Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №522/410/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6966/26

Справа № 522/410/25

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Присакара О.Я.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Судакова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Дорошенко Сергій Олександрович, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2026 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Акапулько-2», про розподіл спільного майна подружжя,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

08.01.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСББ «Акапулько-2», про розподіл спільного майна подружжя.

Крім того, в той же день, тобто 08.01.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту та заборони будь-які реєстраційні дії на спірне майно (а.а.103ц-108).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.01.2025 року, з урахуванням ухвал того ж суду, про виправленні описки від 23 січня 2025 року та від 27 січня 2025 року, клопотання ОСОБА_1 було задоволено (а.с. 113-114, 122, 124).

10.03.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Дорошенко С.О. звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, які вжиті ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10.01.2025 року у даній справі (а.с.131-134).

Клопотання було обґрунтовано тим, що майно, на яке було накладено арешт, не є спільною сумісною власністю подружжя, а належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси № 522/11663/24 від 04.06.2025, яке постановою Одеського апеляційного суду від 27.11.2025 року було залишено без змін (а.с.137-163).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2026 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову було відмовлено (а.с.177).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Дорошенко С.О. ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2026 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову та ухвалення нового судового рішення, яким заяву задовольнити та скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалами Приморського районного суду м. Одеси від 10.01.2025 року та від 23.01.2025 року в частині накладення арешту та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії на наступні об`єкти нерухомості, а саме: кв. АДРЕСА_1 , «ОНМ 1091687251101» та машиномісця АДРЕСА_2 , «ОМН1091687251101», яке належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності (а.с.188-190).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 – адвокат Судаков В.В. просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.210-211).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову розгляд справи №522/410/25 не завершено, що вказує на передчасність вимог про скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування. Отже, скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Посилання заявника на обставини, встановлені у справі №522/11663/24, саме по собі не є безумовною підставою для скасування заходів забезпечення позову у цій справі, оскільки такі обставини не спростовують ризиків, з метою запобігання яким було вжито відповідні заходи, та не свідчать про відсутність потреби у їх подальшому збереженні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, розгляд цивільної справи №522/410/25 триває у Приморському районному суді і наступне судове засідання по справі було призначено на 22.10.2026 року (а.с.232).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач ОСОБА_2 бажає здійснити відчуження спірного нерухомого майна, що ним особисто зазначено у письмовому відзиві на позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки сторін – ОСОБА_5 , по цивільній справі № 522/3872/24 (а.с.233, 237).

Крім того, ухвалою Верховного Суду 26 лютого 2026 року було відкрите касаційне провадження у цивільній справі № 522/121663/24 на рішення Приморського районного суду м. Одеси № 522/11663/24 від 04.06.2025 та на постанову Одеського апеляційного суду від 27.11.2025 року, що свідчить про те, що доля правового статусу об`єктів нерухомості, які є предметом спору, ще не вирішено.

Більше того, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від було зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2025 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ

АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 – 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Дорошенко Сергій Олександрович, залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2026 року про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 28.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

О.Я. Присакар