Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №522/20865/25-Е — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6971/26

Справа № 522/20865/25-Е

Головуючий у першій інстанції Чорнуха Ю. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА.

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Присакара О.Я.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьміна Ольга Володимирівна, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2026 року про відмову у забезпечені позову ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Будова-Титан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діа-Лекс», про розірвання договору, повернення коштів, стягнення збитків та моральної шкоди,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

16.09.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до споживчого товариства (далі – СТ) «Будова-Титан», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Діа-Лекс», про розірвання договору, повернення коштів, стягнення збитків та моральної шкоди, та просила суд стягнути:

- суму грошових коштів, сплачених за Договором асоційованого членства у СТ у гривнях України, що є еквівалентом 124 845, 00 доларів США за курсом Національного банку України на дату ухвалення рішення у справі, сплачених згідно з Договором № 6/6 від 27.09.2018 р.;

- суму штрафних санкцій згідно з Договором асоційованого членства у СТ № 6/6 від 27.09.2018 р. (0,01 %) у розмірі 448 347,25 грн. з розрахунку 871 днів прострочення х 514,75 грн. штрафної санкції за прострочення виконання зобов`язання за кожний день такого прострочення;

- пеню згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 154 427,15 грн. з розрахунку 3% від вартості послуги 5 145 336, 86 грн;

- суму процентів за користування грошовими коштами з 02.04.2023 року по 16.09.2025 року, що складають 2 086 928, 56 грн. (розрахунок за користування 124 845,00 доларів США, що складає 5 147 571, 59 грн).;

- моральну шкоду у розмірі 21 000, 00 грн.

16.04.2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кузьміної О.В., повторно звернулася із заявою про забезпечення позову, у якій заявник просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 9 507 263,43 грн., які знаходяться на рахунках СТ «Будова-Титан» у банківських установах.

Заява про забезпечення позову була обґрунтована тим, що між ОСОБА_1 та СТ «Будова-Титан» було укладено договір асоційованого членства у №6/6 від 27.09.2018 року щодо будівництва квартири за адресою: АДРЕСА_1 за специфікацією об`єкта: Секція/Житловий будинок: № 6; поверх: 3; будівельний номер квартири: АДРЕСА_2 ; загальна площа квартири: 86,1 кв.м.; кількість кімнат: 2 (дві). Пайовик вніс частку у повному обсязі, однак, товариство своїх зобов`язань щодо забезпечення будівництва в строк ІІІ квартал 2021 року станом на сьогодні не забезпечило. Об`єкт будівництва в експлуатацію у встановленні строки введено не було, роботи на будівництві не ведуться, обґрунтованих повідомлень про перенесення строків закінчення будівництва та введення в експлуатацію не надходило. Станом на дату подання позовної заяви загальна заборгованість відповідача, становить 9507264,43 грн., з яких: 5432655,14 грн. – сума грошових коштів, сплачених за договором асоційованого членства у СТ у гривнях України станом на 16.04.2026 року, що є еквівалентом 124 845,00 доларів США; 652188,25 грн. – сума штрафних санкцій; 154427,15 грн. – пеня; 3246993,89 грн. – сума процентів за користування грошовими коштами за період з 30.03.2022 по 16.09.2025; 21 000 грн. – моральна шкода. З урахуванням розміру заявлених до стягнення грошових коштів, а також тривалого невиконання відповідачем своїх зобов`язань, існує реальна загроза невиконання або істотного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО УХВАЛИ

СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову було відмовлено (а.с.16-19).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Кузьміна О.В. ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.22-29).

СЛУХАННЯ СПРАВИ У ВІДСУТНІСТЬ СТОРІН.

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.47-48).

Колегією суддів було також враховано заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Колесникової А.Є. про слухання справи за відсутності позивача та її представника (а.с.49-50).

Колегія суддів також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача може перешкоджати його господарській діяльності та завершенню будівництва, а негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову є більш істотними, ніж наслідки їх невжиття.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу розірвання договору, повернення коштів, стягнення збитків та моральної шкоди. Позивач просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 9 507 264,43 (а.с.1-8).

Верховний Суд у постанові від 17.08.2021 року у справі № 916/585/18 вказав, що достатньо обґрунтованого припущення про те, що майно може зникнути або зменшитися, для задоволення заяви про забезпечення позову.

Апеляційний суд зазначає, що без застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту в межах суми 9 507 264,43 грн. (позовних вимог), що знаходяться на рахунку (рахунках) відповідача, існує високий ризик того, що на момент набрання рішенням суду законної сили, у разі задоволення позовних вимог, грошові кошти на рахунках відповідача будуть відсутні, що утруднить виконання судового рішення.

У даному випадку такий захід забезпечення позову повністю відповідає критеріям співмірності та пропорційності, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 9 507 264,43 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог, без застосування надмірних чи необґрунтованих обмежень, є обгрунтованим.

До того ж, внаслідок арешту дані кошти та майно залишаються у власності відповідача, проте знерухоміються з метою недопущення їх виведення з рахунків відповідача (відчуження) й уникнення виконання ним судового рішення у майбутньому.

При цьому, такий вид забезпечення позову не буде порушувати та обмежувати права будь-яких осіб, у тому числі відповідача, а лише встановлюють певні обмеження задля сприяння ефективному захисту прав позивача в межах одного судового провадження без додаткових звернень до суду.

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ

АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

Отже, враховуючи реальну загрозу невиконання можливого майбутнього судового рішення щодо стягнення коштів, ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення заяви позивача про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти у розмірі позовних вимог, а саме: 9 507 264,43 грн, які знаходяться на рахунках СТ «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ 41769339, місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Осипова,25) у банківських установах України.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Враховуючи, що в даному випадку переглядається ухвала про відмову в забезпеченні позову, питання про розподіл судових витрат підлягає розгляду судом під час ухвалення судового рішення по суті заявлених вимог.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кузьміна Ольга Володимирівна, задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04 травня 2026 року про відмову у забезпечені позову скасувати.

Ухвалити постанову, якою заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Кузьміної Ольги Володимирівни про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти у розмірі суми стягнення за позовними вимогами 9 507 264,43 (дев`ять мільйонів п`ятсот сім тисяч двісті шістдесят чотири гривні 43 копійки), які знаходяться на рахунках Споживчого товариства «Будова-Титан» (код ЄДРПОУ 41769339, місцезнаходження: 65048, м. Одеса, вул. Осипова,25) у банківських установах України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

О.Я. Присакар