридичної особи тягне за собою лише обов`язок державної реєстрації таких змін в ЄДР. Це не є правонаступництвом через «юридичну незмінність правопопередника». Сторона спору залишається тією ж самою особою.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі № 910/18692/21.

Відтак, вказані доводи апелянта є безпідставними.

В апеляційній скарзі представник апелянта також зазначає, що в прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення ТОВ «ІННОВА-НОВА» зазначило невірний РНОКПП: НОМЕР_1 . Проте, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, самостійно зазначив РНОКПП: НОМЕР_2 , що належить відповідачу, та тим самим порушив принципи рівності та диспозитивної судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами, так як із вступної частини заяви ТОВ «ІННОВА-НОВА» про ухвалення додаткового рішення, вбачається, що заявником було зазначено саме РНОКПП: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , та який було обґрунтовано зазначено судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного додаткового судового рішення.

Крім того, суд зобов`язаний забезпечити точність і правильність зазначення даних сторін у судовому рішенні.

Таким чином, зазначені доводи апелянта не заслуговують на увагу.

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ

АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного додаткового рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване додаткове рішення суду - залишити без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Речиць Віталій Вікторович, залишити без задоволення.

Додаткове рішення Окнянського районного суду Одеської області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України..

Повне судове рішення складено 28.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

О.Я. Присакар