Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №620/9389/26
Суддя: Падій В.В.
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9389/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 15 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153;
-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 1 000 000 (одного мільйону) гривень 00 копійок відповідно до пункту 15 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому зазначає, що Постанова №153 поширює свою дію виключно на чітко визначене коло суб`єктів – (1) осіб, які уклали контракт на про ходження військової служби встановленої Постановою №153 форми у віці до 25 років, пройшли базову військову підготовку та брали участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту, а також особи та (2) осіб, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. Постанова №153 набула чинності 13.02.2025, тобто до укладення позивачем контракту про проходження військової служби. Тому, станом момент укладення контракту позивач мав право вибору щодо форми та умов укладення контракту, однак ним не було укладено контракту за умовами та формою, визначеними Постановою №153. Військова частина НОМЕР_1 , відповідно до правил Постанови № 153, не має законних підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 22 років підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 28.11.2025 строком на один рік.
При цьому звернувшись до відповідача з запитом щодо виплати позивачу грошової винагороди, передбаченої пунктом 15 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р № 15, представник позивача отримав відповідь про відсутність підстав для здійснення спірної виплати у зв`язку з тим, що позивач контракт уклав після набрання чинності Постановою № 153.
Позивач вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі норми права.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та № 58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався та триває і на даний час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII, визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина 4 статті 2 Закону № 2232-XII).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) якою також затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:
1) учасниками експериментального проекту є:
громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;
Збройні Сили;
Національна гвардія;
Державна прикордонна служба;
Міністерство оборони;
Міністерство внутрішніх справ;
військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;
2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;
3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.
Крім того постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942 (набрала чинності 07.08.2025) внесено зміни до Постанови №153, зокрема у пункті 4:
- в абзаці другому слово «особам» замінено словами «громадянам України з числа осіб»;
- в абзаці п`ятому слова «два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності,» замінити словами «притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до»;
доповнено пункт абзацами такого змісту: «виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання».
Спірні правовідносини виникли у зв`язку з укладенням позивачем контракту після набрання чинності Постановою № 153, а тому правова оцінка його вимог має здійснюватися з урахуванням положень Порядку реалізації експериментального проєкту, затвердженого цією постановою, зокрема пункту 15 Порядку, який визначає умови та порядок виплати одноразової грошової винагороди особам, прийнятим на військову службу за контрактом у межах експериментального проєкту.
Отже вирішуючи спір, суд насамперед має встановити, чи відповідав позивач критеріям учасника експериментального проєкту, передбаченим Постановою № 153, та чи виникло у нього право на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до пункту 15 зазначеного Порядку.
Так відповідно до пункту 15 Порядку, військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:
перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;
друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;
третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.
Відповідно до пункту 16 Порядку у разі припинення чи скасування воєнного стану невиплачена третя частина одноразової грошової допомоги виплачується у день виключення із списків особового складу військової частини пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 500000 гривень за кожні 30 днів служби під час воєнного стану (сумарно обчислених), але не більше ніж 500000 гривень.
Згідно з пунктом 17 Порядку разі невиконання умов контракту в частині обов`язкової безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку, або не менше дванадцяти місяців для громадян України, зазначених в пункті 2-1 цього Порядку, невиплачена третя частина одноразової грошової допомоги виплачується у день звільнення з військової служби пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку:
1/6 від 500000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) - для громадян України, зазначених в пункті 2 цього Порядку;
1/12 від 500000 гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) - для громадян України, зазначених в пункті 2-1 цього Порядку.
Як уже зазначалося судом, на момент укладення контракту позивачу виповнилося 22 роки, тобто він належав до категорії осіб, на яких поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.
Суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди з підстав укладення контракту не за формою, визначеною Постановою № 153.
Суд виходить із того, що обов`язок щодо оформлення контракту відповідно до вимог чинного законодавства покладається на уповноважених посадових осіб Міністерства оборони України та відповідної військової частини, а не на особу, яка вступає на військову службу. Позивач не наділений повноваженнями визначати форму контракту чи вимагати його укладення за іншою формою, ніж запропонована уповноваженим органом.
Отже використання військовою частиною форми контракту, яка, на думку відповідача, не відповідає вимогам Постанови № 153, саме по собі не може бути підставою для відмови позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, якщо він відповідав установленим зазначеною постановою критеріям та фактично виконав усі передбачені нею умови.
Покладення на позивача негативних наслідків неналежного оформлення контракту уповноваженими посадовими особами суперечило б принципу належного урядування, оскільки такі обставини не залежали від його волевиявлення чи поведінки та не можуть обмежувати гарантоване державою право на отримання відповідної соціальної виплати.
Отже, доводи відповідача щодо форми укладеного контракту як підстави для відмови у виплаті одноразової грошової винагороди є суто формальними та суперечать меті прийняття Постанови № 153, яка спрямована на підвищення мотивації громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби у бойових військових частинах, а не на обмеження їх права на соціальні гарантії через недоліки в оформленні документів, допущені уповноваженими органами.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач відповідає критеріям, визначеним Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, для набуття права на одноразову грошову допомогу, а відмова відповідача у її виплаті з підстав укладення контракту не за формою, передбаченою зазначеною постановою, є протиправною, оскільки ґрунтується виключно на формальному тлумаченні норм законодавства, не відповідає меті прийняття Постанови № 153 та призводить до необґрунтованого обмеження права позивача на передбачену державою соціальну гарантію.
Разом із тим, суд зазначає, що позивач просить зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у конкретно визначених розмірах.
Однак, визначення остаточного розміру одноразової грошової допомоги, здійснення відповідного розрахунку належать до компетенції уповноваженої військової частини.
Суд не вправі підміняти суб`єкта владних повноважень при здійсненні таких повноважень та самостійно визначати розмір належної до виплати суми.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідачів щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги та зобов`язання його здійснити її нарахування і виплату відповідно до вимог Постанови № 153.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 15 Порядку реалізації експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в порядку та розмірі, передбаченому пунктом 15 Порядку реалізації експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ).
Суддя В.В. Падій
Оригінал: reyestr.court.gov.ua